Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Января 2012 в 20:21, курсовая работа
Сім'я - це маленька святиня для кожного з нас. Вона об'єднує в собі не лише біологічні аспекти продовження роду, але й духовні, матеріальні аспекти та, згідно із старими соціальними доктринами, сім'я також є первинною ланкою суспільства.
Сьогодні в суспільстві все більшої соціальної ваги набирають цивільні шлюби, тобто фактичні сімейні відносини між чоловіком та жінкою.
Вступ
1. Розділ І – Громадянський шлюб та його класифікація
1.1 Поняття про громадянський шлюб
1.2 Погляди молоді на громадянський шлюб
1.3 Статистика шлюбів
2. Розділ ІІ – Шлюб і сім`я
2.1 Функціі сім`ї
2.2 Шлюб і сім`я, як найважливіший об`єкт вивчення соціології сім`ї
2.3 Позиція церкви щодо громадянського шлюбу
Висновок
Список використаної літератури
Новий статус одержує сьогодні традиційна проблема стосунків із батьками. Проблема залишилася тією ж, але погляд на неї змінився. Раніше про право дитини на власну думку не говорилося, ставлення до дітей у сім’ї мало авторитарний характер. Сьогодні батьки намагаються розібратися в причинах конфліктів, звертаються по допомогу до фахівців, відповідної літератури. Батьки молодші, інформованіші, і хоча вони, можливо, ще не готові самотужки опрацювати потік психологічної інформації з різних джерел, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.
Для
людей, які перебувають у громадянському
шлюбі, існують деякі особливості, які
насамперед пов’язані з народженням дитини,
зі спадщиною і розподілом майна. Із набуттям
чинності в Україні Сімейного кодексу
держава визнала існування громадянського
шлюбу, – розповідає юрист Юрій Шевчук,
– адже стаття 3 п.2 цього Кодексу встановлює,
що сім’ю складають особи, які спільно
проживають, пов’язані спільним побутом,
мають взаємні права й обов’язки.
Спільна дитина
Відповідно
до ст.125 Сімейного кодексу України,
у випадку, якщо мати і батько дитини
не перебувають у шлюбі між собою, походження
дитини від батька визначається:
1. За заявою матері та батька дитини. Така заява може бути подана в органи РАЦС як до, так і після народження дитини. Якщо батько неповнолітній, то органи РАЦС обов’язково повідомлять його батькам, опікуну, піклувальникам про запис його батьком дитини.
2. За
рішенням суду. Це відбувається при відсутності
спільної заяви або заяви батька дитини.
Підставою для визнання батьківства будуть
будь-які відомості, що засвідчують походження
дитини від певної особи, зібрані у порядку,
визначеному Цивільно-процесуальним кодексом
України. Позов про визнання батьківства
може бути пред’явлений матір’ю, яка
сама утримує і виховує дитину, а також
самою дитиною, яка досягла повноліття.
Також позов може бути пред’явлений особою,
яка вважає себе батьком дитини.
Аліменти
Якщо
чоловік і жінка, які перебувають
у громадянському шлюбі, вирішили “розлучитися”
(припинити спільне проживання і
ведення спільного
Для подачі позову в суд про виплату батьком аліментів потрібний відповідний пакет документів. Зокрема, додається копія свідоцтва про народження дитини (із вказівкою батька). У заяві варто вказати, що батько дитини не бере участі в її вихованні й утриманні, порушуючи, таким чином, норму закону (статтю 180 Сімейного кодексу України). Додаються докази цього або вказуються свідки, які можуть це підтвердити. Навіть якщо прямих підтверджень немає, в заяві обов’язково потрібно зазначити, що ви живете окремо, виховуєте дитину самостійно і контактів із колишнім громадянським чоловіком не маєте.
Аргументом
із боку батька дитини буде тільки фактичне
підтвердження постійної
Мінімальний
розмір аліментів на одну дитину не
може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового
мінімуму для дитини відповідного віку.
Права
Законодавством
чітко встановлено, що народження дитини
в незареєстрованому –
Розподіл майна
Розподіляти
можна тільки спільне майно, але
для цього хтось повинен
У
разі укладання одним із такого подружжя
стосовно спільного майна договору,
який потребує оформлення в нотаріуса
або підлягає державній реєстрації,
згода іншого не вимагається. При
зареєстрованому шлюбі така згода
не тільки вимагається, а й має бути належним
чином оформлена (нотаріально засвідчується).
Спадщина
Згідно
зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу
право на спадкування за законом
мають особи, які проживали зі
спадкодавцем однією сім’єю не менш як
п’ять років до часу відкриття спадщини.
Після відкриття спадщини чоловік або
жінка, які перебували у громадянському
шлюбі, можуть звернутися до суду із заявою
про встановлення факту фактичних шлюбних
відносин. Доказами можуть служити: наявність
спільних дітей, форма №3 із ЖЕКу про реєстрацію
за адресою померлого, підтвердження про
ведення спільного господарства від родичів
і сусідів. Якщо суд встановить факт фактичних
шлюбних відносин, то чоловік або жінка,
які перебували у громадянському шлюбі,
можуть стати спадкоємцями першої черги.
2.2 Шлюб і сім’я як найважливіший об’єкт вивчення соціології сім’ї
Соціологія сім’ї – це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.
На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім’ї розвивалась в останні роки досить успішно. Українськими соціологами вивчається ряд важливих проблем, пов’язаних із репродуктивною поведінкою сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом влади та обов’язків у сім’ї тощо.
Найважливішими об’єктами вивчення соціології сім’ї є шлюб і сім’я. Шлюб – це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і батьківські права й обов’язки. При оформленні шлюбу практикується укладання шлюбного контракту. За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються на громадський і церковний. На фоні загального зростання соціальної напруги у нас поширюються такі феномени шлюбно-сімейних відносин, як фіктивний шлюб, фіктивне розлучення, конкубінат та ін.
Залежно від форми шлюбу виділяють: моногамію і полігамію, яка, у свою чергу, існує у формі полігінії (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками), або поліандрії (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками). Крім того, відрізняють шлюби ендогамні (укладаються в межах власної, але більш широкої спільності) і екзогамні (в силу необхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп).
Сім’я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об’єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім’я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до “оригіналу” моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.
У зв’язку з тим, що сім’я, як зазначалося, є об’єктом вивчення різноманітних наук, у літературі існують різні її визначення. Не претендуючи на абсолютну точні і вичерпну достатність, за основу можна прийняти визначення, за яким сім’я – це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.
Щодо типів сім’ї, та найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я (від лат. nucleus – ядро). Вперше така назва вжита в 1949 р. американським соціологом Ж.П.Мур доком. Така сім’я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні дітей утворюється інший тип сім’ї – розширена або складна сім’я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство. Залежно від наявності в сім’ї батьків виділяють повну сім’ю (коли є обидва члена подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній. Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.
Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім’ї використовує такі категорії: умови та спосіб життя, структура сім’ї, її функції, спосіб мислення (сімейна ідеологія), етапи життєвого циклу сім’ї.
Під
структурою сім’ї розуміється сукупність
відносин між її членами, включаючи,
крім родинних, систему духовних, моральних
відносин, у тому числі відносин
влади, авторитету та ін. Виділяють
так звану авторитарну
Важливим зрізом структури сім’ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомим вважається встановлення між особистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування. Структура комунікації суттєво впливає на всі ці сторони функціонування сім’ї, оскільки характер питань, що обговорюються, культура та інтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стадії формування сім’ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чому впливають на згуртованість сімейної групи і задоволеність шлюбом, а адекватна структура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішного виконання сім’єю її виховних функцій. Існує також рольова структура сім’ї. Вона пов’язана з виконанням кожним членом сім’ї певних ролей, а також із системою їх рольових сподівань. Така структура характеризує систему взаємовідносин і відносин членів сім’ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистісному досвіді членів сім’ї.
Сім’ю
як соціальний інститут ми аналізуємо
тоді, коли особливо важливо з’ясувати,
наскільки спосіб життя сім’ї, її
функціонування в певних межах відповідають
чи не відповідають тим чи іншим
сучасним потребам суспільства. Модель
соціального інституту дуже важлива для
прогнозування майбутніх типів сім’ї.
2.3 Позиція церкви стосовно громадянського шлюбу
Хотілося б розглянути позицію Православної Церкви стосовно «цивільного шлюбу». Для цього необхідно розглянути православне вчення про шлюб. Особисто мені найбільше імпонує визначення християнського шлюбу, висловлене ректором Свято-Тихонівського богословського інституту прот. Володимиром Воробйовим у його роботі «Православне вчення про шлюб»: «Шлюб розуміється в християнстві як онтологічне поєднання двох людей у єдине ціле, що звершується Самим Богом, і є даром краси і повноти життя, істотно необхідним для вдосконалювання, для здійснення свого призначення, для преображення і оселення в Царстві Божому». Тому Церква не уявляє повноти шлюбу без особливої її дії, яка називається Таїнством, що має особливу благодатну силу, і що дає людині дар нового буття.
Перші християни не знали того Таїнства вінчання, що практикується в сучасній Православній Церкві. Спільне життя християнського подружжя починалося зі спільної участі в євхаристії. Перші християни не уявляли свого життя без євхаристії, поза євхаристичною громадою, в центрі якої стояла Вечеря Господня. Ті, хто вступав у шлюб приходили в євхаристичне зібрання і, з благословення єпископа, разом причащалися Святих Христових Таїн. Всі присутні знали, що ці люди розпочинали цього дня нове спільне життя біля чаші Христової, приймаючи її як благодатний дар єдності й любові, яка поєднає їх у вічності. Саме в запоруці вічної єдності й любові вбачається сенс новозаповітного вчення про шлюб.
На відміну від старозаповітного вчення, де народження дітей було головною метою шлюбу, шлюб новозаповітний є для людини особливим духовним єднанням християнського подружжя, що продовжується у вічності. Старозаповітне вчення про життя вічне припускало, що людина живе у своїх нащадках. Юдеї чекали свого Месію, Який влаштує якесь нове ізраїльське царство, де настане блаженство єврейського народу. Саме участь в цьому блаженстві нащадків тої чи іншої людини розумілася як її особисте спасіння. Тому бездітність вважалася в євреїв як покарання Боже, тому що воно позбавляло людину можливості особистого спасіння. Тому вчення про шлюб, як стан, призначений лише для народження дітей, Христом відкидається в Євангелії: «У Царстві Божому не женяться й не виходять заміж, але перебувають як ангели Божі» (Мф. 22, 23-32).