Сімейні конфлікти: причини та наслідки

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України.

Глухівський педагогічний національний університет ім. Олександра Довженка.

Кафедра загальної та соціальної педагогіки і психології.

 

                         

 

Реферат

на тему

«Сімейні конфлікти: причини  та наслідки»

 

 

 

Виконала 

Студентка 2 курсу

Групи 50 – 22 Б

Факультету природничої 

та фізико- математичної освіти

Плаксина Тетяна

 

                                                2013 рік

                                                    План

1. Вступ

2. Поняття сімейних конфліктів та їх особливості

3. Причини конфліктів у сім’ях

4. Попередження та усунення подружніх  конфліктів

5. Наслідки сімейних конфліктів

6. Висновок

7. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   1.  Вступ

           Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке має вплив на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньо особистісних та міжособистісних конфліктів – основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України та її громадян, адже стрімкими темпами зменшується населення України, розпадаються молоді шлюби, зменшується народжуваність. В любому конфлікті партнери відчувають змішані почуття (з однієї сторони, злість, ненависть, з іншої – приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування) .

       В психології ще не склалося загальноприйняте розуміння суті конфлікта. Частина психологів трактує його, як зіткнення, протидія, протиріччя . Лише в самих ранніх дослідженнях конфлікту допускалося його виникнення, образно кажучи, «без участі особистості». Наука доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна ефективно керувати на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Конфлікт найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії, який полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями і досить часто негативними наслідками.

 

 

 

2. Поняття сімейних конфліктів і їх особливості.      

  Сім’я – найдавніший і унікальний інститут людської взаємодії. Унікальність сім’ї полягає в тому, тісний союз декількох людей (чоловіка, дружини, дітей, а також батьки чоловіка чи дружини, за умови їх спільного проживання) пов’язують моральні обов’язки. В цьому союзі люди прагнуть провести як можна більше часу у радісній взаємодії. Проте сім’я постійно знаходиться в процесі розвитку, в результаті цього виникають певні непередбачені ситуації членам сім’ї необхідно на них певним чином реагувати. На поведінку членів сім’ї в різних ситуаціях має суттєвий вплив темперамент, характер і особистісні якості особи. Недивно, що в кожній сім’ї між її членами обов’язково виникають різного роду сутички, спори, кризи – тобто конфлікти. Сімейні конфлікти існують стільки, скільки існує сім’ї. Сімейний конфлікт розглядається як спосіб вираження і вирішення протиріч, які лежать в основі розвитку дуже складної системи під назвою сім’я. 
        Сімейні конфлікти є однією із самих поширених форм конфліктів. По оцінках конфліктологів в 80–85% сімей проходять конфлікти а в решти 15–20% виникають сутички із різних причин і по різних поводах. 
        Таким чином, сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. 
        Коротко розглянемо особливості сімейних конфліктів. 
      1. Зміст сімейного конфлікту складають: міжособистісні відношення (кохання, кровна споріднення) і правові і моральні обов’язки, які пов’язані із реалізацією функцій сім’ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку), комунікативної і регулятивної. 
      2. В основному на причини конфліктів в сім’ях впливають фактори мікро і макросередовище. До факторів мікро середовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім’ї; надмірну зайнятість одного чи навіть двох членів сім’ї на роботі; неможливість нормального працевлаштування су пругів; тривала відсутність власного житла; відсутність можливості влаштувати малих дітей в дитячі заклади. 
      3. Особливість сімейних конфліктів проявляється і в динаміці та формах протікання. В цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення її, відкрите протиборство – інцидент, ескалація, кульмінація, завершення конфлікту, постконфліктна ситуація), але сімейні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного із етапів. Основні формами триборства у сімейних конфліктах: докори, взаємні звинувачення, сварки, сімейні скандали, порушення спілкування. 
      4. Сімейні конфлікти мають особливі способи вирішення, а саме: примирення, досягнення згоди, притирання відносин на основі взаємних поступів, розвід. 
      5. Сімейні конфлікти мають тяжкі а інколи навіть і трагічні наслідки для членів сім’ї. Досить часто виникають різні фізичні захворювання членів сім’ї. Особливо важко переносять конфлікти діти.

 

3. Причини конфліктів в сім’ях.     

  В.П. Ратніков вважає, що в період притирання супругів найбільш типовими причинами конфліктів можуть стати такі: 
      – міжособистісна несумісність; 
      – претензії на лідерство; 
      – претензії на перевагу; 
      – розподіл домашніх справ; 
      – претензії на управління бюджетом; 
      – використання порад членів родини чи друзів; 
      – інтимно-особистісна адаптація.

 
      Розглянемо коротко зазначені  причини конфліктів у молодих сім’ях. 
     1. Міжособистісна сумісність.

       Це взаємо сприйняття один одного на основі подібності ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, рівнів розвитку. Міжособистісна несумісність виникає у разі, коли по цим характеристикам партнери мають протилежні показники. Наприклад: дружина має сенсорний тип характеру і екстраверт (любить деталізувати, вимагає, щоб всі речі знаходилися лише в тому порядку, який нею ж визначений); у чоловіка інтуїтивний тип і він інтроверт (його не хвилюють деталі, він їх просто не зауважує, він може скинути своє взуття в будь-якому місці, тому, що для нього вони вже виконали свої функції). Жінка, зайшовши в кімнату вимагатиме, щоб туфлі були покладені так як слід, прочитає чоловікові тривалу лекцію. Таким чином можливе виникнення конфліктної ситуації. Для уникнення подібних конфліктів необхідно знати особливості прояву характерів один одного і разом вчитися управляти ними. 
     2. Лідерство в сім’ях.

    Дружина чи чоловік (або навіть обидва) можуть сформуватися лідерами до шлюбу. Лідер може вести сім’ю за собою вдало, або ж придушувати ініціативу іншого, формуючи в його душі внутрішній протест, який рано чи пізно виллється у конфлікт. Виходом із такої ситуації буде лояльні відносини до альтернативної думки іншого члена сім’ї, спільне вирішення сімейних питань. 
      3. Перевага.

      На першому етапові спільного життя можливе прагнення одного довести свою перевагу над іншим. Наприклад, чоловік, будучи в гостях дає певні не дуже хороші характеристики дружині, і в жартівливій формі звертається до дружини „Чи не так, дорогенька?”. Дружина потрапляє в невигідну становище, її настрій погіршується, вона прагне реваншу. В нормальній сім’ї чоловік і дружина знаходяться в рівних відносинах, вони поважають один одного, тобто чим швидше вони відмовляться від взаємних звинувачень один одного, тим кращим буде їх спільне життя. 
     4. Домашні справи.

      Деякі сімейні пари ділять домашню роботу на жіночу і чоловічу – це вічна проблема і причина багатьох конфліктів. Необхідно взяти собі за правило, що в домі всі справи спільні і всі є досить серйозними і вагомими. Сварка через те, кому що робити, може призводити до конфліктних ситуацій. Якщо є потреба, щоб чоловік виконав якусь незначну роботу по домі, не варто звертатися до нього в приказковому тоні – а доцільніше висловити прохання. Наприклад: „на вечерю не має хліба. Милий, можливо ти підеш в магазин?!” приготувати йому пакет і гроші та побажати щасливої дороги, а по приходу поцілувати і сказати йому який він добрий. У разі відмови чоловіка не варто роздувати скандал і читати „проповіді”, адже може відмова чоловіка є приводом до сварки, в основі якого лежать зовсім інші причини. 
     5. Сімейний бюджет.

      Проблеми з цього приводу можуть виникати у тому разі, коли дружина заробляє значно більше і при цьому йому постійно нагадує про цей факт, принижуючи, або тоді, коли одному із подружжя здається, що інший член сім’ї необдумано витрачає сімейні кошти, купляючи речі без яких можна обійтися. Конфліктів буде менше, тоді коли витрати будуть узгоджені між подружжям. 
     6. Родичі і друзі.

     У важких життєвих ситуаціях подружжя користується порадами родичів чи друзів. Якщо друзі чи родичі розумні і розважливі особи, то вони порадять разом з іншою стороною обговорити проблему. Але, якщо родичі чи друзі стануть на сторону однієї із сторін, („Ну, я б в такій ситуації, знаєш як поступила....”) то в результаті можлива конфліктна ситуація. 
     7. Інтимно-статева адаптація.

      Вимагає від подружжя досягнення морально-психологічного і фізіологічного задоволення один одним. Якщо один із членів сім’ї отримує незадоволення від інтимної близькості, незадоволеність від її результатів, проблему не треба залишати, щоб вона вирішилася сама по собі. На негативні результати інтимної близькості можуть впливати безпідставні страхи за свою статеву слабкість, незадоволеність. Гармонія статевого життя подружжя служить терапевтичним засобом для виходу із різних психологічних стресів. Якщо проблеми такого роду не будуть подолані на початку спільного життя то дадуть про себе знати в самих негативних проявах. Вважаємо, що найвищий бал можуть поставити собі подружжя в тому випадкові, коли вони розстаються тільки на один день, а при зустрічі їм здається, що вони не бачилися цілу вічність. 
      При аналізі конфліктів в сім’ї, вчені виділяють декілька кризових періоди в розвитку її.  
      Перший кризовий період спостерігається в перший рік спільного життя. В цей період відбувається адаптація один до одного (ми вже розглянули основні причини виникнення конфліктів в цей період). 
      Другий кризовий період пов’язаний із народженням дітей. Народження дитини є серйозним випробуванням для сім’ї. В подружжя з’являються нові обов’язки по догляді за дитиною і його виховання. У зв’язку з цим в них суттєво зменшуються можливості для професійного росту і для реалізації своїх інтересів. В цей період можливі зіткнення поглядів подружжя і їх батьків по питаннях виховання дитини. Втомленість дружини доглядом за дитиною, може призвести до тимчасової дисгармонії в сексуальних стосунках. 
      Третя криза співпадає із середнім віком спільного життя подружжя (10 – 15 років спільного життя), який можна охарактеризувати як взаємне насичення один одним і поява дефіциту почуттів. 
      Четвертий період наступає після 18 – 24 років спільного життя. Основна причина сімейної кризи і конфліктів в цей період пов’язана із підсиленою емоційною залежністю дружини, її переживаннями з приводу можливих зрад чоловіка. 
      Емельянов Станіслав Михайлович називає такі найважливіші причини конфліктів у сім’ї: 
      – обмеження одним із подружжя свободи, активності, дій, самовираження іншого; 
      – негативна поведінка одного із членів сім’ї (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія); 
      – наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного із членів сім’ї (на його думку); 
      – авторитарний, жорсткий тип взаємовідносин, які склалися в сім’ї; 
      – наявність важких матеріальних проблем, які практично не можливо розв’язати; 
      – авторитарне втручання родичів в подружні відносини; 
      – сексуальна дисгармонія партнерів.

 

              4.  Попередження  та усунення подружніх конфліктів

        Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередженню переростання спірних ситуацій в конфліктах .Більшість з них зводиться до наступного:

      Поважай себе, а тим більше іншого. Пам”ятай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і «гріхи», а відразу реагуй на них. Це виключе нагромадження негативних емоцій.

      Не робіть зауважень один одному в присутності інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

       Не перебільшуй власні здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьо- му правим. Більше довіряй і ревнощі зводь до мінімуму. Будь уважним, умій слухати і чути партнера. Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками. Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

       Стався до захоплень партнера з інтересом і повагою. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням.

          Конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

                       Умови стабільності подружніх відносин:

• взаєморозуміння. Навички взаєморозуміння виробляються, наприклад, за допомогою ігрових методів активного спілкування для молодят. Предметом спілкування може бути питання: "На що і чому ти витратив (ла) таку суму грошей?";
• сумісність різних рівнів – фізіологічна; ділова (спрацьованість); психоемоційна (зацікавленість один одним, співпереживання); ціннісно-орієнтаційна; функціонально-рольова;
• зацікавленість один одним;
• привабливість (симпатія), впливає на сприймання партнера у напрямку перебільшеної оцінки позитивних і недооцінки негативних його рис.

          Свобода – обов’язок щодо сім’ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім’ю.

У сім’ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім’ї:

• кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;
• кожен член сім’ї мусить пам’ятати про необхідність поважати іншого;
• кожен член сім’ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;
• кожен член сім’ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним;
• кожен член сім’ї має виконувати певну роль у сім’ї, інакше – сім’я розпадається.