Реферат на тему:

“Розвиток памяті та уяви дошкільняти” 
 
 

План

1. ВСТУП
2. ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ ДОШКІЛЬНЯТ
3. ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК УЯВИ ДОШКІЛЬНЯТ
4. ВИСНОВКИ
5. ЛІТЕРАТУРА

     Вступ

    Людина  не може ставитися байдуже до оточуючого світу, а всяка людська активність побудована на процесі пізнання, тобто відображенні в психіці особи реальної дійсності. Процес пізнання розпочинається з відчуттів та спостережень, щоб пройшовши стадії уявлень і пам‘яті, перетвориться в мислення і завершення в процесах прийняття рішень та виконанні дій.

      Уже в старовинні часи люди звертали свою увагу на значення пам’яті. Есхіл, використавши уста Прометея, промовив: “Послухай, що я зробив цим смертним. Придумав числа, навчив складати слова і дав  їм пам’ять”. Стародавні греки матір’ю  всіх муз вважали богиню пам’яті Мнемозину.

      Роль  пам’яті на різних щаблях історії  людства неоднакова. В далекі часи, коли люди не володіли писемністю, вимоги до міцності та чіткості запам’ятовування і збереження досвіду були високими. Сучасна людина не взмозі буквально відтворювати те, що сприйняла, бо об’єм відомостей дуже великий. В зв’язку з цим змінились вимоги і до навчання. Якщо раніше в навчанні важливо було запам’ятати і відтворити відомості, то тепер на перший план виходять завдання розумового розвитку учнів. За даними психолого-педагогічних досліджень останніх десятиліть докорінно змінились зміст і методи навчання в початковій її ланці (Ш.А.Амонашвілі, В.В.Давидов, Л.В.Заков, В.В.Рєпін, Д.Б.Ельконін та ін.).

      Ще  в 60-х роках було переглянуто існуючі уявлення про вікові можливості засвоєння знань у цей період життя. З’ясувалося, що першокласники цілком здатні засвоїти не лише конкретні знання та вміння, які складають зміст традиційної початкової освіти (арифметика, письмо, читання), а й елементи наукових знань у галузі математики і мови. Проте такі знання не можна давати в готовому вигляді, як це практикується. Новий зміст вимагає розробки нового методу навчання, спеціальної організації власних предметних дій учнів з розкриттям істотних властивостей досліджуваного предметного матеріалу. Психологічні дослідження показали, що таке навчання змінює весь хід психологічного розвитку дитини і насамперед сприяє формуванню продуктивного мислення (В.В.Давидов, С.Д.Максименко). 

     Особливості та розвиток памяті дошкільнят

     Пам’ять дошкільнят розвивається перш за все  у напрямку посилення її довільності, зростання можливостей свідомого  управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті.

       Начно зростає довільне запам’ятовування  і довільне відтворення матеріалу. При цьому діти використовують найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення (переказування). Їм важко переказувати з використанням готового плану, групувати матеріал за смислом.

         Поряд з розвитком довільної  пам’яті розвивається і мимовільне запам’ятовування, набуваючи нових якісних особливостей.

         У дошкільному та молодшому  шкільному віці зростає продуктивність, міцність і точність запам’ятовування  навчального матеріалу. Під впливом  навчання формується логічна  пам’ять. При цьому саме від вчителя залежить її ефективність. Єдиний правильний шлях – спочатку забезпечити розуміння (аналіз, порівняння) навчального матеріалу, а вже потім – заучування.

     Розпочинаючи  навчання в школі, діти вже спроможні  довільно запам’ятовувати. Однак ця спроможність у них ще слабо розвинута. Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, що розвиваються в пам’яті. Формується логічна пам’ять. Дослівність запам’ятовування зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду. Не вміючи ще диференціювати завдання, молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам’ятовування й відтворення. При правильному педагогічному керівництві учні осмислено запам’ятосують доступний для них матеріал. Просте дослівне запам’ятосування має і позитивне значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам’яті, розвивається самоконтроль, уміння помічати помилки.

     У дошкільному та молодшому шкільному  віці значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовувати навчальний матеріал. Порівняно з першокласниками в учнів другого класу запам’ятовування конкретного матеріалу збільшується на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 35%. У І-ІІІ класах частіше вдаються до спеціальних прийомів запам’ятовування. Ефективність словесного запам’ятовування зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає в цьому віці продуктивність запам’ятовування конкретних предметів та їх зображень. У дошкільнят інтенсивно розвивається точність запам’ятовування тексту. Учні ІІІ класу в середньому в 2,4 рази точніше запам’ятовують текст, порівняно з учнями І класу і в 1,5 рази точніше, ніж учні ІІ класу.

     З віком у дошкільнят підвищується точність, впізнавання запам’ятовуваних об’єктів. Найбільший діапазон впізнавання  у першокласників, а в учнів  третіх класів він знижується у 4-5 рази. Дівчата дещо точніше впізнають  предмети, ніж хлопчики.

     Розвиток  пам’яті дошкільнят полягає в зміні співвідношення мимовільного та довільного запам’ятовування, образної та сюжетної-логічної пам’яті.

     У дошкільному та молодшому шкільному  віці відбуваються інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільного запам’ятовування й відтворення. Але без спеціального керівництва розвиток пам’яті молодші школярі використовують тільки найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення. Так у школярів ІІ класу переважає оповідання з використанням готового плану дає нижчі результати, ніж просто повторювання. За даними А.Смирнова молодші школярі часто не знають таких прийомів заучування як смислове групування матеріалу, поділ тексту на частини. Для розвитку логічної пам’яті важливою є настанова вчитися зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвідносити, згрупувати) навчальний матеріал, а потім завчити його.

     Якщо  дошкільнят та молодших учнів не навчити  порівнювати, знаходити подібне  і відмінне в начальному матеріалі, то неминучі помилки в запам’ятовуванні, пов’язані із змішуванням подібного. Чітке усвідомлення подібного і відмінного – необхідна умова міцного запам’ятовування матеріалу молодшими школярами. Важливою умовою для такого запам’ятовування є також оволодіння прийомами співвіднесення, який полягає в пов’язуванні майбутніх знань з раніше набутими. Учні ІІІ класу уже здатні самостійно користуватися такими прийомами.

     Довільне  запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.

     У зв’язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам’ятовування набуває  дедалі більшої систематичності  і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам’яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань (П.Зінченко). 

     Особливості уяви та її розвиток у дошкільнят

     У дошкільному та молодшому шкільному  віці у дітей багата, яскрава, бурхлива відтворююча уява. Діти легко уявляють казкові країни, казкових героїв.

       Особлива увага приділяється  формуванню та розвитку творчої  уяви. На основі власного життєвого  досвіду у дітей з’являються  нові образи і діти переходять на вищий щабель – від простого довільного комбінування переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Вчитель для цього використовує творчі завдання: придумати кінець казки чи оповідання, уявити місто через 100 років, описати життя на іншій планеті, описати картину чи героя тощо.

     Під впливом навчання відбувається перехід  від пізнання зовнішньої сторони  подій до пізнання їх сутності. Мислення дошкільнят починає відображати  істотні властивості та ознаки предметів  та подій, що дає можливість робити перші узагальнення, висновки, проводити перші аналогії, будувати елементи умовисновків. На цій основі починають формуватися перші наукові поняття.

         В цей період здійснюється  перехід від наочно-образного,  конкретного мислення, притаманного  дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення. Молодші школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об’єктів, розв’язувати дедалі складніші пізнавальні та практичні задачі, виражаючи результати в судженнях, поняттях, міркуваннях, умовисновках.

         Щодо особливостей аналізу (виділення  елементів в цілому) та синтезу  (об’єднання елементів в одне  ціле). Аналіз спочатку має переважно  практичний дієвий і образно-мовний  характер. Діти поступово переходять  від елементарного аналізу, коли до уваги береться лише якась частина предмету, до комплексного, прагнучи при цьому розглянути усі частини та властивості пізнаваного предмету. Проте на цей час вони ще не вміють встановлювати взаємозв’язків між ними.

         Об’єктом аналізу виступають предмети, явища, процеси, вчинки людей, мовні явища.

         У дошкільнят поступово аналіз  пов’язується із синтезом, хоча  останній ще довго залишатиметься  важкодоступним мислительним процесом. Операції аналізу та синтезу  поєднуються у порівнянні об’єктів, розвиток якого значною мірою залежить від того, як часто вчитель дає завдання учням на порівняння різних об’єктів, зіставлення, виокремлення подібних і відмінних ознак.

         Під впливом вимог навчальної  діяльності поступово вдосконалюються  і способи узагальнення. Вчитель повинен проводити спеціальну роботу, спрямовану на формування у дошкільнят умінь групувати, класифікувати об’єкти, узагальнювати засвоєні знання і використовувати результати цих узагальнень в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.

     Висновок

     Як  і інші розумові здібності й уміння, пам’ять характеризується значними індивідуальними відмінностями. У  деяких видах мнемічної діяльності їхній діапазон сягає співвідношення 1:15. Це означає: якщо показники найслабшого (щодо пам’яті) учня прийняти  за одиницю, то мнемічну потужність найсильнішого треба оцінити в 15 одиниці.

      Головною  причиною невміння покращувати пам’ять  є відсутність інформації щодо засобів  досягнути цієї мети. А дехто вважає, що пам’ять, - здібність природжена і, отже, удосконаленню не піддаються.

      Мнемічні  здібності мають органічну основу, сприятливі органічні задатки прямо  впливають на розвиток лише елементарних процесів – безпосереднє збереження і відтворення прийнятої інформації. А в навчальній та професійній  діяльності вирішальну роль відіграють опосередковані мисленням процеси смислового запам’ятовування. І тут визначальними є спеціальні прийоми запам’ятовування та відтворення. І вони, звичайно, можуть весь час удосконалюватися через відповідні тренувальні вправи. Та і органічна основа пам’яті до певної міри піддається тренуванню.

      Однак, як би наполегливо не здійснював вихователь чи учитель дошкільного навчання заходи компенсації та корекції індивідуальних недоліків, які мають місце в  мнемічній діяльності окремих учнів, його зусилля неминуче виявляється малопродуктивним, якщо він не залучить собі на допомогу свідомість самих дітей. Тільки після того, як вони почнуть усвідомлювати, що розумова діяльність кожного – це цілий світ, який належить так само пізнати, як світ навколишній, і пізнати не просто заради цікавості, а щоб оволодіти ним, зробити свій розум досконалим і ефективним, - тільки за цієї умови вчитель зможе розраховувати на те, що його психофізична робота принесе щедрі і стійкі плоди. Отже, тільки педагогіка співробітництва зможе принести результат. 
 

Список  використаної літератури: 

1. Ю.Орлов. Восхождение  к индивидуальности. – М.; 1991.
2. Г. Костюк. Вікова психологія. – К.: 1996.
3. С.Коробко. Память учащихся нужно развивать.
4. Л.Выготский. Педагогическая психология. – М., 1991.
5. В.Шадриков. “Познавательные процессы и способности в обучении”. – М., 1990.
6. Л.Макселона. Психологія. – Л., 1998.
7. В.Критецький. Психологія. – К., 1978.
8. Р.Немов. Психология. – М., 1990.
9. В.Богословський. Общая психология. – М., 1981.