Психоло-педагогічна характеристика дітей з розумовою відсталістю

«Психолого-педагогічна характеристика дітей докільного віку з помірною розумовою відсталістю»

Діти з помірною розумовою відсталістю, характеризуються несформованістю пізнавальних процесів, передусім процесу мислення, нездатністю до утворення абстрактних понять і потребують постійної допомоги, нагляду, супроводу та соціального захисту. Вони не можуть проживати незалежно, хоча більшість з них здатна до самообслуговування. Вони не можуть навчатися за спеціальними програмами для дітей з легкою розумовою відсталістю. Лише незначна частина з них засвоює основні навички, необхідні для читання, письма та елементарної лічби, а решта, засвоюючи матеріал, діють механічно, неусвідомлено. 

Навчання за спеціальними освітніми програмами (у спеціальних класах чи інтернатах) уможливлює певний розвиток їхнього обмеженого потенціалу та розширення кола навичок для орієнтування в найближчому оточенні, самообслуговування та елементарної праці. Знання засвоюються зі значними труднощами і потім використовуються переважно механічно, як завчені штампи. В цілому ці діти вважаються здатними до навчання, зазвичай за рахунок тренування. Внаслідок навчання завдяки наочному багаторазовому показу з поступовим ускладнення завдань впродовж тривалого часу. 

Дорослі з помірною розумовою відсталістю (які спокійні та піддаються керуванню) зазвичай здатні до простої практичної діяльності за умови ретельної побудови завдань, постійного нагляду, контролю та вказівок інструктора, в умовах стабільності оточуючого середовища, незмінних вимог, які до них висуваються. Самостійна трудова діяльність їм не доступна.

У всіх осіб з помірною розумовою відсталістю порушена увага. Таким дітям важко зосередитись, вони відволікаються, їхня увага характеризується нестійкістю. Спостерігається недостатність розвитку пам'яті, зниження її обсягу. Проте, за умови корекційно-розвивальної роботи, обсяг пам'яті розширюється, і за рахунок механічної пам'яті частина дітей з помірною розумовою відсталістю засвоює елементарні знання та навички, необхідні для читання, письма, лічби, самообслуговування, у побуті.

Мислення у таких осіб вкрай конкретне, непослідовне, уповільнене. Утворення абстрактних понять та оперування ними неможливе, хоча такі діти бувають здатні до найелементарніших узагальнень. Дітей з помірною розумовою відсталістю можна навчити групувати одяг, посуд, тварин тощо. Знайти відмінності вони можуть лише порівнюючи конкретні предмети. Діти не розуміють зв'язку між окремими ланками виконання завдання, що порушує цілеспрямованість діяльності.

У помірно розумово відсталих дітей спостерігається порушення мовлення: воно формується уповільнено, обмежено, із запізненням на 3-5 років; затримується як його розуміння, так і використання. І чим глибші у дитини порушення розумового розвитку, тим більші недоліки розвитку мовлення. Розуміння мовлення співбесідника у такої особи ускладнене, орієнтирами для неї більшою мірою слугують інтонація, жести, міміка. Експресивне мовлення обмежене окремими словами чи короткими реченнями. Словниковий запас збіднений, складається з найуживаніших у побуті слів та висловів, порушені вимова звуків і структура багатьох слів, спостерігаються аграматизми. Діти плутають та підміняють у мовленні прийменники. Деякі особи ніколи не опановують здатність користуватися мовленням, хоч і розуміють прості інструкції.

В осіб з помірною розумовою відсталістю спостерігаються порушення рухової сфери (статичних і локомоторних функцій) та фізичного розвитку. Статичні та локомоторні функції у дітей з помірною розумовою відсталістю розвиваються зі значною затримкою та недостатньо диференціюються; порушені координація, точність та темп рухів, ускладнені біг та стрибки, відтворення заданих рухів та положень, їх зміна; спостерігаються синкінезії; слід відмітити неоднорідність порушень рухової сфери. 

У дітей, котрі мають недоліки розумового розвитку помірного ступеня, спостерігаються і певні порушення особистісного розвитку. Серед найтиповіших особливостей особистості — відсутність ініціативи, самостійності, млявість, схильність до наслідування інших, поєднання навіюваності з негативізмом, нестійкість діяльності у поєднанні з інертністю та малорухливістю.

Водночас спостереження свідчать, що діти з помірною розумовою відсталістю можуть бути мобільними, фізично активними і здатними до налагодження контактів, спілкування та участі у простих соціальних заняттях (вечірки, танці та ін.). У соціально-побутовій сфері найбільші труднощі у використанні електро- та побутових приладів, приготуванні їжі, грошових розрахунках, самостійному пересуванні за межами квартири, необхідністю залишатися вдома наодинці. Характеризуючи здатність помірно розумово відсталих дітей до виконання побутових і трудових навичок, слід звернути увагу на низький рівень їх сформованості. Такі особи потребують постійної допомоги, нагляду та супроводу, керівництва, вони не можуть проживати незалежно, хоча більшість з них здатна до самообслуговування.

Отже, формування в осіб з помірною та тяжкою розумовою відсталістю соціально-побутових, учбових і трудових навичок утруднено, а в окремих випадках неможливе. Проте, систематична корекційно-педагогічна робота з розвитку та закріплення цих навичок дає позитивні результати.