Психологія управління

 

    У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

    На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:

 • він лише починає створюватись;

 • члени колективу  недостатньо знають один одного;

 • вихованці  неповною мірою усвідомлюють завдання;

 • відсутня ініціатива в конкретній діяльності;

 • відсутній  актив.

 Провідною тактичною лінією діяльності вчителя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиноначального керівництва і педагогічного авторитаризму.

 Виходячи  з ознак колективу на цій стадії і тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрями його роботи:

 • вивчення членів колективу;

 • забезпечення знайомства вихованців між собою;

 • висунення  конкретних завдань перед вихованцями;

 • організація  спільної діяльності, спрямованої на виконання означених завдань;

 • сприяння формуванню активу.

 Як довго  колектив може перебувати на першій стадії залежить від багатьох чинників: від  віку членів колективу; від обізнаності  вихователя з теорією та технологією  формування і розвитку колективу; від  рівня соціально-психологічного розвитку членів колективу; від уміння педагога правильно визначити перспективну мету діяльності колективу.

 У процесі  життєдіяльності колективу на першій стадії в ньому визрівають ознаки (соціальні, психологічні), які піднімають його на вищий щабель.

 Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки:

 • сформувався  актив;

 • більшість  вихованців підпорядковується меншості;

 • члени колективу  усвідомлюють свої завдання;

 • актив починає  виявляти ініціативу у визначенні завдань  та організації колективної діяльності.

 Період діяльності колективу на 2-й стадії може тривати  довго. Це знову ж таки залежить від  багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників.

 Далі настає період, коли колектив набуває ознак  третьої стадії:

 • більшість  вихованців перейшла на бік активу, усвідомлює вимоги керівника;

 • більшість  підпорядковує собі меншість;

 • колектив усвідомлює свої завдання;

 • вихованці  в змозі самі формувати нові завдання;

 • органи самоврядування спроможності організувати колектив на виконання означених завдань.

 Тактична  лінія діяльності керівника такого колективу: здійснювати управління через загальні збори з дотриманням демократичних основ.

 Основні напрями  роботи педагога з колективом на третій стадії:

 • продовжує  вивчати вихованців;

 • включає  активістів почергово у виконання керівних функцій;

 • спільно  з усім колективом визначає перспективні лінії діяльності.

 На успішність розвитку і становлення колективу  впливає низка соціально-педагогічних чинників. Зокрема:

 • глибокі  знання вихователями психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу;

 • забезпечення наступності і єдності дій  педагогів у роботі з колективом;

 • володіння  технікою створення перспективних  ліній;

 • забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування;

 • дотримання належного тону і стилю діяльності колективу;

 • наявність  традицій у життєдіяльності колективу;

 • створення  соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу. 

3. Специфічні  ефекти міжособистісного сприйняття.

   Спілкування є не лише обміном інформацією і діяльністю, але і сприйманням, розумінням і оцінкою людьми один одного.

   Сприймання, розуміння і оцінку людьми один одного і відображає соціальна перцепція або перцептивна сторона спілкування.

   Тому в процесі спілкування у людини формується уявлення про партнера, про його здібності, характер, світогляд, ціннісні орієнтації. У зміст поняття “соціальна перцепція” включають сприймання не тільки фізичних властивостей людини, але і її внутрішніх характеристик, зокрема намірів, думок, здібностей, емоцій, установок та інше.

   Оскільки спілкування є процесом взаємодії двох і більше об’єктів, то йдеться про взаєморозуміння і взаємопізнання людей.

   Взаєморозуміння є внутрішньою основною і метою спілкування. Його ефективність залежить від тієї інформації, яку люди одержують один про одного. Спілкування починається завжди з контакту, тобто взаємного спостереження і сприймання тих якостей і рис, які спонукають інтерес людей один до одного.

   Зацікавленість іншою людиною є мірою її інформативності для тих хто її оточує.

   Ставлення до іншої людини залежить від того, які почуття вона викликає в інших, яка думка про неї формується. Перше враження про людину ґрунтується на сприйманні її зовнішнього вигляду, зовнішніх ознак і зумовлює весь характер взаємовідносин. Процес розуміння іншої людини є досить складним явищем у якому виокремлюють два рівні.

   На першому рівні відбувається усвідомлення цілей, мотивів, установок і іншої людини. Другий рівень характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, установки іншої людини як свої власні. Він передбачає, що кожен із партнерів по взаємодії, враховує не тільки свої власні потреби, мовити, а й відповідні запити іншого.

   Це відбувається за допомогою таких механізмів взаєморозуміння як: ідентифікація, апатія, рефлексія.

   Ідентифікація (уподібнення іншій людині) – вона виражається у таких кодах: “постав себе на моє місце”, фактично означає – “зрозумій мене правильно”.

   Емпатія (співпереживання) – на відміну від ідентифікації яка є процесом раціональним, емпатія це розуміння іншої людини не стільки розумом скільки серцем, тобто через емоційну сферу людини.

   Рефлексія – в соціальній психології під рефлексією розуміють усвідомлення особою того, як вона насправді сприймається і оцінюється партнером по спілкуванні. Але таке уявлення є вкрай суб’єктивне, а тому не завжди відповідає істині.

Ефекти  міжособистісного сприймання.

   Для створення сприятливих психологічних умов для взаємодій людей велике значення має знання і розуміння таких специфічних соціально-психологічних понять як ефекти спілкування, або ефекти перцепції. До таких ефектів спілкування належать:

• ефект атрибуції
• ефект ореолу
• ефект первинності
• ефект новизни
• ефект стерео типізацій

   Ефект атрибуції – тобто пристосування один одному дій, вчинків, поведінки, статей і властивостей. Наприклад, приписування людині незаслуженого нею успіху, або неуспіху.

   Ефект ореолу – проявляється як вплив загального уявлення про людину, на сприйняття і оцінку конкретних її властивостей. Наприклад, якщо загальне враження про людину позитивне, то її позитивні якості переоцінюються, а негативні виправдовуються. І навпаки, загальне враження негативне, то навіть благородні вчинки не помічаються або перекручуються.

   Ефект первинності – проявляється в тому, що при зустрічі з незнайомою людиною найбільше значимою є первинна інформація про неї, сила першого враження про людину.

   Ефект новизни – полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільш значимо є остання, тобто найбільш нова інформація про неї.

   Ефект у перенесенні якостей групи на особистісність і особистості на її найближче соціальне оточення, що зумовлене дефіцитом правильної чи правдивої інформації.

   Стереотип скорочує процес пізнання іншої людини або групу. Наприклад, всі люди похилого віку консерватори, або ж математики педанти. Стереотипи спрощують образ партнера, а іноді його спотворюють. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Завадський  Й. Організація і психологія  управління трудовими колективами:  науково-популярна література/ Йосип  Завадський,. - К.: Урожай, 1985. - 159 с.

2. Каганець  І. Психологічні аспекти в менеджменті:  Типологія Юнга. Соціоніка. Психоінформатика/ Ігор Каганець,. - К.; Тернопіль: Мандрівець: Port-Royal, 1997. - 203 с. .

3. Мельник  Л. Психологія управління: Курс  лекцій/ Людмила Мельник,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. - К.: МАУП, 1999. - 171 с.

4. Менеджмент  персоналу: Навчальний посібник/ В. М. Данюк, В. М Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 398 с.

5. Орбан-Лембрик  Л. Психологія управління: Посібник/ Лідія Орбан-Лембрик,. - К.: Академвидав, 2003. - 567 с.