Психология отношений

                                                        Зміст

Вступ…....................……………………………………………………………….3

1. Типові міжособистісні конфлікти у одружених...….......................................4
1. Психотравматичні наслідки...…………………...............…………..............7
2. Попередження подружніх конфліктів...…………….....…………................8
3. Усунення конфліктів між подружжям...…………….....…………...............9

2.Конфлікти  у взаємодії батьків і дітей...………......................……........…......10

3.Психологічне  консультування конфліктних родин..............……..........…....14

3.1 Етапи психологічного консультування...………........…………........…......15

Висновок………………………..............…………………………….….........…17

Література………………………....……………………………………..........…18 
 
 
 
 
 

 

 
Вступ

   Проблема  конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для  будь-якого суспільства. Однак в  Україні на всіх етапах розвитку конфлікти  залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке має вплив  на її історію. Війни, , боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньоособистісних конфліктів – основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт був і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України і її громадян.

   Життя доводить, що конфлікт не відноситься  до тих явищам, якими можна ефективно  керувати на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Конфлікт найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями.

   У своїй роботі ми хочемо розглянути сімейні конфлікти, тому що родина —  найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей самим тісним способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки років, тобто протягом більшої частини людського життя. У такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти і кризи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1. Типові міжособистісні  конфлікти у одружених.

   У залежності від суб'єктів взаємодії  сімейні конфлікти підрозділяються  на конфлікти міжподружжям, батьками і дітьми, подружжям та батьками, бабусями (дідусями) і онуками.

   Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Вони частіше виникають  через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього виділяють основні  причини подружніх конфліктів:

   • психосексуальну несумісність подружжя;

   • незадоволення потреби в значимості свого «Я», неповага почуття гідності з боку партнера;

   • незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

   • пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);

   • незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення  домашнього господарства, виховання  дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

   • розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

   Крім  того, виділяють фактори, що впливають  на конфликтність подружніх відносин. До них відносять кризові періоди  в розвитку родини. 

   Перший  рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають одним «Ми». Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один  перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

   Другий  кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система «Ми» піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

   • Погіршуються можливості професійного росту подружжя.

   • У них стає менше можливостей  для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі).

   • Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем  виховання дитини.

   Третій  кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень уподружжя  настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає «ситість» від старих вражень і «голод» по новим .

   Четвертий період конфліктності стосунків  подружжя настає після 18—24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

   Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального  становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

   Перелік факторів конфліктності родини був  би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

   Дослідження психологів показують, що в 80—85% родин  є конфлікти. Що залишилися 15—20% фіксують наявність «сварок» з різних приводів .У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини .

   Кризова родина. Протистояння інтересів і  потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

   Конфліктна  родина. Між подружжям існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

   Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

   Невротична  родина. Тут основну роль грають не спадкові порушення в психіціпартнерів, а нагромадження впливу психологічних  труднощів, з якими зустрічається  родина на своєму життєвому шляху. У партнерів відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

   Конфліктна  поведінка партнерів може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого   конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий  жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність устосунках.  Відкритий   конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін.

   1.2 Психотравматичні  наслідки.

   Конфлікти в родині можуть створювати психотравматичну обстановку дляподружжя, їхніх дітей, батьків, у результаті чого вони здобувають ряд негативних властивостей особистості. У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з'являються психотравми. Психотравми частіше виявляються у виді переживань, що в силу виразності, чи тривалості повторення сильно впливають на особистість. Виділяють такі психотравмуючі переживання, як стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга і стан провини.

   Стан  повної сімейної незадоволеності виникає  в результаті конфліктних ситуацій, у яких виявляється помітна розбіжність  між чеканнями індивіда стосовно родини і її дійсним життям. Виражається в нудьзі, безбарвності життя, відсутності радості, ностальгічних спогадах про час до шлюбу, скаргах навколишнім на труднощі сімейного життя. Накопичуючись від конфлікту до конфлікту, така незадоволеність виражається в емоційних вибухах і істериках.

   Сімейна тривога частіше виявляється після великого сімейного конфлікту. Ознаками тривоги є сумніви, страхи, побоювання, що стосуються насамперед дій інших членів родини.

   Нервово-психічна напруга — одне з основних психотравмуючих  переживань. Воно виникає в результаті:

   • створення для подружжя ситуацій постійного психологічного тиску, важкого чи навіть безвихідного положення;

   • створення для подружжя перешкод для прояву важливих для нього  почуттів, задоволення потреб;

   • створення ситуації постійного внутрішнього конфлікту в подружжі.

   Виявляється в дратівливості, поганому настрої, порушеннях сну, приступах люті.

   Стан  провини залежить від особистісних особливостей подружжя. Людина почуває  себе перешкодою для навколишніх, винуватцем будь-якого конфлікту, сварок і невдач, схильна сприймати відносини інших членів родини до себе як обвинувачення, , незважаючи на те, що в дійсності вони такими не є.

   1.3 Попередження подружніх  конфліктів

   Розроблено  багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередженню переростання спірних  ситуацій в конфліктах .Більшість з них зводиться до наступного:

   Поважай себе, а тим більше іншого.Пам”тай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і «гріхи», а відразу реагуй на них. Це виключе нагромадження негативних емоцій.  

   Не  робіть зауважень один одному в присутності  інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

   Не  перебільшуй власні здібності і  досягнення, не вважай себе завжди і  у всьо-  му правим. Більше довіряй  і ревнощі зводь до мінімуму. Будь уважним, умій слухати і чути партнера. Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками. Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

   Стався  до захоплень партнера з інтересом і повагою. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням.

   1.3 Усунення конфліктів  між подружжям.

   Конструктивність  усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

   Одною з умов завершення конфлікту люблячого  подружжя— не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягненням. Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе (і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших — батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини.