Психологічний супровід дітей з ЗПР психогенного походження

                                    
 
 
 
 
 
 
 

                                            

                   Реферат на тему:

   « Психологічний супровід дітей з ЗПР     психогенного  походження » 
 
 

                                             

                                            

                                             
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст 

1. Вступ
2. Характеристика дітей з ЗПР психогенного  походження
3. Особливості роботи психолога з дітьми ЗПР психогенного походження
4. Висновки
5. Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Реформування  системи освіти в Україні у  відповідності до Державної національної програми “Освіта. Україна ХХІ століття”  і пов’язані з ним зміни  в змісті шкільного навчання ставлять високі вимоги до нервової системи організму дітей та підлітків, який перебуває в процесі росту і розвитку, що спонукає дбайливо ставитись до психічного здоров’я учнів, усувати навчальне перевантаження. Це пов'язано насамперед зі значним погіршенням протягом останнього десятиріччя як соматичного, так і психічного здоров’я.  
Статистичні звіти Міністерства охорони здоров’я України 1998-2000 рр. свідчать, що лише за 1993-1998 рр. рівень розладів психіки і поведінки у дітей і підлітків збільшився на 24,1%. За станом на кінець 1990 р. нараховувалось 47,2 тис. розумово відсталих і 33,6 тис. дебільних дітей. Організація їх навчання і виховання є великою соціальною проблемою, бо затримка психічного розвитку (ЗПР), яка становить майже 50% всіх психічних захворювань дітей та підлітків, є найголовнішою причиною шкільної неуспішності і шкільної дезадаптації. З початком шкільного навчання чітко формується група учнів, які не засвоюють навчальний матеріал, відзначаються слабким розвитком пам’яті і уваги, недостатнім розвитком вербально-логічного мислення, відхиленнями поведінки. Цей  контингент учнів проходить психологічне обстеження, після якого встановлюється діагноз затримки психічного розвитку (ЗПР) і вирішується питання про можливість їх навчання в загальноосвітній школі (так звані “класи вирівнювання ”), або в спеціалізованій школі для дітей із ЗПР. 
 
 
 
 
 
 
 

Характеристика  дітей з ЗПР  психогенного походження 

Затримка  психічного розвитку - це поняття, яке  говорить не про стійке і, по суті, необоротне психічне недорозвинення, а про уповільнення його темпу, яке частіше виявляється під час вступу до школи і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкого перенасичення в інтелектуальній діяльності. На відміну від дітей, страждаючих олігофренією, ці діти достатньо кмітливі в межах наявних знань, значно продуктивніші у використанні допомоги. 

При систематиці  затримки психічного розвитку Т. А. Власова  і М. С. Певзнер розрізняють дві її основні форми: 1) затримку психічного розвитку, обумовлену психічним і психофізичним інфантилізмом (неускладненим і ускладненим недорозвиненням пізнавальної діяльності і мови, де основне місце займає недорозвинення емоційно-вольової сфери), і 2) затримку психічного розвитку, обумовлену тривалими астенічними і  церебрастенічними станами.  
С. Лебединська, виходячи з етіологічного принципу, розрізняє чотири основні варіанти затримки психічного розвитку:  
1)затримку психічного розвитку конституціонального походження;  
2)затримку психічного розвитку соматогенного походження;  
3)затримку психічного розвитку психогенного походження;  
4)затримку психічного розвитку церебрально-органічного генезу. 

Затримка  психічного розвитку психогенного походження пов'язана з несприятливими умовами виховання. Соціальний генез цієї аномалії розвитку не виключає її патологічного характеру. Як відомо, при ранньому виникненні і тривалій дії психотравмуючого чинника можуть виникнути стійкі зрушення нервово-психічної сфери дитини, що обумовлюють патологічний розвиток його особи.  
Так, в умовах бездоглядності може формуватися патологічний розвиток особи із затримкою психічного розвитку за типом психічної нестійкості: невмінням гальмувати свої емоції і бажання, імпульсністю, відсутністю відповідальності.  
В умовах гіперопіки психогенна затримка емоційного розвитку виявляється у формуванні егоцентричних установок, нездатності до вольового зусилля, праці.  
У психотравмуючих умовах виховання, переважають жорстокість або груба авторитарність нерідко формується невротичний розвиток особи, при якому затримка психічного розвитку виявлятиметься у відсутності ініціативи і самостійності, боязливості.

Діти  цієї групи мають нормальний фізичний розвиток, соматично здорові. За даними досліджень, у більшості таких дітей є мозкова дисфункція. Їх психічний інфантилізм обумовлений соціально-психологічним чинником - несприятливими умовами виховання. Емоційна депривація (позбавлення материнського тепла, емоційного багатства стосунків), одноманітність соціального середовища і контактів, слабка індивідуальна інтелектуальна стимуляція часто ведуть до уповільнення темпів психічного розвитку дитини; як результат - зниження інтелектуальної мотивації, поверхневість емоцій, несамостійність поведінки, інфантильність установок і стосунків.       

 Нерідко вогнищем формування цієї дитячої аномалії є неблагополучні сім'ї: асоціальні потурання і авторитарно-конфліктні. У сім'ї асоціального потурання дитина росте в атмосфері повної бездоглядності, емоційного відторгнення у поєднанні зі вседозволеністю. Батьки своїм способом життя стимулюють афективність (імпульсивні, вибухові реакції), мимовільність поведінки, гасять інтелектуальну активність. Цей стан часто є сприятливим ґрунтом для формування стійких асоціальних установок, тобто педагогічній занедбаності. У авторитарно-конфліктній сім'ї життєва атмосфера дитини просякнута сварками, конфліктами між дорослими. Основна форма батьківської дії - пригнічення і покарання, що систематично травмує психіку дитини. У ній накопичуються риси пасивності, несамостійності, затурканості, підвищеної тривожності.       

 Діти  цієї групи інтелектуально пасивні,  продуктивною діяльністю не зацікавлені,  їх увага нестійка. У їх поведінці  проявляються індивідуалізм, необ'єктивність, підвищена агресивність або, навпаки, надмірна покірність і пристосовництво. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Особливості роботи психолога  з дітьми з ЗПР  психогенного походження

Робота  психолога з учнями із ЗПР має  включати ігри, вправи, що спрямовані на формування вольової регуляції, здатності планувати діяльність, регуляції емоцій. Інша категорія дітей, що потребує психокорекції – педагогічно занедбані.(діти з ЗПР психогенного походження)

В основі педагогічної занедбаності лежить соціальна незрілість особистості. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в недоліку об’єму знань, уявлень, якими володіє дитина даного віку при наявності достатньої здібності до узагальнення, вміння використовувати допомогу у виконанні завдань, хороші орієнтації у повсякденній життєйській ситуації. Педагогічно занедбані характеризується бідністю інтелектуальних інтересів, недостатністю вищих потреб особистості. Ці випадки поглиблюються як правило ще й недоліками сімейного виховання, несприятливим психологічним мікрокліматом в сім’ї (постійні конфлікти,алкоголізм батьків, бездоглядність дитини), тому сім’я, як правило, не може надати допомогу у подоланні педагогічної занедбаності. В психокорекційну програму рекомендується включати групові заняття із загального розвитку дітей, розширення кругозору. Труднощі в навчанні можуть бути пов’язані з типом ВНС : гіперактивні, гіпоактивні (через мірна повільність)

Корекція  невстигання у  навчанні полягає:

1. Встановлення  причин, що зумовили труднощі  у навчанні.

2. Збагачувати  дітей різноманітними знаннями  про навколишнє життя і про  певні взаємозв’язки між предметами  і явищами.

3. необхідно  зміцнювати працездатність дітей,  їх уміння зосереджувати увагу  і цілеспрямовано працювати

4. ставити  перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.

 5. розвивати позитивно навчальну мотивацію. Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого. Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.

Для роботи з дитиною з ЗПР психогенного походження психолог повинен розробити  корекційно-розвиваючу програму, яка  буде включати в себе корекцію пізнавального розвитку дітей, корекцію емоційного розвитку дітей, розвиток довільності у будь-якому вигляді діяльності. Заняття повинні бути 30 – 40 хв., і можна використовувати такі корекційно-розвиваючі вправи:

1. Вправа «Квіти». Дітям роздають квіти, вирізані з кольорового паперу, в центрі яких зображені емоції. Пропонується розглянути їх і розповісти, що вони відчувають, вибрати найпривабливішу квітку.
2. Вправа «Плями». Малювання руками, використовуючи фарби з метою емоційної розрядки.
3. Вправа «Сприйняття кольорів». Дітям пропонується закрасити лист паперу фарбами залежно від настрою і скласти розповідь по даному малюнку.
4. Вправу «Вгадай предмет». Вгадати треба предмет по опису його істотних ознак. Дитина ставить питання, намагаючись відгадати, який предмет загаданий.
5. Вправа «Лото». У лото використовуються два кольори: зелений — позначає рослини, червоний — позначає тварин. На ігровому полі — різні рослини і тварини. Виграє той, хто швидше закриє кольоровими фішками ігрове поле.
6. Гра «Подаруй нам веселку». Дитина малює і розфарбовує веселку по наступних зонах: гра, заняття, друзі, вихователь, сім'я, дитячий сад, школа, використовуючи умовне позначення кольору.
7. Гра «Казкові звірі». Вихователь пропонує дітям пригадати казки, в яких є різні тварини. Одні розповідають про казкового звіра, останні вгадують звіра і казку.
8. Вправа «Малюнок емоції». Дітям пропонують пригадати і замалювати ситуацію, коли вони випробовували інтерес, радість, страх, здивування, задоволення.
9. Вправа «Завершення малюнків». Треба завершити незавершений малюнок.
10. Гра «Пелюстки». Дітям пропонують пелюстки різного кольору. Дитина вибирає вподобану пелюстку і розповідає, що відбудеться з ним в майбутньому.

Корекційно-розвиваюча робота з дітьми із ЗПР допомагає  понизити рівень тривожності, формує емоційно-позитивний настрій, активізує пізнавальний розвиток, удосконалює навики учбової діяльності: довільності, самоконтролю і самооцінки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

У сучасному  суспільстві кількість дітей  з затримкою психічного розвитку досягає великих масштабів. У  кожній звичайній школі ми стикаємось з такими дітьми на кожному кроці, тож роль шкільного психолога у виявленні та «лікуванні» таких учнів надзвичайно важлива. Крім того, щоб виявляти таких учнів і проводити з ними корекційно-розвиваючі заняття, спеціаліст повинен  ще й знаходити взаємодію з батьками таких дітей. Адже якщо психолог буде працювати з такою дитиною, а батьки залишаться осторонь чи продовжуватимуть гіперопіку чи занедбаність таких дітей, то психологічний супровід не буде давати бажаних результатів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Балуева Е.Б. Психологическое сопровождение детей с задержкой психического развития.
2. Гунина, Е.В. Игры и упражнения по развитию памяти, мышления, внимания у детей с ЗПР / Е.В. Гунина. — Чебоксары, 1996.
3. Науково-методичний журнал "Дефектологія", 3/2006.
4. Ульбенкова У.В. Діти із затримкою психічного розвитку, 1994.
5. Защиринская О.В. Психология детей с задержкой психического развития. –СП, 2003.