Психологічний портрет князя Святослава

Взагалі, це рішення  Святослава поклало початок своєрідного  «питомій періоду» у руській історії - протягом більш ніж п'ятисот років  руські князі будуть ділити князівства між своїми братами, дітьми, племінниками та онуками. Тільки в кінці XIV ст. Дмитро Донський заповідає своєму синові Василю Московське велике князівство як єдину  «отчину». Але питомі відносини будуть зберігатися і після смерті Дмитра Донського ще цілих 150 років - в середині XV ст. Московську Русь вразить справжня «феодальна війна», з удільними князями буде боротися і Іван III наприкінці XV ст., І його онук Іван IV в середині XVI ст.

В основі питомої  принципу поділу російських князівств, звичайно ж, лежали об'єктивні причини. Спочатку, як при Святославі, велику роль грали етнодержавні фактори, пізніше на перше місце вийдуть фактори економічні, політичні і навіть особисті (суперництво між князями). Тут потрібно враховувати, що в Київській Русі влада передавалася за принципом «старейшества» - старшому в роді. Але вже в другій половині XI століття князів стало так багато й родинні стосунки так заплуталися, що права на те чи інше княжіння і тим більше на титул великого князя можна було з'ясувати тільки силою. Тому й вразили Русь на довгі п'ятсот років постійні і нескінченні князівські усобиці.

Звичайно, тут  потрібно враховувати, що чималу роль в політичному житті Русі відігравало  і місцеве вічове самоврядування міст і земель, яке могло відмовитися прийняти того чи іншого князя або, навпаки, запросити до себе князя, начебто не має на даний стіл жодних прав. Подібні випадки траплялися не раз і також ставали причинами нових усобиць. А перша усобиця трапилася вже між синами князя Святослава.