Психологічна діяльність слідчого

Тести з дисципліни «Юридична  психологія»

на тему:

 «Психологічна діяльність  слідчого»

студента 551 групи 

Хоменко Олексія

 

 

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА 

 

Психології належить значне місце в організації діяльності юриста.

Закономірності психіки індивіда багато в чому визначають не лише його здатність брати участь у суспільстві, виконуючи при цьому самі різні функції залежно від посадових або особистих задач, а й можливості здійснювати свою роботу у відповідності з обраною професією. Досліджуючи закономірності психічної діяльності юриста у зв’язку з його професійною належністю, ми з’ясовуємо її особливості, які сприяють, з одного боку, пізнання організаційних основ виконуваних індивідом професійних функцій, а з іншого - вдосконалення організації цієї діяльності [Жалінскій А.Е. Професійна діяльність юриста. Вступ до спеціальності. Навчальний посібник. - М.: Видавництво БЕК, 1997.] .

 

Соціально-психологічні особливості роботи юриста

 

 

У вітчизняній психологічній  науці встановлено, що психологічний аналіз діяльності юриста відображає її зовнішні умови (об'єкт і предмет діяльності, середовище, результати та їхній вплив на психіку), внутрішні умови (розглянуті вище потреби, мотиви цілі, способи), а також можливості управління і самоуправління. Характеристика психологічних особливостей діяльності юриста передбачає дослідження як специфіки вказаних компонентів, так і специфіки взаємодії цих компонентів. Виходячи з вказаного підходу, можна зазначити такі соціально-психологічні особливості роботи юриста.

Насамперед слід підкреслити, що юридична діяльність відрізняється  надзвичайно високою відповідальністю. У руках юриста (прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника та ін.) зосереджені особливі владні повноваження, право і обов'язок застосовувати владу від імені держави. Як відзначає Ю. Чуфаровський, у багатьох юридичних працівників розвивається «професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій». [Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 216] З психологічного погляду складність розв’язання практичних завдань юристом полягає в тому, щоб почуття відповідальності не придушувало його активності, не спонукувало до надмірної обережності й не сковувало його мислення.

Безпосередня практична  діяльність юриста включає в себе різноманітні інтелектуально-пізнавальні, оціночні, комунікативні дії, які полягають у вивченні людей і ситуацій, що виникають (цивільні спори, конфлікти, злочини та ін.), в ухвалі рішень і розробці плану їх реалізації, в координації дій з іншими спеціалістами тощо. Аналіз роботи слідчих, суддів, адвокатів, інспекторів митних служб та інших показує, що вона відрізняється наявністю значних інтелектуальних навантажень, пов'язаних зі складністю завдань, що вирішуються, врахуванням великої кількості різноманітних (часом суперечливих) факторів. Інформаційні навантаження створюються через необхідність постійно тримати в полі зору цілу сукупність питань, які складають зміст юридичної справи, яка розглядається. Юрист не може, зосередившись на вирішенні одного питання, випустити з-під контролю інші. Більше того, кожне питання потрібно вирішувати з урахуванням численних взаємозалежних проблем. А якщо ні, то можливе обманне вирішення проблеми, що завдає шкоди і державі, і конкретним людям, і престижу професії юриста.

Характерна особливість  діяльності юриста - наявність у ній оціночних психічних процесів, мета яких полягає у визначенні своєї позиції, свого ставлення (позитивного чи негативного) до оцінюваної заяви, події, факту. Частіше оціночний процес з боку юридичного працівника являє собою розгорнуте зіставлення фактичних даних із оціночними критеріями - правовими нормами і вимогами. У ряді випадків оціночне судження залежить від безпосередньої, часом беззвітної емоційної реакції. Іноді вибір визначається емоційною привабливістю альтернативи [Теплое Б. М. Ум полководца: Избр. труды. В 2 т. — М.: Педагогика, 1985. — Т. 2. — С. 233.]. У підсумку оціночних психічних процесів формується рішення про бажаний чи небажаний розвиток подій, про значущість соціально-правової проблеми, що виникла, про відносну роль різних факторів і умов, які впливають на хід і результати юридичної справи. Оціночне судження специфічне тим, що воно залежить не лише від об’єктивної ситуації, від об’єктивного стану справ, а й від потреб, інтересів і намірів юриста, від його особистих переваг. Звідси випливає: в юридичній діяльності значну роль відіграють такі якості юриста-спеціаліста, як принциповість, об’єктивність, неупередженість, послідовність тощо.

 

Методи вивчення особистості

До наукових методів  пізнання особистості, вчені відносять  метод спостереження, бесіду, експеримент, інтерв'ю, аналіз наслідків діяльності, тестування та інші, які з успіхом застосовуються і для вивчення конкретної особистості, яка цікавить юридичного працівника. До інших методів вивчення особистості відносять вивчення документів, біографічний метод, метод незалежних характеристик, спостереження[Философия. Данильян О.Г., Тараненко В.М. М.: Эксмо, 2005. — 512 с].

Вивчення документів - метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом [Романчиков В.І. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007. — С. 119].

До документів відносять характеристики з місця роботи (навчання), медичні довідки, листи, щоденники, заяви, скарги, книги, брошури, а також кіно- і магнітні плівки, фотографії та ін. З різним ступенем повноти, відбиваючи матеріальне і духовне життя людини, документи надають юристу як об'єктивні факти, так і закріплені в них прояви індивідуальної свідомості.

Будь-яка соціальна і соціально-психологічна інформація, джерелом якої виступає документ, являє собою результат певної соціальної дійсності і відображає відношення людини до світу, діяльності, до інших людей, розкриває її інтереси, нахили, бажання, думки і т.п. За допомогою аналізу документів можна виявити психологічні механізми утворення соціальних установок особистості і їх зміни, виявити процес утворення мотивів поведінки і їх спрямованість, отримати інформацію про залежність індивіда від того середовища, в якому він був чи знаходиться та ін.

Важливо підкреслити наступне положення: юриста цікавить не лише подія, інформація, але і психологічний її аспект. Тому вивчаючи документи, слід враховувати  й те, що в них говориться, і те, як про це говориться, і те, чому так говориться.

Корисним і інформативним при вивченні особистості, що цікавить юриста, є біографічний метод, який дозволяє вивчити життєвий шлях людини. Цей метод заснований на вивченні історії життя особистості і соціальних форм її індивідуального розвитку.

Автобіографічні дані, свідчення очевидців, насамперед батьків, братів і сестер дозволяють юристу прослідкувати, в яких умовах мікросередовища проходило життя індивіда, які фактори чинили найбільший вплив на розвиток у нього психологічних властивостей, станів.

Теорія і практика показують, що структура життєвого  шляху має свої фази і генетичні  переходи між ними. Саме на стиках фаз, переходах відбуваються важливі  життєві зміни. Наприклад, найбільш ранні переживання дитинства, початок усвідомлення свого власного "Я" пов’язані з трирічним віком. Які умови сімейного життя були у даної людини в цьому віці? Якого характеру програми майбутнього життя закладалися трирічній дитині батьками і найближчим оточенням? Які особливості навчання і поведінки в школі, вузі? Ці та інші питання дають можливість оцінити індивідуально-психологічні особливості людини як відображення її індивідуального досвіду [Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП, 2004. - 436 с].

В якості об’єктів вивчення виступають автобіографії, листки з обліку кадрів та інші письмові документи, власна розповідь потерпілого, свідка, підозрюваного, звинуваченого і дані бесід з його близькими. Встановлення часу яких-небудь психологічних проявів, тих чи інших ціннісних орієнтацій, соціальної деградації, елементів психопатології та ін. допоможе юридичному працівнику визначити особистісне ставлення (самооправдання, задоволення, каяття, байдужість і т.п.) співрозмовника до певного психолого-правового факту.

Метод незалежних характеристик  полягає в оцінці за єдиною шкалою кількох опитуваних незалежно один від одного особистісних якостей  людини і в наступному узагальненні їх незалежних оцінок.

В отриманій узагальненій оцінці в певній мірі взаємопогашаються можливі суб'єктивні відхилення, що забезпечує достатню об’єктивність отриманих результатів.

Характеристика - це не тільки (а точніше, не стільки) те, що написано про людину, а те, що про неї відомо і може бути сказано.

Наприклад, в процесі  розкрадань на овочевій базі шляхом створення  неврахованих надлишків підозрювався її завідувач. При розгляді справи слідчий  отримав сім незалежних характеристик  від службовців і працівників  бази, в яких вони дали оцінку своєму керівнику по таких психічних рисах його особистості, як добросовісність, чесність, здирництво, самовільність, обманливість, лукавство і виверткість. Всі опитувані добре знали ділові і особистісні риси завідувача базою. Отримані результати показали, що слідство йде правильним шляхом і підозри у відношенні цієї людини мають під собою грунт. Подальше слідство підтвердило припущення юриста. [Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП, 2004. - 436 с]

При використанні даного методу слід мати на увазі важливу обставину: окремі характеристики можуть бути неповними, однобічними, відображати суб'єктивне ставлення до даної особи в залежності від формальних і неформальних взаємостосунків, що складаються між цією особою і особою, що її характеризує. Це зобов'язує юридичного працівника вельми обережно використовувати кожну характеристику, ретельно аналізуючи її. У цілому метод незалежних характеристик в руках досвідченого юриста є дієвим засобом вивчення ділових і моральних якостей особистості.

 

Оцінка особистості

 

Процес оцінки особистості  починається з загального сприйняття - з першого враження, яке відбувається на чуттєвому рівні. Від точності «прочитання» зовнішніх особливостей і «вирахування» особливостей внутрішнього світу співрозмовника залежить успішність взаєморозуміння. Навіть поверховий погляд дозволяє досвідченому юристу багато побачити в людині: її зовнішній вигляд, вираз обличчя, постава, зачіска, манери поведінки - все це характеризує людину з точки зору її психічного стану, готовності вести розмову, рівня її культури і т.д.

Разом з тим перше  враження приховує в собі можливість зробити неточну оцінку, а часом  і невірну. Справа в тому, що при  першій зустрічі основна роль відводиться  різним стійким схемам сприйняття і  оцінки іншої людини. У психологічній літературі описуються найтиповіші схеми формування першого враження про людину. У кожній схемі спрацьовує цілком визначений фактор, який так чи інакше присутній в ситуації знайомства.

Фактор переваги починає  працювати в ситуації нерівності партнерів (коли один з партнерів по спілкуванню відчуває перевагу іншого по важливому для нього параметру - розуму, матеріальному становищу, зросту та ін.). У цьому випадку людина, яка переважає над іншою по важливому параметру, оцінюється цією іншою значно вище і по інших значимих параметрах. Іншими словами, відбувається її загальна особистісна переоцінка.

Фактор привабливості  пов’язаний зі сприйняттям партнера по спілкуванню як надзвичайно привабливого зовні. Помилка, яка допускається в цьому випадку, полягає в тому, що зовні привабливу людину партнер переоцінює і по інших важливих психологічних і соціальних параметрах. Так, в експериментах показано, що більш гарних по фотографіях людей оцінюють як більш впевнених в собі, щасливих і щирих, турботливих і порядних.

Фактор відношення спрацьовує тоді, коли людина відчуває характер відношення до себе партнера по спілкуванню. Помилка  сприйняття в даному випадку проявляється в тому, що людей, які добре до неї відносяться чи поділяють  якісь важливі для неї ідеї, людина схильна оцінювати вище і по інших показниках.

Фактор поблажливості  проявляється в тому, що людина сумнівається в позитивних якостях іншого, ставиться  до нього з поблажливістю. Її філософія  така: поки ти не доведеш своєї порядності, тебе неможна таким вважати. Якщо ефект поблажливості виражається надмірно, то цілком резонно припустити наявність у такої людини певних психічних відхилень.

Фактор психологічного стану пов’язаний з тим, що людина в хорошому настрої сприймає оточуючих насамперед у світлих тонах (до речі, вона й сама часто викликає у них симпатію). Людина в стані роздратування, гніву, затяжної депресії сприймає оточуючий світ, в тому числі людей, в сірому чи темному кольорах. Тому психічний стан індивіда може бути джерелом помилок в оцінці незнайомої особистості.

Причини помилок сприйняття і оцінки особистості, яка цікавить юриста зумовлені:

- особливостями особистості людей, які сприймаються;

- ненавмисним чи навмисним впливом людей, що сприймаються, на юриста;

- особливостями особистості самого юридичного працівника.

Найдоступніший, і такий, що найбільш широко застосовується, шлях отримання психологічної інформації про незнайому людину, яка представляє професійний інтерес для юриста-практика, є спостереження за цією людиною при зустрічі, при встановленні психологічного контакту, при розмові. Саме візуальна експрес-діагностика і формує перше враження про людину по зовнішньому вигляду і поведінковим проявам.

Успіх юриста у сприйнятті, вивченні і оцінці особистості потерпілого, підозрюваного, звинуваченого, свідка та інших залежить від його особливої підготовленості до психологічного спостереження, від рівня сформування навиків і вмінь «читати» іншу людину.

Насамперед необхідно  знати, що серед зовнішніх ознак  до психологічно інформативних відносяться:

1) мова - її зміст, манера, логіка, вимова, словарний запас, тембр, експресія, гучність та ін. Однак багатьом вдається приховати свої думки, сказати не те, що він думає, тому предметом психологічного спостереження повинні бути й інші зовнішні прояви психології особистості;

2) міміка, жести, поза, пантоміміка, погляд. Кожен співробітник - спеціаліст в галузі юриспруденції (слідчий, оперативний працівник, дільничний інспектор, адвокат та ін.) зобов'язаний вміти «читати» мову зовнішніх проявів психології особистості, так як вона більш щира, ніж мова слів. Зміст фраз люди, як правило, більш-менш ретельно контролюють, у той час як невербальні прояви майже не піддаються усвідомленому контролю. Жести і міміка виражають душевні хвилювання, істинний стан людини, її ставлення до предмета розмови. Не випадково знаменитий співак Ф. І. Шаляпін казав: «Жест - це не рух тіла, а рух душі». В експресії людини, її міміці, позі, жестах проявляються думки, почуття, наміри, що так важливо знати юридичному працівнику. Навіть хода може немало сказати про психологію конкретної особистості; розрізняють ходу людей впевнених в собі і невпевнених, зарозумілих і невимогливих, розпущених і неохайних, схвильованих і стурбованих, настроєних рішуче і боязливо, відпочиваючих і тих, що готуються до якоїсь дії і т.д.;