Психологічні труднощі в процесі ділового спілкування

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Кафедра економіки праці  та менеджменту

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни:

«Психологія ділової взаємодії  та творчого саморозвитку»

З теми:

«Психологічні труднощі в  процесі ділового спілкування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вузівське навчання принципово відрізняється від навчання  в  початковій і середній школі і  тим більше від навчання дошкільників не тільки зовні, організаційно, але  і внутрішньо, психологічно.

 Студент підіймається  в своїй учбовій діяльності  на новий, ще більш високий  ступінь — від навчання під  керівництвом і  повсякденним  контролем вчителя переходить  до самостійного освоєння наукової  картини миру,   опановує методом  навчання і самонавчання. Тут  викладач лише допомагає йому  розвернути свій творчий потенціал,  ставлячи перед ним учбові  задачі, що вимагають для свого  вирішення дослідницького підходу.

Навчання студента (психології ділової взаємодії, зокрема) забезпечує більш високий інтелектуальний  розвиток студентів; розвиток високих  професійних якостей тільки тоді, коли  випереджатиме рівень їх розвитку на цей момент. «..Тільки те  навчання є хорошим, — писав Л. С. Виготський, яке забігає вперед розвитку... Всяке  навчання є джерелом розвитку, викличним  до життя ряд таких процесів, які  без нього взагалі виникнути  не можуть».

Психологія як наука має  особливі якості, які відрізняють  її від інших наукових дисциплін. Як систему перевірених знань  психологію мало хто знає, в основному  тільки ті, хто нею спеціально займається, вирішуючи наукові і практичні  завдання. Разом з тим як система  життєвих явищ, психологія знайома  кожній людині. Вона представлена ​​йому у вигляді власних відчуттів, образів, уявлень, явищ пам'яті, мислення, мови, волі, уяви, інтересів, мотивів, потреб, емоцій, почуттів і багато чого іншого. Основні психічні явища ми безпосередньо можемо знайти в самих себе і побічно спостерігати в інших людей.

Предметом вивчення психології є, перш за все, психіка людини і тварин, що включає в себе багато суб'єктивні  явища. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага  і пам'ять, уяву, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають  пізнавальними процесами. Інші явища  регулюють його спілкування з  людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. Їх називають психічними властивостями й станами особистості (до них відносять потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття і емоції, нахили та здібності, знання і свідомість). Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінка, їх залежність від психічних явищ і в свою чергу залежність формування і розвитку психічних явищ від них.

 Людина не просто  проникає у світ з допомогою  своїх пізнавальних процесів. Він  живе і діє в цьому світі,  творячи його для себе з  метою задоволення своїх матеріальних, духовних та інших потреб, здійснює  певні вчинки. Для того щоб  зрозуміти і пояснити людські  вчинки, ми звертаємося до такого  поняття, як особистість. 

 У свою чергу, психічні  процеси, стани і властивості  людини, особливо в їх вищих  проявах, навряд чи можуть бути  осмислені до кінця, якщо їх  не розглядати в залежності  від умов життя людини, від  того, як організовано його взаємодія  з природою і суспільством (діяльність  і спілкування).  Спілкування і  діяльність також тому становлять  предмет сучасних психологічних  досліджень.

 Психічні процеси,  властивості і стани людини, його  спілкування і діяльність поділяються  і досліджуються окремо, хоча  в дійсності вони тісно пов'язані  один з одним і складають  єдине ціле, зване життєдіяльністю  людини.

 В даний час психологія  являє собою досить розгалужену  систему наук. У ній виділяється  безліч галузей, що представляють  собою відносно самостійно розвиваються  напрямки наукових досліджень. Їх  у свою чергу можна поділити  на фундаментальні й прикладні,  загальні та спеціальні. Назвемо  лише деякі з галузей психології: загальна, соціальна, педагогічна,  медична, вікова, юридична, генетична,  військова, інженерна, диференціальна, психофізіологія, психодіагностика, патопсихологія, психотерапія, психологія  управління, психологія праці і  т. д. 

 

 

Ділове спілкування  та труднощі спілкування

Ділове спілкування - це перш за все комунікація, тобто обмін  інформацією, значущою для учасників  спілкування. Щоб досягти успіху в переговорах, треба досконало  володіти їх предметом. І хоча в переговорах  зазвичай беруть участь фахівці різних професій, від кожного вимагається  висока компетентність.

Труднощі спілкування  можна розглянути з позицій різних галузей психології: загальної, вікової  і педагогічної, соціальної, психології праці, юридичної і медичної, психології індивідуальних відмінностей.

 Під час спілкування  в його учасників наявні різні  стани, у кожного виявляються  ті чи інші психічні властивості  особистості.

 З позицій загальної  психології ми можемо не тільки  досліджувати типові для всіх  нормальних людей феномени спілкування,  закономірності й механізми його  перебігу, а й виявляти труднощі  спілкування, тобто ті характеристики  психічних процесів, станів і  властивостей особистості, які  не відповідають критеріям психологічно  оптимального спілкування.

 Яке спілкування вважають  психологічно оптимальним? На  нашу думку, психологічно оптимальним  є таке спілкування, у якому  реалізуються цілі учасників  спілкування відповідно до мотивів,  які зумовлюють ці цілі, і за  допомогою таких способів, що  не спричинюють у партнерів  відчуття незадоволення.

 Психологічно оптимальним  може бути також спілкування,  у якому партнерам вдається  зберегти бажану для кожного  з них суб'єктивну дистанцію.

 Оскільки спілкування  - це взаємодія принаймні двох  людей, то труднощі в його  перебігу (йдеться про суб'єктивні)  може породжувати один з учасників  чи відразу обидва.

 Психологічними причинами  цього можуть бути: нереальні  цілі, неадекватна оцінка партнера, його здібностей та інтересів,  неправильні уявлення про власні  можливості й нерозуміння характеру  оцінки й ставлення партнера, вживання не придатних до цієї ситуації способів звертання до партнера.

 Труднощі спілкування.  Особливості розглянутих труднощів  значною мірою залежать від  змісту чи спрямованості мотивації;  її вплив виявляється в порушенні  будь-якої з функцій спілкування  (перцептивної, комунікативної тощо). Існує також особливий вид труднощів, які полягають у неможливості реалізації значущих для особистості мотивів з людьми зі свого оточення. Цю категорію труднощів не всі усвідомлюють, тому що це вимагає досить розвинутої рефлексії, але її переживають, і виявляється вона у скаргах на відсутність розуміння з боку партнерів.

 Деякі автори цілком  обґрунтовано стверджують, що  структуру міжособистісного спілкування  потрібно розглядати з боку  внутрішньої (спонукання до дії)  і зовнішньої (засоби, способи) комунікації.  У реальних актах спілкування  ці грані взаємозалежні.

 Як і будь-яка дія,  комунікативний акт містить орієнтовану  й інструментальну частини. Орієнтована  частина передбачає аналіз ситуації  спілкування, формування адекватного  уявлення про партнера. Ефективність  орієнтованої частини комунікативного  акту визначає ефективність дії  загалом. Одним із виявів неефективності  цієї частини комунікації є  суб'єктивне відчуття нерозуміння  партнера, неможливість створити  його цілісний образ і, отже, правильно організовувати свої  дії.

 Інструментальну частину  становить уміння адекватно висловлювати  свої думки, обирати спосіб  комунікації відповідно до особливостей  партнера й атмосфери спілкування,  а це, зокрема, має спиратися  на розуміння партнера й ситуації  загалом.

 Нерозуміння є наслідком  інструментальних труднощів партнера, тому позначається на формуванні  ставлення до нього. Факти засвідчують,  що людей, спілкування яких  ускладнене на інструментальному  рівні, сприймають негативно.

 Труднощі в спілкуванні  можуть виникати також через  належність його учасників до  різних вікових груп. Відмінність  життєвого досвіду представників  різних вікових груп щодо спілкування  виявляється в неоднаковому рівні  розвитку та вияві пізнавальних  процесів під час контактів  з іншою людиною, неоднаковому  запасі й характері переживань, неоднаковому розмаїтті поведінкових  форм. Усе це по-різному співвідноситься  з мотиваційною сферою, яка в  кожній віковій групі має свою  специфіку.

 Аналізуючи труднощі, пов'язані з віком тих, хто  спілкується, треба обов'язково  враховувати психологічні характеристики  кожної вікової групи і брати  до уваги те, як вони виявляються  в дитини, підлітка, юнака, дівчини,  дорослих чоловіка і жінки,  у літніх і старих. Особливу  увагу потрібно звертати на  залежність між типовим для  кожного віку рівнем розвитку  психічних процесів і властивостей  особистості і такими специфічними  для партнерів характеристиками, як їхня здатність до емпатії, децентрації, рефлексії, ідентифікації, до збагачення іншої людини за допомогою інтуїції.

 З позицій педагогічної  психології виокремлюють інші  труднощі спілкування.

 Труднощі педагогічного  спілкування можна об'єднати в  три основні групи: інформаційні, регуляційні, афективні.

 Інформаційні труднощі  виявляються у невмінні повідомити  що-небудь, висловити свою думку,  уточнити, додати, продовжити відповідь,  завершити думку, з ініціювати  пропозицію, допомогти розпочати  розмову, «задати тон», формулювати  «вузькі» питання, що вимагають  коротких, передбачуваних відповідей, і «широкі», проблемні, творчі  питання.

 Регуляційні труднощі  пов'язані з невмінням стимулювати  активність вихованців.

 Труднощі реалізації  афективних функцій виявляються  в невмінні схвалювати висловлювання  учнів, погоджуватися з ними, підкреслювати  правильність мовного оформлення, безпомилковість висловлювань, похвалити за гарну поведінку, активну роботу, висловити незгоду з окремою думкою, невдоволення з приводу помилки, негативно реагувати на порушення дисципліни.

 Соціально-психологічні  труднощі спілкування часто переживають  керівники. Як ключові виокремлюють  три групи труднощів спілкування  в управлінському середовищі.

 Першу групу становлять  труднощі, пов'язані з процесом  входження особистості в групу.  Для них можуть бути характерні  такі особистісні особливості  керівників: неприйняття іншої людини, відсутність інтересу до неї,  замкнутість, внутрішня скутість, нестриманість.

 До другої групи  входять труднощі спілкування,  пов'язані з розвитком відносин, групових процесів, із групотворенням, збереженням групової єдності. Для керівників характерно: прагнення посісти у взаємодії позицію експерта, судді; негнучкість рольової поведінки; неприйняття допомоги з боку партнерів; прагнення допомагати партнеру без «запиту» з його боку: центрація на зміст власного «Я»; ставлення до іншої людини в межах «належного», а не реального; декларація псевдоспільності: партнерам приписують позиції, цілі на основі попереднього досвіду взаємодії, нормативних розпоряджень тощо, унаслідок чого поняття «Ми» використовують не як результат формування психологічної спільності, а декларативно, у чому виявляється відсутність ставлення до партнерів і загалом до групи як до реальних суб'єктів.

 До третьої групи  належать труднощі спілкування,  пов'язані з відсутністю, не  сформованістю засобів групової  діяльності:

невміння точно й зрозуміло  висловити свої думки, труднощі в  аргументуванні, невміння вести обговорення, дискусію і т. ін.

 Виявлено також специфічні  психологічні труднощі спілкування,  які нерідко виникають між  формальним і неформальним лідерами  групи; за цими труднощами - не  завжди усвідомлювані почуття  ревнощів і суперництва.

 До труднощів, які  мають соціально-психологічне походження, належать бар'єри, які виникають  між партнерами. Вони пов'язані  з різною соціальною й етнічною  належністю, членством у ворожих  угрупованнях чи в групах, які  значно відрізняються своєю спрямованістю.

 Один з видів труднощів  - погане володіння специфічною  мовою, характерною для спільноти,  із представником якої доводиться  вступати в контакт. Йдеться  не про розмовну мову, а про  мову професіоналів, які давно  працюють разом, чи про мову, що склалася в певній спільноті,  тощо.

 Особливі види труднощів  спілкування можна проаналізувати  з позицій психології праці.  Як відомо, у багатьох видах  діяльності не обійтися без  взаємодії людей. І щоб ці  види діяльності були успішними,  їхнім виконавцям необхідно по-справжньому  співпрацювати. Для цього вони  мають знати права й обов'язки  один щодо одного, причому знання, яке має один з учасників,  не повинне надмірно відрізнятися  від знань інших учасників  діяльності.