Психодіагностика

 

 

Реферат до першого семінару

 

ЗМІСТ

Введення.

Предмет і принципи психодіагностики

Основні методи психодіагностики та їх класифікація

Поняття особистості в психології

Тести як вид психодіагностики.

Багатофакторні  особистісні тест-опитувальники 

Висновок.

Список використаної літератури

Введення.  
психодіагностика - розділ психологічного знання, що формується на стику фундаментальних галузей психології з практичними галузями життя.  
Сучасна психодіагностика все ширше використовується в таких областях соціальної практики, як:  
1) розстановка кадрів, профвідбір і профорієнтація;  
2) прогнозування соціальної поведінки, наприклад: стабільності шлюбу, законослухняності;  
3) оптимізація навчання і виховання;  
4) консультативна та психотерапевтична допомога;  
5) судова психолого-психіатрична експертиза;  
6) прогнозування психологічних наслідків зміни середовища.  
Крім цього психодіагностичні методики це - один з інструментів наукових досліджень в психології особистості і міжособистісних відносин. Таким чином, психодіагностика служить інтересам суспільства в цілому і інтересам конкретних його членів (учням, пацієнтам, клієнтам психологічних консультацій).

Предмет і принципи психодіагностики  
Психодіагностика - це не тільки напрямок у практичній психології, але і теоретична дисципліна.  
Психодіагностику в практичному сенсі можна визначити, як встановлення психологічного діагнозу - опис стану об'єктів, якими можуть виступати окрема особа, група або організація.  
 
      
У психодіагностичне обстеження можна виділити 3 основних етапи:  
Збір даних;  
Переробка та інтерпретація даних;  
Винесення рішення - психологічний діагноз та прогноз.  
Психодіагностика як наука визначається, як область психології, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально - психологічних особливостей особистості.  
Як теоретична дисципліна, психодіагностика має справу зі змінними і постійними величинами, що характеризують внутрішній світ людини. Психодіагностика з одного боку, це спосіб перевірки теоретичних побудов, а з іншого - конкретне втілення теоретичних побудов - спосіб руху від абстрактної теорії, від узагальнення до конкретного факту.  
Теоретична психодіагностика спирається на основні принципи психології:  
Принцип відображення - адекватне відображення навколишнього світу забезпечує людині ефективну регуляцію його діяльності;  
Принцип розвитку - орієнтує вивчення умов виникнення психічних явищ, тенденції їх зміни, якісні і кількісні характеристики цих змін;  
Принцип діалектичного зв'язку сутності і явища - дозволяє побачити взаємне зумовлювання цих філософських категорій на матеріалі психічної реальності за умови їх нетотожності;  
Принцип єдності свідомості та діяльності - свідомість і психіка формуються в діяльності людини, діяльність одночасно регулюється свідомістю і психікою;  
Особистісний принцип - вимагає від психолога аналізу індивідуальних особливостей людини, врахування його конкретної життєвої ситуації, його онтогенезу.  
Ці принципи покладено в основу розробки психодіагностичних методик - способів отримання достовірних даних про зміст змінних психічної реальності.  

 

Основні методи психодіагностики та їх класифікація  
В даний час створені і практично використовуються безліч психодіагностичних методів. На початку ХХ ст. в психодіагностики як науці були визнані і прийняті вимоги, що пред'являються до найбільш розвиненим сучасним наук, напр. фізиці. Це вимоги операціоналізації та верифікації.  
Операціоналізації - припускає вказівки на практичні дії або операції, які може виконати будь-який дослідник, щоб переконатися в тому, що певна в понятті явище володіє саме тими властивостями, які йому приписуються.  
Верифікація - тобто будь-яке нове поняття, що вводиться в науковий обіг і що претендує на науковість, має пройти перевірку на його непустоту, тобто на реальність існування явища, що визначається цим поняттям.  
Найбільшу загальну схему класифікації психодіагностичних методів можна представити у вигляді такої схеми:  
Таблиця 1

Класифікація  психодіагностичних методів

МЕТОДИ

психодіагностичні

дослідні

На основі спостережень

Об'єктивні психодиагност. методи

опитувальні

Експерімент.методи

пряме

непряме

інтерв'ю

анкета

опитувальник

 
 

Існують також  інші методи психолого-педагогічного  дослідження, такі як, ранжування, рейтинг, і метод графів.

Поняття особистості  в психології  

 

У широкому плані особистість людини є інтегральною цілісністю біогенних, соціогенних і психогенних елементів.

Біологічна основа особистості охоплює нервову систему, систему залоз, процеси обміну речовин (голод, спрага, статевий імпульс) статеві відмінності, анатомічні особливості, процеси дозрівання і розвитку організму.

Поняття "людина", "особистість". Людина - це біологічна істота, що належить до класу ссавців виду Homo sapiens  
Людина - істота суспільна, і це найголовніший його ознака. Громадське життя і праця вдосконалювали природу людини і підпорядкували його собі. Завдяки товариству людина здатна не тільки пізнавати і трудитися, а й усвідомлювати свої внутрішні процеси, діяти розумно. Самосвідомість є вершиною розвитку свідомості людини у філогенезі (історії роду) і в антогенезе (історії життя індивіда).  
Людина є об'єктом вивчення природничих та суспільних наук. Поняття особистість вужче, ніж поняття людина. Особистість - категорія суспільно-історична. Особистість - об'єкт дослідження тільки суспільних наук: історії, філософії, етики, естетики, психології, педагогіки.  
Особистість - свідомий індивід, що займає певне становище у суспільстві та виконує певну громадську роль. Роль - це соціальна функція особистості: роль матері і батька - виховання дітей, роль директора школи - управління колективом, організація процесу навчання.  
Позиція особистості - це система її відносин до матеріальних умов життя, до суспільства, людей, до себе, до власних і суспільних обов'язків, праці. Ці відносини характеризують моральний вигляд особистості, її соціальні установки. Матеріалістична філософія та психологія розглядають особистість як соціальну сутність. Особистість - це та ж людина, але взятий з боку його суспільної значимості і про бщественной діяльності.

Соціальне «вимір» особистості зумовлюється впливом культури і структури спільнот, в яких людина була вихована і в яких він бере участь. Найважливішими соціогенних доданками особи є соціальні ролі, виконувані нею в різних спільнотах (сім'ї, школі, групі ровесників), а також суб'єктивне «Я», тобто створене під впливом дії інших уявлення про власну особу, і відбите «Я», тобто комплекс уявлень про себе, створених з уявлень інших людей про нас самих.

У сучасній психології немає єдиного розуміння особистості. Проте більшість дослідників вважає, що особистість є прижиттєво формується і індивідуально своєрідна сукупність рис, що визначають образ (стиль) мислення даної людини, лад її почуттів і поведінки.

В основі особистості  лежить її структура - зв'язок і взаємодія  щодо стійких компонентів (сторін) особи: здібностей, темпераменту, характеру, вольових якостей, емоцій і мотивації.

Здібності людини визначають його успіхи в різних видах діяльності. Від темпераменту залежать реакції людини на навколишній світ - інших людей, обставини життя і т. п. Характер людини визначає його вчинки відносно інших людей.

Вольові якості характеризують прагнення людини до досягнення поставлених  цілей. Емоції і мотивація - це, відповідно, переживання людей і спонукання до діяльності і спілкування.

Особистість являє  собою багато в чому життєво стійке освіту. Стійкість особистості полягає в послідовності і передбачуваності її поведінки, в закономірності її вчинків. Але слід враховувати, що поведінка особистості в окремих ситуаціях досить варіативно.

У тих властивостях, які були придбані, а не закладені  з народження (темперамент, задатки), особистість менш стійка, що дозволяє їй адаптуватися до різних життєвих обставин, до мінливих соціальних умов. Модифікація поглядів, установок, ціннісних орієнтації і т. д. в таких умовах є позитивною властивістю особистості, показником її розвитку. Типовим прикладом цього є зміна ціннісних орієнтації особистості в сучасний період, в період переходу України до ринкової економіки.

Тести як вид психодіагностики.

Тест-це особливий  вид експериментального дослідження, що представляє собою спеціальне завдання або систему завдань. Випробуваний виконує завдання, час виконання якого зазвичай враховують. Тести застосовують при дослідженні здібностей, рівня розумового розвитку, навичок, рівня засвоєння знань, а також при вивченні індивідуальних особливостей протікання психічних процесів.

Тестове дослідження відрізняється порівняною простотою процедури, воно короткочасно, проводиться без складних технічних пристроїв, вимагає самого простого оснащення (часто це просто бланк з текстами задач). Результат розв'язання тесту припускає кількісний вираз і тим самим відкриває можливість математичної обробки. Відзначимо й те, що в процесі тестових досліджень не враховується вплив численних умов, які так чи інакше впливають на результати, - настрій випробуваного, його самопочуття, ставлення до тестування. Неприйнятними є спроби за допомогою тестів встановити межу, межа можливостей даної людини, прогнозувати, передбачати рівень його майбутніх успіхів.  

 

Багатофакторні  особистісні тест-опитувальники   

 

Існують багатофакторне обстеження особистості для психічно-здорових людей. Тест-опитувальник 16ЛФ. Історія побудови тесту. Структура та інтерпретація 16 особистісних чинників. Правила проведення та підрахунку тестових балів. Шкали стіною. Типові профілі та їх інтерпретація. Національні та спеціалізовані популяційні норми. Рівняння ефективності для прогнозу фахової успішності. Можливості комп'ютеризації. Особливості російськомовної версії 16РФ: відмінності англо-та російськомовного тезаурусів особистісних рис. Чотирьохполюсних концепція особистісної риси. Система ТЕЗА.

 

Висновок.

Отже, у психології використовують цілий ряд методів. Який з них раціонально застосувати, вирішують у кожному окремому випадку залежно від завдань  та об'єкта дослідження. При цьому зазвичай використовують не один який-небудь метод, а ряд методів, взаємно доповнюють і контролюючих один одного.

Тести застосовуються на всіх етапах дидактичного процесу. З їх допомогою забезпечується попередній, поточний, тематичний і підсумковий контроль знань, умінь, облік успішності та академічних досягнень.

Не всі необхідні характеристики засвоєння можна отримати за допомогою тестування. Такі, наприклад, показники, як вміння конкретизувати свою відповідь прикладами, знання фактів, вміння пов'язане і логічно висловлювати свої думки, деякі інші характеристики знань, умінь, навичок діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що тестування повинно обов'язково поєднуватися іншими формами і методами перевірки.

 

Список використаної літератури  
1. Абрамова Г.С. Практична психологія. Вид. 3 Єкатеринбург: "Ділова книга", 1998.  
2. Немов Р. С. Психологія: У 3 кн. Кн. 3: Психодіагностика. М.: "ВЛАДОС", 1998.  
3. Рогов Є.І. настільна книга практичного психолога: У 2 кн.-М.: вид. ВЛАДОС, 1998.-Кн. 1  
1. Загальна психодіагностика / Під ред.А.А.Бодалева і В. В. Століна. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1987. - 304с. (Перевидання - С. - Петербург: Мова, 2000).

Додати в блог або на сайт