Проблеми молоді в Україні очима політиків та громадських діячів

Павло Шевченко: Спробую дуже коротко підсумувати нашу розмову. Очевидно, що молодіжні проблеми в країні набагато гостріші, ніж про це можна було б судити з парламентських слухань. Тому навряд чи можна вважати оцінку ситуації, що прозвучала у більшості парламентських виступів, достатньо повною. Отже, серйозну, на справді державному рівні дискусію потрібно продовжувати. І не лише дискусію.

Потрібно працювати, адже вирішення молодіжного питання явно не можна відкладати на потім.

Я дякую нашим гостям за те, що вони відгукнулися на наше запрошення висловитися про проблеми молодіжної політики на сторінках тижневика. Наше видання, безумовно, продовжить висвітлення цієї теми.

З виступу народного депутата Олега Петрова на парламентських слуханнях з питань молодіжної політики

...Сьогодні в Україні є чотири структури, які визначають перспективи розвитку молодіжного руху, - відповідний Комітет Верховної Ради, Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України, Державний комітет з молодіжної політики, спорту і туризму та Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО). Окрім того, діють підрозділи в органах місцевої виконавчої влади та численні неурядові об'єднання, які декларують захист інтересів молоді.

Отже, маємо розгалужену, доволі громіздку і малоефективну систему взаємодії держави з соціально активним молодіжним середовищем, функціонування якої зводить нанівець добрі наміри усіх зазначених державних структур. Це означає, що у нас досі не запроваджено оптимального механізму взаємостосунків державних органів з неурядовими організаціями, притаманного цивілізованим країнам зі сформованим громадянським суспільством.

Верховна Рада, затверджуючи державний бюджет, визначила, що розподіляють бюджетні кошти серед молодіжних організацій Державний комітет з молодіжної політики, спорту і туризму та УНКМО. Причому останній отримав бюджетних коштів практично стільки ж, скільки виділено Державному комітету на усі позашкільні заклади країни. Більшу частину отриманих коштів УНКМО спрямовує на підтримку обмеженої кількості молодіжних організацій - переважно своїх членів.

Постає цілком закономірне питання: "Чи настільки багата Україна, щоб утримувати за державний кошт структури з практично однаковими функціями?" Якщо існування Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України, як органу, що функціонує на громадських засадах і позбавлений директивних повноважень, ще має логічне обгрунтування, то паралельне функціонування Держкоммолоді та УНКМО, уповноважених розподіляти державні кошти у молодіжному середовищі, є не чим іншим, як марнотратством.

...Очевидно, що ідея УНКМО як неурядового інтегратора молодіжних ініціатив була правильною, однак на практиці залишилася нереалізованою. УНКМО не забезпечив публічного і прозорого розподілу наданих державою бюджетних ресурсів та звітів про їхнє використання, як це робиться у демократичних країнах та як, наприклад, в Україні робить Міжнародний фонд "Відродження". УНКМО не діє як експертна рада з питань розподілу коштів на основі відкритого і прозорого конкурсу чи тендера, а тому навіть ми, члени відповідного Комітету Верховної Ради, до самих слухань не отримали переліку програм, профінансованих УНКМО.

Зазначене свідчить, що у ставленні держави до різних об'єднань громадян існують суттєві розбіжності. Неодноразово Верховна Рада виступала проти принципу фінансової підтримки політичних партій з державного бюджету. Однак значна кількість молодіжних організацій є або ж молодіжними відгалуженнями партій, або структурами, ними ж створеними.

Це означає, що фактично держава підтримує політичні партії з бюджету, але опосередковано - через УНКМО. З цим погодитися не можна. Платники податків на це згоди не давали - ні на референдумі, ні під час виборів.

...Централізований розподіл державних коштів є не лише рудиментом адміністративно-командної системи, але й неефективним і таким, що сприяє корупції. Саме тому потрібно змінити систему державного фінансування молодіжного руху з урахуванням сьогоденних реалій та забезпечити можливість фінансування молодіжних програм з різних джерел на конкурсній основі за рахунок коштів міністерств і відомств, органів місцевої влади і самоврядування. Закон це дозволяє.