Поняття юрідичного конфликту

       При порушенні зобов'язує норми  можливий конфлікт між зобов'язаною  особою та державою (представником  державного органу). У цьому випадку  не тільки громадянин зобов'язаний  дотримуватися відповідну норму,  але і державний службовець повинен вимагати її виконання. Наприклад, якщо контролер, не бажаючи вступати в конфлікт з безбілетником, просто відпустить його, він автоматично вступить в інший конфлікт - з державою.

       Порушення забороняють норм веде  до конфлікту держави з фізичною  або юридичною особою, що допустили його (конфлікт браконьєрів з інспекцією рибоохорони).

      3. По системі державних правозастосовних  або правоохоронних органів, тобто  пов'язаних з роботою відповідних  державних органів. Це судовий  конфлікт, конфлікт з приводу роботи прокуратури, міліції, арбітражу і т.п. Діяльність правозастосовних і правоохоронних органів складна і не виключає випадків бюрократизму, некомпетентності і недобросовісності службовців.

     Судовий процес за своєю конструкцією містить  значний елемент змагальності, а отже, є за природою конфліктогенним. Однак коли додається некомпетентність і взаємна недовіра сторін, то перебіг процесу виявляється ще більш гострим, напруженим.

       Велика завантаженість слідчих  і суддів, постійний дефіцит часу  також не сприяють якісній роботі. Якщо в інших видах праці напруженість виникає тільки в "аварійних ситуаціях" (перед пуском нової конвеєрної лінії на заводі, в кінці звітного періоду в бухгалтерії тощо), то в діяльності працівників ОВС подібна обстановка постійна і вважається загальноприйнятою. У цьому ще один фактор конфліктності.

     4. За суперечливості самого права  - нормативно-правові конфлікти.  Одні норми права можуть не  відповідати іншим нормам права,  що найбільш характерно для  нестабільного суспільства, що  змінює правову систему в цілому. Однак і у відносно благополучних суспільствах в силу складності соціальних відносин неминуча "нестиковка" ряду законів та інших правових актів.

       За вказаною підставі можна  виділити конфлікти, породжені: 

       а) протиріччями між двома або кількома нормативними актами.

     б) протиріччями між нормами права  і правозастосовча практика.

     в) протиріччями між двома або кількома правозастосувальними актами;

     г) розходженням у розумінні правових норм.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Структура юридичного конфлікту

       Структура соціального конфлікту  може бути виражена такою формулою: К = КС + С + І, де К - конфлікт; КС - конфліктна ситуація; С - сторони  (суб'єкти) конфлікту; І - інцидент (пряме зіткнення суб'єктів конфлікту).

     Конфліктна  ситуація - це напруженість у відносинах між сторонами, викликана виникненням реального життєвого протиріччя, що утрудняє реалізацію їх інтересів. Наприклад, в організації, де назріла необхідність перебудови, а отже, має бути скорочення персоналу, з'являється об'єктивна основа конфлікту між співробітниками. Конфліктна ситуація характеризується виникненням об'єкта конфлікту, під яким мають на увазі ту конкретну матеріальну або духовну цінність, до володіння або користування якої прагнуть його боку.

       Щоб стати об'єктом конфлікту, ця цінність повинна знаходитися на перетині інтересів різних соціальних суб'єктів, які претендують на неї. Найчастіше об'єкт є об'єктивно чи суб'єктивно неподільним, що стає причиною напруженості у відносинах між людьми, групами або інституціями. Так, якщо на вакантну посаду керівника претендують кілька осіб, то не виключена конфліктна ситуація, а в подальшому - конфлікт кандидатур. Можливо становище, коли об'єкта не існує (він є всього лише плодом уяви учасників взаємодії), а конфлікт тим не менш виникає. Наприклад, індивід вважає, що інша людина має по відношенню до нього агресивні наміри і, не вникнувши в суть справи, вживає превентивні заходи. Такий конфлікт називають хибним. У ньому можливі чотири основні ситуації: 

       а) сторона вважає, що перебуває з певною особою у правовідносинах, але насправді цього немає (орендар будови не знає, що власник будинку продав його іншому);

       б) зворотний варіант: сторона  не усвідомлює, що знаходиться  у правовідносинах з іншою  стороною (скажімо, при відкритті спадщини один із спадкоємців не підозрює про існування інших);

       в) сторона вважає, що супротивник  діє незаконно, в той час  як дії іншої сторони правомірні;

       г) зворотний варіант: сторона  вважає, що супротивник діє правомірно.

       Хибність ситуації тут відноситься не стільки до її змісту, скільки до юридичній формі. На цій основі цілком можливий конфлікт.

       Сторони юридичного конфлікту  - це фізичні та юридичні особи.  Конфлікт між юридичними особами  обов'язково набуває юридичний  характер, так як між ними спочатку складаються правові відносини і дозволяється такий конфлікт переважно юридичним шляхом. Конфлікт, який відбувається між фізичними особами, може і не носити юридичного характеру. Однак, володіючи юридичними правами і маючи правову відповідальність, громадяни, як правило, порівнюють власні вчинки з нормами права, а отже, в ході конфлікту можлива юридизації відносин і перехід учасників у стан позивача, відповідача, потерпілого, обвинуваченого або свідка. У деяких випадках юридичний аспект конфлікту залишається вибірковим, тобто стосується не всіх, а лише окремих його учасників.

       За займаної учасниками позиції  в конфлікті виділяють три  групи суб'єктів: 1) безпосередні  учасники, 2) приймають опосередковану  участь; 3) треті особи. Безпосередні  учасники - це основні суб'єкти конфлікту, претенденти на ресурси або на контроль над ними. Непряме участь беруть підбурювачі, пособники, організатори конфлікту. Треті особи (перш за все посередники) зацікавлені у вирішенні конфлікту. У юридичному конфлікті важливу роль відіграють судді, присяжні засідателі, арбітраж. На відміну від посередництва рішення суду має зобов'язуючу силу. Наявність третьої сторони є істотною рисою юридичного конфлікту.

     Інцидент - найдраматичніша складова конфлікту, яка може настати в тому випадку, коли одна зі сторін (рідше дві або декілька) ініціює активні дії проти опонента. У юридичному конфлікті це може бути факт подачі позову або видача ордера на арешт.

      "Спусковим механізмом" інциденту  вважається будь-якої приводу,  чи провокація як організований привід. Приводом інциденту в правовому конфлікті може стати виникнення юридично значущої ситуації.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Література 

1. Бахмач  О. П. Конфліктологія. – К.: Вища школа, 2003. – 456 с.
2. Ващук В. М. Конфліктологія. – К. : Знання. 2003. – 302 с.
3. Герасіна Л.М., Панов М.I. Проблеми правої конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз: Монографія. – Х.: Право, 2004. – 112 с.
4. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию [Текст] / Г. И. Козырев. – М. : ВЛАДОС, 2000. – 235 с.
5. Конфликтология: Учебник. Изд.2., испр. /Под ред. А.С.Кармина. Серия “Учебник для вузов. Специальная литература”. –С.Пб.: Издательство “Лань”, 2000. –448 с.
6. Конфліктологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей/ За ред. Л.М.Герасіної та М.І.Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.
7. Пірен М. І. Конфліктологія. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.
8. Сум В. Ч. Конфліктологія. – К. : Знання, 2004. – 431 с.
9. Щукін Г. К. Конфліктологія. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.
10. Юридическая конфликтология – новое направление в науке // Госуд. и право. – 1994. – № 4. – С. 3–23.