Педагогічне спілкування

На наш погляд, цій  проблемі приділяється невиправдано мала увага як в освітньо-виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масової інформації, маючи величезні можливості формувати у людини смак до справжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цією можливістю і використовують дане їм державою право впливу на суспільство, часто в протилежному напрямку, потураючи розвитку масової антикультури. Кіноекрани і екрани телевізорів заполонили третьосортні бойовики і на глядача ллються брутальні слова, огидні вирази. Це не може не турбувати суспільство. Адже, якщо людина продукт соціалізації, то величезний сенс для становлення особистості у тому, який саме досвід (традиції, звичаї, норми) передає суспільство своїм поколінням. Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак, якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона починає сприйматись як норма. Саме так сприймається сьогодні низька культура спілкування між людьми у громадських місцях, в сім'ях. Грубість, відсутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає загальний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин. Ця проблема є актуальною не лише для нашого суспільства. Однак, на приклад, в Сполучених Штатах Америки до культури народу ставлення далеко не байдуже. Так, в 1991 році у вузах США запроваджено курс "Мистецтво спілкування", розрахований на два роки, який включає в себе переважно питання культури спілкування. При підготовці робітників в училищах типу ПТУ введено однорічний курс "Мистецтво спілкування". У наших вузах, в кращих випадках, по цій важливій проблемі читаються короткі спецкурси, розраховані на декілька годин.

 

Якщо ми прагнемо збудувати  цивілізовану державу, то недостатньо  одних заяв про це. Ми над усе  мусимо бути цивілізованими людьми, а  першим проявом цього і є культура спілкування. А тому сім'я, навчально-виховні і культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати в ній такі морально-психологічні якості як уважність, чуйність, вміння бачити моральну сторону своїх і чужих дій і вчинків, витримка, володіння собою, здатність стримувати негативні емоції, вміння слухати іншу людину, передбачити можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків. Саме тому і необхідне глибоке і об'ємне вивчення предмету "Культура і мистецтво спілкування". Програмою цієї дисципліни, на нашу думку, слід передбачити поглиблене розкриття і вивчення таких проблем:

1. Поняття "спілкування"  і "культура спілкування".

2. Якості особистості,  від яких залежить культура  спілкування; суб'єктивні психологічні  обмежувачі особистості. Егоцентризм  людини.

3. Врахування у спілкуванні морально-психологічної атмосфери суспільства, психологічного мікроклімату у колективі (групі), індивідуально-психологічних та вікових особливостей суб'єктів спілкування.

4. Фази і рівні спілкування.  Види спілкування. Відкрите і  закрите спілкування, рольове, монологічне і діалогічне, демонстративне і акторське спілкування.

5. Техніка спілкування  як сукупність засобів взаємодії,  і впливу на інших.

6. Невербальні методи  спілкування.

7. Бар'єри взаєморозуміння:  естетичні, інтелектуальні, мотиваційні,  моральні, емоційні.

8. Слухання партнера  по спілкуванню. Нерефлексивне  і рефлексивне слухання. Установка  на слухання. Емпатичне слухання.

9. Ділове спілкування.  Поняття "ділове спілкування". Культура його. Встановлення контакту. Контакт з однією людиною. Емоційний і інтелектуальний контакти. Вміння переконувати, використовувати психологічні механізми впливу.

10. Спілкування з "важкими"  людьми. Типи "важких" особистостей. Загальні принципи спілкування  з "важкими" людьми. Проблема  розуміння "важких" людей. Психологічні правила поводження з "важкими" людьми різних типів.

11. Спілкування в нестандартних  ситуаціях. Поняття "нестандартна  ситуація" в спілкуванні. Конфлікт  як протиріччя, що виникає в  процесі взаємодії між людьми. Психологічні і моральні втрати  людей у конфліктах. Виявлення мотивів і причин конфлікту. Значення толерантності. Способи розв'язання конфлікту.

12. Аттракція. Прийоми  її формування.

ІЗ. Культура мови суб'єктів  спілкування. Культура мови у формальному  і неформальному спілкуванні. Мовний стиль і мовний етикет. Правила мовного спілкування:

- зацікавленість, розуміння  та інтерес до адресата;

- повага, доброзичливість,  доречна ввічливість;

- вміння підібрати  тему для спілкування;

- логіка мовлення;

- концентрація і організація  уваги слухача;

- орієнтація на ситуацію;

- звернення до співрозмовника;

- скромність в самооцінках;

- збереження дистанції  між старшими і меншими, батьками  і дітьми, вчителями і учнями, що прийнята в даній національній  і соціальній культурі.

Окремі фрагменти такої  програми знаходять своє відображення в змісті таких дисциплін як психологія, менеджмент, психологія управління, етика і ін. Однак в складі цих навчальних дисциплін проблема культури спілкування не має конкретно-цільового спрямування, яке було б визначальним. Окремо виділений цей предмет міг би стати центром цілісної системи формування у студентської молоді культури і мистецтва спілкування, підвищення рівня духовності.

Культура і мистецтво  спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного  розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.

Набуття людиною навичок  культури спілкування розв'яже чимало проблему міжособистісних, міжнаціональних  взаємостосунках, а також у суспільстві  в цілому.

 

Чи відомо вам, як сприймають вас усні, коли ви стоїте на уроці перед класом? Ваша постава, погляд, міміка, жести - ось далеко не повний перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів вашого тіла. Це і є мова тіла.

Наше тіло говорить постійно. Кожної секунди сигналізує, воно про щось, будь то зосередженість, сонливість, недовіра, відстороненість чи закоханість. Більше того, на думку психологів, спілкування між людьми не дві третини є невербальним і лише третя частина інформації доходить до нас шляхом вербальної (словесної) комунікації.

Ось декілька порад невербального  спілкування вчителя з учнями на уроці. Перш, ніж розпочати урок, дайте можливість вашому поглядові  повільно "побродити" по класові. Ви прямо-таки збирайте погляди учнів. Не починайте говорити, тільки-но переступивши поріг класу. Краще зачекайте, поки учнів заспокояться. Інакше викажете ваше хвилювання, що негативно вплине на дисципліну в класі. Вітаючись з учнями на початку уроку: "Доброго ранку. Я хотів би розпочати наш урок", не спрямовуйте очі у вікно. Цей погляд по-зрадницькому викаже, чого насправді хотів би вчитель: втекти туди, куди показує його погляд.

Під час уроку підшукайте собі позитивно настроєного учня. Адже ви нервуватимете ще більше, якщо видивитеся собі учня, який, скажімо, позіхає  постійно у вас на уроці, а то й взагалі вас не сприймає. То ж знайдіть собі учня із знаком "+", який зацікавлено слухає ваш матеріал. Цей позитивний контакт з одним учнем автоматично переноситься і на всіх інших. Адже, з точки зору кожного учня, ви дивитеся саме на нього, то ж кожен приписуватиме собі цей "доброзичливий" погляд.

По можливості уникайте неспокійного ходіння туди-сюди перед  класом. Ви тим самим відвертаєте  увагу дітей від змісту уроку. Але й стояти, як вкопаному, не слід. Поки ви хвилин 20 пояснюєте новий  матеріал, не завадило б двічі ти тричі спокійно перейти на інше місце. Та не кваптеся і не гарячкуйте. Під час зміни місця постарайтеся посилити візуальний контакт з окремими учнями. найвигідніше місце для вчителя - поблизу вчительського столу. Але не слід весь час стояти за столом. Тим самим ви поставите бар'єр, що дуже заважатиме вашим взаєминам із класом. Найліпше, якщо ви відкрито стоятимете перед класом, неподалік вашого столу. Тоді учні зможуть вас бачити на повний зріст. Та, з іншого боку, навряд чи хтось зможе півдня встояти на ногах. Присядьте тоді краще збоку на краєчок вашого столу, ваші ноги мають торкатися підлоги. Але ні в якому разі не сідайте на учнівський стіл, поставивши обидві ноги на стілець.

А тепер щодо пози вчителя  біля дошки. В критичній фазі вчителі-початківці, як правило, починають відступати все далі назад від класу до дошки. Цього не слід робити, потрібно знайти в собі мужність зробити крок уперед назустріч.

Мабуть, ще складнішою виявляється  ситуація, коли вчитель змушений повернутися  до дошки, щоб записати матеріал. Дисципліна в класі відразу погіршується і вчитель поспіхом записує, щоб знову повернутися до класу. Часто вчитель, записуючи щось на дошці, хоче одночасно звернутися до класу, скажімо, поставити якесь запитання. Недосвідчені вчителі повертають тоді голову переважно через праве плече, в той час як весь корпус залишається повернутим до дошки. Така поза заважатиме відкритому спілкуванню вчителя з класом. Краще було б відірватись на якусь мить від дошки і відкрито повернутися до класу. Між дошкою та учнями виникає таким чином символічне комунікативне коло, що довершується постаттю вчителя.

Слідкуйте за своєю поставою. Вона не повинна посилати негативних сигналів. Уникайте використання сигналу  зверхності, а саме - не закидайте  голову назад під час вербальної атаки учнів. Бо ця ваша удавана "перевага" над ними чітко вказує на тимчасову втрату самоконтролю.

Відмовтеся від сигналів, що передають такі емоції, як: глузливість (висміювання), ворожість (корпус відведений назад, обидві руки відсторонююче простягнуті до учнів), нудьгу (нерухомий погляд у далечінь, глибокі зітхання, позіхання, позирання час від часу на годинника), нетерпіння (вчитель тарабанить пальцями по столу чи постукує ногою об підлогу). Всі ці пусті жести годяться для того, щоб відштовхнути від вас учнів. Уникайте і тих сигналів, які переносять на учнів вашу власну невпевненість у собі (вчитель сіпається, нахиляє вперед корпус, схрещує ноги чи обхвачує ними ніжку стільця).

Звертаючись до класу, використовуйте широкі, відкриті, але спокійні жести. Руки при цьому мають рухатися на рівні грудей, долонями догори. Ваші жести мають йти перед словами і ні в якому разі - навпаки. Найліпше, якщо руки вільно поєднуються на рівні грудей і живота. Цей жест виражає невимушену зосередженість чи зосереджений спокій.

Ніколи не крутіть  крейду в руках. Дуже обережно використовуйте такі жести, як постукування вказівним  пальцем по столу, погрозливі жести (стиснуті в кулаки руки), жести відведення (долонями як бар'єр вперед). Завжди уникайте пустих жестів, приміром, безцільного розмахуваннями руками.

Що ж стосується міміки, то намагайтеся відкрито дивитися учням  у вічі. Коли не хочете виглядати  нервовим чи емоційно хитким, уникайте часто прикривати рота, потирати носа чи щоки, стискувати губи, морщити лоба та здіймати брови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Основы педагогического  мастерства / Под ред. И.А.Зязюна.- Москва, 1989.- Раздел III.

2. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.- К., 1997.- Розділ 7.

3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - Москва: Просвещение,1987.

4. Добрович А.Б. Воспитателю  о психологии и психогигиене  общения .-

5. Москва,1987.

6. Велітченко Л.К. Психолого  - педагогічний практикум у системі  підготовки до педагогічної взаємодії  // Педагогіка і психологія.-1997.- №4.

7. Загвязинский В.И.  Педагогическое творчество учителя.- Москва, 1987

8. Львова Ю.Л. Творческая  лаборатория учителя.-Москва, 1985

9. Мачуська Г.М. Формування  культури спілкування суб'єктів  навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія .- 1997.- №3.

10. 9 . Поташник М.М. Как  развивать педагогическое творчество. - Москва, 1987.

11. Сеульский Р.П. Учиться быть  учителем.-Москва,1986.

12. Сухомлинський В.О. Павлиська  середня школа. Сто порад вчителю  // Вибр.твори в 5т.-К.,1997.-Т.2.

13. Атватер Й.Я. Я вас слушаю... Пер. с англ. - М.: Экономика, 1988.

14. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія  людського взаєморозуміння. - Київ, 1989.

15. В.С. Культура педагогического  общения. - М.: 1990.

16. Панасюк А.Ю. Управленческое  общение: практические советы. -М.: Экономика, 1990.