Особливості взаємин молодших школярів у колективі

Міністерство  освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет  ім. Г. С. Сковороди 
 
 
 
 
 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з теми:

«Особливості  взаємин молодших школярів у колективі» 
 
 
 

                                                              підготувала

                                                              студентка 31 а/с групи

                                                              факультету іноземної філології

                                                              Третякова Анна Олександрівна

                                                       

                                              
 

2010 р.

                                                      ПЛАН

1. Вступ.
2. Теоретична частина. Особливості стосунків хлопців і дівчат у колективі.
3. Практична частина. Метод соціометрії у дослідженні відносин молодших школярів.
4. Висновки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ

       Метою моєї роботи є вивчення особливостей стосунків молодших школярів у колективі. Адже діти, коли йдуть до школи, потрапляють  у нові для них умови, змінюється коло їх товаришів на коло дітей різного віку, культурного рівня і поведінки. У своїй роботі я спробувала, за допомогою експерименту, дослідити особливості стосунків між дітьми молодших класів та зробити висновки, щодо можливих способів налагодження цих стосунків.

       2.Теоретична частина

       Вже в дошкільному дитинстві відбувається накопичення дитиною знань про типово чоловічі чи типово жіночі ролі, про фізичні відмінності чоловіка і жінки, про розходження в їхній поведінці, про їхні взаємини, про найбільш важливі якості особистості. У цей час у дитини формується почуття статевої приналежності і починають проявлятися характерні форми поведінки, пов'язані з "роллю" чоловіки чи жінки.

       Прийшовши до школи, дитина поводиться згідно своїм  уявленням про те, яким має бути хлопчик і якою має бути дівчинка. Так, як правило,дівчата ведуть себе боязко, невпевнено; вони більш тихі і стримані, виконавчі і вимогливі до себе та інших. Хлопці ж з перших днів перебування в школі ведуть себе вільно, без розгубленості, вони більш шумні.

       У будь-якій ситуації хлопці зазвичай швидко знайомляться один з одним, швидко знаходять спільну справу. Вони вважають за краще колективні спортивні або військові ігри. Характерно, що хлопці не настільки вимогливі до сталості складу групи, охоче беруть у свої ігрові колективи однолітків з інших класів, дворів, шкіл. Дівчата не вдома, у новій ситуації губляться, тримаються відокремлено тоді, коли поруч немає близьких або подруги. Вони вважають за краще спілкуватися в маленьких групах, по дві-три людини.

       Хлопці, як правило, уникають дівчат, намагаються їх не помічати,вважають за краще не брати їх у свої хлопчачі ігри. Винятки складають ті хлопці, які не користуються особливою повагою однолітків.

       Багато  дівчат насторожено ставляться до хлопчиків. Відчувається якась недовіра до хлопців, очікування агресивності з їх сторони. У той час дівчата проявляють інтерес до хлопців і до їх занять. До кінця першого півріччя школярки вже знають всіх хлопців свого класу не тільки на прізвище, а й на ім'я. Хлопці, за деякими винятками, знають лише деяких дівчат.

       Особливо  велику цікавість і разом з  тим настороженість щодо представників протилежної статі виявляють єдині в сім'ї діти, хто не відвідав до того ж дитячого саду. Ці хлопці і дівчата більше, ніж інші діти, уникають один одного, коли йдуть до школи або зі школи, на перерві, в іграх.

       Досвід  спільної діяльності у молодших школярів ще обмежений,особливо за межами спілкування  на уроках, екскурсіях, прогулянках  і т. п.

       Часом між ними виникають конфлікти. При цьому у дівчат скарг більше, ніжу хлопців. Вони скаржаться не тільки на хлопців, а й один на одного, і часто через дрібниці. В їх основі лежить не якась навмисна відчуженість або ворожість хлопчиків і дівчат один до одного. Найчастіше це просто перенесення чисто хлоп'ячих форм спілкування в сферу спілкування з дівчатами. Хлопці намагаються вступити з ними в боротьбу, помірятися силою і т. п. Дівчата ж сприймають ці не зовсім звичайні для більшості з них форм спілкування не як гру, а як спробу образити їх.

       Життєві уявлення дитини про чоловіка та жінку саме в школі зазнають істотних змін. У дітей цілеспрямовано формують стійкі уявлення про принципи взаємин чоловіків і жінок, про морально-етичні якості людей: їх благородство,гуманність, особливо у відношенні до слабких, захисту їх, чоловічої честі та гідності, мужності - для хлопців, гордості, сором'язливості, скромності та ніжності - для дівчат. Саме в школі закладаються основи глибокого усвідомлення дітьми своєї особи як особистості чоловіка чи жінки.

       У III і IV класах необхідність особливого підходу до виховання хлопців і дівчат стає все більш очевидною. У цей час збільшується розходження у темпах загального фізичного розвитку хлопців і дівчат. Дівчата раніше і глибше починають усвідомлювати себе як особистість жіночого типу. У них раніше формується почуття дорослості. Ті ж особистісні зміни у хлопців починаються на два-три роки пізніше.

       3. Практична частина.

         Свою експериментальну роботу я проводила у Харківській загальноосвітній школі № 164. Класний керівник 3-В класу, Дакалова Ганна Олександрівна, охоче дозволила мені провести опитування серед школярів. Я вирішила провести дослідження за методикою соціометрії.

       Формування  особистих якостей дітей молодшого шкільного віку в значній мірі відбувається в процесі їх взаємовідносин. У кожному шкільному класі є зазвичай декілька занадто активних дітей, яких педагоги нерідко вважають «ядром» класу, підтримують їх та спираються на них у виховній роботі. З іншого боку в групі є діти, які знаходяться ніби то в підпорядкуванні у перших. Такий «розподіл» погано відбивається на розвитку особистості й тих й інших. У перших розвивається завищена самооцінка, прагнення будь-якою ціною бути попереду всіх, жорстокість по відношенню до більш пасивних дітей. У тих же дітей, які не входять до «ядра», розвивається  або прагнення будь-якою ціною забезпечити собі заступництво «головного», або ж замкненість, недовіра до людей і т. д. Такі діти відчувають себе незатишно в групі однолітків та нерідко з великою неохотою йдуть до школи.

       Такі  відносини дуже часто не потрапляють  до поля зору педагога. Для їх вивчання використовуються спеціальні соціометричні  методи дослідження.

       Вивченням статусного положення дитини в групі  в рамках соціометрії займались  багато психологів. Першовідкривачем вважається Дж. Морено. Також дослідження в цій сфері є у Бронфенбрера, у Репіної, Кантат та ін. Однак найбільш прийнятною для дітей дошкільного віку ця методика була розроблена Коломинським.

       Статусне  положення дитини – це місце, яке  вона займає в системі особистих  взаємовідносин, які склалися в групі, класі. Визначається статус кількістю виборів, які отримав учень в ході соціометричного експерименту. Чим більше це число, тим краще положення школяра в класі. Діти можуть бути віднесені в залежності від цього  до однієї з 4-х статусних категорій:

1. «зірки» - 5 та більше виборів;
2. «ті яким віддають перевагу» - 3-4 вибори;
3. «прийняті» - 1-2 вибори;
4. «не прийняті» - 0 виборів.

       У експерименті приймали участь 22 присутніх  учні. При обробці результатів  я враховувала всіх учнів класу, враховуючи й тих, хто не прийшов, бо їх теж обирали їх однокласники. Я поставила дітям чотири питання:

1. Які шкільні предмети тобі подобаються більш за все?
2. Чим ти займаєшся у вільний час?
3. З ким із класу ти б хотів готуватися до контрольної роботи?
4. Чим би ти хотів зайнятися на весінніх канікулах?

       Обробивши результати відповідей на третє питання, я склала соціоматрицю, яка ілюструє хто з учнів кого обрав і  в яку чергу, а також вказує кількість виборів кожного учня. В таблиці відсутні учні виділені курсивом. Кожному учневі відведено свій номер. 
 
 

 

       Обробивши результати соціоматриці, я склала соціограму, в якій стрілками показано перший вибір учня:

       Хлопці                     Дівчата 

         

        

       Згідно  з соціограмою стрілки пересікають  пунктир всього два рази, що означає, що стосунки між хлопцями та дівчатами  не зовсім налагоджені. Також слід відзначити, що стрілки, які перетинають пунктир направлені лише від хлопців до дівчат, тобто хлопці обирали дівчат, а дівчата хлопців – ні. Стрілок, які перетинають кола доволі багато, тобто відносини між різними групами нормальні.

       У висновок  я б хотіла зазначити, що до першої групи відноситься лише два учні класу: Прошкін Олександр  та Матяш Ксенія. Дуже багато учнів  обрали саме Прошкіна Олександра і  навіть в першу чергу. До другої групи  відносяться шість учнів –  дві дівчинки та чотири хлопчика. До третьої групи «прийнятих» належать п'ятнадцять учнів – також  чотири хлопці та аж одинадцять дівчат. І нажаль є учні, які потрапили  до четвертої групи, це п’ять хлопців. Хотілося б відзначити, що з дівчат до четвертої групи ніхто не потрапив, також важливо, що стрілки між  дівчатами більш розповсюджені між усіма, у той час як стрілки між хлопцями більш за все направлені до одного й того ж учня – Прошкіна Олександра. Нажаль є в класі учень, який не обрав нікого, що може свідчити про його невелику необхідність в спілкуванні, або не дуже добрі стосунки з однокласниками.

4. Висновки.

              Отже, можна зробити висновок, що  будь-який дитячий колектив можна поділити на декілька груп, можна виділити окремих «учнів-зірок», а можна знайти й учнів, які не користуються особливою популярністю та повагою. Але у дітей молодшого шкільного віку ще лише формуються поняття та моральні якості, тому дуже важливо, щоб учитель звертав увагу на дітей та їх спілкування якомога частіше та міг знайти спільну мову з ними і  вплинути на дітей, щоб змінити їх відносини на краще. 
 
 

                                                 ЛІТЕРАТУРА

1. Взаємини дітей у спільній діяльності і проблеми виховання: Сб.                науч. трд. – М.: НДІ ОП, 1976.
2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. Київ., 1999.
3. Люблінська Г.О. Дитяча психологія . Київ, “Вища школа”, 1977.