У розвитку
дитячої обдарованості важливе
значення має соціальне середовище,
насамперед батьки і вчителі.
Аналіз біографій видатних людей
свідчить, що саме ці чинники
є вирішальними/Наприклад, розвитку
таланта І. Франка значною мірою
сприяло його спілкування з
вчителями, особливо вчителем
української мови; математична обдарованість
М. Лобачевського була помічена вчителем
математики, який безкоштовно займався
із своїм учнем. Для художника У. Діснея
підтримка батьків на всіх етапах життя
була вирішальною; балерині Г. У лановій
увага батьків до її інтересів та їхня
підтримка допомогли досягти вершини
хореографічного мистецтва.
Звичайно, що
обдарованість — унікальне явище
і вимагає уважного і дбайливого
ставлення, а кожний випадок
обдарованості потребує індивідуального
підходу. Обдарована дитина «випадає»
із звичайного, стандартного, звичного.
Школа з її обов'язковістю, відсутністю
свободи для творчості дратує, викликає
нудьгу, а то й взагалі небажання її відвідувати.
І починаються «гоніння»: вчителі, не розуміючи
дитину, скаржаться батькам, ті, в свою
чергу, вимагають стандартної поведінки.
Дитина, сконцентрована на своїх інтересах,
не може зрозуміти, чого ще від неї хочуть,
коли вона працює, щось шукає, цікавиться
певною проблемою. Згодом вона усвідомлює,
що її ніхто не розуміє. Все це призводить
до того, що обдарована дитина занурюється
в себе, її все менше цікавить спілкування
з ровесниками, і в результаті вона опиняється
в ізоляції.
Іншим варіантом
поведінки обдарованої дитини
може бути нетерпимість до
тих, хто є інтелектуально нижчий
і не бажає підвищувати свій
рівень, не має наміру чимось
зацікавитися. Обдарована дитина
мало спілкується з такими
ровесниками тому, що їй з ними
нудно і нецікаво, а намагається
товаришувати з тими, хто старший,
хто більше знає і має певні
пізнавальні інтереси.
Обдаровані
діти чутливі до пошуку нових
проблем, їх відрізняють бажання
фантазувати, оригінальність, вони
не втомлюються у своїх пізнавальних
пошуках, мислять нестандартно
і виявляють творчу активність.
Звичайно, що творчі здібності
та інтелект глибоко пов'язані
між собою, але в цьому єдиному
блоці індивідуально можуть переважати
творчі здібності порівняно з
інтелектуальними; особливо це стосується
художньо-мистецьких здібностей, які
ґрунтуються на певних моторних,
сенсорних або сенсорних природно
зумовлених особливостях дитини.
Ці особливості не завжди мають
високу кореляцію з інтелектом.
Творча активність у дитячому
віці не завжди яскраво виявлена,
часто вона завуальована, лише
потенційно закладена і знаходить
свій прояв лише згодом, хоча
у вигляді певного інтересу
до якоїсь мистецької діяльності
може стати помітною ще в
дитячі роки.
Як свідчать
факти, І. Франко ще у школі
виявляв велику чутливість до
мови; І. Репін у свої шість років був
просто у захваті, коли вперше у житті
побачив кольорові олівці; відомий співак
І. Козловський був вражений, коли вперше
відвідав оперний театр: він від хвилювання
штовхав свого сусіда, підскакував на
стільці, пошепки повторював кожне слово
співака.
Потенційні
творчі здібності, зосередженість
дитини на тому, до чого в
неї може бути інколи ще
підсвідоме тяжіння, зумовлює
її загальмованість, внутрішню
увагу до того, що її цікавить,
і зовнішню байдужість до всього
іншого, навіть до спілкування
з ровесниками. Творчо обдаровані
діти не виявляють інтересу
до звичайного, відомого, але коли
їм доводиться вирішувати творчі
завдання, наче перевтілюються: із
задоволенням їх виконують, у
захваті від того, що створили
щось нове і оригінальне. Виявляється,
що це явище є закономірним.
В останні
десятиліття в зарубіжній психології
з'явилося багато праць, присвячених
трагедії невиявлених або заблокованих
системою шкільного навчання
талантів. За даними одного з
відомих американських дослідників Е.Торренса,
більше третини дітей, що були відраховані
як невстигаючі, це діти обдаровані. Зважаючи
на такі факти, в США була створена прикладна
галузь — психологія обдарованості.
Висновки
Шкільне ґрунтується
переважно на засвоєнні стандартної
інформації, що пов'язано з домінуванням
шаблонного, лінійного і логічного
мислення. Проте воно є необхідним
етапом розвитку обдарованості
і творчих здібностей, оскільки
забезпечує високий рівень знань,
інформативності, які необхідні
для подальшого розвитку обдарованої
дитини.
Молодший
шкільний вік - початок індивідуальних
проявів обдарованості різної
спрямованості і ступеня розвитку.
Індивідуальний розвиток обдарованості
закладений у психофізіологічних,
сенсорних, когнітивних особливостях
дитини. В одних дітей останні
можуть стимулювати мистецькі
здібності і мистецьку творчу
спрямованість, в інших - наукову,
технічну, лідерську, підприємницьку
тощо.
Специфічна
мистецька обдарованість характеризується
перевагою сенсорики і підвищеної чутливості
над вербальними процесами, а також перевагою
якогось певного органу чуття або певною
взаємодією кількох органів чуття.
Поведінка
обдарованої дитини не завжди
відповідає загальноприйнятим стандартам.
3 боку ровесників
глибока і змістовна обізнаність
обдарованих дітей у певній
галузі знань може викликати
реакції двох типів: захоплення
і повагу або заздрість.
Високий рівень
знань, загальний інтелектуальний
або творчий потенціал обдарованого
учня можуть не відповідати
професійності педагога, що гальмує
індивідуальний розвиток.
3 боку батьків
спілкування з обдарованою дитиною
може виявлятися у формі підтримки
і стимулювання в певній галузі
знань, але й може викликати
в них лише здивування і
нерозуміння причин своєрідної
поведінки дитини.
Список використаної
літератури
1. Базиленко Л.И.
Заметки о творчестве // Обдарована дитина.
- 2005. - № 7. - C. 25-27
2.Калюкина А.
Об опыте детского творчества // Начальная
школа. - 2000. - № 12. - C. 44-47
3. Кульчицька О.І.
Простір для здійснення творчих задумів
// Обдарована дитина. - 2005. - № 7. - C. 2-5
4. Кульчицька О.
Творча обдарованість. Специфіка дитячої
обдарованості// Обдарована дитина. - 2001.
- № 1. - C. 3-10
5. Лисенко О.
Обдарована дитина у колективній
творчій діяльності // Обдарована
дитина. - 2001. - № 1. - C. 44-45
6. Мурзо Т.
Заохочуючи учнів до власної
творчості // "Тема. На допомогу
вчителю зарубіжної літератури".
- 2005. - № 3-4. - C. 172-176
7. Парамонов
Л. Творческое конструирование: психологические
и педагогические основы его формирования
// Дошкольное воспитание. - 2000. - № 11. - C.
58-64
8. Світ творчої
уяви в малюнках шестирічок //
Початкова освіта. - 2005. - № 37. - C. 7-8
9. Тітов І. Розвиток
творчої уяви молодших школярів як компонента
їхньої суб'єктності// Обдарована дитина.
- 2005. - № 9. - C. 35-38
10. Хоменчук І. Формування
і розвиток творчих здібностей дітей //
Світ дитячих бібліотек. - 2004. - № 2. - C. 21-22
11. Шляхи розвитку
творчої фантазії // Початкова освіта.
- 2005. - № 37. - C. 5-6