Особистість з точки зору радикально-біхевіорального напрямку Скінера

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Доповідь

На тему: «Особистість з точки зору радикально-біхевіорального напрямку Скінера »

Виконала:

Студентка ІІ курсу

ІІ групи факультету психології

Бірюкова Анастасія Леонідівна

Київ - 2009

Як відповідь на ідеї теорії психоаналізу, а також в  результаті розвитку психології як науки, була розроблена теорія научіння. Згідно з теорією научіння, особистість - це результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, яке він хоче пізнати, щоб визначити, в яких ситуаціях його поведінка є адекватною і відповідає суспільним нормам, а в яких ні. Автор біхевіористичного підхіду Б. Скіннер базується на ідеї впливу на людину її соціального оточення – тобто, особистість є результатом взаємодії індивіда і довкілля, а всі форми соціальної поведінки індивіда – результатом спостережень за соціальними моделями.

Б.Скінер не приймав ідею про особистість, чи самість, що направляє поведінку людини.  Його радикальний біхевіоризм наголошував на необхідності інтенсивного аналізу характерних особливостей минулого досвіду людини і унікальний вроджених здібностей.

Розглядаючи особистість, Б.Скінер зводив її до набору форм поведінки, що є характерними для даної людини. Надалі ці форми поведінки можуть бути редуковані до специфічних реакцій, що були набуті в процесі научіння. Таким чином, особистість індивіда складається з відносно складних, але тим не менш самостійно набутих реакцій. На противагу гештальт-психологам, Б.Скінер вважав, що ціле – це сума його частин.

Б.Скінер наголошував на тому, що для розвитку наукового аналізу поведінки насправді не є необхідним знати, що з себе представляє особистість (стан розуму, почуття, риси характеру, плани, цілі, наміри чи щось інше).Щоб зрозуміти поведінку, нам потрібно лише зрозуміти досвід минулого научіння людини. Адже через научіння ми отримуємо  знання, оволодіваємо мовою, формуємо відношення, цінності, страхи, особистісні риси та самооцінку.

Крім того Б.Скінер не вважав необхідним розглядати внутрішні сили чи мотиваційні стани людини у якості причинного фактору поведінки. Скоріше він зосереджувався на взаємовідношеннях між деякими явищами навколишньої дійсності та відкритою поведінкою. Продовжуючи цю ідею, він притримувався думки про те, що особистість – це не що інше як деякі встановлені форми поведінки, що набуваються за допомогою оперантного научіння. Таки чином поведінка складається зі специфічних елементів – оперантних реакцій.

Підхід Б.Скінера наголошував на аналізі характерних особливостей минулого досвіду і унікальних вроджених здібностей. При поведінковому аналізі людина розглядалася як організм, що має деякий набір поведінкових реакцій. Людина не породжуючий фактор, а точка, в якій безліч генетичних факторів і умов поєднуються у спільній дії.

В принципі Скінерівський радикальний  біхевіоризм не заперечує унікальність кожної людини. Адже ніхто, інший (якщо не існує ідентичного близнюка) не має таких самих генетичних даних. Отже і не може поводитися таким самим чином. Індивідуальні відмінності відмінностей у поведінці відбуваються також в результаті різного минулого підкріплення. Фактично  Скінер стверджував, що детерміністичне положення є абсолютною необхідністю для науки про поведінку людини: «Якщо ми хочемо використовувати наукові методи в сфері вивчення людини, ми маємо припустити, що поведінка закономірна та обумовлена».

Біхевіористи розглядають зовнішнє середовище як ключовий фактор людської поведінки. Саме середовище, а не внутрішні психічні явища, формують людину. Їх не цікавлять ті процеси, що відбуваються всередині, ті психологічні структури, що є в розумі. Більше уваги приділяється саме зовнішньому, діям людини, що доступні безпосередньому спостереженню, адже вони є ніби похідними життєвого досвіду. Дослідження особистості, за Б.Скінером, включає в себе знаходження своєрідного характеру взаємовідношень між поведінкою організму і результатами, що її підкріплюють. Відповідно до цього, індивідуальні відмінності між людьми розумілися в термінах інтеракцій «поведінка – навколишнє середовище».З точи зору Б.Скінера, людина у вищій мірі залежить від мінливості, непостійності оточення, характерні способи, за допомогою яких особистість навчається поведінці, виходять винятково з ситуаційно незалежних можливостей підкріплення. В системі Б.Скінера дитина має незліченну кількість можливостей для засвоєння поведінки. Саме батьки перші підкріплюють і таким чином формують розвиток в деяких напрямках, дитина буде поводитись відповідно до їх заохочення. Поведінка, після якої відсутнє підкріплення, не буде стійкою. Поступово, розвиваючись, поведінка дитини буде мати такі форми, що напряму залежать від постійного досвіду научіння.

Крім того Скінер припустив, що здоровий особистісний розвиток відбувається в результаті взаємодії генералізуючої та розрізняючої здібностей, за допомогою яких ми регулюємо нашу поведінку так, щоб максимізувати позитивне підкріплення і мінімізувати покарання. Отже, за Скінером, ми, люди, повністю залежні від нашого минулого досвіду. Точніше, наша поведінка є продуктом попередніх підкріплень. Ми робимо те, що вже було підкріплено в минулому.