Основные понятия психологии семьи

Основные  понятия психологии семьи 
Функции семьи  
Структура семьи  
Динамика семьи  
Определение семьи: 
Семья - это малая социальная группа, которая основана на супружеском союзе и родственных связях (отношения мужа с женой, родителей и детей, братьев и сестёр), которые живут вместе и ведут общее домашнее хозяйство. Важнейшие характеристики семьи это её функции, структура и динамика. 
 
Функции семьи 
 
Под функцией семьи понимается сфера жизнедеятельности, которая связана с удовлетворением членами семьи своих определённых потребностей.  
 
Классификация потребностей по Маслоу - 6 уровней. Более простая - потребность в безопасности, привязанности и достижений. 
 
Функции семьи по потребности: 
 
1. Воспитательная функция  
 
Состоит в удовлетворении членами семьи их психологических потребностей в отцовстве, материнстве, взаимодействии с детьми, воспитании детей и самореализации себя в детях. 
 
Функция семьи относится не только к индивидуальным потребностям человека, но она имеет отношение и к социуму. В отношении к обществу семья, воспитывая детей выполняет функцию социализации подрастающего поколения. Они воспитывают сына или дочь, а также и члена общества. Функция эта является достаточно длительной - от рождения до взрослости. Эта функция ещё и обеспечивает преемственность поколений. Чтобы себя продлить в детях, важно чтобы дети могли продлить себя. А для этого нужно им дать максимум психического, физического и социального здоровья. 
 
2. Хозяйственно - бытовая 
 
Она заключается в удовлетворении членами семьи своих биологических и материальных потребностей и в удовлетворении потребности в сохранении их здоровья - физического, психического и социального. В ходе выполнения семьёй этой функции происходит восстановление физических и психических сил, которые были затрачены в сфере работы.  
 
3. Функция эмоционального обмена 
 
Семья образуется людьми, которые находятся в родственных связях. Эти связи основаны на эмоционально-позитивных контактах, которые называются привязанностью. Эта нормативная привязанность исходно существует между членами семьи и проявляется в переживаниях и выражении своего отношения одного члена семьи к другому. Привязанность мы выражаем в форме эмоций. Их выражать - это для нас аксиома. Постепенно эта привязанность выражается в серьёзной психологической потребности. Это потребность в любви, симпатии, уважении, признании другому, эмоциональной поддержки другого и его психологической защите. Эта функция нормативно предполагает, что члены семьи знают что такое чувства и умеют их выражать и переживать, что ведёт к тому, что в семье возникает эмоциональный обмен. Соответственно поскольку семья - это целостное образование, то не только члены семьи обмениваются эмоциями внутри, но и семья как целое выражает определённую эмоцию и направляет её в окружающую среду. Поэтому эмоциональный обмен выражается не только внутри семьи, но и по отношению к другим семьям и социальным группам. Часто внутри семьи эмоциональный обмен носит один характер, а между семьями совершенно другой. Есть тип семьи «семья – крепость». Внутри неё любовь и симпатия и ненависть к другим семьям. Эмоциональный обмен носит другой характер. 
 
Эта функция считается реализуемой, если между семьёй и окружающей средой происходит постоянный эмоциональный взаимообмен. Это значит, что семья выделяет в виде эмоций в окружающую среду и получает в ответ какие-то переживания. Если этот взаимообмен нарушается, семья переполняется невыраженными и неосознаваемыми чувствами. Это приводит к болезням семьи в целом. 
 
4. Коммуникативная функция 
 
Она состоит в удовлетворении потребности семьи в совместном проведении времени (досуг), взаимном культурном и духовном обогащении и эта функция способствует духовному развитию членов общества. Степень развитости коммуникации в семье соответствует степени развитости коммуникации в обществе. Благодаря коммуникации происходит серьёзный личностный рост. Реализация этой функции ведёт к серьёзному личностному росту членов семьи. 
 
5. Функция первичного социального контроля 
 
Цель общества - не только помочь человеку выжить, но она предполагает и функцию контроля - введение ограничений и запретов, которые помогают выживать их создавшему. Семья - малая социальная группа, в ней новый член общества рождается. Обеспечение выполнения членами семьи социальных норм - важная черта. Особенно те члены семьи, которые не обладают достаточной способностью строить своё поведение в соответствии с существующими социальными нормами. Такими факторами, ограничивающими способность строить своё поведение являются возраст (семья контролирует детей, престарелых и пожилых членов семьи), факт болезни кого-то из членов семьи, приводящей к инвалидизации (родственники должны осуществлять социальный контроль, как опекуны) 
 
6. Сексуально - эротическая функция 
 
Существует для удовлетворения сексуальных потребностей семьи, регулирует сексуальное поведение членов семьи. Обеспечение биологического воспроизводства общества, благодаря чему семьи превращаются в роды, идущие в поколения. 
 
Также как и человек имеет дату рождения и смерти, также и семья существует во времени, на каком-то этапе возникает и затем исчезает. У неё также имеются свои фазы развития. Динамический компонент состоит в том, что с течением жизни семьи удельный вес каждой из функций может меняться. Какие-то функции могут выходить на 1-й план, а какие-то на 2-й или вообще исчезать. Появление детей в семье выдвигает на 1-й план функцию воспитания и быта. В молодой семье на 1-м месте может быть секс, в пожилой семье функция воспитания может исчезать. Функции меняются не только в самом цикле развития семьи но и в историческом цикле. В истории были этапы, когда семья из поколения в поколения передавала частную собственность (дворцы), социальное положение (палата Лордов в Британии). 
 
Семья, которая адекватно выполняет всю совокупность своих функций называется функциональной. Если в семье отмечаются нарушения какой-либо функции или нескольких функций вместе, то такая семья называется .дисфункциональной. Она является основным объектом социальной работы, семейного консультирования или семейной терапии. Психолог помогает семье в целом, а не отдельному её члену.Все эти функции связаны друг с другом и на практике очень редко можно столкнуться с изолированным нарушением функции. Восстанавливать приходится 2-3-4 и т.д.функции. 
 
Нарушение функции семьи - это такие черты её жизни, которые затрудняют или препятствуют выполнению семьёй её основных функций. Например, в семьях моряков нарушаются сексуально-эротические функции семьи. 
 
Структура семьи 
 
Это число и состав членов семьи, а также совокупность отношений между её членами. Она тесно связана с её функцией. Они взаимно влияют друг на друга. Например, развод влияет на все функции. Выделяют следующие формы семьи: 
 
Базовой формой семьи является нуклеарная семья. Это треугольник - родители и один ребёнок. Она представлена представителями 2-х поколений - родители и дети. Существует 2 разновидности - полная нуклеарная семья (двое родителей и дети) и неполная нуклеарная семья (отсутствие одного из родителей). Семья без детей это тоже неполная нуклеарная семья.  
 
2-я форма - расширенная семья. Это семья, которая объединяет кровных родственников более чем 2-х поколений, которые объединены общим домашним хозяйством. Самый частый вариант - семьи с бабушкой, дедушкой и другими родственниками. 
 
3-й вариант - большая семья. Это группа кровных родственников разных поколений, которая живёт в одном месте не обязательно ведут совместное домашнее хозяйство и возглавляется фигурой патриарха или матриарха. Эта форма характерна для сёл или маленьких городов или на окраинах больших городов. Есть дом родителей, рядом 2-4 дома, где живут семьи детей с определённым характером отношений. Родители выполняют роль патриарха, оказывая влияние на существование семей. Такая семья является иерархичной. 
 
4-й вариант - семья - клан. Это группа, объединённая кровно родственными отношениями, которая не обязательно проживает в одном месте и не обязательно имеет одного лидера. Пример - сицилийская мафия. 
 
5-й вариант - семья - двор. Характерна для России 17-19 вв. Сейчас редко. Она объединяет несколько поколений членов семьи, причем в семью включаются люди, не связанные кровным родством (гувернантки, слуги, горничные).  
 
Нарушения структуры семьи также встречаются, как и нарушение функции. Это такие особенности структуры семьи, которые затрудняют или препятствуют выполнению семьёй основных её функций. Например, часто хозяйственно-бытовая функция разделена асимметрично, когда муж не принимает в этом участия, а всё делает жена. Основной формой, в которой проявляются нарушения структуры отношений становится семейный конфликт. Он препятствует выполнению семьёй её различных функций. Общество пытается восстанавливать структуру семьи. Здесь 2 линии:  
 
Не психологическая линия, восстанавливает физическую структуру семьи (службы знакомств, гадалки, астрологи).  
психологическая линия - позволяет восстанавливать структуру взаимоотношений в семье.  
Изучение структуры семьи и отношений является чрезвычайно важной.  
 
Динамика семьи 
 
Семья имеет свой жизненный цикл, который начинается с момента заключения брака, которая проходит через определённый жизненный этап, исчезая в 2-х вариантах: 
 
Развод  
Смерть одного из членов семьи  
В литературе по психологии семьи выделяются много классификаций этапов жизнедеятельности семьи. Каждый этап имеет свои задачи и имеет свои кризисы, которые важно преодолеть, чтобы перейти на следующий этап. Это нормативное положение. 
 
Основные стадии: 
 
1 стадия - этап молодой семьи (0-5лет). Начинается от рождения семьи до появления 1-го ребёнка в семье. Грегори Бейтсон называл это стадией диады. Основные задачи развития на этой стадии - проблемы адаптации молодых супругов друг к другу. Адаптация включает взаимную сексуальную адаптацию, а также задача первоначального семейного накопления. На этом этапе складываются отношения семьи с другими семьями. Особенно травма, когда молодая семья не имеет собственного жилья. Психологи семьи считают, что брак заключается не между людьми, а между семьями. Формируются внутрисемейные привычки и ценности. Этот период адаптации вызывает сильное эмоциональное напряжение. Многие молодые семьи этого не выдерживают - пик разводов в этом возрасте. 
 
Причины высокой частоты разводов: 
 
неподготовленность к супружеству  
плохие бытовые условия  
отсутствие жилой площади  
вмешательство родственников во взаимоотношения молодых  
2-я стадия - семья с несовершеннолетними детьми. Это триада, квадрат, пентада и пр., в зависимости от количества детей. От рождения первого ребёнка и завершается, когда последний ребёнок покидает семью. Это центральный этап жизненного цикла, длительностью минимум 18 лет. В процессе семья становится зрелой. Это период наибольшей хозяйственно-бытовой активности. Здесь очень актуальной становится воспитательная функция. С одной стороны семья становится более стабильной, с другой стороны в триаде появляется 3 стороны и дистанция между людьми увеличивается. Появление 1-го ребёнка для отца очень травматично. Кто-то назвал это первичным разводом, когда любовь мамы переключается от отца на ребёнка. Пик разводов в возрасте ребёнка от 2-х до 5-ти лет. 
 
Воспитательная функция - основная особенность стадии. Характерны перегрузки супругов, перенапряжения их сил и отсутствие возможности восстановиться. Дилема - что сохранять - себя или семью. Необходимость адаптации к постоянным изменениям структуры отношений и функций в семье. Можно выделить подстадии, зависящие от возраста детей: 
 
Семья с младенцем  
Семья с дошкольником  
Семья с школьником до 12 лет  
Семья с подростком - юношей (12-21год)  
Затем синдром пустого гнезда. 
 
Эту стадию сопровождает 2-й кризис в семье, который также знаменуется пиком разводов. Этот кризис происходит в возрасте 17-25 лет семейной жизни. Жил для детей, а теперь поживу для себя - начать новую семью. Этот кризис интересен тем, что с одной стороны это кризис семьи (седина в голову, а бес в ребро), с другой - это ситуация, когда внутри семьи её члены переживают свои кризисы (для детей - кризис эго идентичности - поиск себя; папе с мамой под 40 - у них кризис достижений). Получается очень травматическая ситуация. Трудно взрослым родителям принять своих взрослых детей, которые имеют право на существование. Добавить кризис обстоятельств (папа утратил карьеру, кто-то умер и пр.), получается чрезвычайное давление на семью при стечении 3-4-х кризисов. Очередной кризис может оказаться фатальным, семья распадается. 
 
3-й этап - завершающий. Начинается с момента, когда последний из детей уходит из семьи и начинает трудовую деятельность - кризис пустого гнезда. Муж вдруг начинает видеть свою жену спустя 25 лет совместной жизни. Стадия начинается с утраты, нужна новая адаптация друг к другу в конце зрелого, начале пожилого возраста. Исчезает воспитательная функция. Интенсивное сопротивление повзрослевших детей, нарушение эмоционального взаимодействия. Проблема принятия пожилым родителем взрослого сына или дочери. Ослабляются физические силы, отдых приобретает важное значение, проблема здоровья. Освоение ролей бабушек и дедушек, проблема суррогатных мам. Основная проблема этого возраста - удовлетворение потребности в признании, уважении, особенно со стороны детей.

_________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________

Транзактний аналіз. Особисто я цілком упевнений, що транзактний аналіз, винайдений Еріком Берном, не що інше, як полегшений психоаналіз. У транзактному аналізі все приблизно те саме, але замість складних слів типу его, суперего й ід вживають простіші та зрозуміліші — дорослий, батько й дитина відповідно. Це так звані субособистості, що живуть у вас: внутрішні дитина, дорослий і батько або мати. Дитина, ясна річ, хоче шоколадку, батько проти, адже багато солодкого — це шкідливо або на шоколад грошей немає, а дорослий шукає компроміс, найвдаліший вихід. 
 
Як бачите, усе дуже просто та зрозуміло. Транзактний аналіз стверджує, що проблеми в людини починаються тоді, коли він займає позицію батька або дитини. Коли він займає позицію дорослого, у нього теж з'являються проблеми, але про це трішки згодом. Якщо людина в основному перебуває в позиції дитини (одна з його субособистостей (ід) переважає), то вона поводиться егоїстично, або ж заради сьогохвилинних бажань готова заварити таку кашу, що потім довго доведеться розсьорбувати. А батько, навпаки, займається моралізуванням і критикою геть усього, намагається всіх виховувати й контролювати. 
 
Найцінніша субособистість у транзактному аналізі — це дорослий (его), котрий робить розумні вчинки на принципах розрахунку, компромісу й пошуку найкращих рішень, які можуть задовольнити всіх. Транзактний аналіз простий, зрозумілий і легкий для опанування, тож вельми подобається багатьом пацієнтам, котрі охоче беруть участь в індивідуальній терапії або в семінарах і групових тренінгах. Усвідомлення своїх субособистостей і вміння розуміти, коли та якою мовою ви говорите з навколишнім світом, приносить не тільки багато цікавих відкриттів, а й дозволяє переоцінити вчинки інших людей, а також свої власні та знайти помилки. Терапія в транзактному аналізі дуже проста і будується на зміцненні позиції дорослого у вашому повсякденні. 
 
У деяких випадках, навпаки, працюють із вашою внутрішньою дитиною, яка може бути пригнічена батьком, або з батьком, котрий втратив контроль над дитиною. Але в основному, ясна річ, робота йде з вашим внутрішнім дорослим. Транзактний аналіз у грі допоможе вам дізнатися про світ і себе багато цікавого, тож його можна рекомендувати кожному, хто не вельми хоче поринати в найпотаємніші куточки своєї підсвідомості. 
 
Єдина рекомендація для бажаючих відвідати фахівця з транзактного аналізу: якщо у вас є близька людина, то постарайтеся, щоб вона дістала такий самий досвід, інакше стосунки, замість того, щоб налагодитися, можуть зруйнуватися в рекордно короткі терміни. Чому? Все дуже просто: у процесі терапії ви серйозно змінюєтеся і ці зміни дуже цінні. Але в транзактному аналізі важливо, щоб ваше оточення також переходило на конструктивнішу мову дорослого. 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ I. 
ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК УНІВЕРСАЛЬНИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ 
 
1. Психотерапевтична дія на особу 
 
Психотерапія як невід'ємна частина культури і самостійна професія в нашій країні тільки починає розвиватися. До теперішнього часу вона була віддана медицині і стала окремою спеціальністю тільки в 1985 році.  
Психологи переставали бути музейною рідкістю, в медицині з'явилася спеціальність - медична психологія, представниками якої могли стати і психологи, і лікарі.  
 
ЇКожна людина, по роду своєї діяльності, яка стосується людей, займається психотерапією! І робить це вербально і невербально, свідомо і несвідомо, приносячи своїми діями полегшення і користь людям або навпаки проблеми. Кожна взаємодія між людьми несе в собі і психотерапевтичне послання. І важливо, як донор передає це послання, а реципієнт приймає його" [17, c.8]. 
Основні цілі психотерапії - виховання гнучкості, уміння знаходити нові, ефективні стратегії поведінки; накопичувати і раціонально використовувати енергетичні ресурси; знаходити, зберігати і розвивати ресурсні полягання; забезпечувати активність, ентузіазм, оптимізм, зберігати і розвивати здоров'я. 
В числі методів, що придбали стабільну популярність у світі можна назвати: гештальт-терапію, нейролінгвістичне програмування, психодраму, психосинтез, тілесно орієнтовану психотерапію, трансперсональну психотерапію, транзактний аналіз, психоаналіз. 
Світ психотерапії не просто різноманітний - він неосяжний. Кожний фахівець бачить лише якусь його частину. І називає тільки цю частину психотерапією. Існує велика кількість визначень психотерапії. 
Але сьогодні, коли і залізна, і ідеологічна ширма знята з життя, коли нам став доступно весь раніше прихований або заборонений досвід світової психології і психотерапії, психіатри - психотерапевти - ті, хто,  
Їповарилися в казані великої психіатрії", дійшли висновку, що "висока психотерапія є, по суті, цілюще навчання пацієнта мистецтву життя і лікування засобами душі" [9, c.16]. 
Я повністю згодна з цим визначенням, а ще мені подобається точка зору В.В. Макарова. Він вважає, що: "психотерапія - це процес психологічного впорядкування минулого, теперішнього часу і майбутнього, досягнення гармонії з собою і світом в теперішньому часі." 
Гармонія з собою і миром в теперішньому часі може бути одержана у разі повної самореалізації, спокою, досягнення щастя. Її можна сформулювати і як вивільнення потенціалу людини, самоактуалізації і позитивної саморегуляції. Таке коротке і разом з тим широке розуміння психотерапії може забезпечити її розвиток в різних напрямах [17, c.26]. 
Психотерапія - система психічної (психологічної) дії словом, мімікою, мовчанням за допомогою техніки, що змінює психічні процеси і соматичне полягання, дії групи, спеціально організованого середовища, на психіку, а через неї і весь організм людини або групу з метою лікування або профілактики захворювання і полягань дезадаптації, розвитку здоров'я або досягнення інших сформульованих цілей. 
 
Моделі та варіанти психотерапії. 
 
Можна виділити шість моделей терапії: медичну, психологічну, педагогічну, філософську, соціальну і недиференційовану.  
Польський психотерапевт Станіслав Ледер описав чотири основні моделі психотерапії: 
психотерапія як метод лікування, що впливає на полягання і функціонування організму у сфері психічних і соматичних функцій (медична модель психотерапії); 
психотерапія як метод маніпулювання, що носить характер інструменту і служать цілям суспільного контролю (соціологічна модель); 
психотерапія як комплекс явищ, що відбуваються в ході взаємодії між людьми (філософська модель психотерапії); 
психотерапія як метод, який приводить в дію процес научіння (психологічна модель). 
Я зупинюся тільки на психологічній моделі в психотерапії, яка призначена для вирішення проблем, що не досягають рівня патології, проте впливаючих на розвиток психологічних функцій. 
Виділяються чотири варіанти психотерапії за тривалістю: терапія надкоротка (надшвидка), коротка (швидка), тривала (повільна), надтривала (надповільна) [17, c.33]. 
надкоротка терапія триває хвилини і години, направлена на вирішення актуальних, ізольованих проблем і конфліктів; глибокими особовими проблемами вона не займається. Її ефект може відрізнятися нестійкістю. Прикладом може служити нейролінгвістичне програмування. 
Коротка терапія триває протягом годин і днів. Особовим змістом займається в межах необхідного мінімуму для вирішення актуальної проблеми. Її ефективність часто більш стійка. Характерний, що вона як би запускає процес зміни, який продовжується і після завершення терапії. Прикладом може служити метод кристалізації проблем. 
Повільна терапія триває місяці. Вона займається особовим змістом проблем. Опрацьовує безліч деталей. Її ефект розвивається поволі і носить стійкий характер. Прикладом є транзактний аналіз. 
Надповільна терапія триває роки. Вона займається свідомим і несвідомим клієнта. Багато часу присвячує досягненню розуміння суті переживань. Звичайно велику роль відводить ранньому досвіду людини. Ефект надповільної терапії розвивається поступово, носить тривалий характер. У ряді випадків він залежить від збереження контакту між терапевтом і клієнтом. Прикладом є класичний психоаналіз. 
Біля кожного підходу існують своя базова техніка і прийоми. 
Існують також три головні підходи до професії психотерапевта: 
прихильність однієї теорії, одному підходу; 
еклектизм - прихильність багатьом підходам; 
загальнотеоретична орієнтація. 
Прихильність одному підходу дає, з одного боку, глибоке проникнення в предмет, вичерпні знання теорії і практики, а з другого боку - обмеження, пов'язані якраз з можливостями одного підходу, одного методу. 
Еклектизм призводить до того, що фахівець знає дещо вибіркове з різних теорій і практик. Він може досягати ефективності, особливо на початкових етапах роботи. Та все ж цей фахівець достатньо скоро зіткнеться з недоліками своєї поверхневої підготовки, з відсутністю основних, стрижньових, базових уявлень. 
Загальнотеоретична орієнтація, або загальний континуальний підхід, або систематичний еклектизм - це такий професійний підхід, де спочатку фахівець є послідовником однієї теорії, вивчає все, що відоме в даній області. А вже потім, придбаваючи професійний фундамент, починає виходити за межі даної, базової для нього теорії. Такий професіонал може використовувати концептуальні представлення одних теорій, а технічні і практичні підходи інших. [10, c.61]. 
Ефективність психотерапії пов'язана із специфічною дією конкретних методів психотерапії. 
Трансактный аналіз, экзистенційно-гуманістична психотерапія, трансперсональна психотерапія, нейролінгвістичне програмування, гештальт-терапія, раціонально-эмотивная терапія, 
голотропне дихання, вільне дихання, тілесно-орієнтовна психотерапія, ігрова психотерапія, метод кристалізації проблем, арт-терапія, терапія творчим самовираженням, сімейна психотерапія, позиційна психотерапія, ребефінг, танцювальна терапія, экзистенційна терапія і ін. 
Зі всіх перерахованих психотерапевтичних напрямів в своїй курсовій роботі я зупинюся на трансактному аналізі як найцікавішому для мене аналізі взаємодій і новою можливістю корекції психологічних проблем. Розроблений Э. Берном менш півстоліття назад, транзактний аналіз сьогодні визнаний у всьому світі і бурхливо прогресує. 
 
 
 
Розділ 2. 
Транзактний аналіз як один з класичних варіантів сучасного психоаналізу 
 
2.1 Модель особистості, заснована на станах  
ЇЯ 
Ї. 
 
Перша згадка ідей транзактного аналізу відноситься до 1957 року. 
Він розроблений як спеціальний метод групової психотерапії, де взаємодія індивідів аналізується з погляду трьох основних полягань "Я". А одиниця взаємодії була названа трансакцією. 
В концепції Е. Берна трансактний аналіз включає: 
структурний аналіз  
Ї аналіз структури особистості; 
аналіз трансакцій  
Ї вербальних та невербальних взаємодій між людьми; 
аналіз психологічних ігор, прихованих трансакцій, які приводять до бажаного результату  
Ї виграшу; 
аналіз сценарію (скрипт-аналіз) індивідуального життєвого сценарію, якому людина невільно слідкує. 
Згідно концепції Берна, кожна людина є сховищем стереотипів, обумовлених специфікою виховання в найширшому значенні цього слова. І одночасно є в кожній людині щось таке, що штовхає його на спонтанні вчинки і дії, обумовлені дитячим "хочу" або не "хочу" (емоції, імпульси і т.д.). В реальному житті люди намагаються співвідносити "хочу" і "повинне", причому ті, кому це вдається зробити в якнайкращому ступені, більш гармонійно вписуються в оточуючий світ. Вони постають перед оточуючими частіше за все розумними і досягаючими успіху людьми. Сукупність стереотипів (станів  
ЇЯ 
Ї) є сталими Э. Берн, що називає "Батько", а тверезого "вагаря", який зважує "хочу - потрібно", - словом "Дорослий". А наші емоції і імпульси - "Дитиною". 
В кожній людині найскладнішим чином переплетено ці три стани  
ЇЯ 
Ї: "Дорослого", "Батька", "Дитини" [1, з. 367] . 
 
2.2 Погладжування. 
 
Спілкування з людьми (начальником на роботі, продавцем в магазині, другом, товаришем по службі і т.д.) може будуватися по різному, залежно від психологічної обстановки людини, від теми спілкування і - що дуже важливе - від того, чи є взаємодія безкорисливою або людина хоче чогось добитися від свого співбесідника. Треба враховувати, що при цьому включаються різні психологічні механізми, які викликають у людини домінування того або іншого стану  
ЇЯ 
Ї, кожне з яких користується своєю особливою "мовою" слів, жестів і вчинків. 
При обміні трансакціями я сигналізую про те, що визнаю вас, а ви повертаєте це визнання. В мові трансактного аналізу будь-який акт визнання називається погладжуванням. Люди потребують погладжувань для підтримки свого фізичного і психічного здоров'я. 
Комунікація може бути ефективною в тому випадку, якщо вона ведеться на одній і тій же "мові", тобто (по термінології Е. Берна), коли "Дитина" розмовляє з "Дитиною", "Батько" з "Батьком", а "Дорослий" з "Дорослим".[1, з. 265]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
2.3 Ігри. 
 
Э. Берн вважав, що люди грають в різні ігри, якими заповнено в основному все життя людства. Найстрашнішою грою на Землі, по виразу самого Берна, є війна. У зв'язку з цим дуже важливо відзначити, що групова психотерапія (по Е. Берну) повинна складатися на рівні "Дорослий - Дорослий". Мета полягає в тому, щоб навчитися виділяти стан  
ЇЯ 
Ї "Дорослого" як в своїй власній свідомості і поведінці, так і в свідомості і поведінці інших людей, добиваючись спілкування на рівні "Дорослий - Дорослий". 
Такі трансакції, як ритуали, сумісні заняття і розваги, направлені на досягнення певної мети - структуризація часу і отримання дій від оточуючих. Це "чесні" трансакції, які не передбачають маніпуляцію іншими. Ігри ж "нечесні" в самій своїй основі. 
Ігри - це серії прихованих трансакцій, що ведуть до певного, часто негативного результату, в якому зацікавлений той або інший гравець. Берн за допомогою свого Маленького Професора придумав безліч колоритних назв, для таких психологічних ігор, наприклад: "Алкоголік", "Поліцейські і злодії", "Ото я тебе", "Чом би і ні?" і т.д. 
У сучасних умовах нашого суспільства можна б було представити немало ситуацій у вигляді ігор, наприклад: "Гра в обслуговування", "Видача довідок", "Проблеми бюрократії" і т.п. 
Гра - це послідовність трансакцій, в результаті якої обидві сторони переживають рекетні почуття, що повторюється (помилкові відчуття) . 
На основі сучасних досліджень про транзактний аналіз, в іграх виділяють три ступені: 
ігри 1-ого ступеня прийняті в суспільстві, вони не приховуються і не приводять до тяжких наслідків; 
ігри 2-ого ступеня приховуються, не схвалюються суспільством і приводять до ущербу, який не можна назвати непоправним; 
ігри 3-ого ступеня приховуються, засуджуються, ведуть до непоправного ущербу для того, хто програв. 
Ігри були та будуть завжди, важливо, щоб вони не вичерпували всього змісту людського життя і не замінювали собою близькості, при якій мотиви вчинків відомі учасникам спілкування. Можна виділити ігри подружні, між батьками та дітьми, учнями та наставниками[4, 154]. Вони складають основу життєвого сценарію, а відтак  
Ї і самого життя людини. Людина вибирає собі роль, приймає її, діє відповідно до неї. Так, вона шукає  
Їподібних до своєї ролі 
Ї інших акторів з їх ролями, утворюючи в такий спосіб  
Їколо однодумців 
Ї, тобто, фактично, театральну трупу.  
Ролі складають сутнісні характеристики особистості людини; вони їх вичерпують. Так,  
Їякщо хтось стає (бере на себе роль) злочинцем, а інший, наприклад, суддею, то щось за тим стоїть, і цей вибір визначений особистістю... 
Ї[4, 145]. Проте у тому випадку, коли людина змушена грати роль,  
Ївиконувати те, що їй не підходить і не подобається, у неї виникає почуття душевної пустоти 
Ї (за В. Франклом називається  
Їекзистенційним вакуумом 
Ї)[4, 145-146]