Міжособистісні відносини у групі підлітків

0-8 – упевнена в собі людина, але не обов'язково лідер, наполегливий і настирний.

II. Егоїстичний

13-16 – прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, обачливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них дещо відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 – егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Ш. Агресивний

13-16 – жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різкий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9-12 – вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 – упертий, наполегливий, настирний і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 – відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву у всьому, злопам'ятний, постійно скаржиться на всіх (шизоїдний тип характеру).

9-12 – критичний, зазнає труднощі в інтерперсональних контактах із-за підозрілості і боязні поганого відношення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

0-8 – критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Підлеглий

13-16 – покірний, схильний до самоприниження, слабовільний, схильний поступатися всім і у всьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь сильнішому.

9-12 – соромливий, покірливий, легко бентежиться, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

0-8 – скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

VI. Залежний

13-16 – різко невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, турбується з будь-якого приводу, тому залежний від інших, від чужої думки.

9-12 – слухняний, боязливий, безпорадний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди мають рацію.

0-8 – конформний, м'який, чекає допомоги й порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючих, увічливий.

VII. Доброзичливий

9-12 – доброзичливий і люб'язний зі всіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).

0-8 – схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовностям, правилам і принципам "хорошого тону" у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні мети групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIІІ. Альтруїстичний

9-16 – гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі й дуже активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня "маска", що приховує особистість протилежного типу).

0-8 – відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє у співчутті, симпатії, турботі, ласці, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний.

Текст опитувальника наводиться в  додатку 2.

2.2. Аналіз результатів дослідження

Дослідження проводилось на базі 8-х  класів з поглибленим вивченням предметів. Дослідження проводилось у Чернігівський ЗОШ №32. Вибірка становить 31 чоловік, з яких 16 – хлопчики і 15 – дівчатка. Дослідження проводилось методик, які наводяться в додатках. Мета дослідження – встановити розподіл у зазначеній групі спрямованості особистості по відношенні до оточуючих (в даному випадку – членів класного колективу).

Дослідивши спрямованість особистості  за методикою Б. Басса отримали такі результати (див. табл. 2.1):

"Я" (Спрямованість на себе (Я) – орієнтація на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість) – серед хлопчиків 5 (31,3 %), серед дівчаток – 4 (26,7 %);

"О" (Спрямованість на спілкування (О) – прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з людьми) – серед хлопчиків – 5 (31,3 %), серед дівчаток – 5 (33,3 %);

"Д" (Спрямованість на справу (Д) – зацікавленість у рішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення загальної мети) – серед хлопчиків 6 (37,5 %), серед дівчаток – 6 (40 %).

В загальному підсумку:

"Я" вибирають 9 осіб (29,0 %);

"О" вибирають 10 осіб (32,3 %);

"Д" вибирають 12 осіб (38,7 %).

 

Таблиця 2.1

Зведена таблиця даних дослідження  за методиками "Спрямованість особистості  Б. Басса" та "Міжособистісні відносини  за Т. Лірі"

№ п/п.	Ім'я	Стать	Спрямованість особистості Б. Басса			Міжособистісні відносини за Т. Лірі
			Я	О	Д	Авторитарний	Егоїстичний	Агресивний	Підозрілий	Підпорядковуваний	Залежний	Дружелюбний	Альтруїстичний
2	Олександр Б.	1	+	–	–	1	3	2	6	5	1	4	6
5	Олександр Г.	1	–	+	–	2	3	7	15	9	8	11	4
8	Роман Д.	1	–	+	–	1	0	14	2	1	0	5	11
9	Леонід З.	1	+	–	–	2	14	1	1	7	14	4	6
15	Олександр М.	1	–	–	+	4	5	3	15	6	5	10	10
16	Сергій М.	1	–	–	+	7	7	12	13	4	14	7	12
17	Олександр М.	1	–	+	–	4	10	1	9	5	7	5	11
19	Віктор П.	1	–	+	–	5	10	2	13	9	10	5	10
20	Іван С.	1	+	–	–	1	2	13	9	5	1	2	6
21	Богдан П.	1	–	–	+	13	9	14	9	10	3	12	1
22	Сергій С.	1	–	–	+	4	12	14	11	10	12	4	8
23	Сергій Т.	1	–	–	+	10	4	0	11	1	5	2	9
27	Дмитро Х.	1	–	+	–	1	6	12	9	4	13	1	1
28	Андрій Ш.	1	+	–	–	0	5	0	5	7	6	15	3
30	Максим Я.	1	+	–	–	6	8	2	3	15	5	1	8
31	Олег Я.	1	–	–	+	3	13	5	3	14	2	7	6
Всього хлопчики			5	5	6
1	Марина А.	0	–	+	–	1	9	4	11	4	6	6	7
3	Алла Б.	0	–	–	+	5	3	5	7	5	5	3	9
4	Тетяна Г.	0	+	–	–	11	7	2	6	0	4	4	3
6	Анна Г.	0	–	–	+	9	8	1	9	10	3	11	5
7	Анна Д.	0	–	+	–	5	8	6	11	1	4	11	8
10	Іванна І.	0	–	+	–	10	3	11	4	8	6	2	12
11	Олена К.	0	+	–	–	3	14	7	5	3	3	15	9
12	Ірина Л.	0	–	–	+	2	14	12	5	7	3	2	1
13	Людмила Л.	0	–	+	–	9	1	5	12	6	4	0	3
14	Катерина М.	0	–	+	–	15	6	5	3	13	2	14	7
18	Ірина М.	0	+	–	–	7	5	13	0	0	4	3	3
24	Ілона Т.	0	–	–	+	6	1	1	5	4	5	4	8
25	Наталія Ф.	0	–	–	+	8	5	5	3	1	4	8	6
26	Надія Ф.	0	–	–	+	2	12	8	3	2	5	3	9
29	Валентина Я.	0	+	–	–	8	3	5	5	7	11	1	15
Всього дівчатка			4	5	6
Разом			9	10	12

 

 

 

 

 

У графічному вигляді результати цього  тесту виглядають наступним  чином.

Рис. 2.1. Розподіл значень згідно методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса

Таким чином, за результатами цього  тесту видно, що спрямованість на себе "Я" більш поширена серед  хлопчиків, а щодо спрямованості на справу і спрямованості на спілкування, то результати розподілились порівну у кількісному значенні і переважають дівчатка у процентному співвідношенні, оскільки серед тестованих хлопчиків більше.

Розглянемо цей висновок графічно.

Рис. 2.2 Розподіл значень між дівчатками і хлопчиками згідно методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса

Проаналізувавши результати дослідження  за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі отримали наступні результати:

Таблиця 2.2

Результати дослідження за методикою  діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі серед хлопчиків

Показник	Авторитарний	Егоїстичний	Агресивний	Підозрілий	Підпорядковуваний	Залежний	Дружелюбний	Альтруїстичний
0-4 бали – низька	11	5	8	4	4	5	7	4
5-8 балів – помірна	3	5	2	2	6	6	5	6
9-12 балів – висока	1	4	2	6	4	2	3	6
13-16 балів – екстремальна	1	2	4	4	2	3	1	0

Таблиця 2.3

Результати дослідження за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі серед дівчаток

Показник	Авторитарний	Егоїстичний	Агресивний	Підозрілий	Підпорядковуваний	Залежний	Дружелюбний	Альтруїстичний
0-4 бали – низька	4	5	4	5	8	9	9	4
5-8 балів – помірна	6	6	8	6	5	5	2	6
9-12 балів – висока	4	2	2	4	1	1	2	4
13-16 балів – екстремальна	1	2	1	0	1	0	2	1

 

Таким чином, за результатами дослідження  міжособистісних відносин Т. Лірі можна сказати, що як серед хлопчиків, так і серед дівчаток у досліджуваній групі зустрічається яскраво виражені всі типи відношення до оточуючих.

Загалом по групі слід відмітити, що переважають середні показники.

Трактування значень наведено у  методиці (див. підпункт 2.1.).

 

Висновки

Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, можна зробити наступні висновки:

1. Важливим аспектом життєдіяльності  колективу, знання якого має  важливе практичне значення для  кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у  групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).

2. Основним методом дослідження  взаємовідносин у колективі є  спостереження. Воно дає можливість  всебічно з'ясувати змістовний  бік життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів. Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування, опитування, інтерв'ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.

3. У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи інакше визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

4. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо основою для об'єднань молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками.

5. Підлітковий вік – період  становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

6. Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.

7. Одна з найвідоміших методик  психологічної діагностики міжособистісних  відносин належить Р. Бейлсу, який  розробив схему, що дозволяє  за єдиним плану реєструвати  різні види інтеракції (взаємодії)  в групі. За цією схемою навчений спостерігач може аналізувати кожну взаємодію в будь-якій малій групі за 12 показниками, які об'єднані в чотири більш загальні категорії: область позитивних емоцій, область вирішення проблем, область постановки проблем і область негативних емоцій. Завдяки такій формалізованій процедурі спостереження можна визначити різні рівні групової динаміки, статус і роль учасників взаємодії і т.д.

8. Перспективним напрямом у психологічній  діагностиці міжособистісних відносин  є спостереження за ігровим імітуванням певної життєвої ситуації.

9. За результатами дослідження міжособистісних відносин Т. Лірі можна сказати, що як серед хлопчиків, так і серед дівчаток у досліджуваній групі зустрічається яскраво виражені всі типи відношення до оточуючих.

 

 

Література

1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: МГУ, 1990. – 367 с.
2. Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. – М.: Прамеб, 1992. – 384 с.
3. Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.
4. Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – В 30 т. М.: Сов. энциклопедия, 1970-1978.
5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. – 2-е изд. – М., 1979. – 288 с.
6. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. / Гл. ред. Запорожец. – М.: Педагогика, 1982.
7. Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.
8. Кон И.С. Открытие "Я". М., Политиздат, 1978. – 367 с.
9. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. – 1987. – №4. – С. 126-137.
10. Кон И.С. Психология ранней юности; – М., 1989.
11. Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
12. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Издательство "Питер", 2000. – 992 с.
13. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко. Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1985. – 431 с.
14. Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. – СПб.: ЗАО "Издательство "Питер", 1999. – 688 с.
15. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. – 272 с.
16. Насниокская Е.Е. Методы изучения мотивации личности: Опыт исследования личностно-смыслового аспекта мотивации. – М., 1988.
17. Немов Р.С. Психология. – М.: Просвещение, 1995.
18. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 2.: Психология образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 486 с.
19. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 512 с.
20. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник. – М.: Российское педагогическое агентство. 1996. – 374 с.
21. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977.
22. Первин Л., Джон О. Психология личности: Теория и исследования: Пер. с англ. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 684 с.
23. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. – М.: Просвещение, 1979.
24. Пиаже Ж. Избранные психологические труды // Психология интеллекта. – М., 1969. – С. 55-231.
25. Плюснин Ю.М., Богатырева О.А., Биченков О.Е. Пространственное поведение и социальный статус ребенка в группе // Вопр. психологии, 1993. – №2.
26. Пошукова Т.І. Динаміка егоцентризму в підлітковому та юнацькому віці // Психологія: Респ. наук. – метод. зб. / Редкол.: Л.М. Прокопенко (відп. ред.) та ін. – К.: Рад. шк., 1965. – Вип. 35. – 1990. – 119 с.
27. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / Е.М. Борисова К.М. Гуревич. Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981. – 232 с.
28. Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Педагогика, 1979.
29. Психологическое самообразование: читая зарубежные учебники: Проблемы психологии личности. – М.: Знание, 1992. – 358 с.
30. Психология современного подростка / Под ред. Д.И. Фельдштейна. – М., 1987. – 239 с.
31. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2000 – 672 с.
32. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Издательство "Питер", 2000. – 624 с.
33. Реан А.А. Социальная педагогическая психология. – СПб: Питерком, 1999. – 416 с.
34. Семиченко В.А. Психологія спілкування. – К.: "Магістр-S", 1998. – 152 с. Рос. мовою.
35. Субботский Е. В. Личность. Три аспекта исследования // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. – 1987. – № 3. – С. 3-17.
36. Титаренко Т. М. Такие разные дети. – К., 1989.
37. Уманский Л. И. Психология организаторской деятельности школьников: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. – М., 1980. – 160 с.
38. Хармич Г.Г Современный факторный анализ. М.. 1972.
39. Шредер X. К дифференциально-психологическому изучению состояния социальной децентрации // Психологические состояния. Экспериментальная и прикладная психология. – Л., 1981. – Вып. 10. – С. 125-131.
40. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М.: Дайджест, 1996.