Мотивація і самомотивация до навчання

Отримання престижної професії дозволяє реалізувати всі  види потреб людини і розуміння це формує у нього настільки потужну  мотивацію донавчання, що виникає комплексна здатність до самонавчання. Методи навчання, що існували до цих пір, не були налаштовані на використання подібної мотивації. 
 
З часів Я.А. Каменського — середньовічного педагога — застосовувалася така модель навчання, коли людина послідовно і механічно заглиблювалася у предмет: знання, навики, уміння. При цьому освіта будувалася на тому, що людина повинна була засвоїти будь-яким способом певний обсяг знань. На цих знаннях шляхом повторень вироблялося уміння, яке в процесі подальших тренувань і вправ перетворювалося на стійкий професійний навик виконувати якісно яку-небудь роботу. 
 
Ця модель дозволила навчити грамоті і трудовим навикам людей минулих епох — феодалізму і раннього капіталізму. Але в ній недостатньо враховуються особа і здібності до самонавчання. Тому мотивація до навчання найчастіше виявляється як зовнішнє стимулювання: загроза покарання або позбавлення задоволень, їди, пиття, сну. Продуктивність такої моделі навчання в сучасних умови недостатня, а форма її протирічить уявленням про право осіб і демократичні свободи. 
 
До теперішнього часу зусиллями багатьох прогресивних педагогів-новаторів створюється на практиці нова модель навчання. 
 
Знання —> Мислення —> Здібності —> Уміння —> Навики —> Майстерність 
 
У ній максимально враховуються особові передумови до успішнішого способу засвоєння знань і вироблення навиків і умінь. Вона побудована на використанні і розвитку тих, що є у людини його особливих здібностей до сприйняття дійсності, здібностей до певних видів праці. Тим самим створюються передумови побудови особово орієнтованої системи навчання, що передбачає використовувати самомотивацію до навчання на основі самовизначення, самоорганізації і самореалізації. Інакше кажучи, використовується процес самопізнання особи, проголошений ще древніми греками («Пізнай себе!») як джерело внутрішньої енергії розвитку особи. Тому колишню модель навчання ми можемо образно представити як глек з водою, що наповнюється каменями до тих пір, поки не потече з нього вода (уміння до роботи). А нову модель слід представити у вигляді свічки або факела, що горить, який освітлює людині дорогу до мети. 
 
Ця модель навчання допомагає людині затверджувати в собі покликання до праці, тобто самому щось створювати, придумувати нові способи роботи, а не тільки використовувати завчені прийоми роботи і старі знання. Тому менеджер, навчений на принципах даної моделі, не задаватиме собі в процесі самовизначення питання: подобається мені це справа чи ні? Річ у тому, що він заздалегідь знає, що подобатися може лише те, що виходить у людини. А виходить те, до чого є здібності розуму, рук, очей, тіла, пам'яті. Тому відчуття задоволення від отримуваних знань, зробленій речі служить менеджерові сигналом того, що він на правильному шляху. Інакше кажучи, дана модель привчає людину прислухатися до себе, вивчати себе, будувати себе і свою долю, виходячи з власних ресурсів особи: здібностей, розуму, моральності і характеру. 
 
Проте окрім розуміння процесу мотивації слід використовувати в процесі самонавчання особливий акт налаштування особи і організму, який називають установкою. Вона як би знаходиться між мотивацією і діяльністю. Так, якщо установка, сформована обставинами або усвідомленням мети, слабка, то щонайменша перешкода може перешкодити людині діяти у напрямі до мети, а потужна установка (у вигляді усвідомлення соціальної значущості вчинку, наприклад, порятунку дитяти) не дозволяє відвернутися від наміченого завдання і виконати її. У студентів установка виступає як готовність до навчання даної спеціальності шляхом подолання складності предмету, подолання власної ліні або інертності. Наявність сильної установки означає отримання соціальної зрілості особи студента, його готовності до гармонійного розвитку і як людини, і як фахівця. Необхідність такої установки очевидна. Як писав Лев Толстой, «якщо намічаєш в якомусь місці перепливти річку, то бери вище, — інакше знесе!»