Методи емоційного впливу та формування патріотичних почуттів

Величезну роль у формуванні, зокрема, громадянської  позиції учнів відіграють дискусії — як спонтанні, викликані якимись суспільними подіями, виступом депутата на засіданні Верховної Ради, повідомленнями преси, радіо, так і спеціально організовані, їх треба детально готувати: визначити тему, заздалегідь поставити питання, які обговорюватимуться, з тим, щоб учні опрацювали відповідні літературні джерела, продумали свої виступи. В противному разі дискусії не дадуть бажаного результату.

Ефективними також  є виховні заходи, в яких учні виявляють свою ініціативу, творчість, самовираження. І серед них - історико-етнографічна пошукова діяльність; вивчення історії свого села, міста чи вулиці, топоніміки місцевості, дослідження, облікування історичних пам'яток, поховань предків, збирання предметів минувшини, записування традицій, звичаїв, пісень, легенд, прислів'їв та інших видів народної творчості, догляд за пам'ятками, могилами, оформлення зібраних матеріалів, їх науковий аналіз, написання авторефератів, наукових доповідей, пропаганда їх серед населення, в місцевій і всеукраїнській пресі. Це здійснюється під час археологічних розкопок, екскурсій по рідному краї, експедицій, різних акцій.

Формування  громадянськості здійснюється і  засобами такого специфічного виду виховання, як військове-патріотичне. Воно включає в себе те, що стосується виконання обов'язку щодо мілітарного захисту своєї Батьківщини. УЧНІВ ознайомлюють із життям Збройних Сил України, з їх бойовими традиціями, статутами тощо. В школярів формується повага до подвигів. І це дуже важливо, бо не можна виховати готовність до майбутніх подвигів, не викликавши поваги до вже здійснених. УЧНІ переконуються, що люди, які віддали життя за волю України, і після смерті залишаються жити на сторінках підручників з історії та в художніх творах, у пам'ятниках і бюстах.

Народна пісня, хоровий спів, хореографія, народна  музика, різні види мистецтв, дитячі ігри, календарна обрядовість, вертепні дійства, до яких прилучаються школярі, виховують в них глибокі естетичні почуття. А скільки краси, художнього смаку у вишитих рушниках, витканих килимах і ліжниках, розписаних вигадливими узорами керамічних вазах чи великодних писанках! Вони знову й знову приваблюють око своєю свіжістю, чарівністю, таємничістю. Але ще більшу насолоду і невимовну радість, захоплення викликають в дітей вироби, змайстровані або виконані власними руками. З особливим піднесенням, натхненням учні працюють над виготовленням таких виробів. Саме народні промисли й ремесла найбільшою мірою сприяють трудовому вихованню школярів.

Свідомий громадянин —  це і фізично досконала особистість, що досягається завдяки участі учнів у тій же продуктивній праці, котра, як  відомо,  найбільше сприяє загартуванню організму,   повнішому й пропорційнішому розвитку всіх його органів і функцій, а передусім -включення школярів у систему фізичного виховання.

Наші предки постійно піклувалися про здоров'я, фізичну досконалість своїх нащадків, готували їх до важкої фізичної праці, виживання за складних природних і суспільних умов, до оборони рідних домівок, отчого краю, батьківщини загалом. Через це фізичне виховання передбачало розвиток сили, витривалості, спритності, взаємовиручки, кмітливості, тренування розуму. Це й відображено в народних іграх, які нині дедалі ширше застосовуються в дитячих садках, школах, у домашніх умовах, що є не тільки ефективною формою активного дозвілля і відпочинку, а й водночас фізичного загартування юних громадян.

А старші діти, молодь беруть участь у дорослих, зокрема, козацьких іграх і забавах, у військово-патріотичних видах спорту — верхова їзда, стрільба, фехтування, плавання, подолання природних перешкод, у різних видах єдиноборств. Дедалі більше юнаків і дівчат є членами пластового руху, що будується на ідейних засадах міжнародного скаутингу й українських національних традиціях.

Саме в Пласті найтісніше поєднуються громадянське, моральне, трудове, фізичне та інші види виховання. У документах цієї організації записано, що мета Пласту — проводити всебічне патріотичне самовиховання української молоді, виховувати свідомих, відповідальних і повноцінних громадян, плекати серед молоді традиції предків. Пластовий закон проголошує головним у вихованні пластуна: славного, сумлінного, точного, ощадливого в ділах; справедливого, ввічливого, братерського, доброзичливого — у поводженні; корисного, слухняного, пильного, який дбає про своє здоров'я — для добра України; любить красу, турбується про неї, завжди у доброму настрої1.

І завдання дорослих з огляду на це — всіляко сприяти  пластовому руху серед дітей і  учнівської молоді.

І нарешті, громадянське виховання має бути тісно пов'язане  з сімейним, адже саме в сім'ї діти одержують перші уроки громадянськості. Як підкреслював В. Сухомлинський, вічно живим і незамінним джерелом патріотичних почуттів і переконань є любов дітей до батьків і батьків до дітей, "взаємна відданість і вірність, яка створює честь сім'ї. Честь батьків, дідів і прадідів, гордість моральним надбанням сім'ї - все це ідейне, моральне, громадянське коріння людської особистості, все це перша колиска громадянськості"2.

У сім'ї громадянськість  виховується всім укладом спільного  життя: побутом, працею, традиціями, звичаями — усім тим, з чим вона народилася і залишає цей світ. Тут насамперед дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, правда і кривда, гарне і потворне, корисне і шкідливе, — тобто ті морально-етичні принципи, на яких споконвіку грунтується педагогічний досвід народу.

Мудра берегиня сімейних традицій і звичаїв бабуся виховує онуків прилученням їх до народного мистецтва, казок, пісень, приповідок; грунтуючись на власному досвіді, вчить добра, ніжності, чесності, скромності, прищеплює навички охайності, догляду за своїм тілом, зовнішністю. Дідусь своїми розповідями про війну чи далекі походи формує в онуків мужність, сміливість, любов і повагу до предків, передає життєву мудрість.

А всі разом  старші члени сім'ї всебічно готують дітей до самостійного життя і праці, до продовження роду, сімейних традицій.

Це в ідеалі, і в багатьох родинах такий  ідеал справді реальний. Старші турботливо ставляться до дітей, і діти шанують  старших. Між ними встановлюються стосунки доброзичливості й злагоди, взаємотур-боти й співпереживання. У згаданих родинах панує культ матері, що так наполегливо відстоював В. Сухомлинський, у квартирах, навіть міських, на стінах поряд з портретом Т. Г. Шевченка, національними героями, висять фотографії рідних, уквітчані вишитими рушниками: їхні відверті й безкорисливі погляди випромінюють тепло, кличуть порадитися в скрутні години життя.

Виховання громадянськості  в дітей позитивно впливає  і на зростання почуття громадянськості самих батьків. Вже сам факт наявності дітей загострює інтерес батьків до справ держави. Адже, як справедливо зазначав Ф. Ніцше, "маючи на увазі щастя своїх потемків, природно брати участь в обговоренні проблем держави, в роботі всіх державних інституцій та їх зміні". Намагаючись виростити дітей гідними українськими громадянами, батьки вимушені постійно вдосконалювати власні громадянські якості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бібік Н. Громадянська освіта: Навч. програми для 4-річної початкової школи // Початкова школа. – 2003. – № 2. – С.5-6.
2. Бібік Н.М., Ілляш М.М. Зростаймо громадянами. Розповідь про Конституцію України: Навч. посіб. – К.: Веселка, 2000. – 87 с.: іл.
3. Боришевський М.Й. Формування громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет особистості громадянина // Світло. – 1998. – № 3. – С. 8-9.
4. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод. посіб. / П.Р.Ігнатенко, В.Л.Поплужний, Н.І.Косарєва, Л.В.Крицька. – К.: ІЗМН, 1997. – 252 с.
5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 576 с.
6. Гнатюк В. Управління системою національного виховання учнів початкових класів // Початкова школа, 2000.– № 4. – С.1-3.
7. Григорчук Т.В., Іова В.Ю., Красномовець Л.В. Веселкове дитинство. (Технології виховної роботи з молодшими школярами): Навч.-метод. посіб. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2001. – 116 с.
8. Грищенко О.А. Калина – символ України: заняття в групі продовженого дня // Початкова школа.–1995.–№7.– С.14-17.
9. Громадянська освіта: Книга для вчителя / Р.А.Арцишевський, Т.В.Бакка, І.М.Гейко та ін. – Львів: Тека, 2002. – 158 с.: табл.
10. Громадянське виховання школярів: проблеми та педагогічний досвід: Наук.-метод. зб.; За ред. В.Процюка. – Рівне, 1999. – 94 с.
11. Громадянське виховання як частина формування духовної культури учнів // Формування духовної культури молоді засобами мистецтва: Основні концептуальні ідеї ; За ред. Г.П.Шевченко. – Луганськ, 2000. Вип. ІІ. – 94 с.
12. Дем’янюк Т.Д. Методика виховання в сучасній школі: Навч.-метод. посіб. – К.: Наук.-метод. центр середньої освіти Міносвіти  і науки України, 2000. – 286 с.
13. Дерев’янко Н.М. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів; За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
14. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття)”. – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
15. Дивосвіт: Навч. посіб. з народознавства для 3 кл. чотириріч. та 2 кл. триріч. почат. шк. / Н.С. Іватьо, О.Д. Жовнір, Т.М. Коструба. – К.: Арка, 2000. – 168 с.
16. Задерихіна М. Виховання громадянськості школярів у процесі спілкування // Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: Зб. наук. пр. – Вип. 4. – Харків, 1997. – С. 69-71.
17. Закон України “Про загальну середню освіту” // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 15. – С. 6-31.
18. Зязюн И.А. Эстетический опыт личности: Формирование и сферы проявления. – К.: Высшая школа, 1976. – 174 с.
19. Иванова Г.П. Освоение нравственных ценностей учащимися общеобразовательных школ в современных условиях. – М.: Социум, 2001. – 160 с.
20. Ильин И.А. Формирование личности школьника (целостный процесс). – М.: Педагогика, 1984. – 144 с.
21. Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді у процесі навчання // Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С. 28-31.
22. Ігнатенко П.Р., Косарєва Н.І., Поплужний В.Л. Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення // Рідна школа. – 1996. – № 3. – С. 31-50.
23. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л. Громадянське виховання: історичний аспект // Шлях освіти. – 1997. – № 1. – С. 38-43.
24. Іова В.Ю., Люріна Т.І. Формування громадянської культури особистості: Навч.-метод. посіб. – Кам’янець - Подільський: Абетка, 2003. – 172 с.