Контрольная работа по "Психологии и педагогике"

Постановка питання саме таким  чином показує, що в процесі спілкування досягається потрібна організація, єдність і регуляція дій окремих індивідів, інтелектуальна та емоційно-чуттєва взаємодія між ними, яка сприяє формуванню спільності настроїв і поглядів, взаєморозумінню та узгодженості дій, згуртованості й солідарності, без яких неможлива жодна колективна діяльність і котрі складають культурно-комунікативну основу соціального життя суспільства.Логічним підґрунтям для моделювання структури спілкування як процесу (передавання інформації, взаємовплив, пізнання один одного, обмін результатами діяльності тощо) може бути характеристика його стосовно автономних компонентів, таких як: мета, зміст, засоби спілкування; учасники процесу, тип зв'язку, що встановлюється між ними; мотиви, потреби, ціннісні орієнтації учасників спілкування; комунікативний потенціал суб'єктів спілкування; види й форми спілкування; соціокультурна та етнопсихологічна специфіка спілкування; етико-психологічні й тендерні особливості спілкування; стилі, стратегії і тактики спілкування; результат спілкування. В цьому контексті важливо підкреслити роль середовища, в якому реалізується взаємодія. Йдеться про соціальну ситуацію спілкування, передусім про присутність інших людей під час спілкування, які змінюють цей процес.    Зокрема люди комунікабельні швидко орієнтуються в будь-якій ситуації, дістають задоволення й відчувають піднесення від «роботи на публіку», а ті, котрі мають труднощі в налагодженні контактів, губляться, діють імпульсивно, втрачають контроль над своєю поведінкою й тим, що говорять.    У характеристиці безпосереднього спілкування варто розрізняти інструментальну спрямованість (на виконання соціально-значущого завдання, на справу, результат) і особистісну спрямованість (на задоволення особистісних потреб і бажань). Процес спілкування можна вважати повноцінним, якщо в ньому гармонійно поєднуються два взаємопов'язаних чинники: зовнішній (поведінковий, операційно-технічний) і внутрішній(ціннісні особливості індивіда). Зовнішній - проявляється в комунікативних діях учасників процесу, у виборі стилю, форми, стратегії спілкування, у мовній активності, інтенсивності дій, адекватності поведінки тощо. Внутрішній - відтворює суб'єктивне сприймання ситуації взаємодії, що виражається за допомогою вербальних і невербальних сигналів.        Спілкування є потребою людини й умовою ї виживання; воно має інформаційно-комунікативне та інтерактивне навантаження; спілкування передбачає процес обміну цінностями й соціальним досвідом; виступає як специфічна знакова система й посередник у функціонуванні різних знакових систем (йдеться про семіотичний аспект спілкування); воно є засобом нормативного регулювання поведінки індивідів; формує ставлення до себе, до інших і суспільства тощо. Структурно-функціональні можливості спілкування можна розглядати як взаємозв'язок різних рядів ї рівнів (оцінюючи спілкування як важливий чинник розвитку психіки, на соціальному рівні функціонування суб'єкта спілкування» на рівні життєдіяльності конкретної людини, на рівні розв'язанні конкретної ситуації взаємодії та ін.), враховуючи особливості соціально-психологічного середовища, соціальну ситуацію спілкування, змістовий і цільовий характер взаємодії.

Використана література

1.     Гуменюк О. Концепції психологічного впливу в сучасній психології //   Психологія і суспільство. - 2003. - № 1. - с.34-90.

2.     Корнєв М., Коваленко А. Соціальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К., 1995. - 304с.

3.     М'ясоїд П. Загальна психологія. - К., 2000.

4.     Орбан-Лембрик. Соціальна психологія. - Кн. 1. - К., - 2004.

5.     Орбан Л., Гриджук Д. Соціальна психологія особистості: практичні поради діловим людям. - К., 1997. - 108с.

6.     Професіоналізм спілкування // Психологія професійної діяльності і спілкування / За ред.. Орбан Л., Гриджука Д. - К., 1997. - С. 115-172.

7.     Психологія спілкування і взаємодії людей // Соціальна психологія: Навч. метод. Посібник / За ред. Орбан Л., Хруща В. - Івано-Франківськ. - 1994. - С.10-21.

8.     Функції спілкування. Спілкування як комунікація // психологія / За ред. Трофімова Ю./ - К., 1999. - с.468-475.