Контрольна робота з «Психологія особистості»

     Міжрегіональна Академія Управління  Персоналом

 

 

 

 

 

                                Контрольна робота

           З дисципліни  « Психологія особистості »

 

 

 

 

 

 

                                                       Виконала : студентка 2 курсу

                                                             Швець Олена Віталіївна

 

 

 

                                      

                                        Краснодон

                                             2011

 

 

                                      Варіант № 5.

Завдання  № 1

 

Когнітивний підхід до визначення джерела розвитку особистості.

 

Варіант №3. Основним джерелом активності особистості є система свідомих мотивів і відносин що сформувались залежно від суспільних відносин та умов виховання.

 

Когнітивна психологія — це вчення у психології , що досліджує внутрішні розумові процеси, такі як процес вирішення проблеми, пам'ять та мовні процеси.

Спеціалісти з когнітивної психології досліджують те, як люди розуміють, виявляють причини та знаходять  рішення проблем, займаючись розумовими процесами, що слугують сполучною ланкою між стимулом та реакцією.

Когнітивна теорія стверджує, що вирішення  проблем приймають форму алгоритмів — правил, які не обов'язково розуміти, але які обіцяють рішення, або еврістики (метод спроб і помилок) — правил, які зрозумілі, але не завжди гарантують рішення. У інших випадках рішення може бути знайдено завдяки інтуїції, раптовому усвідомленню взаємозв'язку.

Когнітивний підхід намагається пояснити розвиток інших сфер особистості особливостями розвитку інтелектуальної сфери. Згідно теорії інтелектуального розвитку Ж. Піаже, на кожній стадії розвитку формуються нові пізнавальні навички, які визначають межі того, чому можна навчити людину в цей період. У дослідженнях було встановлено, що здатність до логічного мислення закладається в дитинстві і удосконалюється з роками, підкоряючись визначеним закономірностям. Значна частина активності дітей припадає на ігри, які Піаже розглядав як важливий компонент у дослідженні навколишніх об'єктів- людей, явищ, предметів. Він вважав, що така форма навчання необхідна для нормального розумового розвитку і успішного процесу дорослішання дитини. Піаже вважав, що етичний розвиток відбувається не так, як розумовий, і залежить від досвіду спілкування дитини з оточуючими людьми і предметами. В цьому спілкуванні моральні роздуми і розумовий розвиток виявляються взаємопов'язаними.

 

 

Завдання  № 2.

 

Які  з наведених далі слів описують темперамент, а які  – характер ?.

 

Темперамент: Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

(Стриманий , ініціативний, активний, емоційно стійкий.)

 

Характер: Характер – індивідуальне співвідношення найбільш стійких, суттєвих властивостей особистості, які проявляються в поведінці людини, це сплав уроджених якостей нервової системи з набутими в житті індивідуальними властивостями.

(Серйозний, , сумлінний, чутливий, чуйний, творчий,)

 

Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб'єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.

Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

Кожній людині крім динамічного  боку дій, що виявляються в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені. Ці й подібні риси виявляються настільки виразно й постійно, що являють собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Сукупність таких стійких рис і є характером особистості.

 

 

 

Завдання  № 3.

 

Чому  А. Маслоу назвав гуманістичну психологію « третьою силою » ?

 

 Третя сила психології : Абрахам Маслоу (1908-1970) 

 Третя сила в психології гуманістичного руху або гуманізм.

 Це цілісний підхід до  розуміння людей, як почуття,  мислення особи.  Абрахам Маслоу спростовує традиційні наукові дослідження, механічні та спрощено, вважаючи, що поведінкові вчені роблять людей менш чудовий, гарний, і дивним, ніж вони насправді. Маслоу і Роджерс обняв самореалізації як емпіричного принципу і етичні ідеї. Їхнє бачення людської природи за своєю суттю якісні стали головною темою "людського потенціалу" рух, але піддалася критиці з боку деяких інших гуманістичних психологів, як недостатнє модель людського досвіду.

 

Гуманістичний рух (третя сила в  психології), почалася в кінці 50-х  з Роджерс і Маслоу, Ролло Мей, та інші зацікавлені у створенні  професійної асоціації присвячений  більш змістовним, більш гуманного  бачення.   Вони вважали, що стосується центральних для психології повинні бути :

1. Самореалізація

2.  Почуття власної гідності

3.  Здоров'я

4.  Творчості

5.  Час

6.  Стає

7.  Індивідуальність

8.  Сенс

9. Значення

10. Любов

11.  Особиста свобода

12. Тіла / розуму / духу холізм

13. Екологія

  Присвячені вивченню здорової людини, він проявив себе як лідер третьої сили в психології-гуманізм.

   У шістдесяті роки, Маслоу виступили проти контркультури і щодо системи вищої освіти для не сприяли рішення світових проблем.   Він піддав критиці за те, що студенти самостійно поблажливо і інтелектуально недисциплінованим.   Він залишив університетському середовищі, втомилися від хаосу, і взяв стипендій у Стенфорді, що дозволило йому думати і писати.

 Якщо Карл Роджерс вважається засновником гуманістичного руху в психології, Маслоу вважається лідер третьої сили.

 Третя група: цілісний підхід до вивчення людей, як мислення, почуття цілісності.   Він засудив традиції наукових досліджень, механістичної і спрощене і вважає, що ці вчені "desacralize людей, роблячи їх менш чудовий, гарний, і дивним, ніж вони насправді."

Маслоу ієрархія потреб та інформації: теорія мотивації

  Маслоу запропонував, що люди володіють "instinctoids", інстинкт залишки, які є слабкими, тонкими, ніжна, легко заглушив навчання, від страху, від культурних очікувань.   Його ієрархії почав зростаючих потреб; більш потужний потреби в нижній частині ієрархії, тим вища потреба, тим більше людських вона стає.   

Що стосується ієрархії потреб:

 Ми рухаємося через ці  рівні трохи як етапи: Як розвитку прогресує, так що робить визнання вищих потреб;  Можна зациклюються на одному рівні і прогрес зупиняється (фіксація = невроз); Є ступеня задоволеності, вимірюється тільки за окремими;  Існує динамічний рух від одного до іншого рівня ;

 Відступ можливо, якщо більш  низькому рівні знаходиться під загрозою або забрали ;

 Все може статися на суспільство  масштабі, а, наприклад, 9 / 11 трагедією  ;

 Pervasive необхідно знати і розуміти інших рівнів становить більш досяжною;

Естетичні потреби наведено їх найбільш повне вираження в порядку  самооборони актуалізації людей: близько, симетрія, закриття, структурі ;

 Людей на кожному рівні  ієрархії потреб шукає інформацію  про рішення, що важливо для  них.  Боротьба пошуках інформації, коли втратив, з їжі, або хворий

  Допомога пошуках інформації про те, як бути в безпеці, такі як продовольство, житло, предмети першої необхідності .

Просвітницька пошуках інформації про те, як у щасливіше шлюб, більше друзів

Розширення прав і можливостей, з метою отримання інформації, щоб допомогти .

 Повчальний пошуках моральних  і духовних підняття таких  знаходять слово Боже, духовна  музика, і живопис .

   Маслоу припустив, що ми просимо людей за їх "філософії майбутнього", що б їх життя ідеальної чи світ буде, як і отримати важливу інформацію щодо того, що потреби, які вони роблять або не покрили.

   Гуманістична психологія визнає, що розум знаходиться під сильним впливом визначення сил в суспільстві і в несвідомому, і що деякі з цих негативних і руйнівних. Гуманістичної психології, тим не менш підкреслює незалежний гідність і цінність людської особистості і її свідомого потенціал для розвитку особистої компетентності і самоповаги. Це ціннісна орієнтація призвела до розвитку методів лікування для полегшення особистісні та міжособистісні навички та підвищити якість життя.

 Оскільки існує багато труднощів, пов'язаних в внутрішнього зростання, гуманістичні психологи часто підкреслюють важливість навчання мужньо взяти на себе відповідальність за себе як один протистоїть особиста переходів. Труднощі заохочення особового зростання буде супроводжуватися труднощами розробки відповідних інституційних та організаційних умов, за яких людина може процвітати. Ясно, що суспільство як допомогти і перешкодити людського зросту. Оскільки поживні середовища може зробити важливий внесок у розбудову здорового особистості, потреби людини слід приділяти першочергову увагу при виліплений соціальної політики. , Це стає все більш важливим у швидко мінливому світі загрожують такі небезпеки, як ядерна війна, перенаселення і руйнування традиційних соціальних структур.

 Багато гуманістичні психологи  підкреслюють важливість соціальних змін, проблема зміни старих інститутів і винаходити нові можливості для підтримки та розвитку людського потенціалу та організаційної ефективності. Таким чином гуманістичної акцент на індивідуальній волі має супроводжуватися визнанням нашої взаємозалежності і нашої відповідальності один до одного, до суспільства і культури, і в майбутньому.

 

Завдання  №4.

Варіант №2.

Особливості людини які характеризують її як особистість: 

Товариськість, працьовитість, охайність, старанність.

Особистість — це людина як носій свідомості, тобто суб’єкт пізнання, переживання, відношення і активного перетворення навколишнього світу. Суть особистості визначається її ставленням до навколишнього світу, суспільного буття, інших людей і самої себе. Способом існування особистості є її розвиток, а діяльність, у тому числі й трудова, — важливим фактором цього розвитку. Це означає, що особистість проявляється і розвивається в діяльності.

Особистість розглядається як інтегральна цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. Водночас особистість є індивідуальною сукупністю рис, які зумовлюють стиль мислення, переживань і поведінки кожної людини. 
В основі особистості лежить її структура — зв’язок і взаємодія відносно стійких компонентів (сторін). Формування особистості здійснюється як розгортання цілісної органічної системи, в якій кожна сторона передбачає іншу і зумовлюється цілісною системою. У результаті формується особливий тип системних відносин всередині цілісної психологічної організації особистості. Однак структура особистості набуває гармонії не на основі пропорційного розвитку всіх її сторін, а в результаті максимального розвитку здібностей, які створюють домінуючу спрямованість людини в діяльності.                                                                                              Під формуванням особистості розуміють сукупність прийомів і способів впливу на індивіда з метою створення у нього системи певних соціальних цінностей, світогляду, концепції життя, соціально-психологічних якостей і складу мислення. Особистість формується завдяки предметній діяльності і спілкуванню з іншими людьми. Тому соціальна сутність є її основним атрибутом. Сутнісною характеристикою особистості є її комунікативна природа. Потреба у спілкуванні виступає як певне психологічне утворення, як явище внутрішнього суб’єктивного світу особистості. Входячи в систему потреб, воно стає внутрішнім фактором активності і розвитку людини. Потреба у спілкуванні, характер спілкування накладають відбиток на формування цілісних структур психологічної організації особистості, її ціннісних орієнтацій і форм діяльності.                                                        Особистість кожної людини характеризується лише їй властивим поєднанням рис і особливостей, що визначає її індивідуальність, як досить стійке утворення, що виявляється в послідовності і передбачуваності її поведінки. Разом з тим вона здатна до адаптації в мінливих соціальних умовах завдяки змінам в ціннісних орієнтаціях, установках, інтересах, мотивах, більш адекватному пізнанню об’єктивних закономірностей суспільного розвитку.

 

 

Завдання №5

Видатний вітчизняний  психолог О. М. Леонтьєв (1903—1979) визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом  суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Вона виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Ці відношення характеризуються подібністю своєї побудови і передбачають свідоме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на певних етапах — і самосвідомості суб'єкта.                                                                                                  Внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загальний «психологічний профіль» особистості. Психологічні підструктури особистості — темперамент, потреби і потяги, емоційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру тощо — виявляють себе в умовах життя особистості. Важливою є думка О. М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.

Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але  головним регулятором сталості, глибині, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої.

Тому стан задоволеності-незадоволеності виступає основним критерієм оцінки таким стосунків. Привабливість складається з почуттів симпатії та притягання. Якщо симпатія-антипатія — це переживання задоволення та незадоволення від контактів з іншими людьми, то притягання-відштовхування — практична складова цих переживань. Міжособистісна привабливість-непривабливість може набувати характеру сталих зв'язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути разом може стати потребою, і тоді ми говоримо про певний тип міжособистісних стосунків: приязних, дружніх, товариських, подружніх. У регуляції стосунків беруть участь три мотиваційні аспекти: «я хочу», «я можу» і «треба». Особистого бажання («я хочу») недостатньо для виникнення стосунків. Необхідне узгодження взаємних бажань і можливостей («я можу»). Л «треба» — найважливіший аспект утворення, розвитку або руйнування стосунків. Так, дружні стосунки можуть зайти в суперечність із виробничими, моральними. Суспільні відносини або стимулюють, або руйнують міжособистісні стосунки. Міжособистісні стосунки е найбільш значущими для особистості . Неофіційність, особиста значущість, емоційна насиченість становлять основу для впливу міжособистісних стосунків на особистість.

  

 

 

 

                     Використана література