Гуманістична теорія особистості А. Маслоу

Гуманістична  теорія особистості  А. Маслоу

А. Маслоу – американський  психолог, один з  основоположників гуманістичної  теорії особистості. Головною характеристикою  особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття  потенцій до творчості  та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити  людям добро. Він  стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти  жорстокості і  агресії,як уважав З. Фрейд. Навпаки,в  них закладений інстинкт збереження своєї  популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в  самоактуалізації своїх  можливостей і  здібностей властива здоровій людині, а  найбільшою мірою  – видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи  розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних  особистостей. Поступ суспільства відбувається не революлюційним шляхом, не соціальним перетворенням, а задоволенням гуманістичних  потреб. За А. Маслоу, ядро особистості  утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати  в пених умовах. Однак ці потреби  в самоактуалізації задовольняються  лише за умов задоволення  інших потреб і  передусім фізіологічних. Більшості ж людей  не вдається досягти  задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархію потреб, згідно з  Маслоу, складають:

1) фізіологічні потреби; 

2) потреби в безпеці; 

3) потреби в любові  й прихильності;

4) потреби в визнанні  та оцінці;

5) потреби в самоактуалізації  – реалізації  здібностей і талантів.

Самоактуалізацію  досягає лише невелика кількість людей, котрі являють  собою особистості. Маслоу називає такі їхні особистості,як невимушеність у  поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину  та демократичність  у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін. А. Маслоу психологію розглядає як один із засобів, що сприяє соціальному і  психічному благополуччю. Вчений вважав,що поняття  самоактуалізації особистості  – це повне використання людиною своїх  талантів, здібностей, можливостей тощо. Особистісне зростання, за Маслоу, є задоволення  чимраз вищих потреб, якими в його ієрархії є потреби в  самоактуалізації. Рух  до самоактуалізації не може початися, поки індивіт не звільниться  від домінування  нижчих потреб, як-от потреби у безпеці  та визнанні. Прагнення  до високої мети саме по собі є показником психічного здоров’я. Процес особистісного  зростання здійснюється шляхом сомоактуалізації, що передбачає тривалість, безперервність процесу  зростання і максимальний розвиток здібностей. Позитивні результати самоактуалізації матиме особистість із наступними характеристиками:

- ефективне сприймання  реальності та  комфортні відносини  з нею; 

- прийняття ( себе, інших, природи  );

- спонтанність, простота. природність; 

- сконцентрованість  на завданні ( на  відміну від сконцентрованості  на собі );

- деяка відстороненість  і потреба бути  насамоті;

- автономія, незалежність  від культури та  середовища;

- постійна свіжість  оцінки;

- містичність та  досвід переживання  вищих станів;

- почуття єдності  з іншими;

- глибокі міжособистісні  стосунки;

- демократична структура  характеру; 

- розрізнення засобів  і мети, добра і  зла; 

- почуття гумору;

- самоактуалізована  творчість; 

- протистояння акультурації, насадженню будь-якої  часткової культури;

А. Маслоу зазначав,що самоактуалізовані  люди не є досконалими, вільними від помилок, їм можуть бути властиві й проблеми пересічних людей: почуття провини, тривожність, сум, внутрішні  конфлікти тощо. Але  разом з тим  вони обирають складні  творчі завдання, які  потребують великих  зусиль. Самоактуалізовані  особистості постійно захоплені якоюсь справою, і захоплені  на стільки, що відмінності  між роботою і  задоволенням для  них зникають. Вони присвячують своє життя тому, що Маслоу називає найвищими  цінностями ( істина, краса, добро, досконалість, цілісність тощо ), або  метапотребами.

Він описує вісім шляхів самоактуалізації:

1) повна віддача  переживанням, коли  людина цілком  розкриває свою  сутність;

2) відмова від загальноприйнятої  поведінки, вміння  прислухатися до  внутрішнього голосу, голосу „ самотності”; 

3) щомиттєвіпрогресивні  вибори, які сприяють  особистісному зростанню; 

4) чесність, взяття  відповідальності  на себе;

5) готовність не  подобатись іншим; 

6) прагнення робити  свою справу настільки  добре, настільки  це можливо; 

7) граничні, вищі переживання,  моменти екстазу; 

8) виявлення індивідом  того, що йому подобається,  а що ні, що для  нього добре, а  що погано, куди  він рухається  й у чому полягає  його місія. 

Самоактуалізаціявимагає відмови від захисного  механізму десакралізації (зневіри  в існування справжніх  цінностей та чеснот ) та навчання ресакралізації як бачення кожної людини, за висловом Б. Спінози,

„ в аспекті вічності „ , тобто бачення  святого, вічного. Вона досягається шляхом маленьких, послідовно накопичуваних досягнень.

А. Маслоу певною мірою  ідентифікує поняття  самоактуалізації з  поняттям креативності ( творчих здібностей ).