Формування креативності студентів як психолого-педагогічна проблема

     Очевидно,  що  творчого учня може виховати лише  творчий учитель,  а творчого студента –  творчий викладач.  Тому завжди була і буде актуальною проблема  професійної  підготовки творчого  вчителя.  На  це  звертають  увагу О.М. Дунаєва [1],  С.О. Сисоєва [3]  та інші науковці. 

     Під  педагогічною  креативністю  науковці розуміють динамічну якість   учителя,   яка   зумовлює   інноваційний   активно-пошуковий   процес організації педагогічної діяльності з метою формування креативності учнів. 

     Педагогічна    креативність    виявляється    в    уміннях    сприймати    й нестандартно  розв’язувати  професійні  проблеми,  використовуючи найбільш оптимальні засоби; успішно взаємодіяти з оточенням, особливо за нестандартних  ситуацій;  створювати  оригінальні  продукти,  що  мають  особистісну  та соціальну  значущість;  у  нетрадиційному  підході  до  організації  навчально-виховного процесу; в умінні розвивати креативність студентів. 

     Креативним  є  той  викладач,  який  створює  професійно  та  соціально значущі продукти  (навчальні посібники,  підручники,  комп’ютерні презентації навчального мате-ріалу), лекції якого вирізняються нестандартністю, новизною, інноваційністю.

     Для того, щоб розвивати креативність студентів, викладачам варто знати зміст творчих якостей і критерії їх оцінювання. До таких якостей С.О. Сисоєва, наприклад,  відносить  позитивне  уявлення  про  себе,  бажання  пізнати  себе, творчий    інтерес,    допитливість,    потяг    до    пошуку    нової    інформації.

     Характерологічними  особливостями творчого учня, на думку  дослідниці, є такі: сміливість,  готовність до ризику,  самостійність,  ініціативність,  впевненість у своїх силах та здібностях,  цілеспрямованість,  наполегливість,  вміння довести почату справу до завершення, працелюбність, емоційна активність [3].   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Особливості творчого мислення

     Основою креативності є творче мислення. В  психології розвитку існують три  підходи до  проблеми  розвитку  творчого  мислення:  1)  генетичний, що відводить  основну  роль  спадковості;  2)  середовищний,  представники  якого вважають  вирішальним  чинником  розвитку  зовнішні  умови;  3)  генотип  – взаємодія із середовищем,  прихильники якої виділяють різні типи  адаптації індивіда  до  середовища  залежно  від  спадкових  рис.   Ми  в  своїй  роботі дотримувались   третього   підходу,   згідно   з  яким   розвиток   креативності відбувається  за  таким  механізмом:  на  основі  загальної обдарованості під впливом   мікросередовища   (навчального   процесу   у   ВНЗ)   і   спадковості формується  система  мотивів  і  особистісних властивостей  (нонконформізм,  незалежність, мотивація самоактуалізації), і загальна обдарованість перетворюється в актуальну креативність. Проте в цьому підході існує декілька напрямів. 

     Психологи вважають необхідним для розвитку творчого мислення таке:

-    відсутність  регламентації   активності,  точніше  –  відсутність зразка,  регламентованої поведінки;

-    наявність позитивного зразка  творчої поведінки; 

-    створення умов для наслідування  творчої поведінки. 

     Розвиток  особистості відбувається в процесі навчання і виховання.  Він формується в процесі взаємодії зі світом,  за допомогою оволодіння в процесі навчання змістом матеріальної і духовної культури, мистецтва. Але реалізувати мету  розвитку  продуктивного  самостійного  творчого  мислення  в умовах репродуктивного  навчання,  заснованого  на  запам’ятовуванні та  відтворенні готової інформації,  практично неможливо.  Потрібне спеціальне,  цілеспрямоване  формування  креативності  та   системний   формувальний  вплив на   її розвиток у процесі навчання у ВНЗ.

     Але які ж  умови формування креативності?  Психологи і педагоги,  які працюють   над    дослідженням    спеціального,    цілеспрямованого   розвитку креативності, виокремлюють такі основні умови, що впливають на формування творчого мислення:

-    індивідуалізація освіти; 

-    дослідницьке навчання;

-    проблемний підхід у навчанні.

     Реалізація  індивідуального  й  диференційованого  підходу,  організація дослідницького  навчання  вимагають  єдності   зусиль  з  боку  педагогів  та психологів,   що  спрямовані  на  розвиток  творчих  здібностей  студентів.   В індивідуалізації   навчання,    у    використанні   дослідницького   підходу   та проблемних ситуацій,  в організації самостійної творчої роботи студентів усіх ВНЗ наявні нерозкриті можливості для розвитку їхнього творчого мислення і творчих здібностей.  Для  цього  організація  навчального  процесу  у  ВНЗ  має забезпечувати дотримання певних умов, до яких можна віднести такі:

-    паритет завдань дивергентного  і конвергентного типу, тобто завдання дивергентного  типу  мають  не  лише  бути наявними  як  рівноправні,  а  й  на деяких заняттях домінувати;

-    домінування розвивальних  можливостей   навчального  матеріалу  над його інформаційною насиченістю;

-    поєднання умови розвитку продуктивного мислення з навичками його практичного використання; -    домінування  власної  дослідницької  практики  над репродуктивним засвоєнням знань;

-    орієнтація   на   інтелектуальну  ініціативу,   тобто   прояв   студентом самостійності під час розв’язування різноманітних навчальних і дослідницьких завдань,  прагнення знайти оригінальний,  альтернативний шлях розв’язування,  розглядати проблему на більш глибокому рівні або з другого боку;

-    неприйняття  конформізму,  необхідно  виключати  всі  моменти,  що вимагають конформістських рішень;

-    формування здібностей до критичності  і лояльності в оцінці ідей;

-    прагнення до максимально глибокого  дослідження проблеми;

-    висока самостійність навчальної  діяльності, самостійний пошук знань,  дослідження проблем;

-    індивідуалізація – створення  умов для повноцінного прояву  і розвитку специфічних особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу;

-    проблематизація   –   орієнтація   на   постановку   перед   студентами проблемних ситуацій.

     Дотримання  цих умов  дає можливість формування творчого мислення студентів, розвитку їхньої креативності.  
 
 
 
 
 

Висновок

     Основною  умовою  формування  креативності  студентів  –  майбутніх   фахівців   під   час   навчання   у   ВНЗ   є   дотримання   принципу креативності,  який  відображає  необхідність виявлення можливостей змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої особистості. Під час планування та організації взаємодії викладача та студента зміст навчального матеріалу має максимально використовуватисьдля розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психічних процесів,  що   мають   провідне   значення   для    творчої   діяльності   і,    насамперед,  забезпечувати розвиток дивергентного мислення,  вмінь генерувати нові ідеї, знаходити нетрадиційні шляхи розв’язування проблемних завдань. 

     Перспективи   подальших   розвідок   бачимо   у   створенні   методик   і технологій організації самостійної навчально-творчої діяльності студентів.

     Реалізації   принципу   в   практичній  діяльності   сприяє   аналіз   змісту навчального  матеріалу  з  метою  його  креативного  посилення,  застосування навчальних  і  навчально-творчих  завдань,  методів і  прийомів  стимулювання творчої  активності  студентів,  використання  психологічної   діагностики  для розвитку творчих якостей особистості.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА

1.   Дунаєва О.М. Актуальніпроблеми формування педагогічної креативності майбутніх учителів //  Науковий часопис  НПУ  ім.  М.П.Драгоманова.  Серія 16.  Творча  особистість учителя:  проблеми  теорії і практики:  Зб.наук.пр.  /  Ред.кол.О.Г.Мороз,  Н.В.Гузій та  ін.  – Вип.3 (13). – К.: НПУ, 2005. – С.23-27.

2.   Медведєва О. Творчість як психолого-педагогічний  феномен // Мат-ли наук.-практ. конференції „Людина в світі духовної культури”. – К.: „Новий Акрополь”, 2003. – С.67-73.

3.   Сисоєва С.О.  Теоретичні і методичні  основи  підготовки вчителя до  формування творчої особистості учня: Дис. … доктора пед. наук: 13.00.04. – К., 1997. – 426 с.

4.   Циба В.  Т.  Системна теорія особистості:  регулятивно-детерміністська парадигма / В.Т.Циба // Соціальна психологія. – 2005. – №6. – С. 18-30.