Формування конфліктологічних ідей

        У новітній час до ідей негативного  відношення до насильства звертається  офіційна католицька церква, а  останнім часом — також і  православна. Це свідчить про  трансформацію християнської церкви, що намагається встигнути за  життям, яке змінюється. Якщо раніше  можна було чітко простежити  розбіжності між державною релігією  та єретичними рухами, то сьогодні  створюється світоглядний консенсус  різних християнських течій, що  знаходять точки дотику з гострих  проблем.

        Іслам. Подібно до християнства відношення ісламу до конфліктів і насильства суперечливе. Суть ісламської концепції світового устрою полягає в багатоваріантності, яка обумовлена всемогутньою волею Аллаха. “А якщо побажав твій Господь, — відзначається в Корані, — то Він зробив би людей народом єдиним. А вони не перестають різноголосити”. У Священній Книзі мусульман пропонується не вибирати тим, хто вірує в Аллаха, друзів з іудеїв і християн, намагатися бути першим у добрих справах. Правовірним необхідно пам'ятати про навчання Аллаха як єдину надійну опору життя, не допускати примусу до релігії і вести боротьбу за розширення геостратегічного простору ісламу. Це пов'язано з тим, що для мусульман “зло” втілене в іновірстві, світ для них поділяється на “дар аль-іслам” — обитель ісламу і “дар аль-харб” — обитель війни, світ невірних.

        Не виключає іслам військового  насильства і між одновірцями.  При цьому кожний, хто сповідує  іслам, має бути наповнений  прагнення примирити ворогуючі  сторони. Якщо ж це не вдається, то необхідно боротися на стороні  справедливості і бути неупередженим.  На практиці це приводить до  жорстоких зіткнень усередині  ісламського світу. Вони особливо  часті між двома гілками ісламу  — сунітами і шиїтами.

        Нинішнє покоління стало очевидцем  багаторічної війни між Іраном  і Іраком, окупації Іраком Кувейту,  зіткнень усередині Лівану, громадянських  воєн в Афганістані та інших  країнах. У цілому ж офіційний  іслам пов'язує ненасильство з  ідеалом соціальної гармонії  і мирного життя.

        Буддизм та індуїзм. Найбільш послідовними в оцінці силових і ненасильницьких засобів у світогляді і політиці є буддизм та індуїзм. Вони ґрунтуються на загальній любові людей, не сприймають насильство, особливо — війну. На відміну від християнства й ісламу, де Бог-творець розглядається як першопричина всього сущого, буддисти та індуїсти спираються на Всесвітню жертву як першопричину буття. Перенісши тягар Всесвітньої катастрофи і соціальних потрясінь, люди усвідомили нікчемність боротьби один з одним, відмовилися від людських пороків і добровільно стали На шлях благодіяння і служіння Богу. Тому на відміну від християнства, де Богу протиставляється Сатана — абсолютне втілення зла, у буддизмі немає різкого протиставлення добра і зла.

        З цієї причини в багатьох  східних релігіях немає цільної  концепції з проблем війни  і миру. Лише поява зброї масового  знищення спонукала прихильників  буддизму висловити більш виразно  своє негативне ставлення до  війни. За їхнім переконанням, перебороти це зло можна, будуючи  своє життя на любові до  ближнього, “тому що ніколи  в цьому світі ненависть не  припиняється ненавистю, але з відсутністю ненависті припиняється вона”. У цьому полягає моральний підхід до запобігання соціальних конфліктів.

        Кармічний підхід до недопущення  конфліктів більш характерний  для індуїзму. Він полягає в  необхідності формування позитивної  карми суспільства, країни, що  складається з індивідуальних  карм. 

     РОЗДІЛ III. Відображення конфліктів у мистецтві і засобах масової 

     Конфлікт  як явище, що відіграє ключову роль у житті людини і суспільства, за всіх часів знаходив своє місце  в художньо-образних формах відображення дійсності. Література, живопис, скульптура, музика, танець, кіно, театр, інші види мистецтва завжди художньо відображали  конфлікти, впливали на формування ставлення  до них у глядачів, читачів, слухачів. З моменту появи наскального  живопису й усно переданих легенд мистецтво служило могутнім фактором духовно-практичного освоєння людьми конфліктів, впливало на їхнє визначення своєї поведінки.

        Дослідження факторів, які впливають  на вибір людиною конфліктних  чи неконфліктних способів поведінки  в проблемних ситуаціях соціальної  взаємодії, виступає найважливішим  завданням конфліктології.

        Очевидно, що використання мистецтва  і ЗМІ в інтересах профілактики  конфліктів і їхнього конструктивного  розв'язання — один з надзвичайно  перспективних напрямків підвищення  конфліктологічної культури суспільства.  Включення даної проблематики  в сферу інтересів конфліктології  набагато підвищує практичні  можливості науки з вивчення  і регулювання, насамперед соціальних  конфліктів.

        Художнє осмислення реальності  не протистоїть, а доповнює, підсилює  і полегшує науковий аналіз  проблеми конфліктів. Можна привести  безліч прикладів, що підтверджують  цю думку. Будь-яка область  мистецтва впливає на розуміння  людьми сутності і ролі конфліктів  у їхньому житті, а також на формування стереотипів поведінки в проблемних ситуаціях взаємодії з навколишніми.

        В останні десятиліття різко  зросла роль засобів масової  інформації як фактора, що визначає  поведінку людей, у тому числі  їх конфліктність. Зміст, форма  і динаміка повідомлень, переданих  ЗМІ, впливають на психічні  стани людей, їхнє відношення  до навколишніх.

        Найбільш часто при перегляді  інформаційних телевізійних передач  телеглядачі відчувають почуття  тривоги, беззахисності, втоми  і невпевненості. Очевидно, що  ці почуття не можуть не  впливати на їхню поведінку,  в тому числі й у конфліктних  ситуаціях.

        Таким чином, мистецтво і засоби  масової інформації:

        - мають потужний вплив на формування  у всіх людей установок, що  впливають на їхню поведінку  в конфліктних ситуаціях;

        - впливають на розуміння й  оцінку конфліктів самими конфліктологами,  керівниками, політиками;

        - допомагають формувати в людей,  починаючи з дитинства, стереотипи  конструктивної поведінки в проблемних  ситуаціях соціальної взаємодії. 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

       Наукові конфліктологічні знання повинні бути не тільки результатом досліджень ученими конфліктів. Вони повинні спиратися на весь обсяг інформації, накопичений про конфлікти в процесі тривалої еволюції гуманітарних наук, що є у всіх релігійних вченнях, у мистецтві, культурі, суспільно-політичній практиці, повсякденних знаннях, які використовуються людиною в повсякденному житті.

        Аналізу конфліктів приділяли увагу багато мислителів, починаючи з моменту зародження наук. Вони відзначали як позитивну, так і негативну роль соціальних конфліктів у житті суспільства. У міру розвитку науки негативна оцінка наслідків конфліктів починає дещо домінувати. У релігійних вченнях, так само як і в практичних знаннях, склалося суперечливе відношення до конфліктів і насильства. Співвідношення схвалення і критики насильства в принципах, які проголошені суспільством, і реальній практиці вході історії змінюється. Приблизно в однаковій кількості російських прислів'їв насильство і ненасильство оцінюються позитивно чи негативно. У повсякденній свідомості не сформоване негативне відношення до насильства. Характер відображення проблеми конфлікту в мистецтві і засобах масової інформації впливає на поведінку людини в реальних конфліктах. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Анцупов А.Я., Шилов Ф.И. Конфликтология: Учеб. для  вузов. – М.: ЮТИНИ, 1999.
2. Ворожейкин И. Е., Кибанов А.Я.,Захаров Д.К. Конфликтология: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2004.
3. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Альфа-М, 2003.
4. Громова О.Н. Конфликтология: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000.