Дослідження мотивації вступу у шлюб сучасної молоді

Мацюк В.В. (Київ)

ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ  ВСТУПУ У ШЛЮБ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

В статье поднимается  проблема брачных мотивов. Наведено и проанализировано результаты исследования мотивации вступления в брак современной  молодежи. Раскрыто значение любви  как ведущего мотива вступления в брак.

Ключевые  слова: брачные мотивы, любовь, брак, старшеклассники, контракт, выгода.

The article covers the issues related to marriage motives. Analyzed are the findings of the research on the motives underlying marriage behaviour of the younger generation. The evidence was obtained that love can be considered the major motive thereof.

Key words: motives of marriage; love; marriage; high school students; contract; advantage.

Постановка проблеми. Період розбудови незалежної України, перехід та адаптація до ринкової економіки, кардинальна зміна ідеології нанесли відбиток у всі сфери людського буття, у тому числі і на свідомість та цінності підростаючого покоління. Інститут сім’ї та його значення в суспільстві втратили свої позиції. Про це свідчить кількість розлучень за період січень-вересень 2005 року, що становить половину зареєстрованих шлюбів (за даними Державного комітету статистики України [1] на  242 тис. шлюбів зареєстровано 133 тис. розлучень). Тому актуальною сьогодні є проблема дослідження мотивації вступу у шлюб, оскільки сучасна молодь у своєму житті керується цінностями що відрізняються від тих, які були  характерними для попередніх поколінь соціалістичного суспільства.

Проблеми мотиву та мотивації досліджували В. Вілюнас, С. Каверін, К. Леві, А. Маслоу, Х. Хекхаузен. В сучасній психології дослідження з проблеми мотивації вступу у шлюб представлені в працях В. П. Кравця, М. М. Обозова, Л. Б. Шнейдер та інших. Проблеми підготовки молоді до сімейного життя досліджували Т. В. Говорун, І. В. Гребеннікова, С. В. Ковальова, А. Г. Харчева. Вивченням і вирішенням проблем в уже сформованих сім'ях займалися Е. Арутюнянц, А. А. Бодальов, В. М. Дружинін, В. Сатір, В. В. Столін, Е. Г. Ейдеміллер.

У даній статті ставимо перед собою мету дослідити та проаналізувати мотивацію вступу у шлюб сучасної молоді.

Засадним для розкриття окресленої проблеми є поняття «мотив» та розкриття сутності шлюбних мотивів. У психологічній науці ХХ ст. поняття «мотив» тісно пов’язане з поняттям «потреби» [13, 9 - 14]. Мотив – це спонукання до діяльності, які пов’язані із задоволенням потреб суб’єкта [10, 209].  Потреба особистості у створенні сім’ї формується під впливом соціальних та психологічних факторів. З одного боку, ця потреба є результатом взаємодії особистості з соціумом –– через засвоєння цінностей, зразків поведінки батьків, засвоєння культури в цілому –– і  залежить від індивідуального досвіду людини. З іншого боку, вона виникає під впливом внутрішніх потенцій особистості, через процес самовтілення, самореалізації [3]. Стійкі емоційні стосунки сприяють задоволенню потреби у самопізнанні і пізнанні іншої людини, виступають важливим моментом у соціальному самовираженні [16]. Саме сім’я забезпечує людині повніший психолого-фізіологічний комфорт, виконує функції «емоційного захисту». У сім’ї людина відчуває свою потрібність і цінність, унікальність і неповторність.

Серед шлюбних мотивів дослідники виділяють три великі групи. По-перше, емоційно-етичні мотиви – це кохання  і спільність інтересів. По-друге, мотиви самореалізації, до яких відносяться: народження дітей, можливість тривалого спілкування з іншою людиною, самопізнання, пізнання іншої людини і т.п. Мотиви даної групи можуть бути як свідомими, так і несвідомими. По-третє, мотиви обов’язку: народження дітей, прагнення легалізувати інтимні міжособистісні стосунки, порядність, коли шлюб стимулюється думкою найближчого оточення і відповідальністю перед близькими людьми та інші. Ці мотиви можуть бути як свідомими, так і несвідомими [2; 18].

Іноді виділяють ще одну групу шлюбних мотивів – мотиви дефіциту [4] . До них включаються виділені дослідниками такі несвідомі мотиви як приклад друзів; уражене самолюбство, що стимулює азарт і жадобу перемоги будь-якою ціною; відчуття власної неповноцінності разом з установкою вдячності і відчуттям реалізації «останнього шансу»; жалість, вона ж у варіантах провини, обов’язку, коли одруження сприймається як власний подвиг і дозволяє грати на сцені життя дуже благородну роль; користь, коли завдяки такому шлюбові людина отримує психологічну чи матеріальну вигоду; помста, коли вибір партнера і одруження здійснюються, щоб помститися тому, хто образив; страх самотності, коли шлюбний союз виступає в ролі спасіння від своїх проблем, від самого себе, від страху перед майбутнім [2; 5; 16; 18].

Дані мотиваційні модифікації  можуть і повинні бути усвідомленими, і тоді, за умови, що люди можуть бути чесні самі з собою, їх наміри серйозні, відповідальність за сімейне життя  приймається в повному обсязі, є шанс, що шлюб, створений на цих  основах, буде успішним.

Згідно іншої класифікації можна виділити такі типи шлюбних мотивів:

1. Шлюб на основі кохання. Такі стосунки частіше за все є довготривалими, рівень задоволеністю ними є значно вищим, ніж в інших випадках.
2. Шлюб на основі контрактної системи, коли партнери чітко уявляють та усвідомлюють, чого чекають від шлюбу, і розраховують на матеріальну користь. У таких шлюбах емоційна прихильність з часом збільшується, можливе виникнення кохання. Міра свободи кожного з подружжя –– максимальна, а особиста включеність –– мінімальна. Але контракт закріплює стосунки, якщо вони чисто формальні, в шлюбних же стосунках контракт швидше підриває, ніж посилює почуття любові [12].
3. Шлюб на основі нечесного контракту, коли партнери намагаються здобути з шлюбу користь лише для себе, і цим спричиняють шкоду іншому.
4. Шлюб з примусу, коли один з подружжя бере шлюб під тиском іншого або ж із жалю, або з причини складних життєвих обставин. Відчуття свободи, яке є необхідним для шлюбу, тут виключене.
5. Шлюб, як ритуальне виконання соціально-нормативних установок. Мотивом вступу у шлюб є установка, що в такому віці усі нормальні люди уже одружені, тому одруження сприймається як необхідний крок у життя, як і вступ до школи, університету і т.п. [5; 18].

В сучасній психологічній науці виділяють три види шлюбної мотивації: мотивація на конкретний тип шлюбу, мотивація на конкретну людину і мотивація на сам факт шлюбу.

У першому випадку, при мотивації  на конкретний тип шлюбу, людина орієнтується на такого партнера, який відповідає її уявленню про престижний варіант шлюбних стосунків. Прикладом цього може слугувати розповсюджена у наш час орієнтація на шлюб з іноземцем чи іноземкою.

У другому випадку, мотивація на конкретну людину визначається сприйняттям  партнера як конкретної реальної людини, з усіма її недоліками і слабостями. Шлюб, у даному випадку, являє собою свідомий вибір з установками на прийняття партнера і відповідальністю за свої почуття.

І, на кінець, при мотивації на сам  факт шлюбу рушійною силою є намір  вступити у шлюб. При цьому партнер є лише засобом для досягнення мети, його особливості не відіграють ніякої ролі [2; 15; 17; 18].

Прийняття рішення про укладення  шлюбу визначається всією сукупністю шлюбних мотивів, але один з них  стає провідним. Таким мотивом багато дослідників вважають кохання [6; 11; 14; 18].

З метою виявлення провідних мотивів вступу у шлюб сучасної молоді нами було проведено анкетування. Експериментом охоплено 250 студентів Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, серед яких 115 дівчат та 135 хлопців.

Аналіз результатів показав, що провідним мотивом вступу у шлюб є кохання – 52 %. Наступним вагомим спонуканням укладення шлюбу є народження дітей – 34 %. Кохання та бажання народити і виховувати дітей з великим відривом випереджають такі мотиви як уникнення самотності (6,8 %), приклад друзів (3,6 %), необхідність узаконити стосунки (3,2 %) та отримання можливості покращення свого матеріального становища (0,4 %). Така тенденція характерна як для старших, так і для молодших курсів, як для хлопців, так і для дівчат. Мотиви вступу у шлюб студентів проілюстровано діаграмою (рис. 1).

Презентативними для розуміння мотивів вступу у шлюб є відповіді опитуваних на питання «У чому основна цінність шлюбу?». Студенти у першу чергу цінність шлюбу вбачають у наявності кохання (45 %). Зокрема цінують шлюб тому, що він дає відчуття потрібності рідним людям (23 %). Менше значення мають матеріальна забезпеченість (9 %), сексуальне життя (9 %), можливість виховувати дітей (9 %) та стабільність (5 %). Співвідношення відповідей відображено на діаграмі (рис. 2).

Таким чином, результати дослідження свідчать, що для сучасної молоді провідним мотивом вступу у шлюб є кохання. Воно також є і найбільшою цінністю подружнього життя. Другим вагомим мотивом створення сім’ї є народження та виховання дітей. Хоча за цінністю шлюбу цей мотив поступається місцем потребі відчувати себе потрібним, потребі у приналежності. Мотиви дефіциту рідко є спонуканням до укладення шлюбу.

 Отже, залишається незмінною тенденція одружень по любові. Про це свідчить аналіз статистики вступу у шлюб двадцятилітньої давності: «Подружні стосунки виникають в результаті офіційної реєстрації стосунків кохання… Це підтверджує сучасна статистика вступу у шлюб» [14].

Крім того, доволі часто кохання і духовна спільність вважаються найважливішими мотивами укладення шлюбу, що визначають його успішність [8].

На жаль, називаючи  кохання в якості мотиву укладення  шлюбу, молоді люди розуміють значення цього слова по-різному. Нерідко вони помиляються, вважаючи, що відчувають любов. Завдяки стереотипу необхідності шаленого кохання їм подобається вважати, що у них саме це почуття, хоч те, що вони дійсно відчувають, часто є сильним сексуальним потягом, страхом або жадобою до самоствердження [17].

Виділяють три різні  тлумачення кохання: кохання як сексуальний  потяг; кохання як потреба бути коханим; кохання як здатність кохати.

Домінування сексуального потягу, ототожнення його з коханням відбувається з особистостями, які виросли у сім’ях із неблагополучними подружніми стосунками між батьками. Вони не здатні до  створення стійкої сім’ї, бо в них надто велика потреба у постійній зміні «об’єктів», задоволення сексуальної потреби. Тому їх сімейне життя перетворюється на послідовну полігамію.

Одностороння потреба  бути коханим і нездатність кохати самому є психічним захистом від  почуттів завищеної тривожності, незадоволеності, які теж мають коріння в  ранньому дитинстві. Це егоцентрична потреба  є, по суті, невротичною. Такі особистості будують шлюбно-сімейні стосунки, в яких більшість часу займаються проясненням стосунків, а не самими ними.

Кохання як здатність  кохати має найбільші шанси у  створенні щасливого шлюбу, якщо поєднується із здатністю приймати кохання партнера, бо у такому випадку воно є дійсно коханням [12; 18].

Простежимо значення кохання для сучасної молоді. На запитання «Що, на Вашу думку, найбільше відображає сутність кохання?» студенти відповіли таким чином: «почуття на все життя» (35 %), «турбота і терпеливість» (32 %), «повна віддача себе і прийняття іншого» (20 %). Решта відповідей розпорошилися між варіантами «необхідна для продовження роду» – 7 %, «обмін «я – тобі, ти – мені»» – 3 %, та «звичайна емоція» – 3 %. Розподіл відповідей проілюстровано діаграмою, яка показана на рис.3. Таким чином, для сучасної молоді характерно тлумачення кохання швидше як потреба бути коханим або як здатність кохати, ніж як сексуальний потяг. Це свідчить про велику ймовірність створення стабільних, а якщо пощастить, то і щасливих благополучних сімей.

Для більш повної картини  мотивів вступу у шлюб сучасної молоді доцільно порівняти шлюбні мотиви студентів із шлюбними мотивами учнів. Таке дослідження було проведено серед учнів Тернопільської вечірньої школи ТМРТО. Анкетуванням охоплено 120 старшокласників віком 16-23 років, серед яких 65 дівчат та 55 хлопців. Обрана нами категорія опитуваних учнів відрізняється від студентів як за віком (в середньому 5 років), так і благополучністю батьківських родин. Інтерпретація методики «Незакінчені речення» свідчить про неблагополучність сімей учнів, їх неповний склад, схильність до шкідливих звичок та конфліктність, на відміну від благополучних сімей студентів. Діаграма (рис. 4) відображає вагомість різних шлюбних мотивів для учнів вечірньої школи. Аналіз результатів дослідження показує, що провідним мотивом вступу у шлюб для старшокласників є народження дітей – 50 %. Кохання поступається першим місцем – 36 % учнів назвали його як мотив укладення шлюбу. Інші мотиви становлять незначну частку у відповідях старшокласників: мотив уникнення самотності (6 %), необхідність узаконення стосунків (4 %) та потреба покращити своє матеріальне становище (4 %), а одружуватись за прикладом друзів, тому що «усі мої друзі вже одружені» не бажає ніхто із старшокласників.

Хоча для учнів вечірньої  школи кохання поступається першим місцем народженню та вихованню дітей  як мотиву шлюбу, та цінність шлюбу  все-таки вбачається у насамперед у наявності кохання – так відповіли 32 % старшокласників (рис. 5). Важливими, на думку опитуваних, є також відчуття, що комусь потрібен (25 %) та можливість виховувати дітей (16 %). Менше значення надається матеріальній забезпеченості (14 %), статевому життю (9 %) та матеріальній і емоційній стабільності (4 %).

Отже, в поглядах учнів вечірньої школи спостерігається деяка розбіжність між цінністю шлюбу та мотивами вступу у нього. Кохання все-таки є найбільш важливим у подружньому житті, та не є найвагомішою причиною одруження, вважають старшокласники. Окрім того, найголовніший, на їх думку, мотив народження дітей, як цінність шлюбу втрачає свої позиції і займає третє місце, поступаючись місцем коханню. Тому, важливо з’ясувати сутність кохання у розумінні учнів. Результати дослідження відображено на діаграмі (рис. 6). Найбільш виділяються такі розуміння кохання, як почуття на все життя (31 %) та турбота і терпеливість (30 %). Цікавою є поява такого варіанту відповіді як «дозволяє грати ролі закоханих» – 3 %. Порівняно із студентами набагато менша частка старшокласників уявляє сутність кохання, як повну віддачу себе та прийняття іншого – 11 %. Також кохання розуміють як необхідне для народження дітей (9 %), обмін «я – тобі, ти – мені» (9 %) та як звичайну емоцію (6 %). На наш погляд, такі відповіді свідчать про тлумачення кохання швидше як потребу бути коханим, і в деякій мірі як сексуальний потяг (зростання частки відповідей «обмін «я – тобі, ти – мені»», «дозволяє грати ролі закоханих»).