Дидактичні ігри як засобу активізації пізнавальної діяльності молодших школярів як умови успішності навчання

 1. Дидактичні ігри як засобу активізації пізнавальної діяльності молодших школярів як умови успішності навчання

Гра - один з тих видів дитячої діяльності, якій використовується дорослими в  цілях виховання дошкільників, молодших школярів, навчаючи їх різних дій з  предметами, способів і засобів спілкування. У грі дитина розвивається якособистість, у нього формується ті сторони психіки, від яких надалі будуть залежати успішність його навчальної і трудової діяльності, її стосунки з людьми.

С.Л. Рубінштейн писав: «Гра людини - породження діяльності, за допомогою якої людина перетворює дійсність та змінює світ. Суть людської гри - у здатності, відображаючи, перетворювати дійсність ... У грі вперше формується і виявляється потреба дитини впливати на світ - у цьому основна, центральне і саме загальне значення гри »[21, с. 486].

У шкільний період гра набуває найбільш розвинену  форму. Ця діяльність дитини цікавить вчених різних галузей -філософів, соціологів, біологів, мистецтвознавців, етнографів і особливо педагогів і психологів.

У психології розвитку грі традиційно надають  вирішальне значення в психічному розвитку дитини. Л. С. Виготський називає гру «дев'ятим валом дитячого розвитку». «Саме в грі всі сторони особистості дитини формуються в єдності та взаємодії, саме в ній відбуваються значні зміни у психіці дитини, що готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку» [8, с. 28].

Дидактична  гра - це активна діяльність з імітаційного моделювання систем, що вивчаються, явищ, процесів. Головна відмінність ігри від іншої діяльності полягає в тому, що її предмет - сама людська діяльність. У дидактичній грі основним типом діяльності є навчальна діяльність, яка вплітається в ігрову і набуває риси спільної ігрової навчальної діяльності [11, с.139].

Для дидактичних  ігор характерна наявність завдання навчального характеру - навчальної задачі. Нею керується дорослі, створюючи ту чи іншу дидактичну гру, але наділяють її в цікаву для дітей форму.

Істотна ознака дидактичної гри - стійка структура, яка відрізняє її від  будь-якої іншої діяльності. Структурні компоненти дидактичної гри: ігровий задум, ігрові дії і правила.

Ігровий задум виражений, як правило, в назві гри. Ігрові дії сприяють пізнавальної активності учнів, дають їм можливості проявити свої здібності, застосувати наявні знання, уміння і навички для досягнення цілей гри. Правила допомагають направляти ігровий процес. Вони регулюють поведінку дітей і їх взаємини між собою. Дидактична гра має певний результат, який є фіналом гри, надає грі закінченість. Вона виступає насамперед у формі рішення поставленої навчальної задачі і дає школярам моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні знань або в їх застосуванні.

Всі структурні елементи дидактичної  гри взаємопов'язані між собою  і відсутність будь-якого з  них руйнує гру.

Традиція широкого використання дидактичних  ігор з метою виховання та навчання дітей, що склалася в народній педагогіці, отримала свій розвиток в працях учених і в практичній діяльності багатьох педагогів.

У радянській педагогіці система дидактичних  ігор була створена в 60-і рр.. у зв'язку з розробкою теорії сенсорного виховання. Її авторами є відомі психологи: Л.А. Венгер, А.П. Усова, В.М. Аванесова і ін Останнім часом вчені називають такі ігри розвивають, а не дидактичними, як прийнято в традиційній педагогіці. В історії зарубіжної та російськоїпедагогічної науки склалося два напрямки використання гри у вихованні дітей: для всебічного гармонійного розвитку і в узкодідактіческіх цілях.

Яскравим  представником першого напрямку був великий чеський педагог  Я. А. Коменський. Він вважав гру необхідною формою діяльності дитини, що відповідає його природі і уподобань: гра - серйозна розумова діяльність, в якій розвиваються всі види здібностей дитини; в грі розширюється і збагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова; у спільних іграх дитина зближується з однолітками [ 12, 100].

З найбільшою повнотою дидактичне напрямок представлений у педагогіці Ф. Фребеля. «Процес гри, стверджував Ф. Фребель, - це виявлення і прояв того, що спочатку закладено в людині божеством. Через гру дитина, на думку Ф. Фребеля, пізнає божественне начало, закони світобудови і самого себе. Ф. Фребель додає грі велике виховне значення: гра розвиває дитину фізично, збагачує його мова, мислення, уява; гра є активною діяльністю для дітей дошкільного віку. Тому основною виховання дітей у дитячому садку Фребель вважав гру »[12, 101].

Дидактичне  напрямок використання гри характерно і для сучасної англійської педагогіки. У дитячих установах, що працюють за системою М. Монтессорі чи Ф. Фребеля, як і раніше основне місце відводиться дидактичним іграм і вправ з різними матеріальними, самостійними творчими іграми дітей не надається значення.

К. Д. Ушинський  вказав залежність змісту дитячих ігор від соціального оточення. Він стверджував, що ігри не проходять для дитини безслідно: вони можуть визначити характер і поведінка людини в суспільстві. Так, дитя, яке звикло командувати чи підпорядковуватися в грі, не легко відучується від цього напрямку і в дійсного життя. К. Д. Ушинський надавав великого значення сумісних ігор, тому що в них зав'язуються перші громадські відносини. Він цінував самостійність дітей у грі, бачив в цьому основу глибокого впливу гри на дитину, проте вважав за необхідне направляти дитячі ігри, забезпечуючи моральне утримання дитячих вражень.

Таким чином, гра використовується у вихованні  дітей за двома напрямками: для  всебічного гармонійного розвитку і  в узкодідактіческіх цілях. Гра необхідна форма діяльності дитини. Гра - серйозна розумова діяльність, в якій розвиваються всі види здібностей дитини, в ній розширюється і збагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова.Дидактична гра дає можливість розвивати найрізноманітніші здібності дитини, його сприйняття, мова, увага.

Багато  ігор з готовим змістом і правилами  створюється в даний час педагогами. Ігри з правилами призначені для формування та розвитку певних якостей особистості дитини. У дошкільній педагогіці прийнято ділити ігри з готовим змістом і правилами на дидактичні, рухливі і музичні.

Для всіх ігор з готовим змістом і правилами  характерні такі особливості: наявність  ігрового задуму чи ігрової задачі, які реалізуються (вирішуються) через  ігрові дії. Ігровий задум (або завдання) та ігрові дії складають зміст гри; дії, і відносини грають регулюються правилами; наявність правил, і готове зміст дозволяють дітям самостійно організовувати і проводити гру.

Серед дидактичних  ігор розрізняють ігри у власному розумінні слова і ігри-заняття, ігри-вправи. Для дидактичної гри характерна наявність ігрового задуму чи ігрової задачі. Істотним елементом дидактичної гри є правила. Виконання правил забезпечує реалізацію ігрового змісту. Наявність правил допомагає здійснити ігрові дії і вирішити ігрову задачу. Таким чином, дитина в грі навчається ненавмисно.

У дидактичній  грі формується вміння підкоритися  правилам, тому що від точності дотримання правил залежить успіх гри. В результаті гри впливають на формування довільної поведінки, організованості.

За характером використовуваного матеріалу дидактичні ігри умовно діляться на ігри з предметами, настільно-друковані ігри та словесні ігри.

Предметні ігри - це ігри з народної дидактичної іграшкою, мозаїкою природним матеріалом. Основні ігрові дії з ними: нанизування, викладання, катання, збирання цілого з частин і т.д. Ці ігри розвивають кольору, величини, форми.

Настільно-друковані  ігри спрямовані на уточнення уявлень  про навколишній, стимулювання знань, розвиток розумових процесів і операцій (аналіз, синтез, узагальнення, класифікацію та ін)

Настільно друковані ігри розділені на декілька видів: парні картинки, лото, доміно, розрізні картинки і доладні кубики.

Словесні  ігри. У цю групу входить велика кількість народних ігор типу «Фарби», «Мовчанка», «Чорне і біле» і ін Ігри розвивають увагу, кмітливість, швидкість реакції, зв'язне мовлення.

Структура дидактичної гри, її завдання, ігрові правила, і ігрові дії об'єктивно  містять в собі можливість розвитку багатьох якостей соціальної активності.

Таким чином, у дидактичній грі дитина має  можливість конструювати свою поведінку  і дії. Дидактичну гру умовно поділяють на кілька стадій. Для кожної характерні певні прояви дитячої активності. Знання цих стадій необхідно вихователю для правильної оцінки ефективності гри. Перша стадія характеризується появою в дитини бажання грати, активно діяти. Можливі різні прийоми з метою викликати інтерес до гри: бесіда, загадки, лічилки, нагадування про вподобану грі. На другій стадії дитина вчиться виконувати ігрову завдання, правила і дії гри. У цей період закладаються основи таких важливих якостей, як чесність, цілеспрямованість, наполегливість, здатність долати гіркоту невдачі, вміння радіти не тільки своєму успіху, але і успіху товаришів. На третій стадії дитина, вже знайомий з правилами гри, проявляєтворчість, зайнятий пошуком самостійних дій. Він повинен виконати дії, що містяться в грі: вгадати, знайти, заховати, зобразити, підібрати. Щоб успішно впоратися з ними, необхідно проявити кмітливість, винахідливість, здатність орієнтуватися в обстановці. Дитина, що засвоїв гру, повинен стати і її організатором, і її активним учасником. Кожному етапу гри відповідають і певні педагогічні завдання. На першій стадії педагог зацікавлює дітей грою, створює радісне очікування нової цікавої гри, викликає бажання грати. На другій стадії вихователь виступає не тільки як спостерігач, але і як рівноправний партнер, що вміє вчасно прийти на допомогу, справедливо оцінити поведінку дітей у грі. На третій стадії роль дефектолога полягає в оцінці дитячої творчості при вирішенні ігрових завдань.

Таким чином, дидактична гра - доступний, корисний, ефектний метод виховання самостійності мислення у дітей.Вона не вимагає спеціального матеріалу, певних умов, а вимагає лише знання вихователя самої гри. При цьому необхідно враховувати, що пропоновані ігри будуть сприяти розвитку самостійності мислення лише в тому випадку, якщо вони будуть проводитися в певній системі з використанням необхідної методики.