Анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей середнього шкільного віку

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………..…....3

РОЗДІЛ 1. Анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей середнього шкільного віку…………….…………….……5

1.1. Анатомо-фізіологічні  особливості розвитку школярів

середнього  віку………………………………………………...5

1.2. Психологічні особливості підлітка…………….…….10

1.3. Періоди розвитку динамічної силової витривалості в учнів середнього шкільного віку………………………..…..…..16

Висновки до першого  розділу………………………..………...17

РОЗДІЛ 2. Методи та організація дослідження….………...19

2.1. Методи дослідження……….…………………………..19

2.1.1. Аніліз спеціальної та науково-методичної літератури…………………………………………………………...19

2.1.2. Педагогічне спостереження…………………...……20

2.1.3. Тестування……..……………………………….….....23

2.2. Методи математичної статистики……………………28

2.3 Організація дослідження……………………………….29

РОЗДІЛ 3. Результати дослідження рівня розвитку динамічної силової витривалості в дітей середнього шкільного віку……………………………..……………………...31

3.1. Аналіз рівня динамічної силової витривалості……31

3.2. Методичні рекомендації щодо покращення рівня динамічної силової витривалості……………………………..…42

ВИСНОВКИ……..…………………………………….…...……...46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………...........48

 

ВСТУП

Актуальність. Аналіз рівня розвитку динамічної силової витривалості в учнів середнього шкільного віку складна і цікава проблема.

Значна  кількість спеціалістів в галузі фізичного виховання визначають, що без постійного аналізу рівня  розвитку динамічної силової витривалості неможливий пошук нових, ефективних та цікавих методик.

Динамічна силова витривалість – важлива фізична якість у фізичному вихованні підлітків, характерна для циклічних вправ. Вона обумовлює ефективну діяльність людини в багатьох видах рухової активності і спорті. Тому визначення рівня розвитку динамічної силової витривалості дозволить більш ефективно управляти процесом фізичного виховання.

Особливої уваги заслуговує дослідження динамічної силової витривалості учнів середнього шкільного віку, адже цей вік посідає особливе місце в житті дитини, характеризується активними змінами у будові та діяльності всього організму. Водночас у цьому шкільному віці організм ще повністю не сформований. Тому, визначаючи рівень розвитку динамічної силової витривалості в учнів середнього шкільного віку, слід знати і враховувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей. Виходячи з цього, тема нашого дослідження є актуальною.

Об'єкт дослідження  – навчальний процес фізичного виховання школярів середніх класів.

Предмет дослідження – методи дослідження рівня розвитку динамічної силової витривалості учнів середнього шкільного віку.

Мета дослідження полягає у визначенні рівня розвитку динамічної силової витривалості учнів середнього шкільного віку.

Для того, щоб досягти  мети, необхідно вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості учнів середнього шкільного віку.
2. Окреслити періоди розвитку та визначити методи дослідження динамічної силової витривалості учнів даного шкільного віку.
3. Дослідити рівень розвитку динамічної силової витривалості в учнів середнього шкільного віку.

Методи дослідження. Аналіз літературних джерел, педагогічне спостереження, тестування, методи математичної статистики.

Практичне та теоретичне значення. Дана робота може бути використана студентами факультету фізичного виховання та спорту при написанні курсових та випускних робіт, та під час проходження педагогічної практики, а також вчителями фізичної культури при визначенні рівня розвитку динамічної силової витривалості учнів.

Структура роботи. Робота викладена на 45 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Для написання роботи використано 45 літературних джерел.

 

РОЗДІЛ 1

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ, ПСИХІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1.1. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку школярів середнього віку

Підлітковий вік – це перехідний період від дитинства до дорослого стану, що характеризується психоемоційною та соціальною незрілістю дівчини чи юнака[3, с.145].

Аби уникати  помилок у стосунках із підлітками, дорослі, насамперед учителі, повинні добре знати природу фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі підлітка, з метою уникненя перевантажень і недонавантажень у навчальних завданнях.

Кожній віковій групі дітей властиві особливості будови, функцій і систем організму, психологічні особливості, знання та врахування яких необхідні для правильного, раціонального фізичного виховання [34, с.20].

Розвиток дитини супроводжується  змінами в організмі, що мають  кількісні і якісні показники  росту й розвитку та залежать як від біологічних так і соціальних факторів. Кожному віку властиві свої особливості [18, с.87].

Традиційно використовується система умовного поділу так званого «шкільного періоду дитинства» на три вікові групи, а саме:

- молодший шкільний вік (6-10 років – учні I-IV класів);

- середній шкільний вік (11-14 років – учні V-VIII класів);

- старший шкільний вік (15-17 років – ІХ-ХІ класів) [38, с.155].

Середній шкільний вік займає важливе  місце у біологічному житті людини. Він характеризується максимальним темпом росту всього організму та окремих його частин, посиленням окисних процесів, наростанням функціональних резервів організму, активізацією асиміляційних процесів, різко вираженими ендокринними зрушеннями, посиленням процесів морфологічного і функціонального диференціювання головного мозку та інших органів. У 12-15 років у дівчат та у 13-16 років у хлопців відбувається процес статевого дозрівання. Відмічаються інтенсивний ріст і збільшення усіх розмірів тіла – друге «витягування». Проте в учнів даного шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем організму, які б забезпечували високий рівень розвитку фізичних якостей [10, с.212].

Кістяк верхніх і нижніх кінцівок формується у дітей різними темпами. Так, до 13 років завершується окостеніння зап'ястних і п'ясткових відділів рук. Зрощення первинних і вторинних ядер окостеніння рук продовжується в період з 16 до 25 років. Зрощування трьох тазових кісток відбувається в 14-20 років. До 13-17 років і до 15-21 року в юнаків відбувається окостеніння фаланг пальців ніг [5, c.36].

Таким чином, незважаючи на закладку зон окостеніння в більшості кісток у перші місяці внутрішньоутробного розвитку, процес його формування (злиття первинних і вторинних зон окостеніння) завершується тільки до 25 років.

Після 13-14 років хлопчики стають вище дівчаток, мають великий обсяг  і розмір грудної клітки, виражені переваги в розвитку м'язової сили і  швидкості рухів [19, с.36].

З 13 до 14 років спостерігається  інтенсивне зростання тіла – його довжина збільшується на 9-10 см, а з 14 до 15 років – на 7-8 см, темпи росту довжини тіла різко падають до 16-17 років, а від 15 до 16 років тільки на 2-3 см. Спостерігаються високі темпи збільшення м'язової маси. Відношення ваги м'язів до ваги тіла в 12-річному віці близько 13% [11, c.357].

М'язи складають 32-35% від  ваги тіла підлітків. У підлітків 12-14 років більшість м'язів укріплена  всіма з'єднувально-тканинними структурами, але в меншій мірі ніж м'язи дорослого. Будова, тип розгалуження іннерваційного апарату кістякових м'язів приймають риси закінченості. Процеси диференціювання м'язових волокон продовжуються і в наступні роки [28, c.256; 21 c.53-103].

Ріст і формування окремих  органів і систем дитячого організму  відбувається в зв'язку з розвитком  дихального апарату. По мірі формування дихального апарату – збільшення розмірів грудної клітки, розвитку дихальних м'язів, відбувається підвищення дихальних обсягів, зміна типів подиху. У хлопчиків 10-14 років переважає грудний тип подиху, у наступні роки – змішане, а в дорослих – черевне [6. с.243-244 ].

У міру розвитку змінюється режим подиху: тривалість дихального циклу, співвідношення між вдихом і видихом, глибина і частота подиху. Для дітей характерний частий, недостатньо стійкий ритм подиху, невелика глибина, приблизно однаковий розподіл часу між вдихом і видихом, коротка дихальна пауза. Частота подиху з віком зменшується. Так, у 7-8 років – 20-25 дихальних рухів за хв., а в 14-15 років – 15-18. Дихальний об'єм з віком підвищується. У дітей 7-8 років у межах від 163 до 285 мл, а в підлітків – 300-365 мл. Добуток частоти подиху за хвилину на дихальний обсяг характеризує хвилинний обсяг подиху (ХОП). У 13-14 років ХОП складає 125 мг/кг, у 15-17 – ХОП знижується до 110 мг/кг [6. с.246].

Важливою характеристикою  дихальної функції є максимальна легенева вентиляція (МЛВ) чи так звана межа подиху. З віком МЛВ збільшується. У результаті зростає резерв подиху, тобто різниця між ХОП у спокої і величиною МЛВ.

З розвитком організму збільшується загальна ємність легень (ЗЄЛ), що складається із залишкового обсягу (ЗО) і життєвої ємності легень (ЖЄЛ). З віком залишковий обсяг збільшується менше ніж ЖЕЛ [6, c.248].

Загальна ємність легень у 14 років складає 3-4 л. при спокійному диханні людина з кожним актом змінює по 0,5 л повітря. При фізичному напруженні ця кількість збільшується до 3-3,5 л [6, c.249].

У дитини 1 року середня  маса серця 60 г, у 15 років – 250 г. У 12-14 років еластичні волокна серця розростаються і розташовуються між м'язовими волокнами, добре виражені м'язи серця, що розвиваються і диференціюють до 18-20 років (ріст серця продовжується до 60 років). Частота серцебиття з віком зменшується. Так, у немовляти вона становить 120-140 уд/хв, у дітей 10-14 років – 75-79 уд\хв [5, c.34-37; 26, c.28-32].

Кров у підлітка рухається швидше, ніж у дорослих, тому що робота серця порівняно велика, а судини коротші. У спокійному стані кровообіг немовлят відбувається за 12 сек., у 14 років за 18 сек., а у дорослого за 22 сек. Великою швидкістю руху крові забезпечується краще кровопостачання органів. У підлітків 11-15 років вона більша, ніж у дорослих, оскільки розміри серця в них порівняно більше. Крім того, у цьому віці довжина кровоносних судин менша, ніж у дорослих, а значить шлях до органа від серця коротший. Починаючи з 5 років і до 15 спостерігається дихальна аритмія, а потім вона змінюється синусовою. Артеріальний тиск у 10-15 років значно нижче, ніж у дорослих. У процесі розвитку частота серцевих скорочень (ЧСС) зменшується Так, у 7 років ЧСС- 85-90 уд/хв., а в 14-15 - 70-76 уд/хв [15, с.6-9; 26, c.34-36].

Успіхи  в багатьох видах спорту обумовлено високим рівнем силової витривалості [25, с.22]. Кардіореспіраторна витривалість тісно пов'язана з розвитком і функціонуванням серцево-судинної та дихальної системи, зокрема аеробними можливостями [43, с.42]. Збільшення аеробних можливостей дозволяє виконувати роботу з більш високою інтенсивністю у більш високому темпі, тим самим покращуючи кінцевий результат [38, с.13].

У той час спостерігається  й підвищена стомливість підлітків. Втома зазвичай розвивається у двох фазах: у першій з’являється надмірна рухливість (нервова система вже не в змозі загальмувати небажані рухи); другу фазу характеризують сонливість, дрімота або, навпаки сильне збудження. Це звичайною мірою пов’язане з тимчасовим пониженням у підлітків опору до втоми, яке розвивається під впливом статичного напруження [28, c.368].

До цього слід додати й відхилення, пов’язані  з прискореним ростом. В основі їх лежать дві причини: перша –  порушення роботи окремих органів  і систем, друга – дефіцит різноманітних речовин, необхідних організмові, що інтенсивно розвивається і росте. Прикладом дії першої є запаморочення, потемніння в очах і навіть втрата свідомості за різкої зміни положення тіла, тривалого нерухомого стану. Прикладом другої причини є порушення постави, викривлення хребта та інше [4, c.270].

Видатний  вчений Г.Г. Шахвердов, який багато років  вивчав особливості протікання фізіологічної  перебудови організму, знаходить наступні причини виникнення проблеми стомливості підлітків: «У підлітка більш інтенсивно функціонують гіпофіз, щитовидна залоза й статеві залози. Передня частка гіпофіза стимулює ріст організму в довжину й разом із щитовидною залозою підсилює обмін речовин в організмі». «Серцево-судинна система ще не досить досконала. У середньому шкільному віці у зв'язку із загальним ростом тіла в довжину спостерігається інтенсивне зростання всієї серцево-судинної системи при деякій невідповідності росту серця й судин». «На самому початку цього віку ріст серця трохи затримується, кров'яний тиск знижується, що супроводжується часто загальним недокрів'ям, і, зокрема, недокрів'ям мозку, млявістю й підвищеною стомлюваністю» [6, c.342]. Саме в цьому віці відбувається все більша витрата енергії, яка не може залишитися без певних наслідків [6, c.343-345].

Звідси  напрошується висновок про те, що навіть звичайні навантаження приводять до перевтоми.

 

1.2. Психологічні особливості підлітка

Підлітковий вік від 10-11 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 – 9 класам сучасної школи. Він є перехідним, головним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозрівання, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму [1, c.178]. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферу особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та інше), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливу спілкуванні з ровесниками і дорослими. Також цей вік є першим  перехідним періодом від дитинства до зрілості [2, c.97].