Акцентуації характеру

Акцентуації характеру

Типові риси характеру за своєю  інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. Такі умови провокують вияв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис  людини називають їх акцентуацією. 
АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ – це надзвичайне підсилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються відхилення в психології і поведінці людини, що не виходять за межі нормативної поведінки, але межують з патологією. 
Акцентованість рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження. 
Акцентованість рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом інтересів, специфіки контактів у колективі, проте, як свідчать дослідження, засадами стосовно них є своєрідні вроджені індивідуальні особливості, що й створюють ґрунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов. 
Які ж найбільш характерні вияви акцентуації? Це застрягання в стані збудження, що свідчить про впертість, недовірливість, нетерпимість до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість у веденні справ. 
До них також належить педантизм, який виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при виконанні справи, в дотриманні «букви», хоча це й шкодить справі, у розмірковуванні на зразок «як би чогось не сталося». 
А демонстративні характери виявляють себе нестримано, сперечаються там, де потрібно погодитися, заперечують очевидне: «це неможливо», «я цього не розумію», хоча нічого «неможливого» та «незрозумілого» немає. За звичайних умов такі особи здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів. 
Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваляють те, що не варте уваги, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, їхні реакції на власні вчинки або вчинки інших людей є загострено емоційними, афективними. 
Тривожні характери в усьому очікують на небезпеку, виявляють підвищену боязливість, сором´язливість, розгубленість, здатні сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, уникати його, якщо він погрожує. 
Інтровертні особистості замкнуті, свої думки та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертним особистостям. 
Екстравертні особистості прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються здебільшого на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують. 
Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричиняти неадекватні дії, вчинки людини. 
Виокремлюють такі основні типи акцентуації характеру: 
- ІНТРОВЕРТНИЙ тип, якому властиві замкненість, складнощі в спілкуванні та налагодженні контактів з навколишніми; (інтровертність – це зверненість, заглибленість людини у свій внутрішній світ, свої почуття, переживання, стани тощо); 
- ЕКСТРАВЕРТНИЙ тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість; (екстравертність – це спрямованість людини на зовнішній світ, події та інших людей); 
- НЕКЕРОВАНИЙ тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, до інших ставиться з підозрою; 
- НЕВРАСТЕНІЧНА акцентуація – з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності; 
- СЕНЗИТИВНИЙ тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором´язливістю, вразливістю; 
- ДЕМОНСТРАТИВНИЙ тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті тощо. 
Про акцентуації більш детально наведено у працях К. Леонгарда, О. Лічко. 
Як відомо, впродовж життя в людини утворюються динамічні стереотипи, тобто системи нервових зв´язків у корі великих півкуль головного мозку, які виникають під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв´язків, які згодом виявляються дедалі легше й автоматичніше, без особливого нервового напруження. 
Характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. «Жива істота, – писав І.П. Павлов, – від дня народження зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється в певних рисах характеру». 
Отже, характер, вважав Павлов, – це «сплав рис типу і змін, зумовлених середовищем».

Акцентуации — чрезмерно выраженные черты характера. Акцентуации относится к крайним вариантам поведенческой нормы, отличается постоянством черт определенного типа характера.

А. Е. Личко на основании клинико-психологических исследований выделил следующие типы акцентуации личности: гипертимный, психастенический, шизоидный, эпилептоидный, циклоидный, эмоционально-лабильный, сензитивный, астеноневротический, неустойчивый, паранойяльный, истероидный, конформный.

 
Краткая характеристика типов  акцентуаций:

Гипертимный тип — отличается неугомонностью, шумливостью, подвижностью, общительностью, склонностью к озорству, неусидчивостью, приподнятым настроением. Им свойственна переоценка собственной личности, тяга к компаниям, подчас асоциальным.

Акцентуации по психастеническому  типу выражаются в повышенном самоанализе и самобичевании, робости, тревожной мнительности, «умственной жвачке», навязчивых страхах, моторной неловкости и нерешительности.

Шизоидному типу свойственны раздвоенность, замкнутость (аутизм), эмоциональная холодность, трудности в межличностных отношениях, склонность к вычурной фантазии, символике, "философской интоксикации" . В качестве коммуникативного допинга используется алкоголь. Шизоиды обнаруживают неуклюжесть и вычурность в психомоторной сфере, раздвоенность сознания.

При эпилептоидном типе акцентуации злобная гневность и жестокость уживаются с бережливостью, педантизмом и аккуратностью, повышенной ревнивостью, стремлением к властвованию. Алкогольное опьянение усиливает агрессию и сопровождается беспамятством, садомазохистскими наклонностями.

Циклоидному типу свойственна склонность к колебаниям настроения: период подъема с активностью, шутливостью, склонностью к алкоголизации (до 1-2 недель) может сменяться понижением настроения до степени, не доходящей до истинной депрессии (субдепрессия). Мелкие неприятности тогда переносятся тяжело. Появляются вялость, скука, разбитость, стремление к одиночеству.

Главной чертой лабильного типа является крайняя неустойчивость настроения, меняющегося от ничтожного повода. Это «люди настроения в данный момент», чуткие к знакам внимания, привязанные к родным и близким. У лабильных циклоидов фаза упадка короче (1-2 дня).

Сензитивный тип отличается впечатлительностью, тягой к интеллектуально-эстетическим увлечениям, переживанием своей неполноценности.

Астеноневротический тип проявляется капризностью, раздражительностью, плохим сном и аппетитом, ипохондрией.

Неустойчивый тип характеризуется легкой подчиняемостью, безынициативностью. Эти лица часто попадают в сомнительные компании, склонны к отклоняющемуся (делинквентному) поведению, азартным играм, удовольствиям, праздному безделью.

Паранойяльная акцентуация характеризуется чрезмерной подозрительностью, напряженностью, недоверчивостью.

Истероидный тип отличается эгоцентризмом, стремлением, во что бы то ни стало обратить на себя внимание. Представители этого типа любят выслушивать только похвалу в свой адрес, часто претендуя на роль лидера. Однако чувства их неглубоки, воля ослаблена, авторитет невысок, тем более что они склонны к патологическому фантазированию и лжи. Если на первое место у истероидных личностей выступает стремление вызвать удивление и почитание, а также демонстративность поступков, то можно говорить о демонстративной разновидности этого типа акцентуации. Во всех поступках такого типа наблюдается явная наигранность, неестественность, и позёрство, даже в интимной сфере.

Конформный тип акцентуации характеризуется растворением личности в окружающих. Эти лица мимикрируют под любое окружение, поэтому, попав в хороший микросоциальный коллектив, они могут стать исполнительными работниками, в ином случае могут нарушать нормы поведения (например, «за компанию» спиваются). 
 
Если у одного и того же индивидуума встречаются сочетания нескольких черт, то говорят о смешанном типе акцентуации характера».