Адикції у загальній системі девіантної поведінки

Оксана Медведчук

Адикції у загальній системі девіантної поведінки

Ключові слова: девіантна поведінка, види відхильної поведінки, делінквентна поведінка, агресія, адиктивна поведінка, залежність, гемблінг.

На кожному етапі розвитку суспільства існували індивіди, які  чинили опір окремим суспільним нормам. Це явище мало як позитивну, так і  негативну оцінку. На сьогодні є  актуальною проблема девіантної поведінки  вихованців загальноосвітніх закладів.

Суть девіантної поведінки  полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми. Вона вибирає  відмінний від вимог норми  варіант поведінки  в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення  міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості  та групи.

Дослідники виділяють  наступні групи прояву девіантної поведінки: агресивна поведінка, тенденція, до поведінки або фантазування, з метою підкорити собі інших або домінувати над іншими; делінквентна поведінка – протиправна поведінка особистості, що кримінально караються в крайніх своїх проявах; адитивна поведінка - порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини; суїцидальна поведінка – усвідомлення дії, що направлена уявленнями про позбавлення себе життя.

Отже, адиктивна поведінка — одна з форм девіантної поведінки. Це прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через вживання деяких pечовин чи постійну фiксацію уваги на певних видах діяльності.

Основний мотив особистостей, схильних до адиктивних форм поведінки, - активнa змiнa психічного станy. Тaкій людині не вдається виявити в реальній дійсності якісь сфери діяльності, здатні привабити надовго її увагу, захопити, викликати якусь істотну i виражену емоційну реакцію.

У вітчизняній науці дану форму поведінки називають залежною поведінкою, оскільки адикції –  це слово іншомовного походження. Залежність в широкому сенсі - прагнення покладатися на когось чи щось з метою отримання задоволення або адаптації. Умовно можна говорити про нормальну і надмірну залежність. Всі люди переживають «нормальну» залежність від таких життєво важливих об'єктів, як повітря, вода, їжа. Проте в деяких випадках спостерігається порушення нормальних відношень залежності.

Залежна поведінка як вид девіантної поведінки особистості, в свою чергу має багато підвидів, що диференціюються переважно за об'єктом адикції. Теоретично це можуть бути: хімічна залежність (куріння, наркозалежність, алкогольна залежність); порушення харчової поведінки (переїдання, голодування тощо); гемблінг – ігрова залежність (комп'ютерна залежність, азартні ігри); сексуальні адикції; релігійна деструктивна поведінка (релігійний фанатизм, належність до секти).

Таким чином, адиктивна поведінка несе в тій чи іншій мірі певну небезпеку як для оточення, так і для самого себе. Вона заважає, по-перше, формуванню соціально-цінної особистості; по-друге, загрожують здоров'ю і життю власним та інших людей.

Література

1. Дахно Р. Девіантна поведінка учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів як психолого-педагогічна проблема // Рідна школа. – 2005. – №11. – С.10-14.
2. Змановская Е. В.  Девиантология : Учеб. пособие для студ., изучающих психологию, соц.. работу и соц. педагогику– 3-е изд., испр. и доп. – М. : Академия, 2006. – 288 с.
3. Макартычева Г. И. Коррекция девиантного поведения. Тренинги для подростков и их родителей. — СПб.: Речь, 2007. — Зб8 с.
4. Степанов В.Г. Психология трудних школьников: Учеб. пособие для учителей и родителей. – М.: Издат. центр «Академия», 1998. – 320 с.