Протокол FTP

Програмне забезпечення доступу до FTP

Практично для будь-якої платформи та операційного середовища існують як сервери, так і клієнти. Я вважаю, що це є зрозумілим по замовчуванню і випливає з самої організації роботи FTP-протоколу “сервер-клієнт”.

Для роботи з FTP-архівами потрібні сервер, клієнт та пошукова програма. Сервер забезпечує доступ до ресурсів архіву з будь-якої точки мережі, клієнт забезпечує доступ користувача до даного архіву, а пошукова система забезпечує навігацію по набору архівів у мережі.

В різних операційних системах ці компоненти FTP-обміну змінюються як по формі, так і за можливостями, хоча деякі загальні принципи залишаються. Крім того, програми, орієнтовані на інтерфейс командної стрічки переважно залишаються незмінними для різних ОС.

Нижче я, керуючись інформаційними ресурсами літературного джерела [1], я детальніше описала головні необхідні компоненти програмного забезпечення FTP-обміну.

Програмне забезпечення FTP-клієнта

Програмне забезпечення FTP-клієнта може представляти собою автономну програму, таку, як популярний пакет WS_FTP, а може бути інтегроване в інші програми. Наприклад, функції FTP-клієнта вбудовані в популярні Web-браузери таких компаній як Netscape, Microsoft та інші, а також включені в якості сервісних програм в різні операційні системи. Інтеграція програмного забезпечення FTP-клієнта обумовлюється вище наведеними у моїй роботі перевагами протоколу, що вивчається.

Функції FTP-клієнта, які містяться у Web-браузері, звичайно повністю застосовні для завантаження файлів з загальнодоступних файл-серверів (які також називають анонімними). Також вони можуть використовуватись і для вивантаження файлів на FTP-сервери за умови, що ці сервери настроєні визначеним стандартним способом.

Проте, як правило, автономне програмне забезпечення FTP-клієнта забезпечує більшу гнучкість. Такі програми дозволяють враховувати деякі менш поширені конфігурації FTP-серверів, передавати файли різних типів і керувати файловими каталогами. Утиліти FTP управляються за допомогою команд, що вводяться з клавіатури, а комерційні FTP-клієнти зазвичай надають користувачеві можливість роботи із графічним інтерфейсом з кнопками та вікнами.

Основний порядок дій при роботі

з FTP-клієнтами

Початок роботи:

Для підключення до FTP-сервера потрібно задати в FTP-клієнті ім'я сервера, а потім зареєструватись. Реєстрація на FTP-сервері проводиться одним з двох способів.

Якщо у користувача є обліковий запис на FTP-сервері, потрібно зареєструватись, використовуючи ім’я та пароль. Після цього можна отримати доступ до файлів на FTP-сервері. Якщо у даного користувача немає облікового запису, він може зареєструватись анонімно (підключення без облікового запису на FTP-сервері називається анонімним FTP-підключенням). При такому підключенні в якості імені вказується anonymous, а в якості пароля вводиться адреса електронної пошти.

Після реєстрації FTP-сервер може відобразити привітання та коротку інструкцію по його використанню. Клієнтська програма не завжди виводить такий запис.

Щоб користувач (чи його клієнтська програма) міг орієнтуватися в обстановці, FTP-сервери передають повідомлення, які починаються з тризначних чисел. Іноді клієнтська сторона ігнорує повідомлення FTP-сервера або перехоплює їх та замінює на свої власні повідомлення. Так, після успішної передачі файлу можна побачити повідомлення “226 Transfer Complete” (“Пересилку виконано”) або діалогове вікно, в якому те саме буде сказане іншими словами.

Передача файлів.

FTP-сервери зазвичай містять багато різних каталогів (папок). Підключившись до FTP-сервера, користувач повинен вибрати конкретну папку, яка називається поточним робочим каталогом, з якого потім має завантажуватись чи в який буде вивантажуватись файлова інформація. Якщо на це є права, можна створювати додаткові папки, перейменовувати та знищувати їх.

При передачі будь-якого файлу, чи то вивантаження, чи завантаження, застосовується один з двох режимів. Режим може бути обраний клієнтською програмою автоматично, виходячи з розширення файлу, або вибиратися самим користувачем.

Режим ASCII (текстовий). Застосовується при передачі текстових файлів (включаючи HTML-файли). В різних комп’ютерних системах для позначення закінчення стрічки застосовуються різні символи. В текстовому режимі програмне забезпечення FTP автоматично формує закінчення рядків для системи, в яку передається файл.

Двійковий режим (передачі зображення). Використовується при передачі файлів, що містять будь-які дані, крім неформатованого тексту. В даному режимі програмне забезпечення FTP під час передачі не вносить ніяких змін у вміст файлу. Застосовується двійковий режим при передачі графічних файлів, аудіо файлів, відео файлів.

Відключення від сервера

Закінчивши роботу з FTP-вузлом, користувач відключається від нього (чи це робить його клієнтська програма, коли з неї виходити). Деякі FTP-клієнти дозволяють підключатись до декількох FTP-вузлів одночасно; в такому випадку відключення від одного з вузлів не впливає на решту з’єднань з іншими серверами.

Програмне забезпечення FTP-серверів

В мережі Internet є не тільки Web-сервери, але і тисячі FTP-серверів. Багато організацій, що застосовують Web-сервери, використовують також і FTP-сервери для розповсюдження різних файлів: безкоштовних програм, документації до своїх продуктів чи файлів даних. Найчастіше, коли відвідувачі Web-вузла клацають на посиланні для завантаження якогось файлу, це посилання фактично перенаправляє браузер відвідувача на FTP-сервер. Більшість користувачів сьогодні зіштовхуються з FTP тільки при такому непомітному пере направленні.

Як правило, основна частина файлів, що зберігаються на FTP-серверах, призначена для більш підготованих користувачів Internet, таких, як користувачі UNIX та розробники ПЗ.

Загальнодоступна (“анонімна”) та приватна служба FTP

Одні файли на FTP-серверах можуть бути доступними для всіх, інші – тільки для приватних користувачів.

Кожен користувач FTP-сервера повинен на ньому зареєструватись, щоб можна було відрізнити привілейованих користувачів від усіх решту. Якщо сервер підтримує загальний доступ, то звичайні користувачі реєструються з використанням реєстраційного імені anonymous (анонімне), не вказуючи паролю або замість нього – свою електронну адресу. Тому часто загальнодоступні FTP-сервери називають анонімними. Приватні користувачі реєструються з використанням призначених їм імен та паролів, що дає можливість отримати різні степені привілейованості доступу до приватних папок (каталогів). Коли користувач звертається на FTP-сервер через Web-браузер, останній автоматично виконує анонімну реєстрацію, якщо не було дано інших вказівок.

Файли на FTP-серверах зберігаються в різних папках. Після підключення до сервера можна побачити ті папки, що доступні у відповідності з рівнем пріоритету. Можна виконувати різні дії (просто бачити файли, що знаходяться в папці, завантажувати нові, помішати їх в папку або замінювати існуючі файли) в залежності від того, яка була проведена реєстрація. Як правило, на сервері файли, доступні для завантаження будь-яким користувачем, розміщені в папці pub (від слова public-загальнодоступний).

Режими обміну даними

У протоколі, який я розглянув в моїй курсовій роботі, велика доля уваги приділяється різним способам обміну даними між комп’ютерними одиницями різних архітектур, які мають різну довжину слова та різний порядок бітів у ньому. Крім того, різні файлові системи працюють з різною організацією даних, яка виражається в понятті методу доступу. Відповідно до матеріалів літературного джерела [1], я ознайомився з різними режимами передавання інформації через протокол FTP.

З точки зору FTP обмін може бути поточний або блоковий, з кодуванням в проміжкові формати або без нього, текстовий або двійковий.

Нижче я коротко відмітив у тезах особливості різних типів режимів обміну інформацією.

При текстовому обміні всі дані перетворюються в ASCII і в цьому вигляді передаються по мережі. Виняток становлять тільки дані IBM mainframe, які по замовчуванню передаються в EBCDIC, якщо обидві взаємодіючі машини IBM.

Двійкові дані передаються послідовністю бітів або підлягають відповідним перетворенням в процесі сеансу управління.

При поточній передачі даних за одну сесію передається один файл даних, а при блоковій передачі – кілька файлів.

Передача файлів різних типів

Для протоколу FTP типи файлів, що передаються, не мають великого значення. Проте є два режими передачі файлів: двійковий та текстовий. В двійковому режимі файл передається без особливих змін, тому так можна пересилати будь-які файли.

Текстовий режим був розроблений для передачі простого тексту в коді ASCII. Стандарт ASCII представляє собою розповсюджений стандарт кодування тексту, але один його засіб – спосіб представлення закінчення рядка – не підлягає стандарту. В системах UNIX та Macintosh завершення рядка тексту позначається не так, як в системах DOS та Windows. Якщо передається на комп’ютер з системою Windows текстовий файл, що був початково в системі UNIX, з використанням двійкового режиму, закінчення рядків не видозміняться. Текстовий режим передачі даних дозволяє вирішити цю проблему: клієнтська програма підставить закінчення стрічок, що підходять до даної системи. Проте в текстовому режимі коректно передаються тільки текстові файли.

Пошук файлів на FTP-серверах

Можна проводити пошук файлів на FTP-серверах з використанням засобів пошуку Web, оскільки посилання на FTP-файли тепер розміщуються прямо на Web-сторінках. Проте FTP-сервери з’явились в Internet набагато раніше, ніж Web-аналоги, тому ще до появи Web виникла окрема система з назвою Archie, що дозволяє здійснювати пошук матеріалів на FTP-серверах багато в чому аналогічний пошуку, що використовується в пошукових машинах Web. Система Archie забезпечує пошук файлів по іменах тільки на FTP-серверах.

Пошук файлів за допомогою

системи Archie

В Internet є служба під назвою Archie, яка допомагає шукати матеріали на FTP-серверах по всьому світу. Для того, що скористатися її послугами, потрібно підключитись до сервера Archie. Ім’я служби Archie походить від слова archive (архів), оскільки вона є інструментальним засобом пошуку в файлових архівах. Єдиним недоліком системи Archie є те, що попит на її послуги часто перевищує можливості сервера.

Archie – це розвинута система “клієнт-сервер”, що призначена для підтримки FTP-серверів: існують сервери Archie та клієнти Archie. Такі сервери, як archie.rutgers.edu; archie.interic.net; archie.uquam.ca; archie.doc.ic.ac.uk; archie.luth.se та archie.nz, складають лише частину серверів Archie. Сервери Archie – це інструментарії пошуку файлів, особливо програмних фалів на анонімних FTP-серверах. На відміну від засобів пошуку Web, служба Archie виконує пошук тільки по іменах чи по частинах імен файлів, а не по їх вмісту.

Користувач може отримати доступ до серверів Archie декількома способами:

Отримати програмне забезпечення клієнта Archie у вигляді автономної програми.

Використовувати програмне забезпечення клієнта Archie, вбудоване у деякі програми FTP-клієнтів.

Застосовувати форми запитів Archie та шлюзи Archie у Web для передачі запитів пошуку на будь-який з серверів Archie по всьому світу.

Послати листа на сервер Archie засобами електронної пошти.

Підключитися до сервера Archie з використанням ще одної системи клієнт-сервер Telnet, що дозволяє реєструватись на віддалених системах.

Для передачі пошукових запитів на будь-який з серверів Archie у всьому світі можна використовувати Web. Одною з вихідних точок пошуку “форм запиту” та “шлюзів” Archie є сервер Yahoo!, який знаходиться за адресою http://www/yahoo/com. Потрапивши на даний сервер, треба вибрати команду Computers and Internet/ FTP Sites/Searching/Archie для доступу до Archie.

Якщо користувач надає перевагу клієнтській програмі, то потрібно враховувати. Що найбільш широко використовується програма WSArchie. Компанія Bunyip Information Systems, яка здійснює комерційну підтримку сервера Archie, веде FTP-каталог клієнтів Archie для ряду операційних систем на вузлі:

ftp://ftp.bunyip.com/pub/archie/clients/

Вікно програми WSArchie для Windows 95, Windows 98 та Windows ME в значній мірі нагадує вікно пошуку файлів цих операційних систем.

Якщо користувач має доступ до клієнта Telnet, то можна підключитись по ньому до деяких серверів Archie і застосувати текстові команди для керування цим сервером. Використовується Archie в якості реєстраційного ідентифікатора. Після підключення до Archie потрібно ввести команду help, help find чи help set, що отримати довідку про них. По електронній пошті є можливість переслати свій запит на сервер Archie та отримати на нього відповідь.

Незалежно від методу доступу до сервера користувач повинен надати Archie деяку інформацію згідно джерела:

Які символи шукати в імені файлу і як їх використовувати в процесі пошуку.

Які обмеження застосовувати, включаючи максимальну кількість екземплярів знайдених файлів та файлів з однаковими іменами (необов’язкова інформація).

Який сервер Archie використовувати (в пакет програми клієнта входять списки, де можна обрати сервер).

В яких доменах (країнах) потрібно шукати даний файл (необов’язкова інформація).

Спочатку потрібно визначитись, як послідовності символів можуть зустрітися в імені файлу, який шукаємо. Можна повідомити системі Archie, що вона повинна інтерпретувати ці символи різними способами в процесі пошуку. Елементи керування на Web-сторінці Archie чи в клієнтському програмному забезпеченні потрібно шукати наступним чином: