Проектування комп’ютерної мережі факультету університету

Рисунок 3.1 – Початкові налаштування точки доступу

 

Рисунок 3.2 – Налаштування безпеки точки доступу

 

 

 

 

Рисунок 3.3 – Налаштування діапазону IP-адрес

 

3.5 Маршрутизація

Маршрутизація — процес визначення маршруту прямування інформації між мережами. Маршрутизатор (або роутер від англ. router) приймає рішення, що базується на IP-адресі отримувача пакету. Для того, щоб переслати пакет далі, всі пристрої на шляху слідування використовують IP-адресу отримувача. Для прийняття правильного рішення маршрутизатор має знати напрямки і маршрути до віддалених мереж. Є два типи маршрутизації:

• Статична маршрутизація — маршрути задаються вручну адміністратором.
• Динамічна маршрутизація — маршрути обчислюються автоматично за допомогою протоколів динамічної маршрутизації — RIP, OSPF, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP та ін, які отримують інформацію про топологію і стан каналів зв'язку від інших маршрутизаторів у мережі.

Оскільки статичні маршрути конфігуруються вручну, будь-які зміни  мережної топології вимагають участі адміністратора для додавання і  видалення статичних маршрутів  відповідно до змін. У великих мережах  підтримка таблиць маршрутизації  вручну може вимагати величезних витрат часу адміністратора. У невеликих  мережах це робити легше. Статична маршрутизація  не має можливості масштабування, яку  має динамічна маршрутизація  через додаткові вимоги до налаштування і втручання адміністратора. Але  і у великих мережах часто  конфігуруються статичні маршрути для  спеціальних цілей у комбінації з протоколами динамічної маршрутизації, оскільки статична маршрутизація є  стабільнішою і вимагає мінімум  апаратних ресурсів маршрутизатора для обслуговування таблиці.

Динамічні маршрути виставляються  іншим чином. Після того, як адміністратор  активізував і налаштував динамічну  маршрутизацію за одним з протоколів, інформація про маршрути оновлюється  автоматично в процесі маршрутизації  після кожного отримання з  мережі нової інформації про маршрути. Маршрутизатори обмінюються повідомленнями про зміни у топології мережі в процесі динамічної маршрутизації.

 

3.5.1 Налаштування маршрутизаторів

Основні налаштування маршрутизатора:

• Встановлення паролів:

Router#conf t

Router(config)#en

Router(config)#enab

Router(config)#enable secret cisco

Router(config)#line vty 0 15

Router(config-line)#pas

Router(config-line)#password cisco

Router(config-line)#login

Router(config-line)#exit

Router(config)#line con

Router(config)#line console 0

Router(config-line)#pas

Router(config-line)#password cisco

Router(config-line)#login

Router(config-line)#exit

Router(config)#

• Налаштування імені та баннера комутатора 3 рівня:

Switch#conf t

Switch(config)#hostname sw-mdf

sw-mdf(config)#banner motd #This is private network " Facultet yniversitety"#

sw-mdf(config)#exit

sw-mdf#

• Переведення комутатора 3 рівня в режим маршрутизації:

sw-mdf#conf t

sw-mdf(config)#ip routing

sw-mdf(config)#

sw-mdf#

• Стани інтерфейсів комутатора 3 рівня:

sw-mdf#show ip interface brief

Interface              IP-Address      OK? Method Status                Protocol

 

FastEthernet0/1        unassigned      YES unset  up                    up

 

FastEthernet0/2        unassigned      YES unset  up                    up

 

FastEthernet0/3        unassigned      YES unset  up                    up

 

FastEthernet0/4        unassigned      YES unset  up                    up

 

FastEthernet0/5        unassigned      YES unset  up                    up

 

FastEthernet0/6        unassigned      YES unset  up                    up

 

GigabitEthernet0/1     unassigned      YES unset  down                  down

 

GigabitEthernet0/2     unassigned      YES unset  down                  down

 

Vlan1                  unassigned      YES unset  administratively down down

sw-mdf#

• Перегляд таблиці маршрутизації:

sw-mdf#show ip route

Codes: C - connected, S - static, I - IGRP, R - RIP, M - mobile, B - BGP

       D - EIGRP, EX - EIGRP external, O - OSPF, IA - OSPF inter area

       N1 - OSPF NSSA external type 1, N2 - OSPF NSSA external type 2

       E1 - OSPF external type 1, E2 - OSPF external type 2, E - EGP

       i - IS-IS, L1 - IS-IS level-1, L2 - IS-IS level-2, ia - IS-IS inter area

       * - candidate default, U - per-user static route, o - ODR

       P - periodic downloaded static route

 

Gateway of last resort is not set

sw-mdf#

 

3.5.2 Міжмережева взаємодія

Основою всієї архітектури є рівень міжмережевої взаємодії, що реалізує концепцію передачі пакетів у режимі без встановлення з'єднань, тобто датаграмним способом. Саме цей рівень забезпечує можливість переміщення пакетів по мережі, використовуючи той маршрут, який у цей момент є найбільш раціональним. Цей рівень також називають рівнем Internet, вказуючи тим самим на основну його функцію - передачу даних через складену мережу.

Основним протоколом мережевого рівня (у термінах моделі OSI) у стеці є протокол IP (Internet Protocol). Цей протокол споконвічно проектувався як протокол передачі пакетів у складених мережах, які складаються з великої кількості локальних мереж, об'єднаних як локальними, так і глобальними зв'язками. Тому протокол IP добре працює в мережах зі складною топологією, раціонально використовуючи наявність у них підсистем й ощадливо витрачаючи пропускну здатність низькошвидкісних ліній зв'язку. Тому що протокол IP є датаграмним протоколом, він не гарантує доставку пакетів до вузла призначення.

До рівня міжмережевої взаємодії належать й всі протоколи, пов'язані зі складанням і модифікацією таблиць маршрутизації, такі як протоколи  збору маршрутної інформації RIP (Routing Internet Protocol) і OSPF (Open Shortest Path First), а також  протокол міжмережевих керуючих повідомлень ICMP (Internet Control Message Protocol). Останній протокол призначений для обміну інформацією  про помилки між маршрутизаторами мережі й вузлом-джерелом пакета. За допомогою спеціальних пакетів ICMP повідомляє про неможливість доставки пакета, про перевищення часу життя  або тривалості збірки пакета із фрагментів, про аномальні величини параметрів, про зміну маршруту пересилання й типу обслуговування, про стан системи й т.п.

 

3.5.3 Маршрут за замовчуванням

Шлюз, також відомий як шлюз за замовчуванням, необхідний, щоб відправити пакет з локальної мережі. Якщо мережева частина хоста одержувача відрізняється від мережі хоста відправника, пакет повинен бути спрямований за межі локальної мережі. Для цього, пакет відправляється на шлюз. Шлюз – це інтерфейс маршрутизатора, підключений до локальної мережі. Шлюз має адресу мережевого рівня, яка відповідає мережевій адресі хостів у цій локальній мережі. Хости налаштовані так, щоб розпізнавати цю адресу як шлюз.

Маршрут за замовчуванням  налаштовується на хості.

Для того щоб, взнати який маршрут за замовчуванням налаштовано на хості, використовується команда ipconfig або ipconfig /all.

Крім хостів маршрут за замовчуванням налаштовується на комутаторах 2 рівня:

Switch>en

Switch#conf t

Switch(config)#ip de?

default-gateway 

Switch(config)#ip de

Switch(config)#ip default-gateway ?

  A.B.C.D  IP address of default gateway

Switch(config)#ip default-gateway

Switch#

 

3.6 Організація доступу  до Інтернет

3.6.1 Технологія доступу  до Інтернет

Підключення до мережі Інтернет здійснюється за допомогою  брандмауера, який знаходиться в головній комутаційній кімнаті. Заданою пропускною здатність до основного Інтернет підключення – 4 Мбіт/с.

Резервне підключення  також здійснюється за допомогою брандмауера, який знаходиться в допоміжній комутаційній кімнаті та має пропускну здатність 2 Мбіт/с.

Технологією доступу до Інтернету  в даному курсовому проекті є Ethernet. Ethernet — базова технологія локальних обчислювальних (комп'ютерних) мереж з комутацією пакетів, що використовує протокол CSMA/CD (множинний доступ з контролем несучої та виявленням колізій). Цей протокол дозволяє в кожний момент часу лише один сеанс передачі в логічному сегменті мережі. При появі двох і більше сеансів передачі одночасно виникає колізія, яка фіксується станцією, що ініціює передачу. Станція аварійно зупиняє процес і очікує закінчення поточного сеансу передачі, а потім знову намагається повторити передачу.

Ethernet-мережі функціонують на швидкостях 10Мбіт/с, Fast Ethernet — на швидкостях 100Мбіт/с, Gigabit Ethernet — на швидкостях 1000Мбіт/с, 10 Gigabit Ethernet — на швидкостях 10Гбіт/с.

 

3.6.2 Апаратні засоби доступу  до Інтернет

Коли прийнято рішення  про роботу в мережі Internet, необхідно визначитися, чи є у наявності відповідні апаратурні та програмні засоби. Вимоги до апаратних засобів в Internet не дуже жорсткі, але все таки потрібно враховувати декілька фактів. Мінімальний обсяг потрібних компонент наступний:

• рахунок (доступ) до Internet;
• комп'ютер або термінал;
• модем або з'єднання;
• проста комунікаційна програма;
• програма пошти;
• вхідне ім'я;
• пароль.

Рахунок Інтернет (або просто рахунок) означає доступ до Інтернету. Зустрічаються також терміни обслуговування Інтернет, з'єднання Інтернет. Всі вони визначають одне і те саме – можливість ввійти в Інтернет і користуватись його послугами.

Для роботи в Інтернеті потрібно деяке електронне обладнання. У випадку прямого з'єднання з комп'ютером сервісної компанії (тобто при роботі в організації) самостійно встановлювати з'єднання не потрібно. Але при вході по телефону (набірне пряме або набірне термінальне з'єднання) необхідний справжній комп'ютер з модемом та комутаційною програмою. Це пояснюється тим, що ваш комп'ютер має визвати по телефону комп'ютер із сервісної компанії та підключитися до нього.

Вибір комп'ютера для підключення до мережі Internet досить широкий. Можливо застосовувати будь-який IBM-сумісний комп'ютер, комп'ютер архітектури Macintosh, робочу станцію UNIX або будь-який комп'ютер, що має модем (або до якого можливо підключити модем) і комунікаційну програму.

Для набірного термінального  з'єднання потужний комп'ютер, наприклад, комп’ютер з процесором Пентіум та 24-бітним кольоровим монітором не потрібен. При бажанні можливо працювати на старому комп’ютері та з процесором 8086 із монохромним монітором.

У випадку набірного прямого  з'єднання потрібний дещо потужніший комп'ютер. Розроблено багато комунікаційних програм для ОС MS DOS, але більшість з них розрахована на середовище Windows. Для роботи з Windows як мінімум необхідний комп'ютер з процесором 286, а краще – з процесором 386 або 486. Розроблені комунікаційні програми для комп'ютера Macintosh, але для IBM PC існує більш широкий вибір.

При виборі архітектури комп'ютера  для з'єднання в мережі Інтернет, можливо зупинитися на комп'ютері або простому терміналі, що складається з клавіатури та монітора, які підключені безпосередньо до комп'ютера вашої організації.

ВИСНОВКИ

 

В даному курсовому проекті  було розроблено комп’ютерну мережу факультету університету.

На першому етапі проектування була створена фізична топологія мережі, з описом усіх кабінетів.

Другим етапом було створення  логічної топології мережі відповідно до створеної раніше фізичної топології.

Третім етапом було створення схеми з’єднань елементів комп’ютерної мережі.

Завершальним етапом був  розрахунок IP-адресної схеми, та оформлення пояснювальної записки.

Під час виконання даного курсового проекту я покращив свої практичні та теоритичні навики з предмету «Комп’ютерні мережі», а саме:

• самостійне та колективне розв'язання конкретних фахових задач мережі;
• уміння користуватися відповідною довідковою літературою, державними стандартами;
• використання сучасних комп'ютерних інформаційних технологій.