Зміст
Вступ………………………………………………………………………….….
2
I Загальна частина……………………………………………………….………14
1.1 Короткі відомості о ОАО
«Імпульс» …………..…………………..14
ІІ Спеціальна частина…………………………………………………………...15
- Опис роботи з мережею ……………………………………..……15
ІІІ Частина розробки програмного
коду……………………………………….20
- Програмне та апаратне забезпечення …….………….…...……...20
- Мережеве обладнання……………………………………………..26
IV Графічна частина…………………………………………………………….29
4.1
Копм’ютерна мережа………………………………………………29
4.2 Охорона
праці………………………………………………………30
Висновок………………………………………………………………………...
37
Загальна частина
Комунікаційна
мережа — система фізичних каналів
зв'язку і комутаційного устаткування,
що реалізовує той або інший низькорівневий
протокол передачі даних.
Існують провідні, безпровідні
(використовуючи радіохвилі) і волоконно-оптичні
канали зв'язку. За типом сигналу
виділяють цифрові і аналогові
мережі. Призначенням комунікаційних
мереж є передача даних з мінімальною
кількістю помилок і спотворень.
На основі комунікаційної мережі може
будуватися інформаційна мережа, наприклад
на основі мереж Ethernet як правило будуються
мережі TСР/ІР, які у свою чергу
утворюють глобальну мережу Інтернет.
Прикладами комунікаційних мереж є:
мережі стільникового зв'язку,
мережі кабельного телебачення.
Комунікаційна мережа описується
сукупністю вузлів та каналів зв'язку,
які їх сполучають. вузли мереж
забезпечують опрацювання та збереження
даних, також їхні комутації.
Комп’ютерна мережа — система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами. У ширшому розумінні комп'ютерна мережа (КМ) — це система зв'язку через
кабельне чи повітряне середовище, самі комп'ютери різного функціонального
призначення і мережеве обладнання. Для передачі інформації можуть бути використані
різні фізичні явища, як правило — різні
види електричних сигналів чи електромагнітного випромінювання. Середовищами передавання у комп'ютерних
мережах можуть бути телефонні кабелі, та спеціальні мережеві кабелі: коаксіальні кабелі, виті пари, волоконно-оптичні кабелі, радіохвилі, світлові сигнали.
Базові
понятття
Мережева модель
OSI (ЕМВОС) (базова еталонна модель взаємодії
відкритих систем, англ. Open Systems Interconnection
Basic Reference Model, 1978 р.) — абстрактна мережева
модель для комунікацій і розробки мережевих
протоколів.
Будь-який протокол моделі
OSI повинен взаємодіяти або з
протоколами свого рівня, або
з протоколами на одиницю вище
або нижче за свій рівень. Взаємодії
з протоколами свого рівня
називаються горизонтальними, а
з рівнями на одиницю вище або
нижче — вертикальними. Будь-який протокол
моделі OSI може виконувати лише функції
свого рівня і не може виконувати функцій
іншого рівня, що не виконується в протоколах
альтернативних моделей.
Призначення
комунікаційних мереж
Доступ до інформації — місць концентрування інформації (HTTP,
FTP сервера, бази даних).
Сигналізація (електрона пошта, сервіси
коротких повідомлень (ICQ)),
Сумісне використання технічних
ресурсів (мережні принтери, сховища
даних, сервери аплікацій).
Розподілення навантаження (кластеризація, розпаралелювання).
Віддалене керування (моніторинг, віддалене виконання процесів)
Забезпечення надійності (кластеризація, резервування (пристроїв
та каналів))
Основні можливості комп'ютерних
мереж:
Можливість швидкої
передачі інформації на великі відстані;
Оперативний пошук інформації;
Обмін інформацією в
режимі off-line;
Обмін текстової, звукової
та відео у реальному режимі часу;
Можливість збереження
інформації, розміщеної на серверах Internet,
на локальному комп'ютері для подальшої
переробки;
Можливість інтерактивності
і оперативного зворотного зв'язку.
Класифікація
комунікаційних мереж
Класифікація за областю дії
Класифікація комунікаційних
мереж за областю дії враховує
географічний район, охоплений мережею
та, в меншому ступені, розмір мережі.
Виділяються типи:
персональна мережа (Personal
Area Networks - PAN)
локальні мережі (Local Area
Networks — LAN)
кампусні мережі (Campus Area
Networks — CAN)
глобальні мережі (Wide Area Networks —
WAN)
Локальні мережі звичайно
займають обсяг одного чи декількох
поряд розміщених будинків. Кількість
пристроїв, що складають мережу, типово
не перевищує декількох тисяч. Загальною
практикою є розподілення великих
локальних мереж на робочі групи.
Малі локальні мережі (10-20 робочих місць)
можуть утворювати єдину робочу групу.
Кампусні мережі типово
об'єднають декілька локальних мереж
і територіально охоплюють декілька
міських кварталів, або навіть територію
невеликого міста. Прикладами кампусних
мереж є корпоративні мережі великих
підприємств, операторів зв'язку, навчальних
закладів. Кількість задіяних пристроїв
може складати десятки тисяч пристроїв,
або навіть більше. Загальною рисою
локальних та кампусних мереж
є наявність єдиної служби підтримки
мережі, єдиного адміністративного
керування та загальної технічної
політики.
Глобальні мережі розміщуються
на великих географічних просторах.
Практично для глобальних мереж
не існує обмежень на обсяг. Глобальні
мережі об'єднують велику кількість
локальних та кампусних мереж. Суттєвою
рисою їх є відсутність єдиної адміністративної
підпорядкованості. Найкращим прикладом
глобальної мережі є Internet.
В доповнення теми слід зазначити
спеціальні випадки, коли вказані типи
мереж можуть бути скомбіновані. Наприклад,
глобальна мережа може надавати середовище
для створення корпоративних
мереж, що об'єднують дуже віддалені
вузли. Існуючі технології віртуальних
мереж (про них буде пізніше) забезпечують
можливість використання принципів
функціонування локальних та корпоративних
для комунікацій віддалених об'єктів,
з'єднаних через глобальну мережу.
Класифікація за топологією
Комунікаційні мережі можуть
класифікуватися також за топологією
з'єднання пристроїв. Базовими є
такі топології:
При використанні шинної
топології пристрої мережі з'єднані
таким чином, що дані, які передаються
між будь-якою парою пристроїв
є доступні для всіх інших пристроїв
мережі. Визначення, якому саме пристрою
та звідки виконується передача, забезпечується
шляхом аналізу даних, що передаються
всіма пристроями мережі. Надзвичайно
проста, але й найменш ефективна
топологія. Прикладом мережі з шинною
топологією є загально відомий стандарт
Ethernet.
В мережі з топологією
кільця дані передаються в одному
напрямку. Деякі реалізації кільцевих
мереж є дещо ефективнішими за
шинні мережі (наприклад, ранні реалізації
стандарту Token Ring були приблизно в 1,5
рази ефективніші за Ethernet), але взагалі
це топології близького рівня. В
обох типах у кожен момент часу дані можуть
передаватися лише між однією парою пристроїв.
Зірко образні мережі мають
у складі обов'язковий службовий
елемент — комутатор. Комутатор не приймає
участі у комунікаціях безпосередньо,
але забезпечує зв'язок між будь-якою парою
пристроїв, які потребують комунікації.
Складність та ефективність комутатора
значною мірою визначає ефективність
всієї мережі.
Характерною рисою розглянутих
типів є можливість їх типового застосування
на обмеженій території, оскільки зростання
довжини комунікаційних каналів
призводить до зниження їхньої ефективності
та зростання ціни. Наприклад, декілька
локальних мереж робочих груп,
створених згідно з шинною топологією,
можуть бути з'єднані за топологією зорі,
а підключення до всесвітньої
мережі Internet в найпоширеніших випадках
виконується за сотовою топологією.
Класифікація
згідно з використаними протоколами
Для взаємодії пристроїв
в будь-якій комунікаційній мережі
використовуються набори правил, обов'язкові
для дотримання всіма пристроями
в мережі. Такі набори правил називаються
протоколами. Протоколи, які регламентують
порядок передачі найменших одиниць
інформації між пристроями в мережі,
мають назву транспортних протоколів.
Прикладами транспортних протоколів є
такі:
Протокол TCP/IP на сьогодні
є найбільш поширеним транспортним
протоколом. Це базовий протокол мережі
Internet. NetBEUI — протокол, який використовується
в однорангових мережах невеликих робочих
груп. Це імплементація досить давно розробленого
стандарту NetBIOS, впроваджена фірмою Microsoft
та реалізована в сімействі операційних
систем Windows. Як іншу варіацію стандарту
NetBIOS можна розглядати протокол NetBIOS поверх
TCP/IP, який є більш функціональним, ніж
NetBEUI, але, строго кажучи, це є частим випадком
TCP/IP.
IPX/SPX — транспортний протокол,
який був дуже поширений у середині 90-х
років минулого сторіччя, головним чином
завдяки популярності операційної системи
NetWare фірми Novell. По функціональності IPX/SPX
наближається до TCP/IP, зокрема він містить
засоби для комунікацій в глобальних мережах.
На сьогодні IPX/SPX поступово витісняється
протоколом TCP/IP. Навіть останні версії
операційної системи NetWare вже використовують
у якості основного протоколу TCP/IP. AppleTalk —
у багатьох аспектах нагадує IPX/SPX. Розроблений
для комунікацій комп'ютерів серії Macintosh
фірми Apple, цей протокол використовується
в мережах робочих груп, поступово звільняючи
місце для використання протоколу TCP/IP.
Принципи
комунікації
Aдресація . Multicast (англ. групова передача) — спеціальна
форма широкомовлення, при якій копії
пакетів прямують певній підмножині адресатів.
Комутація. Комутація — процес з'єднання абонентів
комунікаційної мережі через транзитні
вузли. Комунікаційні мережі повинні забезпечувати
зв'язок своїх абонентів між собою. Як
правило, в мережах загального доступу
неможливо надати кожній парі абонентів
власну фізичну лінію зв'язку, яким вони
могли б монопольно «володіти» і використовувати
у будь-який час. Тому в мережі завжди застосовується
який-небудь спосіб комутації абонентів,
який забезпечує розділення наявних фізичних
каналів між декількома сеансами зв'язку
і між абонентами мережі.
Маршрутизація. Маршрутизація (англ. Routing) — процес визначення
маршруту доставки інформації в мережах
зв'язку. Маршрути можуть задаватися адміністративно
(статичні маршрути), або обчислюватися
за допомогою алгоритмів маршрутизації,
базуючись на інформації про топологію
і стан мережі, отриманої за допомогою
протоколів маршрутизації (динамічні
маршрути). Маршрутизація в комп'ютерних
мережах виконується спеціальними програмно-апаратними
засобами — маршрутизаторами; у простих
конфігураціях може виконуватися і комп'ютерами
загального призначення, відповідно налагодженими.
Моніторинг. Моніторинг мережі — робота системи,
яка виконує постійне спостереження за
комп'ютерною мережею у пошуках повільних
або несправних систем і яка при виявленні
збоїв повідомляє про них мережевого адміністратора
за допомогою пошти, пейджера або інших
засобів сповіщення. Наприклад, для того,
щоб визначити стан веб-сервера, програма,
що виконує моніторинг, може періодично
відправляти запит HTTP на здобуття сторінки;
для поштових серверів можна відправити
тестове повідомлення по SMTP і отримати
по IMAP або Pop3.
Мережеві
технології локальних мереж
В локальних мережах, як
правило, використовується середовище
передачі даних (моноканал), що розділяється, і основна
роль відводиться протоколам фізичного
і канального рівнів, оскільки ці рівні
найбільшою мірою відображають специфіку
локальних мереж. Мережева технологія —
це погоджений набір стандартних протоколів
та програмно-апаратних засобів що їх
реалізовують, достатній для побудови
локальної обчислювальної мережі. Мережеві технології називають базовими технологіями
або мережевою архітектурою локальних
мереж. Мережева технологія або архітектура
визначає топологію і метод доступу до
середовища передачі даних, кабельну систему
або середовище передачі даних, формат
мережевих кадрів тип кодування сигналів,
швидкість передачі в локальній мережі.
У сучасних локальних обчислювальних
мережах широкого поширення набули такі
технології або мережева архітектура,
як: Ethernet, Token-ring, Arcnet, FDDI.
Мережеві технології локальних
мереж Ieee802.3/ethernet
В даний час ця мережева технологія найбільш популярна в світі.
Популярність забезпечується простими,
надійними і недорогими технологіями.
У класичній локальній мережі Ethernet застосовується стандартний коаксіальний кабель двох видів (товстий і тонкий).
Проте найбільшого поширення набула версія Ethernet, яка використовує як середовище
передачі виті пари, оскільки монтаж і
обслуговування їх набагато простіший.
У локальних мережах Ethernet застосовуються топології
типу «шина» і типу «пасивна зірка», а
метод доступу CSMA/CD.
Стандарт Ieee802.3 залежно від типу середовища
передачі даних має модифікації:
10BASE5 (товстий коаксіальний кабель) — забезпечує швидкість
передачі даних 10 Мбіт/с і довжину сегменту
до 500м;
10BASE2 (тонкий коаксіальний кабель) — забезпечує швидкість
передачі даних 10 Мбіт/с і довжину сегменту
до 200м;;
10base-t (неекранована вита пара) — дозволяє створювати мережу
топології «зірка». Відстань від концентратора
до кінцевого вузла до 100м. Загальна кількість
вузлів не повинна перевищувати 1024;
10base-f (оптоволоконний кабель) — дозволяє створювати мережу
топології «зірка». Відстань від концентратора
до кінцевого вузла до 2000м.