Третій  тип - це системи перегляду баз  даних (browsing). Вони подібні бібліотечним макросистемам, проте містять менші обсяги інформації і призначені для роботи з різноманітними довідковими системами. У цих системах додавання нової інформації або не дозволяється, або спеціально не підтримується. Тут головне - легкість доступу до інформації.

    Четвертий тип - це системи широкого призначення. Основна їх особливість - модифікуємість, використовуються для дослідження можливостей власне самої ГТ-технології. З лінгво-когнітивного погляду саме вони становлять найбільший інтерес. Гіпертекст використовується саме як спосіб сіткової організації текстової інформації, де користувач сам формує вузли та прокладає нові асоціаційні маршрути. Вузли можуть репрезентувати інформації різних типів - від окремого слова до речення або суцільного тексту, малюнки, таблиці, графіки тощо. Найбільш цікавим є те, що в вузлах користувачі можуть зберігати окремі думки, концепції або ідеї, заготовки майбутнього тексту. Вузли є рухомими - їх можна зв'язувати, пересувати, змінювати. Мандруючи за зазначеними зв'язками-маршрутами, можна сконструювати різноманітні комбінації текстової інформації, проглядати матеріал у будь-якій послідовності, тримаючи одночасно в полі зору та зіставляти різні інформаційні блоки, формувати нові текстові структури тощо. Отже, гіпертекст виступає як своєрідне знаряддя для генерації текстів.

    Нижче відповідно до Конкліну описані основні характеристики ідеалізованої ГТ системи з погляду користувача, а також перелік властивостей, по яких можна вивчати (оцінювати) ту або іншу систему. 

Технологія  гіпертексту в сучасній Інтернет-освіті.

       Гіпертекст як джерело нових можливостей для роботи з інформацією.

    Гіпертекст - це інформаційна, комп'ютерно-підтримувана технологія організації текстових, графічних, відео- та звукових матеріалів, а також їх споживання. Гіпертекст відзначається двома особливостями: 
1. в ньому поєднуються нелінійний, асоціативно - фрагментарний та сітчастий принципи репрезентації інформаційного середовища; 
2. формування та вилучення потрібної інформації здійснюється шляхом вільної навігації за нелінійними зв'язками, зафіксованими в гіпертекстовому середовищі.

    Сучасний  стан розвитку інформаційних технологій, зокрема, операційні системи типу Microsoft Windows, MacOS, XWindows, а також прикладні програмні продукти, які створені для них, мають риси, які свого часу були описані дослідниками гіпертексту. Віконний інтерфейс, маніпулятор «миша», панель завдань та інші «звичні» для користувача речі було винайдено ще при проектуванні першої гіпертекстової комп’ютерної системи ще в 1963-у році.

    Розвиток  всесвітньої мережі Інтернет, а точніше  інформаційний бум, який не спадає впродовж останніх років, нерозривно пов’язаний з World Wide Web – першою інформаційною гіпертекстовою службою планетарного масштабу. Кількість і доступність інформації помножені на зручність гіпертекстової організації цієї величезної бази даних зробили так, що велика кількість людей вже не уявляють своє повсякдення без Інтернет.

    Гіпертекст  як технологія, з його інтуїтивно зрозумілими, наближеним до людського способу мислення інтерфейсом, став одним з найефективніших способів представлення інформації. Ідеологія гіпертекстового представлення інформації дедалі поширюється не тільки на енциклопедичні знання, але й на спосіб організації інтерфейсу будь-якого сучасного програмного продукту, від іграшки до системи банківського обліку.

    Першим, хто глибоко усвідомив недосконалість традиційних методів роботи з усілякими носіями інформації і недосконалість самої форми організації цих носіїв, був науковий радник президента Рузвельта Буш. Під час другої світової війни він виконував обов’язки директора Управління досліджень і розробок США і відчував величезне інформаційне перевантаження при контролі діяльності 6000 вчених, які працювали на оборону країни. Буш передбачав інформаційний вибух. У 1945 р. він зазначав, що існуючі методи представлення і перегляду результатів досліджень цілком неадекватні задачам, які постають перед користувачем. Він наголошував, що складності при пошуку необхідного запису частіше усього виникають через штучність побудови самої пошукової системи. Як правило, дані всіх типів заносяться в пам'ять відповідно до алфавітного або числового порядку, і інформація відшукується шляхом перегляду поверх униз підкласу за підкласом. Крім того, досягнувши необхідного елемента, користувач повинний вийти із системи і знову включитися в неї, щоб пройти вже новим шляхом.

    Буш звертав увагу на те, що людський мозок працює інакше, а саме на основі асоціацій. Затримуючись на одному предметі, він швидко перестрибує на інший, запропонований асоціацією думки. Щоб відбити в комп'ютері цей процес, потрібні спеціальні засоби для встановлення зв'язку й звертання до асоційованого предмета.

    Буш не побачив утілення своїх ідей при  житті, але ввійшов в історію  як піонер гіпертексту, який усвідомив значення нелінійного пошуку для інтелектуальної роботи і запропонував пристрій для реалізації такого пошуку - машину МЕМЕХ. Вона передбачала нелінійне, багатоаспектне впорядкування інформації та використання процедур асоціативного поглядання пов'язаних між собою даних.

    У задумі Буша відбилися основні риси гіпертекстових систем: зберігання тексту разом із графічними компонентами, включення в базу даних власних  матеріалів, перегляд інформації за зв'язками, перехід від фрагмента до фрагмента одним натисненням кнопки, формування шляхів у гіпертексті.

    Термін  «гіпертекст» увів Нельсон і визначив його як комбінацію природно-мовного  тексту зі здатністю комп'ютера здійснювати  інтерактивне розгалуження або динамічне відтворення нелінійного тексту, який не може бути надрукованим у звичайний спосіб на аркуші паперу. Нельсон відзначав: «Звичайний лист є послідовним тому що він походить від мови. Проте структура думок не послідовна. Вони постійно переплітаються одна з одною, і коли ми пишемо, нам завжди хочеться зв'язати думки непослідовно».

    В одній зі своїх ранніх книг «Інформаційні  системи майбутнього» він писав: «Гіпертекст може відрізнятися від звичайного тексту порядком проходження матеріалу (елементи гіпертексту можуть розміщуватися у вигляді ієрархічного дерева або сітки, він може мати декілька рівнів стислості викладу і деталізації матеріалу), засобом його представлення (використання матеріалу може забезпечити відтворення рухливих ілюстрацій) і т.д.».

    Ідеї  Буша і Нельсона розвинув Енгельбарт. У 1963 р. під його керівництвом було розроблено першу комп'ютерну гіпертекстову  систему NLS. У процесі її розробки Енгельбарт винайшов ряд пристроїв  і концепцій, які ввійшли в  сучасний арсенал обчислювальної техніки: маніпулятор типу «миша»; багатовіконний інтерфейс; акордову клавіатуру; текстовий редактор і контекстно-дошкульна підтримку.

    Багато  програмних продуктів, наприклад, продукти Microsoft Windows, мають риси гіпертексту - це, як правило, гіпертекстоподібний інтерфейс. Проте гіпертекст як технологія має більші можливості.

    У СРСР роботи, які були пов'язані з  нелінійним представленням тексту, природно в повній безвісності щодо самого терміна «гіпертекст», велися різними авторами ще в 50-ті роки. Це роботи, які одержали назви «логіко-значеннєвий метод», роботи з «структури і синтаксису зв’язаного тексту», ідеологія текстових виражень і її реалізації в ЕОМ серії МІР.

    В 90-их роках сформувався великий  інтерес до гіпертексту. Прийшло  усвідомлення величезних можливостей цієї технології для представлення, осмислення і прогнозування об'єктів дослідів. Результати останніх років перевершили всі очікування. Використання систем гіпермедіа, мультимедіа - новий якісний стрибок в розвитку інформаційних технологій.

    Гіпертекст  являє собою сітку, в якій зв'язки між вузлами - фрагментами - проставлені самим користувачем, частіше усього по семантичній близькості фрагментів. У якості фрагментів можуть виступати тексти, формули, графічна інформація, звуко- і відеозапис, тобто довільні модулі знань. У гіпертексті знято всі обмеження на структуру і зв'язки між ними. Не потрібно формалізації знань. Кожний модуль знань може бути поданий у своїй формі. Доступ до них здійснюється шляхом навігації в гіпертекстовій базі знань. Гіпертекст відкритий для поповнення і змін. У нього немає апріорно визначеної структури. Це засіб представлення заздалегідь не структурованих, вільно нарощуваних знань. Користувач власноруч формує своє інформаційне середовище. Завдяки такому підходу зникають багато бар'єрів між користувачем і комп'ютером або відповідною інформаційною системою.

    При опрацюванні науково-технічної інформації дедалі актуальнішими стають такі напрямки інтелектуальної діяльності як підготування аналітичних оглядів і рефератів; пошук нових ідей; вибір об'єктів дослідження, пошук аналогів; попереднє обґрунтування прийняття рішень тощо.

    Перелічені  типи роботи характеризуються слабкою  структурованістю інформації і, отже, складністю використання формальних моделей знань. Внаслідок цього усе більш зростає інтерес до гіпертекстових систем, що забезпечують збереження знань у вигляді фрагментів текстів, а також доступ до них і опрацювання. Рішення ж про формалізм представлення може бути прийняте після попередньої роботи експерта з гіпертекстовим представленням цих знань.

    Попередньо  заданий формат представлення знань  ускладнює формування бази знань. Так, крім основного формату, знання необхідно ще подавати в проміжних форматах, щоб у них міг розібратися експерт. Свої уточнення і зауваження експерт пояснює інженеру по знаннях (когнітологу). Таких ітерацій може бути декілька. Найчастіше знання одержати не вдасться, і тоді всі зусилля витрачаються дарма.

    Використання  ж гіпертекстового представлення  в якості попереднього прискорює процес одержання знань і їхньої верифікації. Експерт здійснює навігацію по гіпербазі і може залучати інженера по знаннях для модифікації цієї гіпербазі в будь-який момент, або виконувати цю роботу самостійно. При цьому експерт може вводити свої коментарі до кожного вузла, критичні зауваження з приводу інформації, що її надали інші експертами тощо.

    Після того, як знання зібрані, перевірені і  відібрані експертом, їх можна записати в одній з існуючих систем представлення знань, тобто безпосередньо транслювати у формалізм бази знань експертної системи.

    Сьогодні  гіпертекст як спосіб організації і  представлення інформації є провідною технологією в комп’ютерних системах. Успіх і постійне зростання глобальної мережі Інтернет переконливо свідчить про переваги такого представлення даних. Системи гіпермедіа, як розширення гіпертексту, зарекомендували себе одними з найефективніших для навчання і щоденного використання в якості довідників, енциклопедій тощо. Фантастично виглядають системи віртуальної реальності, які дозволяють «входити» в штучно генерований світ. Віртуальна реальність – це не що інше, як поширення гіпертекстової концепції представлення інформації + сучасні технології, які дозволяють моделювати оточення (шоломи віртуальної реальності, сенсорні рукавиці, костюми, взуття та багато іншого). В майбутньому імовірно з’являться віртуальні бібліотеки, магазини і, навіть, міста, в які можна буде потрапити не виходячи з власної оселі.

    Таким чином важливим аспектом на сучасному  етапі розвитку освітніх систем являється те, що технологія гіпертексту, яка широко застосовується в Інтернеті дозволяє спростити процес пізнання та обміну інформацією та розширити адаптаційні можливості навчальних систем щодо потреб індивіда в процесі отримання освіти.

    Недоліки  і проблеми гіпертекстових систем

    Дослідники  ГТ звертають увагу на два небезпечних  моменти в ГТ системах: незорієнтованість у мережі і когнітивні перевантаження.

    Коли  розмір гіпермережі перевищує 1000 вузлів, стає важко орієнтуватися, важко  визначити своє положення і вибрати  шлях у потрібний вузол, тобто  при читанні документа недостатньо  лише розуміти текст у кожному  вузлі, необхідно мати уявлення про  поточне місцезнаходження в документі та не "заблудитися" у "павутині". Складності дедалі зростають, якщо гіпертекст динамічно розвивається (змінюються вузли і зв'язки).

    Друга проблема безпосередньо пов'язана  з першою. При читанні ГТ виникають додаткові розумові перевантаження через існування множинності варіантів вибору шляху, тобто з необхідністю формувати, іменувати і дотримуватися ланцюжка зв'язків.

    При формуванні гіпертексту автор повинен  піклуватися про структуризацію тексту, встановлення зв'язків, фіксацію можливих асоціацій.

    Існує декілька підходів для розв'язання проблеми дезорієнтації. Американські розробники пропонують технологічні засоби: графічний браузінг (показ прилеглої до активного вузла частини мережі) або показ у спеціальному вікні короткого змісту вузлів мережі, суміжних із даним активним або активними. Іншим підходом є запам'ятовування вже прокладених шляхів як засіб проти "бродяжництва".