Управління витратами. Основні напрямки зниження собівартості продукції в пиво безалкогольній галузі

3. Резерви зниження собівартості  в пиво безалкогольній галузі

У жовтні 2007 року Мінагрополітики  було затверджено «Програму розвитку спиртової галузі на 2007 – 2011 роки», якою передбачено організація виробництва біоетанолу, продукції технічного призначення, спирту для технічних потреб, біопалива та організація виробництва біогазу, кормо-продуктів, газу метану із продуктів бродіння на підприємствах спиртової галузі.

Спиртові заводи, які впровадили інноваційні технології, знизили  питомі витрати енергоносіїв до 3,6 – 4,0 кг умовного палива на декалітр (що відповідає європейським нормам енергоспоживання) при середній по галузі — 5,8 кг/дал. В той же час спиртові заводи, які з різних причин не впроваджували інноваційні технології витрачають 10 і більше кг умовного палива на декалітр [3, с.221].

Зазначені заходи дозволять зберегти виробничий потенціал спиртової галузі та створити умови для їх ефективної роботи за рахунок перепрофілювання частини надлишкових потужностей.

З введенням в експлуатацію установок з виробництва біогазу буде заміщено до 52 відсотків потреб спиртових заводів у газі природному. Крім того суттєво зменшаться витрати підприємств на придбання газу. За попередніми розрахунками собівартість біогазу складе 60 – 70 % від вартості природного газу.

Для зниження енергетичних і матеріальних витрат на підприємствах пивобезалкогольної галузі необхідно своєчасне визначення фактичних витрат на виробництво  і збут продукції, обчислення фактичної  собівартості продукції, а також  контроль використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів для визначення результатів діяльності підприємств, ефективності організаційно-технічних заходів щодо розвитку і вдосконаленню виробництва, оцінки діяльності підприємства.

На пивобезалкогольних підприємствах  до основного виробництва відносять виготовлення пива, солоду, безалкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, квасу і мінеральної води.

Допоміжні виробництва необхідні  для забезпечення основного виробництва  різними видами енергії, тарою, транспортними  та іншими послугами та виконанням ремонтних робіт промислово-виробничих фондів. На підприємствах з виробництва пива, солоду та безалкогольної продукції до допоміжним виробництвам відносяться паросилове господарство, електростанції (підстанції), компресорні ділянки, що виробляють холод і охолоджене повітря;

Слід враховувати і вартість зворотних відходів, до яких відносяться [1, с.96]:

- у виробництві солоду: зернова домішка і зерновідходів, відходи від полірування зерна, сплав зерна, солодові паростки;

- у виробництві пива: аспіраційні відходи, дробина пивна, хмельова дробина, табірні опади;

- у виробництві безалкогольної продукції - поворотні відходи відсутні. Деякий час тому використовували оброблену рослинну сировину - трави, коріння, вижимків плодів, ягід складі поживних середовищ мікробіологічної промисловості. В даний час цеху по виробництву напівфабрикатів з рослинної сировини на безалкогольних практично відсутні.

Проблема ощадливого використання всіх видів матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів розглядається як одна з основних в по ¬ підвищенні ефективності виробництва. Завдання полягає в залученні в сферу виробництва не тільки сировини, але і вторинних матеріальні ресурсів, існування яких дозволяє розширити асортимент продукції харчової, технічного та кормового призначення, створити додаткові джерела сировини і палива, оздоровити повітряний і водяний басейни в промислових регіонах, організувати маловідходне і безвідходне виробництва [3, с.124].

Законодавство багатьох країн за допомогою  великих штрафів змушує власників промислових підприємств шукати способи повторного використання, утилізації або безпечного захоронення промислових відходів. Для пивоварної промисловості однією з головних проблем у цій сфері є утилізація пивної дробини, що утворюється у значній кількості і містить цінні речовини, але володіє невеликим терміном зберігання.

В останні роки в наукових дослідженнях більше звертають увагу на підвищення ефективності використання вторинних  матеріальних ресурсів пивоваріння  та обгрунтування можливості та доцільності маловідходної технології пива.

При переробці сировини в процесі  виробництва пива та солоду утворюються  наступні відходи: зернові відходи, сплав зерновий, паростки солодові, дробина пивна, відходи полірувальні і аспіраційні, залишкові пивні дріжджі, діоксид вуглецю, хмельова дробина, білковий відстій, табірні опади, замкові води, стічні води. Діоксид вуглецю і залишкові пивні дріжджі можна вважати побічними продуктами. Всі ці відходи, крім стічних вод, є вторинними сировинними ресурсами.

Орієнтовні норми утворення та переробки вторинних матеріальних ресурсів: зернові відходи (смітна і зернова домішка),% до маси сухих речовин товарного зерна 4,5 3,5; сплав зерна, % до маси сухих речовин очищеного зерна 1,0 0,5; паростки солодові, % до маси сухих речовин очищеного зерна 3-4; дробина пивна сира, % до обсягу пива: при транспортуванні гідротранспортом 35; при сухій вивантаженні 20.

За агрегатним станом більшість  вторинних ресурсів пивоварного  виробництва - рідкі. Пивна дробина  знаходиться в кашоподібного стану, але рідкої консистенції. Решта вторинні ресурси відносяться до твердих: зернові відходи, паростки солодові та ін

Для вирішення проблеми консервації  сирої пивної дробини здавна використовується метод силосування. Однак через  низьку кислотної стабільності силос з пивної дробини рекомендується згодовувати протягом короткого періоду часу. В якості закваски для силосування використовують як матеріали рослинного походження: кормовий соняшник, патоку, так і різні хімічні препарати: органічні і мінеральні кислоти.

Пивна дробина, за даними багатьох досліджень, є гарним субстратом для отримання  одноклітинного білка, який можна застосовувати  в багатьох харчових продуктах і  кормах. Поняття одноклітинний білок пов'язують з дріжджами, бактеріями, грибами і водоростями, які можна використовувати в їжу і для кормових цілей [5, с.285].

Мікроорганізми, як джерело білка, мають суттєві переваги перед  рослинами і тваринами: вони швидко розмножуються, легко піддаються модифікації  з метою збільшення виходу і для  отримання інших цінних властивостей, містять більше білка, ніж звичайні продукти, піддаються безперервному культивуванню, не створюють труднощів з утилізацією відходів.

Нині розроблено безліч технологій з використання пивної дробини в  якості компонента живильного середовища для культивування на ній різних мікроорганізмів. Нижче представлено декілька прикладів.

Розроблено також спосіб отримання  корму шляхом послідовного термічного та ферментативного гідролізу пивної дробини з наступним вирощуванням на гідролізаті кормових дріжджів.

Також поживну цінність пивної дробини  можна збільшити, підвищивши вміст  у ній розчинних вуглеводів, якщо обробити її цитолітичним ферментів.

Отже, можна зробити висновок про  перспективність використання пивної дробини в якості компонента живильного середовища для культивування різних мікроорганізмів.

Останнім часом з'явилася значна кількість досліджень, присвячених  використанню пивної дробини в харчових продуктах. Виділяються три області  застосування дробини в харчуванні людини: хлібобулочні, макаронні та кондитерські вироби, м'ясні системи; молочні системи.

Можна виділити кілька напрямків утилізації дробини, за якими розвивається дослідницька робота:

- Використання відходів пивоваріння  у власному виробництві в процесах  солодовирощування і пивоваріння;

- Підвищення поживної цінності  вуглеводомісних відходів пивоварного виробництва, використовуваних на корм тваринам, шляхом гідролізу погано засвоюваних полісахаридів;

- Підвищення поживної цінності  вуглеводомісних відходів, що йдуть на кормові цілі шляхом додавання білка мікробного походження, мінеральних солей, органічних сполук (пептидів, амінокислот) і зневоднення;

- Виробництво антибіотиків та  інших біологічно активних речовин  в якості кормів або добавок  у корми птиці і молодняку;

- Виробництво харчового білка, амінокислот, фармацевтичних препаратів, косметичних і парфумерних добавок.

- Використання відходів пивоварної  промисловості у виробництві  продуктів харчування.

Крім використання зворотних відходів, з метою зниження витрат на сировину, рекомендується застосовувати сировину, яке також здатне надати пиву своєрідні органолептичні властивості. Вважають, що максимальна ступінь заміни солоду матеріалами наступна: рисом і кукурудзою - не вище 40%, пшеницею - не більше 15%, ячменем не більше 10%. Зниження витрат на сировину складе для ячменю в 1,6 разів, кукурудзи в 1,9 разів, рису в 1,1 рази.

Висновки

Отже, для ефективного функціонування підприємств харчової промисловості  необхідною основою є правильна  організація управління витратами, а це означає створення єдиної, раціональної, чітко та безперебійно функціонуючої системи з певними цільовими установками та взаємопов'язаними елементами.

Побудову та удосконалення системи  управління витратами на підприємствах  пропонуємо здійснювати шляхом:

- виділення основних понять і процедур, системи управління витратами;

- виявлення існуючих проблем формування та контролю витрат на підприємстві;

- формування моделі управління витратами з урахуванням особливостей галузі та підприємства;

- побудови інформаційної системи;

- адаптації документообігу до обраної інформаційної системи;

- розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Таким чином, впровадження сучасних наукових і практичних методів управління витратами є основою розвитку підприємств харчової промисловості та функціонування галузі загалом.

Список використаних джерел

1. Давидович І.Є. Управління витратами : навч. посібн. / І.Є. Давидович. – Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. – Тернопіль : Вид-во "Економічна думка", 2010. – 228 с.
2. Панасюк В. Управління витратами виробництва / В. Панасюк. – Тернопіль : Вид-во "Економічна думка", 2009. – 118 с.
3. Череп А.В. Управління витратами суб'єктів господарювання. – Ч. 1 : монографія / А.В. Череп. – Вид. 2-ге, [стереотип.]. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2007. – 368 с.
4. Партин Г.О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій : монографія. – К. : Вид-во УБС НБУ, 2008. – 219 с.
5. Дем'яненко С.І. Менеджмент аграрних підприємств : навч. посібн. / С.І. Дем'яненко. – К. : Вид-во КНЕУ, 2005. – 347 с.
6. Ефремов В.С. Стратегическое планирование в бизнес-системах / В.С. Ефремов. – М. : Изд-во "Финпрес", 2008. – 240 с.