Характеристика міжнародних організацій зі стандартизації

 

    Вступ

    Кожному з нас як споживачеві, так і просто людині хочеться споживати якісну продукцію: якісну смачну їжу, гарну якісний одяг, жити в гарному надійному житло, отримувати гарну освіту і якісні послуги охорони здоров'я, а також безліч інших благ і послуг, в якості яких ми не повинні сумніватися.

    Цими  завданнями займаються різні організації  по стандартизації, сертифікації, метрології. У кожній окремій державі існують  власні служби, відомства, агентства, які  займаються цими питаннями. Але, як відомо, скільки людей, стільки й думок. У різних державах рівні, відповідні належної за якістю продукції, різняться. Десь якість товару за нормами вважається хорошим, а де-то нікуди не годиться. Саме для того, щоб у будь-якій точці земної кулі констатувати, що якість шпильки, зробленої в Китаї, або комп'ютера, зібраного в США, однаково прийнятно як у Китаї, так і США, і існують міжнародні організації по стандартизації, які визначають якийсь рівень, прийнятний для всіх.

    Настало XXI століттю призначено бути століттям високої якості у всіх його проявах - якість праці, продукції і послуг, якість навколишнього середовища, тобто реалізувати сучасну парадигму цивілізованого розвитку.

    Якість - політична, моральна та економічна категорія. Саме якість є основною умовою зміцнення  національної економіки. У цьому переконує досвід передових країн світу.

    У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної та екологічної безпеки.

    Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та ін.

    Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції.  
 
 
 

1. Поняття, основні цілі і завдання.

    Стандартизація -   діяльність,   що  полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи  можливих  завдань  з  метою  досягнення  оптимального  ступеня впорядкування  у  певній  сфері,  результатом  якої  є підвищення ступеня відповідності   продукції, процесів  та   послуг їх функціональному призначенню,  усуненню  бар'єрів  у торгівлі   і сприянню науково-технічному співробітництву.

      Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та  участь  у  якій  відкрита  для  відповідних органів усіх країн.

    Міжнародна  організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІСО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції  або послуги, які надають їм здатність  задовольняти обумовлені чи передбачувані  потреби.

    Міжнародна  організація по стандартизації створена у 1946 р. двадцятьмап'ятьма національними організаціями по стандартизації. Фактично робота її почалася з 1947 р. СРСР був одним із засновників організації, постійним членом керівних органів, двічі представник Держстандарту обирався головою організації.

    При створенні організації та виборі її назви враховувалася необхідність того, щоб абревіатура найменування звучала однаково на всіх мовах. Для цього було вирішено використати грецьке слово isos - рівний, ось чому навсіх мовах світу Міжнародна організація по стандартизації має коротку назва ISO.

    Сфера діяльності ІСО стосується стандартизації у всіх областях, крім електротехніки та електроніки, які відносяться до компетенції Міжнародна електротехнічної комісії (МЕК). Деякі види робіт виконуються спільними зусиллями цих організацій. Крім стандартизації ІСО займається проблемами сертифікації.

    ІСО визначає свої завдання наступним чином: сприяння розвитку стандартизації та суміжних видів діяльності у світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництвав інтелектуальної, науково-технічної і економічної областях.

    Основні об'єкти стандартизації та кількість  стандартів (у % від загального числа) характеризують широкий діапазон інтересів організації.

    Машинобудування  29%

    Хімія  13%

    Неметалічні матеріали  12%

    Руди  і метали  9%

    Інформаційна  техніка  8%

    Сільське  господарство  8%

    Будівництво  4%

    Спеціальна  техніка  3%

    Охорона здоров'я і медицина  3%

    Основоположні стандарти  3%

    Навколишнє  середовище  3%

    Упаковка і транспортування товарів  2%

    Решта стандартів відносяться до охорони здоров'я і медицини, охорони навколишнього середовища, іншим технічним областям. Питання інформаційної технології, мікропроцесорної техніки і т.п. - це об'єкти спільних розробок ISO/IEC. В останні роки ІСО приділяє багато уваги стандартизації систем забезпечення якості. Практичним результатом зусиль в цих напрямках є розробка і видання міжнародних стандартів.

    При їх розробці ІСО враховує очікування всіх зацікавлених сторін - виробників продукції (послуг), споживачів, урядових кіл, науково-технічних та громадських організацій.

    На  сьогоднішній день до ISO входить 161 країна зі своїми національними організаціями  з стандартизації. Україну в ISO представляє  Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі являються організаціями з стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн що розвиваються. Комітети-члени мають право брати участь у роботі будь-якого технічного комітету ІСО, голосувати за проектами стандартів, обиратися до складу Ради ІСО і бути представленими на засіданнях Генеральної асамблеї. Члени-кореспонденти (їх 25) не ведуть активної роботи в ІСО, але мають право на отримання інформації про розроблювані стандартах. Члени -абоненти сплачують пільгові внески, мають можливість бути в курсі міжнародної стандартизації.

    Сильні  національні організації в країнах-членах ІСО є опорою для її функціонування. Тому комітетами-членами визнаються тільки ті організації, які найкращим чином відображають становище своєї країни в галузі стандартизації та мають значний досвід і компетентність, що потрібно для ефективної діяльності з міжнародної стандартизації.

    Національні організації - це провідники всіх досягнень  ІСО в свої країни, а також виразники національної точки зору у відповідних технічних комітетах організації. 

2. Організаційна структура

    Організаційно в ISO входять керівні та робочі органи .

    Керівні органи: Генеральна асамблея (вищий  орган), Рада, Технічне керівне бюро. Робочі органи - технічні комітети (ТК),підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).

    Генеральна  асамблея - це зібрання посадових осіб та делегатів,призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представитине більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерігачі. Члени -кореспонденти та члени-абоненти беруть участь як спостерігачі.

    Рада  керує роботою ІСО в перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральної асамблеї, направити в комітети-члени питання для консультації або доручити комітетам-членам їх рішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і при необхідності Рада може приймати рішення шляхом листування. 

    

    Рис. 1. Організаційна  структура ІСО

    Рада  керує роботою ІСО в перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральної асамблеї, направити в комітети-члени питання для консультації або доручити комітетам-членам їх рішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і при необхідності Рада може приймати рішення шляхом листування.

    Раді  ІСО підпорядковується сім комітетів: Плако (технічне бюро), Стако

(комітет  з вивчення наукових принципів  стандартизації); КАСКО (комітет  зоцінки відповідності); ІНФКО (комітет  з науково-технічної інформації);

    ДЕВКОМ (комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються); КОПОЛКО (комітет щодо захисту інтересів споживачів); Ремко (комітет зі стандартних зразків).

    Плака готує пропозиції щодо планування роботи ІСО, з організації та координації технічних сторін роботи. У сферу роботи Плака входять розгляд пропозицій щодо створення і розпуску технічних комітетів, визначення галузі стандартизації, якою повинні займатися комітети.

    Стакі зобов'язаний надавати методичну та інформаційну допомогу Раді ІСО за принципами і методикою розробки міжнародних стандартів. Силами комітету проводяться вивчення основних принципів стандартизації та підготовка рекомендацій щодо досягнення оптимальних результатів у даній області. Стакі займається також термінологією і організацією семінарів з застосування міжнародних стандартів для розвитку торгівлі.

    КАСКО займається питаннями підтвердження  відповідності продукції, послуг процесів і систем якості вимогам стандартів, вивчаючи практику цієї діяльності та аналізуючи інформацію. Комітет розробляє керівництва по випробувань та оцінки відповідності (сертифікації) продукції, послуг, систем якості, підтвердження компетентності випробувальних лабораторій та органів з сертифікації. Важлива сфера зайнятості КАСКО - сприяння взаємному визнання та прийняття національних і регіональних систем сертифікації, а також використанню міжнародних стандартів у галузі випробувань і підтвердження відповідності. КАСКО спільно з МЕК підготовлений цілий ряд посібників з різних аспектів сертифікації, які широко використовуються в країнах-членах ISO та IEC: принципи, викладені в цих документах, врахованів національних системах сертифікації, а також є основою для угод з оцінки відповідності взаємопоставляємої продукції в торгово-економічних зв'язках країн різних регіонів. КАСКО також займається питаннями створення загальних вимог до аудиторів з акредитації випробувальних лабораторій і оцінкою якості роботи посилаючою органів; взаємного визнання сертифікатів відповідності продукції та систем якості та ін.

    ДЕВКО вивчає запити країн, що розвиваються в галузі стандартизації та розробляє рекомендації щодо сприяння цим країнам у даній області.

    Головні функції ДЕВКО: організація обговорення в широких масштабах всіх аспектів стандартизації в країнах, що розвиваються, створення умов для обміну досвідом з розвиненими країнами; підготовка фахівців з стандартизації на базі різних навчальних центрів у розвинених країнах; сприяння ознайомчим поїздок фахівців організацій, що займаються стандартизацією в країнах, що розвиваються, підготовка навчальних посібників з стандартизації для країн, що розвиваються; стимулювання розвитку двостороннього співробітництва промислово розвинених і країн, що розвиваються держав у галузі стандартизації та метрології. У цих напрямках ДЕВКО співпрацює з ООН. Одним з результатів спільних зусиль стало створення і функціонування міжнародних центрів навчання.

    КОПОЛКО вивчає питання забезпечення інтересів  споживачів і можливості сприяння цьому через стандартизацію; узагальнює досвід участі споживачів у створенні стандартів і становить програми з навчання споживачів в області стандартизації та доведення до них необхідної інформації про міжнародні стандарти. Цьому сприяє періодичне видання Переліку міжнародних та національних стандартів, а також корисних для споживачів посібників: "Порівняльні випробування споживчих товарів", "Інформація про товари для споживачів", "Розробка стандартнихметодів вимірювання експлуатаційних характеристик споживчих товарів" та ін.

    КОПОЛКО брав участь у розробці керівництва ISO/IEC з підготовки стандартів безпеки.

    Ремко надає методичну допомогу ІСО  шляхом розробки відповідних посібників з питань, що стосуються стандартних зразків (еталонів). Так, підготовлений довідник зі стандартних зразків і кілька посібників: "Посилання на стандартні зразки в міжнародних стандартах", "Атестація стандартних зразків. Загальні і статистичне принципи " та ін. Крім того, Ремко - координатор діяльності ІСО зі стандартних зразків зміжнародними метрологічними організаціями, зокрема, з МОЗМ - Міжнародною організацією законодавчої метрології. 

    3. Порядок розробки міжнародних стандартів

    Безпосередню  роботу зі створення міжнародних  стандартів ведуть технічні комітети (ТК); підкомітети (ПК, які можуть засновувати ТК) і робочі групи (РГ) з конкретних напрямків діяльності.