Ценообразование в Украине

СУЧАСНІ АСПЕКТИ  ЦІНОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ 

 

Вступ. На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни підприємства перебувають у непростих економічних умовах, що пояснюється фінансовою кризою. Щоб комерційна діяльність підприємств була успішною, потрібно обрати виважену цінову політику і послідовно реалізовувати обґрунтовану цінову стратегію. Для будь-якої господарської системи важливим елементом є ціни та механізм їх ціноутворення. Саме в ринкових умовах визначають, що, як і для кого виробляти. Українські виробники потребують методичних рекомендацій, як вести цінову політику, встановлювати конкурентоздатні ціни, адже зараз практично відсутні такі методичні розробки та відповідні нормативні документи з питань обґрунтування цін. Тож сьогодні, в умовах ринку, проблема обґрунтування і адаптації цін та процесу ціноутворення є особливо актуальною.

Метою даної роботи є узагальнення проблеми ціноутворення в нинішній українській економіці та механізм державного регулювання ціноутворення. Стаття вирішує такі завдання: аналіз практичного ціноутворення та розробка пропозицій, що стосуються удосконалення цього процесу; форми і методи державного регулювання цін та розглядається інформація яка потрібна для цінового рішення.

 

На сьогодні ціноутворення займає ключове місце в системі ринкових відносин. Важливе значення ціноутворення як економічного інструменту полягає в тому, що воно безпосередньо впливає на характер формування та величину доходу (прибутку) підприємства у процесі реалізації його продукції.

 

В Україні формування ринку відбувається складно і суперечливо, результатом чого є безліч проблем, необхідність невідкладного вирішення яких зрозуміла для всіх. Серед найважливіших завдань, що поставлені перед Україною сьогодні, провідне місце займає створення і впровадження такого механізму правового регулювання господарської діяльності, який забезпечив би фінансово-економічну стабільність підприємств України і детінізацію її економіки. Важливу роль у забезпеченні цієї стабільності відіграє цінова політика держави та правове регулювання цін і ціноутворення.

 

Аналізуючи  інформацію про ціни, можна до мінімуму скоротити непередбачувані ситуації у сфері цінової політики. Важливою умовою виживання підприємства у  невизначеності ринкового оточення є правильна оцінка всіх умов ринку і можливостей підприємства у визначенні цін на реалізовану продукцію, послуги, а також набуті чинники (засоби) виробництва.

Підприємство  здійснює розвиток технології, організації  виробництва, створює умови для  контролю якості продукції. Але ефективність продукції, яку випускає підприємство (тобто ступінь вигідності певної продукції для підприємства), апробує ринок, ціною її реалізації. Ціна відіграє визначальну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів.

 

Рис.1 Інформація, яка потрібна для ухвалення цінового рішення 

 

Однією з  причин складності ціноутворення є  наявність гострої конкуренції. Одні фірми у своїй діяльності використовують інновації, інші працюють за принципом «наслідування». Тому потрібно вміти реально оцінити позиції свого товару стосовно товарів конкурентів. Від цього залежить, чи реально встановити вищу ціну на товар, чи навпаки – зробити ставку на нижчу ціну.

Сьогодні в  Україні, поширена так звана система  «відкатів», яка істотно впливає на підвищення ціни на виробничу продукції. Велика кількість перепродавців ресурсів теж істотно впливає на ціни товару.

Для розробки відповідної  цінової політики підприємство повинне  чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу положення підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.

 

Сьогодні в  Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб’єктів господарювання (табл. 1).

 

Таблиця 1

 

 

Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого –  створює більш-менш справедливі  умови функціонування для всіх учасників  економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій монополістичне ціноутворення, штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо.

Політика ціноутворення  може переслідувати самі різноманітні цілі, основні з яких представлені на рисунку 2.

 

 

 

 

 

Рис. 2 Цілі політики ціноутворення.

Ставлячи метою своєї  цінової політики максимізацію поточного  прибутку, підприємства, як правило, не аналізують можливі стратегічні  наслідки. Вони можуть виникнути як унаслідок продуманих відповідних дій конкурентів, так і впливу інших ринкових факторів.

Державне регулювання  цін являє собою діяльність держави, спрямовану на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів  господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти та інші економічні параметри в державі.

Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці. Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки є:

-забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке не призводило б до руйнівних наслідків для економіки; здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення;

-стримування  інфляційного підвищення цін  через запровадження заходів, які усували б причини його виникнення;

-запобігання  споживанню соціально шкідливих  товарів або тих, що можуть  загрожувати життю та здоров'ю  людини.

Втручання держави  в процес ціноутворення здійснюється в трьох основних формах: обмеження  рівня ціни; уведення податкових платежів, що призводять до вилучення доходів у виробників та споживачів; державна підтримка цін через дотації. 

 

Це втручання  здійснюється за допомогою різноманітних  методів державного регулювання  цін, які можна об'єднати у дві групи: прямі й непрямі (опосередковані) (рис.3 ).

 

 

 

Рис. 3 Форми й методи державного регулювання цін 

Дії держави  стосовно регулювання цін :

1. Визначення  базових напрямів цінової політики;

2. Стимулювання  активізації підприємницької діяльності  вітчизняного виробника;

3.Впровадження  заходів проти монопольних цін; 

4.Обмеження  зростання цін на товари першої  необхідності.

Державний регулюючий вплив на ціноутворення може бути прямим та опосередкованим (табл. 3).

 

Діюча система  цін в українській економіці зорієнтована на врахування особливостей підприємницької діяльності суб’єктів вітчизняного ринку, але аналіз її використання виявив ряд недоліків:

1. В умовах  розбалансованості внутрішнього  ринку досить висока частка  вільних цін. 

2. Недостатньо  уваги приділено механізму «відпуску цін».

3. Простежується організація  вітчизняних цін на рівень  світових.

 

 

Таблиця 3

 

Враховуючи, що вітчизняна економіка до цього не готова, орієнтація на рівень світових цін певною мірою підриває економічну незалежність української держави. В цілому, державне регулювання цін повинно бути спрямовано на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечив би рентабельність виробництва, паритет цін в різних галузях народного господарства, недопущення інфляційних проявів та стабільність інших економічних параметрів в державі.

Державне регулювання  рівня цін має бути постійним  з врахуванням їх динаміки і співвідношення, комплексу заходів щодо аналізу  всіх ціноутворюючих факторів: наявності  сировини, матеріалів за доступними цінами, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці.

Висновки. Процес формування цінової політики підприємства є дуже складним, багатогранним і  передбачає передусім неодмінний контроль за виконанням цінової стратегії  підприємства і врахування всіх чинників, які можуть впливати на здійснення цього процесу.

 

Підприємство  повинно сформувати конкретні цілі ціноутворення, які будуть відповідати  загальним маркетинговим цілям  компанії в цьому сегменті, юридичним  вимогам, а також особливостям продукту. Повинна бути досягнута рівновага між витратами та виробництвом з одного боку, та з іншого боку, цінністю продукту для клієнта та маркетинговими факторами, важливими в типових ситуаціях конкуренції. Аналіз ціноутворення потрібно починати з чіткого визначення ринкових цілей.

 

Держава повинна  контролювати кількість дистриб’юторів, що в кінцевому результаті позитивно  відобразиться на ціноутворенні, а  це буде сприяти зменшенню потенційних  можливостей надходження в обіг фальсифікованих товарів.

 

Ціновий менеджмент характеризується великою складністю. Найчастіше недоліки викликані спадщиною  планової економіки, коли ціни визначалися  директивно, браком знань в області  маркетингу. Тому дослідження в сфері  ціноутворення та розробка маркетингових підходів є такими важливими і необхідними для застосування в діяльності українських підприємств.

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Пінішко В.С., Мединська Т.В. Ціни і ціноутворення : навч.-метод.

Посібник / В.С.Пінішко, Т.В. Мединська – Львів, 2009. – 56 с.

2. Литвиненко  Я.В. Сучасна політика ціноутворення  : навч. посібник /

Я.В. Литвиненко – К. : Вид. центр МАУП, 2010. – 212 с.

3. Артус М.М.  Формування механізму ціноутворення  в умовах ринкової 

економіки / М.М. Артус – Тернопіль, 2010. – 54 с.

4. Тормоса Ю.Г. Ціни і цінова політика : навч.-метод. Посібник / Ю.Г.

Тормоса – К. : Вид. центр КНЕУ, 2009. – 422 с.

5. Шкварчук Л.О.  Ціноутворення : підручник / Л.О.  Шкварчук – К.:

Кондор. – 2008. – 460с.

6. Корінєв В.Л. Маркетингова  цінова політика : Навчальний посібник /

В.Л. Корінєв, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. – К.: Центр навчальної літератури, – 

2007. – 200 с. 

7. Покатаєва О.В. Державна  регуляторна політика щодо механізму 

ціноутворення на товари // Держава  та регіони. Серія: Економіка та

підприємництво. – 2011. –№ 3. – С. 142–150.

8. Корінєв В.Л. Маркетингова  цінова політика : Навчальний посібник /

В.Л.Корінєв – К.: Центр  навчальної літератури, – 2007. – 200 с.

263