Загальні положення визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні в цивільному судочинстві

Але 16.02.2010 року набрав чинності Закон  України № 1837 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  щодо врегулювання питань міжнародного приватного права». Цей Закон вніс суттєві зміни в положення ЦПК України щодо визнання та виконання іноземних судових рішень.

Так, Законом № 1837 було розширено  поняття «іноземного суду» та значно спрощено застосування такої  підстави, як принцип взаємності, у  разі відсутності міжнародного договору з іноземною державою, рішення  суду якої має виконуватися в Україні. У новій редакції ч. 2 ст. 390 ЦПК  України сказано: «Якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведене інше».

Тому, сподіваємось, що внесені зміни  будуть ефективними та значно спростять  можливість виконання рішень іноземних  судів будь-якої держави на території  Україні. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання або визнання рішення іноземного суду в цивільному судочинстві

 

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції  яких належить розгляд цивільних  чи господарських справ; іноземних  чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено  міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною  Радою України, або за принципом  взаємності.

2. У разі якщо визнання  та виконання рішення іноземного  суду залежить від принципу  взаємності, вважається, що він існує,  оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання  в Україні протягом трьох років  з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення  періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання  протягом усього строку проведення стягнення  з погашенням заборгованості за останні  три роки.

Суди, що розглядають  справи про надання дозволу на примусове виконання рішення  іноземного суду

1. Питання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду розглядається  судом за місцем проживання (перебування)  або місцезнаходженням боржника.

2. Якщо боржник не має  місця проживання (перебування) або  місцезнаходження на території  України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження  невідоме, питання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду розглядається  судом за місцезнаходженням в  Україні майна боржника.

Порядок подання  клопотання про надання дозволу  на примусове виконання рішення  іноземного суду

1. Клопотання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду подається  до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно  до міжнародного договору, згода  на обов'язковість якого надана  Верховною Радою України, іншою  особою (її представником).

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України,  передбачено подання клопотання  про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного  суду через органи державної  влади України, суд приймає  до розгляду клопотання, що надійшло  через орган державної влади  України.

Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду подається  у письмовій формі і повинно  містити:

1) ім'я (найменування) особи,  що подає клопотання, зазначення  її місця проживання (перебування)  або місцезнаходження;

2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження  чи місцезнаходження його майна  в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

Суд за заявою особи, яка  подає клопотання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду, може вжити  передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такого клопотання, якщо невжиття заходів  забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення  суду.

2. До клопотання про  надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного  суду додаються документи, передбачені  міжнародними договорами, згода  на обов'язковість яких надана  Верховною Радою України.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України,  не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого  договору, до клопотання додаються  такі документи:

1) засвідчена в установленому  порядку копія рішення іноземного  суду, про примусове виконання  якого подається клопотання;

2) офіційний документ  про те, що рішення іноземного  суду набрало законної сили (якщо  це не зазначено в самому  рішенні);

3) документ, який засвідчує,  що сторона, стосовно якої постановлено  рішення іноземного суду і  яка не брала участі в судовому  процесі, була належним чином  повідомлена про час і місце  розгляду справи;

4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого  часу рішення іноземного суду  підлягає виконанню (якщо воно  вже виконувалося раніше);

5) документ, що посвідчує  повноваження представника (якщо  клопотання подається представником);

6) засвідчений відповідно  до законодавства переклад перелічених  документів українською мовою  або мовою, передбаченою міжнародними  договорами України.

4. Суд, встановивши, що  клопотання і документи, що  додаються до нього, не оформлено  відповідно до вимог, передбачених  цією главою, або до клопотання  не додано всі перелічені документи,  залишає його без розгляду  та повертає клопотання разом  з документами, що додано до  нього, особі, що його подала.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного суду

1. Про надходження клопотання  про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного  суду суд у п'ятиденний строк  письмово повідомляє боржника  і пропонує йому у місячний  строк подати можливі заперечення  проти цього клопотання.

2. Після подання боржником  заперечень у письмовій формі  або у разі його відмови  від подання заперечень, а так  само коли у місячний строк  з часу повідомлення боржника  про одержане судом клопотання  заперечення не подано, суддя  постановляє ухвалу, в якій визначає  час і місце судового розгляду  клопотання, про що сторони повідомляються  письмово не пізніше ніж за  десять днів до його розгляду.

3. За заявою будь-якої  із сторін і за наявності  поважних причин суд може перенести  час розгляду клопотання, про  що повідомляє сторони.

4. Розгляд клопотання  про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного  суду проводиться суддею одноособово  у відкритому судовому засіданні.

5. Неявка без поважних  причин у судове засідання  будь-якої із сторін або їх  представників, стосовно яких  суду відомо про своєчасне  вручення їм повістки про виклик  до суду, не є перешкодою для  розгляду клопотання, якщо будь-якою  з сторін не було порушено  питання про перенесення його  розгляду.

6. Розглянувши подані  документи та вислухавши пояснення  сторін, суд постановляє ухвалу  про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного  суду або про відмову у задоволенні  клопотання з цього питання.  Копія ухвали надсилається судом  сторонам у триденний строк  з дня постановлення ухвали.

7. Якщо рішення іноземного  суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині  чи з якого часу воно підлягає  виконанню.

8. Якщо в рішенні іноземного  суду суму стягнення зазначено  в іноземній валюті, суд, який  розглядає це клопотання, визначає  суму в національній валюті  за курсом Національного банку  України на день постановлення  ухвали.

9. Розгляд питання про  вжиття передбачених цим Кодексом  заходів забезпечення позову  здійснюється відповідно до статей 151-155 цього Кодексу.

Підстави для  відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду не  задовольняється у випадках, передбачених  міжнародними договорами, згода  на обов'язковість яких надана  Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України,  такі випадки не передбачено,  у задоволенні клопотання може  бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного  суду за законодавством держави,  на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно  якої постановлено рішення іноземного  суду, була позбавлена можливості  взяти участь у судовому процесі  через те, що їй не було належним  чином повідомлено про розгляд  справи;

3) якщо рішення ухвалене  у справі, розгляд якої належить  виключно до компетенції суду  або іншого уповноваженого відповідно  до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення  суду України у спорі між  тими самими сторонами, з того  ж предмета і на тих же  підставах, що набрало законної  сили, або якщо у провадженні  суду України є справа у  спорі між тими самими сторонами,  з того ж предмета і на  тих же підставах до часу  відкриття провадження у справі  в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений  міжнародними договорами, згода  на обов'язковість яких надана  Верховною Радою України, та  цим Законом строк пред'явлення  рішення іноземного суду до  примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору  за законами України не підлягає  судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення  загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених  законами України.

Ухвала про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду або про  відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені  цим Кодексом.

 На підставі рішення  іноземного суду та ухвали  про надання дозволу на його  примусове виконання, що набрала  законної сили, суд видає виконавчий  лист, який надсилається для виконання  в порядку, встановленому законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Цивільний процесуальний кодекс України, N 1618-IV, 18.03.2004 
2. Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів. Закон України від 29 листопада 2001 р. // zakon.rada.gov.ua.  
3. Гуцалова К. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про визнання і виконання рішень іноземних судів: аналіз міжнародних і національних правових норм. / Збірка коментованого законодавства. / Виконання судових рішень. – К.: Юстиніан, 2002. – С. 479–483.