Сутність та структура політичної влади

МІНІСТЕРСТВО  ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Кафедра суспільних та гуманітарних наук 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Сутність та структура політичної влади» 
 

          Виконала  студентка

          Групи : 2-ЕП

          Шифр:04

          Дорофєєва Н.О.

          Перевірив:Цюрупа М.В. 
 

КИЇВ 2010

Політична влада: сутність і  структура 

     Влада  є однією з фундаментальних засад політичного розвитку  суспільства.Вона має правовий, економічний, духовно-ідеологічний  характер,  існує скрізь,  де  наявні будь-які стійкі  об'єднання людей, тісно пов'язана з політичною сферою, є засобом здійснення і способом  утвердження певної політики.  Політична влада виникла раніше  за  владу державну і визначає реальну здатність соціальної  групи чи індивіда виявляти свою волю. Вона є невід'ємною складовою  загального  визначення  влади як форми соціальних  відносин,  якій  властивий всеохоплюючий характер, здатність проникати в усі  сфери  людської діяльності.  

     Політична   влада —  здатність  і  можливість   здійснювати  визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх  об'єднань  за  допомогою  волі, авторитету, права, насильства; організаційно- управлінський   та  регулятивно-контрольний механізм   здійснення політики.  Більшість вчених  вважає,  що  джерелом  влади є політичне панування,  яке постає як панування інтересу,  має багато  форм,  основною  з яких  влада. У політичній практиці  інколи  помилково тлумачать навпаки,  що  влада — джерело панування.  Автори  таких  тлумачень не враховують, що для завоювання влади необхідно  спершу  стати реальною політичною панівною силою і завоювати владу, а далі — закріпити своє панування.

     Поняття «політична влада» ширше від поняття  «державна влада».  По-перше,  політична влада виникла раніше  від державної,  ще  в додержавну  добу.  По-друге, не кожна політична влада є владою  державною    (наприклад,   влада   партій,   рухів,    громадських організацій), хоча будь-яка державна влада — завжди політична. По-  третє,  державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією  на примус, правом видавати закони тощо. Проте, окрім примусу, вона  послуговується     іншими    засобами    впливу:     переконанням,  ідеологічними, економічними чинниками тощо. Проблема  теоретичного  аналізу політичної  влади  полягає  у з'ясуванні  трьох  питань: сутність влади  (кому  вона  служить?); зміст  влади (у чиїх  руках перебуває?); форма влади (як  вона організована, якими є апарат і методи її здійснення).

     Характеристика  політичної влади потребує розгляду питання про  її суб'єкт і об'єкт.

     Суб'єкт  політичної влади. Ним є джерело  активної  предметно- практичної  політичної діяльності, спрямованої  на  об'єкт.  Існує думка,  що  поняття  «суб'єкт влади» і  «носій  влади»  нетотожні.

     Суб'єкт  влади  — це соціальні групи, насамперед  панівні  класи, політичні  еліти,  окремі лідери; носії влади — державні  та  інші політичні  організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів  політичне  домінуючих соціальних груп.  Такий  поділ  е відносним. Побутує й інша класифікація владних суб'єктів. Згідно з нею суб'єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:

     1.  Первинним  суб'єктом за республіканського,  демократичного правління  є  народ — носій суверенітету і єдине джерело  влади  в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади  та  місцевого  самоврядування. Поняття  народ  неоднорідне: основними  суб'єктами  влади є великі групи  населення,  об'єднані спільністю  корінних  інтересів і цілей;  неосновними  —  невеликі етнічні групи, релігійні громади тощо.

     2.   Вторинні   суб'єкти   носіїв   влади   —   малі   групи,  представницькі   колективи,  партії,  асоційовані   групи,   групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо.  Суверенним суб'єктом   політичної  влади  є  громадянин  держави,   наділений конституційними  правами та обов'язками. Суттєву  роль  у  владних відносинах відіграють політичні лідери. Наслідки їхньої  політики, як  відомо,  різні: прогресивні й регресивні, плідні та безплідні, благополучні й трагічні. І, нарешті, сукупним (колективним) носієм політичної  влади є сама політична система суспільства  як  спосіб організації і розвитку соціальних спільнот і їх стосунків.

     Об'єкт  політичної влади-це явища і процеси політичної сфери, на які спрям ована  дія суб'єктів політики. До розуміння об'єкта влади  треба підходити  діалектичне, оскільки певні суб'єкти і об'єкти  влади можуть  мінятись місцями залежно від обставин і  ролі.  Скажімо, класи,  соціальні  групи, етнічні спільноти,  окремі  громадяни, громадсько-політичні  організації  є  суб'єктами   або   носіями політичної влади, водночас вони і стосунки між ними є  об'єктами владного  впливу. До об'єктів політичної влади  відносять  також усі  сфери  суспільного життя — економічну, духовну,  соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

     Основними  формами політичної влади є панування,  політичне  керівництво  й управління. Панування — це абсолютне чи  відносне підкорення  одних  людей  (соціальних  груп)  іншим.   Політичне керівництво   й   управління   реалізуються   через    прийняття стратегічних  і  тактичних  рішень  до  об'єктів  влади,   через організацію, регулювання та контроль їх розвитку.

Форми політичної влади розрізняють за критерієм головного суб'єкта правління. До них належать:

— монархія  — єдиновладне (абсолютне чи з конституційним  обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха);

—  тиранія  — одноосібне  деспотичне  правління  внаслідок насильницького захоплення влади;

— аристократія — влада кращих, тобто верхівкової, знатної, привілейованої групи;

— олігархія — влада небагатьох багатих;

— тимократія — особлива форма олігархії, за якою  державна влада  належить  привілейованій більшості, яка  володіє  високим майновим цензом, часто — військовою силою;

— теократія — влада церкви;

— охлократія — влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічно;

—   демократія   — влада народу  на  основі   закону   та забезпечення прав і свобод громадян.

     Політична влада втілюється через механізм владних відносин. Польський політолог Єжи Вятр запропонував таку його структуру:

— наявність  у владних відносинах не менше  двох партнерів;

—  волевиявлення  володаря здійснюється у  вигляді  певного акту, який передбачає санкції за непідкорення його волі;

— обов'язкове підкорення тому, хто здійснює владу;

—  соціальні  норми,  що закріплюють право  одних  видавати, інших — їм підкорятися (правове забезпечення).

     Такий механізм владних відносин, чітко  працюючи, забезпечує оперативність  і  дієвість  взаємозв'язку  суб'єкта  і  об'єкта, реалізацію функцій.

 Такими  функціями є:

—  інтегративна  (полягає в об'єднанні соціально-політичних сил суспільства);

—  регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість);

—  мотиваційна  (формування мотивів політичної  діяльності, передусім загальнозначущих);

—  стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література:

1.  Бебик В. Еліта, елітарність, лідерство // Віче. – 1993. – № 7.

2.  Кухта Б. Політичні еліти і політичне лідерство. – Львів, 1995.

3.  Політологія  / за ред. О. В. Бабкіної. –  К., 2001.

4.  Політологія:  наука про політику. – К., 2002.

5.  Рябов С. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. – К., 1996.

6.  Хамитов В. Введение в науку о власти. – М., 1996.