Сутність, структура і функції політичної системи

Політична система - цілісна впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, стосунків, процесів, політико- правових відносин, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і функціонує політична влада, регулюються суспільні відносини, досягається соціальна та політична стабільність.

Політичні зміни - це реакція на різні змінні фактори, які ведуть до якісних перетворень, коли змінюються спосіб і характер взаємодії між політичними суб'єктами, між політичною системою та зовнішнім середовищем.

Влада є центральним елементом  будь-якої політичної системи.

Спосіб функціонування влади  або політичний режим є визначальним критерієм типології політичних систем.

Політичні системи кваліфікуються так:

•    конституційна - англо-американська політична система (США, Англія, Канада, Австралія), над усе цінує свободу особи, масовий добробут і безпеку, законослухняність громадян. Для цієї політичної системи характерні чітко структурована багатопартійність, поділ влади і високий ступінь стабільності;

•   ліберально-демократична-політично-ліберальна континентально-європейського типу (Франція, Німеччина, Італія). Для цих країн характерні різноманітність політичних партій з різними ідеологіями і традиціями;

•   авторитарна - політична система доіндустріальних або частково індустріальних країн Азії, Африки, Латинської Америки. Для такої політичної системи властиво поєднання західних цінностей, етнічних та релігійних традицій, нечіткий поділ влади. Армія та бюрократичний апарат часто беруть на себе законодавчі функції, владні органи втручаються в судові процедури. Для цієїсистеми характерний особливий авторитаризм, влада однієї партії, високийпотенціал насильства. Політична участь громадян у державних справах обмежена у кращому разі місцевим рівнем;

•   тоталітарна політична система - фашистська Німеччина, Італія. Тут відсутня незалежність групи інтересів. Діяльність ЗМІ контролюється владою, влада централізована, високий ступінь насильства, засилля бюрократії.

До політичної системи  входять:

•   політична (державна) влада;

•   політичні інститути;

•   політичний процес (політична діяльність);

•   політичні відносини;

•   політико-правові норми;

•   політична культура та ідеологія;

•  людина як основний носій усіх видів політичної влади та діяльності.

Складові політичної системи  мають різну суспільну якість (інститути, відносини, процеси, норми, ідеї):

•  держава, яку уособлюють такі інститути, як глава держави, парламент, Кабінет Міністрів, судова влада;

•  інститути недержавного характеру теж входять у політичну систему або тісно взаємодіють з нею. Це політичні партії, громадські організації, товариства, політичні рухи, громадська думка, засоби масової комунікації;

•   політичні відносини - це взаємодія первинних (нації, соціальні групи, індивідууми) і вторинних (політичні інститути, групи риску, лобі) суб'єктів політики, держави і громадян з приводу влади, обміну її ресурсами;

•  політичний процес - це функціонування політичної системи, яка еволюціонує в політичному просторі й часі, а політична діяльність є змістом такого функціонування;

•  політичні норми як компонент політичної системи відіграють роль регуляторів політичної діяльності. Головними з них є правові норми - правила, що їх встановлює держава, і виконання їх забезпечує державним примусом. Існують теж норми - звичаї, моральні норми, корпоративні норми (норми певних об'єднань);

•  ідеології як систематизовані уявлення про суспільство, засновані на сукупності теоретичних знань, ціннісних орієнтацій та вірувань певних суспільних груп і спільнот;

 

•  політична культура, її рівень і типи значною мірою зумовлюють характердіяльності, владних структур та інших суб'єктів політичної діяльності складові політичної системи.

Тільки в сукупності складові політичної системи можуть забезпечити  ефективність її існування та функціонування.

Життєдіяльність та сила впливу політичної системи на розвиток суспільства та її управлінські механізми знаходять вияв у її функціях. Можна виділити такі функції політичної системи суспільства:

•  нормативно-регулятивна;

•  репрезентативна (представництво національних, регіональних та соціальних групових інтересів; виявлення та врегулювання суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи);

•  інтегруюча: інтеграція загальносуспільних інтересів, цілей та цінностей з метою об'єднання суспільних груп; консолідація суспільних інтересів; національна інтеграція під впливом діяльності національної держави;

•   організація та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпечення їх стабільного функціонування;

•  політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто включення людей у політичне життя.

Володіючи владним верховенством, політична система є такою, що підтримує порядок у суспільстві, перетворює суспільство відповідно до змін і вимог, які народжуються в ньому, приймаючи відповідні рішення і забезпечуючи їх реалізацію. Здійснюючи нормотворчу функцію, політична система через свої інститути приймає необхідні політичні рішення (закони, укази, постанови уряду і т.ін.), які органами виконавчої влади перетворюються в управлінські рішення і реалізуються ними в практичній діяльності. Саме таким чином здійснюється процес взаємодії між політичною системою і управлінням.

Сучасна політична система  України перебуває на етапі становлення, враховуючи всі її складові в контексті статусу незалежної демократичної держави. Становлення політичної системи в Україні проходить у руслі модернізації суспільства, яка реалізується еволюційним шляхом.

Якщо говорити про новий  етап у розвитку політичної системи в Україні, то відрахунок можна вести від 28 червня 1996 р., коли була прийнята новаКонституція України.

Сучасні державотворчі процеси в Україні, потреби виходу із соціально-економічної кризи вимагають збалансованого розвитку політичної, економічної, соціальної систем з урахуванням українського історичного та цивілізаційногорозвитку. Сама модернізація політичного розвитку та її управлінських засад повинназдійснюватися напрацюванням та урахуванням політичної теорії.

Політичну систему в Україні  ще не можна вважати сталою, тому саме виборчі процеси слугують імпульсом  до її вдосконалення та зростання політичної зрілості громадян і формування нової політико-управлінської еліти зі зростанням її політичної свідомості та відповідальності перед народом за державотворчі процеси на шляху до демократії.