Історія політичних та правових вчень

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України

 Харківський  національний університет ім.В.Н  Каразіна

                                             Кафедра політології 
 
 
 
 

Утопічні  проекти Томаса Мора та Томазо Кампанели:порівняльний аналіз

Курсова робота з навчальної дисципліни

«Історія  політичних та правових вчень» 
 
 

                                                  Виконав:

                                                                     студент групи СП-13

                                                      Ганжа А.М 

                                                                Научний керівник:

                                                           д.ф.н професор

                                                         Денисенко І.Д

Харків

2011

План 

1.Вступ………………………………………………..

 Розділ І. Утопія як політико-правова          доктрина……………………………………………...

         1.1.Утопічний проект ідеального  суспільства Т.Мора………………………………………………..

       1.2.Утопічний проект ідеального  суспільства   Т.Кампанели……………………………………….....

Розділ ІІ. Структура  утопічних конструкцій в контексті  компаративістського підходу…………..........................................................

    2.1. Загальні  моменти в інтерпретаціях устрою  та принципів побудови ідеальної  держави………………………………………………..

   2.2. Специфіка  функціонування суспільного ідеалу  в контексті розробки різних  варіантів соціальної утопії…………………………………………………...

Висновки……………………………………………….

Список використаної літератури……………………………………………… 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Утопія як політико-правова доктрина 
 

 
Утопія спочатку являла з себе жанр художньої літератури, дуже близькою до наукової фантастики, яка описує модель ідеального розвитку суспільства з точки зору авторiв.Вчення характеризується вірою автора в бездоганність своєї ідеології, яка є найбільш правильною з позиції ідеолога.Назва жанру походить від однойменного роману Томаса Мора , що означало місце, якого немає. Вперше ж у значенні «модель ідеального суспільства» це слово зустрічається в книзі подорожей англійського священика Семюела Перчеса «Паломництво».В цьому творі вперше було згадане слово" утопічний ». При усій уявній,вочевидь, особливо для буденної свідомості, дати вичерпне поняття утопії та утопічністi досить непросто. Перш за все, стає абсолютно очевидною неспроможністю спроби визначити утопію виключно як «нездійсненну мрію», химеру, безумовну фантазію, загалом, як антонім понятть «дійсність», «реальність», «можливість». При всій його поширеності, таке розуміння утопії та утопічність зовсім не гарантує фіксування в ньому сутнісних характеристик феномена, спростовується умовністю і відносністю нездійсненність, нереальності, виключної фантастичності тих чи інших утопічних навчань та ідей. На обмеженість розуміння утопії тільки як нездійсненних мрій, породжених «кабінетним мисленням» і відірваністю від дійсності, причому у розумінні характерному не тільки для буденного рівня свідомості, а й для спроб теоретичного осмислення даного жанру соціальної думки, звертає особливу увагу і відомий вітчизняний дослідник утопії і утопізму В.Г. Хорос. Утопія, підкреслює він, відображає важливі соціальні та духовні потреби людей, використовується істотною формою вираження інтересів соціально-історичних суб'єктів, тобто відіграє значну роль у соціальному житті і практиці індивідів. 
У рамках вивчення соціально-історичної ролi утопії було встановлено, що її найсуттєвішою характеристикою власне і виступає те, що в самі різні епохи, в різних соціально-історичних та ідейно-політичних ситуаціях вона щоразу постає як самоозначена і самодостатня духовно-практична освіта. Як самовідтворюється цілісність, що не піддається подолання шляхом критичної рефлексії будь-якого ступеня правильності та достовірності, самої переконливої ​​демонстрації неспроможності, помилковості або неадекватності певним соціально-історичним реаліям її уявлень та ідеалів. До того ж, як тепер відомо з історії вивчення утопії, сама по собі вона ніколи не піддається критичної переоцінки і деструкції в залежності від найбільш очевидних негативних наслідків результатів її практичного застосування. У соціальній, а ще більше в соціокультурній іпостасі, осмислення утопії перед нами постає своєрідний «закон» наявності та функціонування утопії в історичній життєдіяльності соціальних суб'єктів. Можна зафіксувати такі його ознаки, як «повторюваність» в самі різні епохи, «стійкість» в самих різних історичних ситуаціях і соціально-політичних умовах. Нарешті «необхідність», тому що утопія не тільки кожен раз виробляється і відтворюється в «проективнiй» свідомості діючих суб'єктів, в здійснюваному ними процесі визначення мети, яка реалізує якусь непереборну потребу, в самому значному числі ситуацій визначає розвиток подій, історичних і політичних ситуацій, демонструє свою вражаючу дієздатність, з необхідністю зумовлює подальший хід історії. 
 

Першою утопією  в історії західної літератури вважається твір Платона «Держава». Тема твору-проблема ідеальної побудови держави.Філософ ділив державу на три стани: 
- Вищiй стан 
- Вартовий стан 
- Стан інших громадян 
У першому стані Платон робить акцент на тому, що на чолі держави повинні стояти мудрі люди, філософи.Другий стан про безпеку держави.Третiй стан має забезпечити природні потреби людей.Спiльне майно, приватна власність заборонена.Такий державний устрій, на думку Платона, є найбільш прийнятним, серед існуючих форм правління державою.Автор перший утопічного вчення критикував всі існуючі на той момент типи держави, вважаючи що всі вони ведуть до масової деградації суспільства, проблема збереження єдності держави - переважно проблема збереження внутрішньої єдності серед стану вартою. 
 Дослідники утопічних навчань виділяють два типи утопій: технократичний і соціальний.Соціальние проблеми викорінюються шляхом форсування науково-технічного прогресу, а також які припускають можливість зміни людьми власного суспільства, де усі мають рівні права.Історичнi передумови свідчать про неможливість реалізації створення соціального суспільства, однак, теоретично це може бути можливо.Утопія характеризується перш за все своїм фантастичним підтекстом, оскільки побудувати ідеально справедливе суспільство практично неможливо.Утопію можна визначити як політико-правовому доктрину, в формування якої закладено вчення про бездоганну в усіх аспектах державу.Це вчення, з моєї точки зору, приречене на невдачу, але все-таки воно було дуже прогресивним для часу, в якому жили автори доктрини, які намагаються створити умови рівності в усьому для всіх. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         1.1.Утопічний проект ідеального  суспільства Т.Мора 

Томас Мор походив з багатої родини королівського юриста.Його гуманiстичний свiтогляд формувався в Оксфордському унiверситетi,центрi тодiшнiх гуманiстiв.Як член парламенту, він сміливо виступає проти фінансових махінацій короля Генріха VIII, проти його деспотизму. Цим він сприяв зростанню свого авторитету серед лондонської дрібної буржуазії. На королівській службі в якості канцлера Генріха VIII він стає супротивником реформаторських зусиль короля. Згодом був страчений. Творчість Мора є яскравим виразом гуманістичного морального ідеалу, вченням про гідність людини і її свободу. Трагічні обставини його смерті ніби поставили крапку в мріях про золотий вік, що проголошувався платонівської Академією у Флоренції, а також крах «християнського Гуманізму» Еразма Ротердамського. 
       У 1516 р. була опублікована "Золота книга, настільки ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопії". Автор книги - англієць Томас Мор (1478-1535 рр..), правознавець за освітою, прославився як блискучий адвокат, був обраний до парламенту, потім займав посаду судді, помічника шерифа м. Лондона і інші посади. "Утопія" створена під час поїздки до Фландрії у складі посольства. 
Твір написано у вигляді діалогу: мореплавець розповідає автору та іншим особам про різні народи, і країнах, в тому числі про острів Утопії. 
У першій частині твору Мор дав різку критику обгородження і кривавого законодавства сучасної йому Англії. Осуджуючи безглузду жорстокість численних законів, спрямованих проти крадіжок та бродяжництва, Мор гостро ставить питання про причини злочинності в сучасному йому суспільстві. Основна причина всіх взагалі вад і лих, вважав Mop, - приватна власність і зумовлені нею протиріччя інтересів особистості і суспільства, багатих і бідних, неробства та виснажливої ​​праці, розкоші й убогості. Приватна власність і гроші породжують злочини, які "піддаються щоденному покаранню, але не приборканню", суспільство саме "створює злодіїв і водночас їх карає". 
Погляд на власність як основу суспільства, що визначатиме її структуру, психологію, звичаї, установи, закони, дозволив Мору зробити ряд нових висновків про сутність держави і права. "При неодноразовому і уважному спогляданні всіх процвітаючих нині держав, - писав Mop, - я можу клятвено стверджувати, що вони подаються не чим іншим, як якоюсь змовою багатіїв, які борються під ім'ям і вивіскою держави про свої особисті вигоди". Багатії використовують державу "по-перше, для того, щоб утримати без страху втрати те, що здобули різними шахрайськими хитрощами, а потім для того, щоб відкупити собі за можливо дешеву плату роботу і працю всіх бідняків і експлуатувати їх, як  худобу. Якщо багатії ухвалили від імені держави, значить, також і від імені бідних, дотримуватися цих хитрощів, вони стають вже законами ". 
    Автор "Утопії" одним з перших підкреслив і те, що складність і заплутаність законодавства, охорона його найжорстокішими покараннями відповідають інтересам багатіїв і спрямовані проти трудящих. Вже самі умови життя простого народу, його принижене становище не дають можливості розібратися у складному законодавстві, витлумачити і зрозуміти його заплутані положення. "Так йому й життя на це не вистачить, - писав Mop, - тому що воно зайнято у нього добуванням їжі". Егоїзмом багатіїв обумовлено також застосування суворих, несправедливих покарань до незаможних, перед якими стоїть "жорстока необхідність спершу красти, а потім гинути". 
     У другій частині книги описуються установи та звичаї жителів острова Утопії, що знаходиться в Новому Світі, де-то в південній півкулі. В Утопії існує спільність майна і загальна обов'язковість праці; це докорінно відрізняє громадський і політичний лад утопiйцiв від порядків всіх інших держав. 
Утопія - своєрідна федерація 54 міст. Утопійскій сенат (по три представника від кожного міста) обговорює загальні справи острова - перерозподіл продуктів, робочої сили, прийом іноземних посольств та iнше. 
Пристрій і управління кожного з міст однакові. У місті 6000 сімей; в сім'ї - від 10 до 16 дорослих. Кожна сім'я займається певним ремеслом (дозволено перехід з однієї сім'ї в іншу). Для роботи в прилеглій до міста сільській місцевості утворюються "сільські родини" (від 40 дорослих), в яких житель міста зобов'язаний пропрацювати не менше двох років (заохочуються городяни, що залишаються в сільській родині понад цей термін). 
Посадові особи в Утопії виборні. Кожні 30 сімей обирають на рік филархами (сіфогранта); на чолі 10 фiлархiв варто протофіларх (транібор). Протофілархі обираються з числа вчених. Вони утворюють міський сенат, очолюваний князем. Князь (принцепс) обирається фiлархами міста з кандидатів, запропонованих народом. Князя не можна замiнити,тiльки якщо він не запідозрений у прагненні до тиранії. Найбільш важливі справи міста вирішують народні збори, але вони обирають більшу частину посадових осіб та заслуховують їх звіти. 
   При описі державних установ Утопії Мор багато в чому дотримувався античним зразкам (держава-місто, змішана республіка та ін.) Разом з тим він висловив ряд суджень про докорінну зміну завдань і методів діяльності держави, заснованого на суспільній власності. Органи влади Утопії здійснюють загальне керівництво народним господарством і освітою. Саме тому посадові особи обираються з-поміж вчених (транібори - члени міських сенатів); з тієї ж причини створюються спеціальні установи для координації виробництва і споживання в масштабах країни (спiльноутопійскій сенат). 
Томас Мор підкреслює демократизм установ утопiйцiв: "Між собою вони живуть дружно, тому що жоден чиновник не проявляє зверхності і не вселяє страху. Їх називають батьками, і вони ведуть себе гідно. Належну шану їм надають добровільно, і його не доводиться вимагати насильно ". Коли можливо, держава скорочує і без того короткий (шестигодинний) робочий день. В Утопії існує широка віротерпимість. Там багато сект і релігій. Заборонено лише порушувати релігійний фанатизм, осуждення вірування інших (проте атеїсти не можуть займати посади, а також публічно захищати безбожництво). 
Усюди, де можна, держава прагне обійтися без заборон та регламентації, що обмежують свободу громадян. Є громадські їдальні, але можна готувати їжу вдома. "Хоча нікому не заборонено обідати вдома, але ніхто не робить цього охоче, бо вважається непристойним і дурним витрачати працю на приготування їжі гіршою, коли в палаці, і знаходиться так близько, готова розкішна і багата". Держава широко використовує заходи заохочення осіб, які вчиняють корисні для суспільства дії. В Утопії оточені загальним пошаною громадяни, які добровільно виконують особливо важкі або неприємні роботи. Разом з тим обов'язок сіфогрантiв - спостерігати, щоб ніхто не сидів без праці, а щоб кожен старанно займався своїм ремеслом. 
Новi оригінальні міркування Мора про право в Утопії. Оскільки в Утопії немає приватної власності, спори між утопiйцями рідкісні і злочини нечисленні; тому утопійці не потребують у великому і складному законодавстві. "У утопiйцiв законодавцем є кожен, адже у них законів мало, і, крім того, вони визнають будь-який закон тим більш справедливим, ніж простіше його тлумачення ... Утопійцi вважають надзвичайно несправедливим пов'язувати яких-небудь людей такими законами, чисельність яких перевищує можливість їх прочитання або темрява - доступність розуміння для всякого ". 
     Дуже своєрідно для свого часу Мор вирішує проблему покарання. Протестуючи проти застосування смертної кари за крадіжку, Мор протиставляв жорстокому законодавству сучасної йому Англії закони живе десь на сході народу, за якими злочинців не страчують, а присуджують до громадських робіт. Аналогічне законодавство існує в Утопії; утопійці, які вчинили тяжкий злочин, звертаються в "рабство". 
Рабство, про який йде мова в "Утопії", - зовсім не те рабство, яке було відомо Античному світу, - воно не довічно (князь або народ можуть пом'якшити або припинити рабство розкаялися і виправилися злочинців) і не спадково. "На думку утопiйцiв, воно є досить суворим для злочинців і більш вигідним для держави, ніж поспішати вбити винних і негайно усунути їх. Праця цих осіб приносить більше користі, ніж їх страта, а з іншого боку, приклад їх відлякує на більш тривалий час інших від скоєння подібного ганебного діяння ". Рабами стають також військовополонені, взяті зі зброєю в руках, і засуджені на страту злочинці, куплені в інших країнах. Раби закуті в золоті ланцюги (щоб виховати громадське презирство до дорогоцінних металів) і виконують неприємні роботи (забій і скребіт худоби,тощо). Однак поряд з ними трудяться вільні утопійці, добровільно виконують брудні роботи: "Чим більше вони несуть рабська праця, тим більшу повагу отримують від інших". Основна думка Мора зводиться до того, що примусові роботи - більш гуманна міра покарання, ніж широко поширена в його час смертну кару. 
До війнам Мор ставився різко негативно. Політиці феодальних монархів, міркували основному про завоювання та військової слави, він протиставляв миролюбність жителiв Утопiї. "Утопійці сильно гребують війною, як діянням воістину звірячим ... всупереч звичаю майже у всіх народів, вони нічого не вважають такою мірою безславним, як славу, здобуту війною". 
Основною перешкодою на шляху установи нового ладу Т. Мор вважав жадібність і гордість багатіїв. Він розраховував на розум (раціоналістичне обгрунтування переваг суспільної власності, загальної рівності і спільної праці) і випадок (у творі Мора - філософ Утопнув, заснував нову державу і заснував його закони). 
     Інші твори Т. Мора не настільки значні, як "Утопія", що принесла йому всесвітню славу. Незабаром після опублікування цієї книги англійський король Генріх VIII наблизив до себе Мора, призначаючи його на високі державні посади аж до вищої - лорда-канцлера. Розрив Генріха VIII з римським папою став однією з причин відставки Мора, негативно ставився до Реформації. Мор був страчений за звинуваченням у державній зраді та відмову присягнути королю як главі церкви. Вийшло, що Мор постраждав за віру; це було використано католицькою церквою,яка канонізувала автора "Утопії" (1886 р.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2.Утопічний  проект ідеального суспільства                 Т.Кампанели 

Томазо Кампанела  був італійським священиком, який замишляв повстання з метою повалення іспанських загарбників.За свої дії він був поміщений у в'язницю на двадцять сім років, де почав займатися письменницької діяльностю.Наібільш відомий твір-«Місто Сонця».

   Кампанела був добре знайомий з творчістю Томаса Мора, на його утопічне світогляд чинився значний вплив «Утопії». «Місто Сонця» було написано через сто років після творіння Мора і торкався дуже схожих соціальних проблем.Кампанела показує ідеальне з його точки зору суспільство, де все грунтується на праці, і взаємній гармонії.Жіття людей епохи цього автора було важким: експлуатація людей, соціальне нерівність а також неосвідченість широких мас,все це є яскравою ілюстрацією буття людини у ​​той час. 
   Великий вплив на творчість Кампанели справила тюрьма.Перебуваючи в неволі, він довго думав, як можна виправити існуючий несправедливий державний лад і що потрібно зробити для створення дійсно справедливого суспільства.Зміна державного ладу-ключовий крок до подолання нерівності-так вважав Томазо.Реалізацію цієї ідеї він вирішив втілити в своєму утопічному творі «Місто Сонця», описуючи подробиці реалізації даної концепції. 
    Як і для будь-якого справжнього утопіста, йому було неприємно бачити соціальну нерівність. Люди нового часу залишалися рабами. Рабами своїх королів, своїх роботодавців.Про рівність у той час можна було лише мріяти. 
  У Місті Сонця кожний громадянин займається і сільським господарством, і військовою справою. Жителі - маріонетки, гвинтики системи, позбавлені права на вибір. Виробництво і споживання в місті Сонця носить суспільний характер. До сільськогосподарських робіт залучаються всі громадяни. Чотирьхгодинна праця виявляється достатньою, щоб задовольнити всі потреби суспільства. 
  Влада в державі Кампанели закріплена за інтеллігенціею.На чолі держави стоїть філософ-первосвященик, тому що релігії приділяється чимала увага в Місті Сонця. Судді і нижчі посадові особи, вчителі та священики, також належать до духовної аристократії. Таким чином, влада в місті Сонця існує, і вона більш віддалена від народу, ніж у Мора. Кампанела і сам належав до інтеллігеціі, яка в той час була більш-менш розумною, і тільки вона вона могла розібратися у всіх питаннях управління суспільством. 
  Основною причиною вічних проблем соціальних верств суспільства є людський менталітет.Томмазо звинувачував людей у ​​надмірному егоїзмі, прагненням жити за рахунок інших. Ламати людську природу, за якою кожна людина в першу чергу думає про себе, а не про інших, Кампанела хоче теж за допомогою поліцейської держави, при якій будь-яке інакомислення не має право на життя.Інші причини народного нещастя, за Кампанелою, це невігластво і нерозуміння необхідності переходу до нового , досконалішого громадському порядку. Тому мислитель особливу увагу приділяв народній освіті та вихованню. 
З моменту народження діти починають навчатися і виховуватися в суспільстві. Основний метод для цього - навчання за картинами, якими списані стіни будинків міста. C 10 років починається практичне навчання дітей, не на картинках. При цьому діти проходять, тут Кампанелла повторює ідеї Мора, поряд із загальними предметами, ремісничу справу і сільське господарство.В залишийся від 4 годин роботи час, передбачалося, що люди будуть розвиватися душею і тілом. Або вивчати науки, або займатися фізичними вправами. Усе життя. Можна уявити, як їм це набридне. Держава втручається і сюди, змушуючи людей займатися тим, що їм потрібно, на думку самої держави. Людям заборонено будь-яке відхилення від норми. А про суворість цих норм можна і не говорити. Особливо ретельно розписані умови "поїздок утопийцев". Для поїздки в інше місто утопійці необхідно отримати дозвіл у сіфогранта. "Якщо хто піде за кордон з власної волі, без дозволу правителя, то спійманого піддають великій ганьбі: його повертають як біженця і жорстоко карають. Зважившийся зробити це вдруге стає рабом. Якщо виникне у кого-небуть бажання побродити по полях навколо свого міста, то при дозволі голови господарства, а також за згодою подружжя не буде йому заборони "[5, 199]. 
  Нерівність у суспільстві це те, що не давало багато років спокою Томазо Кампанелі.В «Місті Сонця» він спробував показати державу з найбільш рівними людськими правамі.В процесі розповіді автор розглядає норми поведінки, моралі, державності в «ідеальному» суспільстві, але за суті не міняючи існуючого суспільного ладу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ ІІ. Структура  утопічних конструкцій в контексті  компаративістського підходу 

Розділ II. Структура  утопічніх конструкцій в контексті  компаратівістського підходу. 
Утопічні конструкції Мора та Кампанели малі Дуже багато Спільного, но у обох авторів Було своє бачення форм ідеального державного устрою. 
   Томас Мор належав до кіл «християнських гуманістів», ідеологія поєднання стародавніх язичницьких навчань з навчаннями Христа, раціоналістичний критерій у трактуванні суспільно-релігійних питань, що становлять у той час найбільш сильну і перспективну сторону в розвитку гуманізму як форми буржуазної освіти, розчищаючи шлях новому антифеодальному світогляду майбутнього буржуазного суспільства. Саме в руслі цих гуманістичних пошуків, творчо синтезували ідейна спадщина античності та середньовіччя і сміливо раціоналістично сопоставляючи політичні та етнічні теорії з суспільним розвитком тодішньої епохи, виникає "Утопія" Мора, яка відбила і оригінально осмислила усю глибину соціально-політичних конфліктів епохи розкладання феодалізму і первинного накопичення капіталу. 
Для розуміння гуманістичної концепції, як самого Мора, так і його оточення,дуже важливо поряд із соціально-політичними проблемами "Утопії" дослідити також її естетичний та релігійний аспекти. Це завдання стало особливо актуальним в сучасних умовах, коли історіографія, грунтуючись на досить тенденційному тлумаченні "Утопії", намагається звести всі її ідейний зміст до християнської етики. Тим самим вихолощується оригінальність "Утопії", заперечується її значення 
як видатного твору громадської думки, яке відображає не тільки насущні потреби свого часу, але і набагато випередив свій вік у сміливій спробі проектування досконалої суспільної системи, яка покінчить з існуванням класів і станів. 
      Звертаючись до аналізу етичного аспекту "Утопії", неважко помітити, що головне в утопійской етики - це проблема щастя. Утопійці вважали, що "для людей все щастя або ж його найважливіша частка" полягає в задоволенні, насолодженні.Однак, задоволення для утопийців полягає в тому, щоб всі були щасливі, щоб це щастя було спільним. Громадському строю, заснованому на соціальній нерівності, Т. Мор протиставляв свій ідеал - глибоко продуману схему суспільного ладу, при якому немає приватної власності. Всі матеріальні блага належать більшості. Спільними в Утопії є не тільки природні багатства - земля і її надра, але і вся продукція суспільного виробництва, яка також надходить у розпорядження всіх громадян. Держава в особі сенату робить облік і розподіл продуктів споживання в інтересах усього суспільства. На відміну від деяких древніх утопій, наприклад держави Платона, головну увагу приділяли громадському споживання і проголошували спільність споживання, Т. Мор основне значення надавав пошуку справедливої ​​системи організації виробництва. В Утопії достаток усіх спостерігається матеріальних благ. В Утопії немає приватної власності, а продуктивна праця обов'язковий для всіх. Тут немає дозвільних: крім землеробства, яким зайняті всі, кожний вивчає яке-небудь ремесло як спеціальне, а іноді навіть і кілька ремесел. Населення зайняте суспільно корисною працею, там достаток продуктів, необхідних "для життя і її зручностей", і діє справедливий принцип розподілу всіх матеріальних благ - по потребах. Велику увагу Мор приділяв організації праці в досконалому суспільстві, спеціально розглядаючи проблему тривалості робочого дня. Останнє завжди мало велике значення для дрібного селянського господарства. Особливу красу набуває проблема робочого часу в період появи капіталістичної мануфактури і фермерства. У XVI ст. це не менш важлива проблема і для цехової промисловості. Майстри прагнули, якнайбільше збільшити робітник день, примушуючи підмайстрів і учнів відпрацьовувати від зорі до зорі. Підприємці-мануфактурісти (наприклад, в суконній промисловості) доводили тривалість робочого часу до 12-15 годин на добу. Отже, проектуючи нову організацію праці, що розглядається як обов'язок кожного громадянина, Мор стверджував, що така система трудової повинності, як в Утопії, аж ніяк не перетворює працю в тяжкий тягар, яким він був для трудящих усієї тодішньої Європи. Навпроти, підкреслював Мор, "влада" в Утопії аж ніяк не хоче примушувати громадян до зайвої праці. Тому, коли немає потреби в шестигодинний роботі, а в Утопії це буває досить часто, держава саме скорочує "кількість робочих годин". Система організації праці як загальної трудової повинності переслідує "тільки одну мету: наскільки дозволяють суспільні потреби, позбавити всіх громадян від тілесного рабства і дарувати їм якнайбільше часу для духовної волі й освіти. Бо в цьому ... полягає щастя життя". Проблему тяжких і неприємних робіт Мор вирішує, використовуючи рабство чи апелюючи до релігії. Наприклад, при суспільних трапезах усе найбільш брудні і трудомісткі роботи виконуються рабами. Раби зайняті такими видами праці, як забій і скребіння худоби, ремонт доріг, очищення ровів, рубання дерев, перевезення дров і т.д. Але поряд з ними "рабську працю" несуть інекоторие вільні громадяни Утопії, що роблять це в силу своїх релігійних переконань. У своїх теоріях Т. Мор виходив з рівня розвитку виробничих сил і традицій своєї епохи. Основною господарською одиницею Утопії є родина. При найближчому ж розгляді, однак, виявляється, що сім'я у утопійців незвичайна і формується вона не тільки за принципом споріднення. Головна ознака утопійской сім'ї полягає в її професійній приналежності до певного виду ремесла. 
   "По більшій частині, - пише Мор, - кожні вивчають ремесла старших. Бо до цього найчастіше спричиняються вони від природи. Якщо ж кого-небудь привертає до себе інше заняття, то його приймає інше господарство, ремесла якого він хотів би навчитися". 
   Т. Мор неодноразово підкреслює, що відносини в родині строго патріархальні, "на чолі господарства стоїть найстарший. Дружини слугують чоловікам, діти - батькам і взагалі молодші - старшим". Крім того, в Утопії поширене шанування предків. Т. Мор перелічує ремесла, якими займаються в окремих сімействах: це звичайно "прядіння вовни або обробка льону, ремесло мулярів, бляхарів або теслярів". Ремеслом займаються усі - і чоловіки, і жінки. Однак жінки мають більш легке заняття, вони звичайно обробляють вовну і льон. Залучення жінок у суспільне виробництво нарівні з чоловіками, безсумнівно, факт дуже прогресивний, тому що саме тут закладаються основи рівноправності між статями, яке, незважаючи на патріархальний характер сімейного укладу, в Утопії все ж у наявності. 
     Існування рабів в ідеальній державі явно суперечить принципам рівності, на основі яких Мор проектував зроблений суспільний лад Утопії. Втім, питома вага рабів у суспільному виробництві Утопії незначна, бо основними виробниками все-таки є повноправні громадяни. Рабство в Утопії має специфічний характер; крім того, що воно виконує економічну функцію, воно є мірою покарання за злочини і засобом трудового перевиховання. Головним джерелом рабства в Утопії було кримінальний злочин, скоєне ким-небудь з її громадян. 
   Що стосується зовнішніх джерел рабства, то це або захоплення в полон під час війни, або (і найчастіше) викуп іноземців, засуджених у себе на батьківщині до смертної кари. 
   Рабство - примусова праця як міра покарання, що заміняє страту, - Мор протиставив жорстокому карному законодавству XVI ст. Мор виступав рішучим супротивником страти за карні злочини, бо, на його думку, ніщо в світі по цінності не може зрівнятися з людським життям. Таким чином, розглядати рабство в Утопії випливає конкретно історично, як заклик до зм'якшення розповсюдженої в середньовічній Європі жорстокої системи карних покарань і в цьому сенсі як міру, для того часу більш гуманну. Доля рабів в Утопії, очевидно, була багато легше, ніж становище більшості задавлених нуждою і експлуатацією селян і ремісників у тюдоровской Англії. Тому Мор, очевидно, мав усі підстави стверджувати, що деякі "працьовиті" бідняки з іншого народу воліли піти в рабство до утопийцам добровільно і що самі утопійці, приймаючи таких людей як рабів, відносилися до них з повагою і зверталися з ними м'яко, відпускаючи їх назад на батьківщину за першим бажанням, та ще й нагороджуючи при цьому.