Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук

Черкаський інститут банківської  справи

Університету банківської  справи

Національного банку України

 

 

 

Кафедра економічної теорії

 

Самостійна робота

По складанню конспекту

З політичної економії

На тему:

Предмет політичної економії та її місце в системі економічних  наук.

 

 

 

 

 

Фінансово-кредитного факультету

Спеціальність

 «Банківські технології  та процеси»

 

Науковий керівник

Доцент

 

 

Черкаси 2009

Розмаїття напрямів і шкіл у політичній економії визначає і  розбіжності у підходах до трактування  ролі виробництва в розвитку людського  суспільства та предмета політекономії.

Ряд західних економістів визначають політекономію як науку про багатство, народне господарство, забезпечення добробуту тощо. З цього приводу у свій час А. Маршалл писав: «Політична економія, або економічна наука (economic), займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства; вона вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, що найтіснішою уявою пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту».

Сучасне розуміння західними економістами політичної економії нерозривно пов’язано з поняттям «економікс», що перекладається як «економіка». Предметом економікс є поведінка людей у процесі виробництва різних благ за умов обмеженості ресурсів та управління ними. Метою у даному разі є досягнення максимального задоволення потреб людей на основі забезпечення прибутку. П. Самуельсон, автор підручника «Економікс», стверджує, що економікс, або політекономія, вивчає дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва різних товарів. Деякі економісти (наприклад, С. Фішер) не роблять акцент на виборі саме таких ресурсів, а предметом вивчення в економікс називають ту сферу людської діяльності, що належить до виробництва, обміну і споживання товарів і послуг.

Кожна наука має свій предмет вивчення. 150 років після Монкретьєна, який дав назву цій науці, політекономія розглядалась переважно як наука про державне господарство. І лише при А.Сміті характер її змінився. Вона стала перетворюватись в науку про закони розвитку господарства взагалі та про економічні відносини класів зокрема. В сучасних умовах загальним об’єком вивчення виступає суспільне виробництво як цілісний організаційно-соціально-економічний комплекс.

Але політекономія вивчає не все виробництво. Предметом політекономії  є лише соціально-економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в  процесі функціонування суспільного  виробництва. Це можна представити  схемою, зображеною на малюнку 1.

Схема 1. Економічні відносини як цілісна  економічна система

 

Марксизм при з’ясуванні предмета політичної економії наголошує  на виробничих відносинах між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

При зіставленні двох підходів до визначення предмета політекономії очевидними є розбіжності між ними. Зокрема, економікс акцентує увагу на дії людей у різних сферах суспільного відтворення, а політекономія (марксистська) — на тому, що люди в процесі праці (що передбачає їх дію) вступають між собою у певні відносини.

Зв’язки і залежності, характерні для системи виробничих відносин, виражаються економічними законами. Тобто, політична економія — це наука про найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг. На відповідному щаблі розвитку людського суспільства ці закони політекономічна наука розглядає як об’єктивні, тобто такі, що не залежать від волі і свідомості людей. Економікс так само не заперечує, що предметом його вивчення є економічні закони (які ще називаються принципами), але він не розглядає їх як об’єктивні, а трактує як вірогідні.

Значна розбіжність існує між політекономією та економікс при характеристиці згаданих законів. Так, політекономія досліджує закон вартості, закон цін, закон обігу грошей, закон концентрації виробництва, закон підвищення продуктивності праці, закон економії часу і багато інших. Економікс оперує такими законами, як закон (принцип) спадної віддачі, обмеженості ресурсів, граничної корисності тощо.

Економічні закони виражають внутрішні, суттєві, постійні причинно-наслідкові (детерміновані) зв’язки між економічними явищами і процесами. Вони, як і закони природи, мають об’єктивний характер. Одночасно економічні закони істотно відрізняються від законів природи, оскільки виникають і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей, а також, на відміну від перших, діють не вічно.

Класифікуючи економічні закони, виокремлюють такі типи:

• всезагальні, тобто закони, властиві всім економічним системам (закон підвищення суспільної продуктивності праці, закон економії часу та ін.);
• специфічні — це ті закони, що функціонують у межах однієї економічної системи (основний економічний закон);
• стадіальні, що діють лише на одній зі стадій розвитку економічної системи, наприклад закон породження монополій концентрацією (централізацією) виробництва.

Механізм дії економічних законів зумовлений їх об’єктивним характером. Механізм використання включає насамперед пізнання законів людьми та врахування їх вимог при розробці економічної політики.

Оскільки економічні закони виражають взаємодії економічних відносин і продуктивних сил, тож предмету політичної економії можна дати розширене трактування. Це — наука про економічну структуру суспільства. Схематично економічну структуру можна уявити такою:

Економічні категорії — це теоретичні поняття, абстракції, що відображають реально існуючі економічні відносини (потреби, інтереси, ціни, прибуток, власність і т. ін.). Кожний закон нібито «групує» навколо себе визначену кількість економічних категорій.

Політична економія як наука має фундаментальний характер. Проте вона обмежена щодо свого предмета. Іншими проблемами економічного порядку займаються такі напрями в економічній науці, як мікро- і макроекономіка.

Мікроекономіка розглядає економічну систему на мікрорівні, досліджує діяльність окремих економічних суб’єктів, характеризує їх поведінку і пояснює, ким, як і чому економічні рішення приймаються на цьому рівні, наприклад, що, скільки і коли купити або продати і т. п.

Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле, у системі, комплексі всіх її проблем на рівні народного господарства. Макроекономіка вивчає великомасштабні економічні процеси (походження і природу прибутків населення, багатства нації в цілому, продуктивність суспільної праці і чинники, що її визначають, динаміку процента, безробіття та його природу і т. ін.) і шукає шляхи розв’язання загальноекономіч-них проблем (як створити нові робочі місця, як захистити економіку від інфляції, як підвищити загальний рівень життя населення країни, як забезпечити макроекономічне зростання тощо).

Мікро- і макроекономіка як складові економічної теорії перебувають у нерозривній єдності, у взаємозв’язку. Одночасно поділ економічної науки на мікро- і макроекономіку певною мірою є умовним. Це тим більше природно, якщо зважати на те, що обидві ці значні частини економічної теорії досліджують свої проблеми на основі пізнання законів і категорій, які є предметом політичної економії.

Позитивна політична економія намагається формулювати наукове уявлення на основі відкритих економічних законів і категорій, базуючись на об’єктивності; тому вона вільна від суб’єктивних оцінних суджень. Нормативна політична економія виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання. Оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обґрунтування економічної політики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дайте правильну відповідь:

1. Марксизм при з’ясуванні предмета політичної економії наголошує на виробничих відносинах між людьми у процесі:

а)  розподілу і обміну матеріальних благ;

б) виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ;

в) виробництва і обміну матеріальних благ;

г) обміну і споживання матеріальних благ.

2. Назву науки «політична економія» ввів:

а) Арістотель;

б) Ф. Кене;

в) Антуан де Монкретьєн;

г) К. Маркс.

3. Закони, що функціонують у межах однієї економічної системи –

а) загальні;

б) специфічні;

в) стадіальні;

г) всезагальні.

4. Виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання

а) негативна політична  економія;

б) нормативна політична економія;

в) позитивна політична економія;

г)не нормативна політична  економія.

     5. Економічні закони виражають взаємодії економічних відносин і …

а) економічних принципів;

б) продуктивних сил;

в) теоретичних засад;

г) економічної статистики.

 

Дайте відповідь на запитання (Так/Ні)

1. Економічні категорії — це теоретичні поняття, абстракції, що відображають реально існуючі економічні відносини.

Так/ні

2. Мікроекономіка розглядає економічну систему на мікрорівні.

Так/ні

3. Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле, у системі, комплексі всіх її проблем на рівні народного господарства.

Так/ні

4. Позитивна політична економія виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання.

Так/ні

5. При А.Сміті характер політичної економії не змінився.

Так/ні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

[1] Бєляєв О.О.Політична економія: Навч. посібник

[2] Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. з англ.— Т. 1. — М.: Прогресс, 1993. — С. 56.

[3] Р. Васильева, Л. Горкюта Історія економічної думки України: Навч. посібник,— М.: Либвдь, 1993.

[4] Базилевич. Історія економічних учень. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін