Порада Григорія Сковороди

Порада Григорія Сковороди

Сотникова йшла вузькою стежкою  просто до цвинтаря, де росли старі  липи. Недалеко від церкви сіла на лаву й довго так сиділа в глибокій задумі. Підвела голову й дивилась, як меткі ластівки кулею зривались  з білого карнизу й летіли в синю імлу, веселі й гомінкі. І тільки зараз помітила, що не сама: біля кучерявої калини, просто на траві, сидів якийсь чоловік. Був підстрижений, мов судовий писар, у старій свиті, високих чоботях, мав засмагле худорляве обличчя. Біля нього лежала торба й осторонь довгий ціпок. Цей чоловік сидів без руху, тримаючи на колінах книжку. Але хоч і читав, усе ж час від часу кидав оком на сотникову, тоді дбайливо згорнув книжку, сховав до кишені й лагідно спитав:

• Чому панна така засмучена?

Голос був приємний, рухи поважні.

Не думаючи довго, просто спитала:

• Часом ви не вчитель тутешній, пан Сковорода?
• Так, панно, тутешній дидаскал, - усміхнувся він. – Але правду сказати – я не тутешній.
• Хіба ви не живете в Пушкарівці?
• Де доведеться, там і живу. У добру годину живу в полі: маю тоді за дах оксамитове небо й зорі.

Панна дивилась на нього широко відкритими  очима.

• Хіба хати немає вам, де переночувати?
• Нащо ночувати в хаті, там тісно. Я ночую у Божому палаці, заколисує мене пташиний спів, а розбуджує свіжий вітерець.

І він якось по-дитячому всміхнувся.

- Казали люди, що ви всякі премудрості знаєте.

- Люди накажуть, аби слухали. Моя мудрість – піщинка морська.

- Усе ж хоч і піщинка, а  мудрість, я й того не маю,  а зараз так і зовсім без  тямку.

- Я питав панну, чому засмучена, - відрік згодом.

- Коли панна мовчить, то я  дотулю своє слово, бо бачу, панна з чуйним серцем, а коли  так, то щиро дослухайся до  того, що говорить воно, - не помилишся,  серце не заведе.

Він узяв торбу й підвівся.

• Молоде серце не схибить, - додав він.

М.Лазорський.

292 слова.

Завдання:

1. Стисло перекажіть текст за сюжетом, докладно зупинившись на словах Григорія Сковороди.
2. Запишіть переказ.
3. Доповніть текст своїми думками: що означають висловлювання Григорія Сковороди «Моя мудрість – піщинка морська» і «Молоде серце не схибить».