Політичне життя, його сутність і основні форми прояву

     Політичне життя, його сутність і основні форми  прояву.

     Політичне життя суспільства — одна з  найширших категорій політології, яка охоплює всю політичну  сферу та її елементи, дає можливість відобразити їх динамізм. У різні  епохи й у різних країнах воно має свої особливості, залежить від  рівня цивілізованості суспільства, його демократизму, співвідношення корінних інтересів соціальних груп, вміння і прагнення політичного керівництва  об'єднати народ для досягнення спільної мети. Закономірністю політичного життя  є зростання його ролі й значення у міру зростання людського виміру політики демократизації і гуманізації  соціальних засад суспільства, формування соціально-правової держави.

     Політичне життя — сукупність духовних, емоційних  і практичних явищ політичного буття  людини і суспільства, що характеризує їхнє ставлення до політики й участі в ній.

     Політичне життя завжди існує в конкретно  історичних формах, зумовлених матеріальними  й соціокультурними чинниками. Водночас воно являє собою сукупність політичних явищ, які функціонують у суспільстві, керованих і спонтанних політичних процесів; результат діяльності соціальних суб'єктів — класів, націй, соціальних верств, груп, індивідів і створюваних  ними політичних інститутів; сферу  боротьби за реалізацію ідеалів, норм, цінностей, що концентрують у собі корінні  потреби та інтереси соціальних суб'єктів; взаємодію і зміну при владі  політичних сил для репрезентації  владних інтересів усіх соціальних груп.

     Політичне життя тісно пов'язане з найрізноманітнішими  формами політичної діяльності. Політична  діяльність — індивідуальна чи колективна, спонтанна чи організована діяльність соціальних суб'єктів, яка прямо  чи опосередковано випливає з інтересів  великих суспільних груп і цінностей, що їx вони поділяють. Ця діяльність відбувається в межах існуючих відносин з владою або всупереч їм, регулюється правовими нормами та статусними ролями. Її можна розглядати у широкому й вузькому значеннях. У широкому розумінні політична діяльність постає як реалізація суспільно-політичних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільнот й окремих осіб для здійснення певних політичних інтересів щодо завоювання, використання та утримання влади. У вузькому значенні політична діяльність — це методи й засоби виконання владних функцій певними політичними силами, соціальними групами, а також засоби протидії їм.

     Розрізняють теоретичну й практичну політичну  діяльність.

     Для теоретичної основними формами  є:

     ·        пізнавальна;

     ·        прогностична;

     ·        ціннісно орієнтована.  

     Практична політична діяльність — це вироблення й реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, різні форми участі в політичному житті суспільства  партій, громадсько-політичних об'єднань, рухів. Основні її форми:

     ·        увалення політичного рішення;

     ·        вибори;

     ·        політична реформа;

     ·        страйк;

     ·        демонстрація;

     ·        дипломатичні, міжурядові переговори;

     Форма державного правління є суттєвою характеристикою будь-якої держави  як способу соціальної організації, упорядкованого й керованого улаштування  суспільства. Історія політичної думки  містить чимало різних підходів до класифікації форм держави1. Від часів  антифеодальних буржуазних революцій  принципового значення набуло протиставлення монархічних та республіканських форм урядування, що й набуло закріплення  у сучасній теорії держави та права. Згодом республіканську форму державного правління почали підрозділяти на президентський та парламентський різновиди. Але за критерії такого розрізнення беруться, як і колись, суто формально-юридичні ознаки, такі як джерело влади (ним може бути визнана воля однієї людини, воля всього народу або ж воля певної верховної соціальної верстви — олігархії) та порядок утворення й оновлення органiв державної влади (вибори чи престолонаслідування). Відповідно до цього про монархічну форму державного правління говорять, коли верховна влада в державі цілком належить одній особі, яка й визнається її джерелом. Республіканською називають таку форму правлiння, яка передбачає визнання народу сувереном, носієм верховної влади, що делегує її своїм представникам на чітко визначений термін; за якої глава держави й усі органи врядування є виборними й змінюваними, а виконавча влада — похідною від представницької установи або від виборців. Громадяни республіки мають можливість визначально (безпосередньо чи опосередковано) впливати на носіїв влади та на їхні рішення. Суттєвими ознаками республіканського державного ладу від часів античного полісу вважаються: здійснення принципу виборності всіх органів громадського врядування, визначеність терміну владних повноважень, періодична змінюваність урядовців.

     Іноді ще говорять про такий різновид державного правління як олігархія, називаючи  так політику панування й правління  невеликої групи можновладців, “форму врядування, що полягає в управлінні невеликої нерепрезентативної елітної групи, яка править у відповідності до власних інтересів, особливо це стосується накопичення багатств та привілеїв. Це одна з основних форм правління, які визначив Аристотель. Більш вільно цей термін іноді вживається як синонім якоїсь правлячої еліти”2. Як форма державного правління олігархія є мало поширеною і означає радше формально не взасадничене, часто узурповане використання обмеженою групою осіб верховної державної влади.  
 

     Висновок

     З вище поданого матеріалу можемо зробити  висновок,що політичне життя суспільства регулюється його політичною системою. Її виникнення пов’язане з поділом суспільства на класи та з виникненням держави. Політична система є складною, взаємозалежною, розгалуженою сукупністю різних політичних інститутів, соціально-політичних спільнот, форм взаємодій та взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада. Політика – це напрямок і засоби діяльності соціальних груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволення своїх потреб з допомогою різних засобів. Політика втілюється в життя суспільства засобами влади. Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп, владу політичних лідерів, засобів масової інформації. Центральною у політичній владі є влада політичних лідерств, засобів масової інформації. Головною у політичній владі є влада державна, специфіка якої полягає в тому, що, по-перше, вона здійснюється соціальним, відокремленим від решти суспільства апаратом, по-друге, є реальною на території, на яку поширюється державний суверенітет, по-третє, володіє монополією на прийняття законів, а також в життя та застосування у разі необхідності, засобів примусу.

     Ключовим  є поняття "форма державного правління". Його співзвучність з поняттям "форма  держави" та те, що обидва вони інколи вживаються як синоніми, робить необхідним коротко позначити співвідношення між ними. "Форму держави" розуміємо  як узагальнену характеристику будь-якої держави, складену з сукупності таких  показників, як форма державного правління, політичний режим та форма державного устрою. Однак через те, що параметр форми державного правління часто  буває визначальним щодо решти характеристик  держави, виглядає до певної міри прийнятним позначення його виразами "форма  держави", "державний лад", "державне правління".

     Форма державного правління є суттєвою характеристикою будь-якої держави  як способу соціальної організації, упорядкованого й керованого улаштування суспільства. Історія політичної думки містить чимало різних підходів до класифікації форм держави.