Політичні эліти та бюрократія, її місто та роль в суспільстві

8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

імені Михайла ТУГАН – БАРАНОВСЬКОГО

Луганський навчальний центр

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

з дисципліни « Політологія»

На тему «Політичні эліти та бюрократія, її місто та роль в суспільстві»

Студентки ІV курсу

Групи ДзФін10С

заочної форми навчання

Науковий керівник

старший викладач

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

Вступ••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••3

Розділ 1 Політична еліта, її місто, та роль в суспільстві••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••4

Розділ 2 Бюрократія, її місто, та роль в суспільстві•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••6

Висновки••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••7

Література••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••8

ВСТУП

Ще в давнину люди помітили, що в суспільстві існують дві нерівноважні групи: відносно самостійне і привілейоване меншість, яка панує і управляє, і більшість, яка є об'єктом влади і управління. Що стосується правлячої меншості, то тривалий час воно вивчалося за описами життя государів, вождів та інших видатних особистостей, що знаходяться в політиці в центрі уваги. І лише в останні століття характеристика цього шару стала концептуально зв'язуватися з будовою і характером організації політичної влади і держави. З цією метою став використовуватися і термін «еліта», який ще в XVII в. позначав товари вищої якості, а згодом став застосовуватися для позначення вищої знаті суспільства.

Відбуваються останнім часом суспільні перетворення актуалізують вивчення еліти, оскільки саме елітарним групам в різних галузях функціонування суспільства відводиться ключова роль і саме вони в більшості випадків приймають остаточне рішення у виборі вектора розвитку. У Західній Європі виникнення і посилення бюрократії йшло паралельно виникнення і посилення державної влади. Поряд з політичною централізацією розвивалася і централізація адміністративна, як знаряддя і підмога першої вона була необхідна для того, щоб витіснити феодальну аристократію і старі общинні влади з усіх, по можливості, сфер управління та створити особливий клас посадових осіб, безпосередньо і виключно підлеглих впливам центральної влади .

У всіх людських суспільствах, які досягли відомого рівня розвитку і культури, політичне керівництво в самому широкому сенсі слова, що включає адміністративне, військове, релігійне і моральне керівництво, здійснюється постійно особливим, тобто організованим, меншістю

РОЗДІЛ 1 ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА, ЇЇ МІСТО, ТА РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ

Еліта відбувається - від латинського "eligere" - "відбирати" та від фр. «Еліта» - «добірний». Даним поняттям позначаються групи людей, які мають високе положення в суспільстві, що володіють престижем, владою, багатством, активних у політичному та інших сферах діяльності.

Різні групи, безпосередньо або опосередковано беруть участь у владних процесах називаються пануючої елітою. Політична еліта - це частина пануючої еліти. Вона безпосередньо бере участь у здійсненні політичної влади. Характерними рисами політичної еліти є:

- нечисленність;

- високий соціальний статус;

- значний обсяг державної і інформаційної влади;

- безпосередню участь у прийнятті політичних рішень;

- організаторські здібності і талант.

Функції політичної еліти визначаються її роллю і місцем у соціально-політичному житті суспільства. Сформулюємо деякі з них.

1. Прийняття та контроль за реалізацією політичних рішень. Вироблення і прийняття стратегічних і тактичних рішень з ключових проблем життя суспільства та розробка механізмів їх здійснення - найперше завдання правлячого класу.

2. Формування, формулювання і презентація групових інтересів різних соціальних верств, т. е. представництво потреб та інтересів суспільства.

3. Забезпечення соціальних комунікацій передбачає ефективне налагодження і підтримку каналів зв'язку та взаємодій між соціальними групами і владою, опосередкована політичними інтересами.

4. Продукування політичних цінностей, здатних активізувати членів суспільства, надаючи їм громадянські якості. Формування на базі цих цінностей ідеологічних установок, соціальних міфів та проектів сприяють мобілізації та консолідації суспільства.

5. Соціальна інтеграція полягає в зміцненні стабільності та єдності суспільства, стійкості його політичної та економічної систем, недопущення і вирішення конфліктних ситуацій.

6. Маніпулювання суспільною думкою виражається у використанні елітою різних способів формування та управління громадською свідомістю.

Структура елітарного шару з розвитком форм політичного життя ускладнюється і стає все більш багатогранною. У сучасній політології в самій еліті виділяють селектората, який включає групу осіб, готових до виконання політичних функцій, потенційні елітні групи, що складаються з осіб, тільки прагнуть до влади і визначають свої політичні пріоритети і позиції, самодіяльні еліти, що складаються з громадян, які заявили себе як суб'єкти політики, що програли вибори, але залишилися в публічному політичному полі, правлячу еліту - соціальну групу, одержавши перемогу на виборах і безпосередньо здійснює управління суспільством і державою.

В залежності від джерел впливу еліти поділяються на спадкові - це особи, що займають високопрестижні і впливові громадські та державні позиції у спадок, владні - безпосередні власники влади і функціональні - професіонали-управлінці, які мають необхідну для заняття керівних посад кваліфікацію.

Такім чином, слід визнати, що при будь-якому політичному режимі є відносно компактні і досить організовані соціальні групи, які здійснюють управління суспільством і визначають напрямок його розвитку. В сукупності вони утворюють політичний клас. Але при цьому інституціональні, соціокультурні, ідейно-політичні та інші фактори, особливо тип політичної системи, впливають на соціальну роль еліт. Політична еліта по-різному здійснює владні функції при демократичних, авторитарних і тоталітарних режимах. Саме з її лав висуваються політичні лідери, які в, свою чергу, значною мірою визначають характер самої еліти.

РОЗДІЛ 2 БЮРОКРАТІЯ, ЇЇ МІСТО, ТА РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ

Бюрократія (фр.bureau - бюро, канцелярія;. Греч Кратос - влада, - панування канцелярії) - складне, суперечливе суспільно-політичне явище, специфічна форма універсально-організаційної будови суспільства і держави. Виникнення бюрократії пов'язане з генезисом держави і виділенням з суспільних верств населення особливої групи людей, яка здійснює функцію управління товариства в цілому (чиновники). Місце бюрократії в системі управлінських відносин можна визначати як середнє, проміжне між політичною елітою і населенням, соціальними спільнотами людей. Вона своєю діяльністю пов'язує еліту і маси, будучи основним колективним суб'єктом, що сприяє реалізації керівних встановлень еліти в маси.

Однак це її необхідне, прогресивне значення і роль в суспільстві і державі.

Однак природа бюрократії двоїста. Крім зазначеної боку вона володіє і негативною, яка проявляється своєрідно в залежності від способу владарювання.

Однак, розвиток бюрократії в умовах тоталітарного режиму призводить до виникнення відчуженої системи управління, відірваної від інтересів народу.

Однак умовах бюрократія характеризується наступними основними ознаками:

1) вона видає свої власні, професійні інтереси за загальні, виражають, на її думку, потреби і інтереси всіх членів суспільства;

2) абсолютизуючи власні вузькопрофесійні інтереси, вона створює ілюзію (об'єктивне оману) своєї незалежності як від суспільства в цілому, так і від політично пануючої сили, пануючої в суспільстві і державі;

3) в силу того, що діяльність бюрократії пов'язана з механізмом реалізації виконавчої влади в суспільстві та державі, вона може практично робити істотний вплив на розвиток політичного процесу в країні , що і відзначається в Росії. Посилання на культуру влади бюрократії в нашій країні даремні тим, що окремі її культурні прояви не можуть принципово змінити відносини панування-підпорядкування, при яких «на зміну прямій дії приходить організаційне, і хоча при цьому лунають заклики до солідарності, насправді має місце підпорядкування «закону олігархії» (Н.Луман).

ВИСНОВКИ

1.Все суспільства відрізняються між собою багато в чому внаслідок відмінностей, що вкорінені в природі своїх еліт. Це пов'язано з тим, що цінності світу цього розподіляються нерівномірно, а разом з ними так само нерівномірно розподілені престиж, влада чи почесті, пов'язані з політичним суперництвом. У результаті меншість керує більшістю, вдаючись до двох різновидів прийомів і засобів-сили і хитрості.

2.Чи виділити характерні риси еліти:

-. Невелика, достатньо самостійна соціальна група;

-. Високий соціальний статус;

-. Значний обсяг державної і інформаційної влади;

-. Безпосередню участь у здійсненні влади;

-. Організаторські здібності і талант.

3. Політична практика навіть розвинених і стабільних демократичних держав показує, що процес розподілу і реалізації влади зовсім не передбачає рівноправного участі в ньому всіх громадян. Завжди і скрізь влада здійснює вузьке коло осіб, що представляють собою меншість. Але ця меншість в силу ряду факторів змушує маси визнати себе. Обґрунтування неминучості розподілу суспільства на господарю вальне меншість і керовану більшість представлено в політичній науці в концепції еліти.

4. Іноземний термін «бюрократичний» цілком відповідає російському слову «наказним» Бюрократ - поганий член громади; общинні зв'язку йому здаються принизливими, підпорядкування общинним владі для нього нестерпно. Він взагалі не має співгромадян, бо не відчуває себе ні членом громади, ні громадянином держави. Ці прояви кастового духу бюрократії, від якого цілком відмовитися можуть тільки натури виняткові, глибоко і згубно впливають на відносини маси населення до держави.

ЛІТЕРАТУРА

1.Политология. Учебник. — М.: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2004. - 328 с. ISBN 5-85085-896-2

2. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии.

3. Политология. Базовый курс. Гаджиев К.С. Издательство: Юрайт с 463

4. Политология. Смирнов Г.Н. Издательство: Проспект. Год: 2011 с.336

5. Политология Лавриненко В.Н. Издательство: Юрайт Год: 2011 с. 519