Інститут президенства в сучасному світі

Інша справа - взаємовідносини  глави держави з виконавчою владою. Навіть у тих країнах, де він не входить ні в одну з трьох влад (Франція) або про її статус в Конституції взагалі не говориться (ФРН), юридична наука і практика визнають його главою виконавчої влади - бо ніякому посадовій особі не можна мати функції і владні повноваження поза будь-якої влади. У той же час при такому положенні, не негативним принцип поділу трьох влад, утворюється особливий статус глави держави, що випливає з його власних повноважень, обов'язку виступати гарантом Конституції і здійснювати вище представництво.

Президентська влада в  республіках президентського типу - це завжди одно осібність влади. Глава  держави не тільки не ділить свою владу  з іншими особами, а й у силу принципу поділу влади діє незалежно від законодавчої і судової влади. Президент отримує свій мандат від народу і тому не може контролюватися з боку парламенту. Він має право сам комплектувати склад уряду (з певним участю парламенту).Сильна президентська влада ніяк не підриває демократичний характер правової держави - навпаки, вона за певних умов є єдино можливим інструментом збереження конституційного порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Роль інституту президентської влади в Республіці Білорусь

Виникнення інституту  президентства в Республіці Білорусь, необхідність заснування посади президента було обумовлено сукупністю соціально-політичних і правових чинників. Серед них: кардинальні зміни в політичній системі держави в результаті серпневих подій 1991р.; Вакуум виконавчої влади в країні після усунення з політичної арени органів КПРС-КПБ; принципові вади парламентських структур та нездатність існуючих політико-правових інститутів центральної влади вирішувати політичні і соціально-економічні проблеми та протиріччя; обмежена можливість і вразливість Рад як представницьких органів влади щодо стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації після ліквідації монополії партії на владу, а також надмірне захоплення Верховної Ради законотворчою діяльністю на шкоду розпорядчої та контрольної функцій.Конституція Республіки Білорусь вказує, що Президент, Уряд, Парламент і суди здійснюють державну владу. У той же час Конституція Республіки Білорусь, не відносять Президента Республіки Білорусь ні до однієї гілки державної влади. Традиційно, відповідно до концепції Ш. Монтеск'є, принцип поділу влади має справу з трьома гілками влади - законодавчої, виконавчої та судової.Як відомо, Президент Республіки Білорусь є главою держави, має великий обсяг дуже істотних повноважень у законодавчій, виконавчій та судовій сферах. Новий підхід до розуміння призначення Президента відображається у тому, що він покликаний в рамках своїх завдань, об'єднувати всі влади, сприяти їх узгодженому і ефективному функціонуванню. Це неминуча потреба, зумовлюється визнанням принципу поділу влади, свого роду балансування всього державного механізму. Таке своє призначення Президент реалізує, не підміняючи і не відсуваючи в бік жодної з влади, не порушуючи їх самостійність і не втручаючись в їх конституційні повноваження. Тут немає і не може бути натяку на відносини керівництва та підпорядкування, бо єдина турбота Президента має полягати в збереженні підвалин держави, визначених у Конституції. Об'єднавча функція Президента виявляється в тому, що він, за Конституцією, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Президенту надано право використовувати погоджувальні процедури для розв'язання розбіжностей між органами державної влади Республіки Білорусь. У регулюванні відносин між Президентом і Парламентом проведена лінія на забезпечення самостійності і незалежності обох владних інститутів. Але це не означає, що вони повністю розділені. З одного боку, встановлено обов'язкові зв'язку між ними. З іншого боку, Конституція Республіки Білорусь передбачає систему стримувань і противаг у вигляді можливості відмови Президента від посади і розпуску Президентом Парламенту; Президент вправі приймати укази і розпорядження, але його акти не повинні суперечити Конституції і законам. Президент може відхилити закон, прийнятий Парламентом, але в установленому порядку Парламент здатний подолати право вето Президента.

У конституційному праві  загальноприйнятого значення поняття  глави держави ще не склалося. Повноваження глави конкретних держав визначаються конституцією, але їх застосування - сформованої конституційною практикою. Проблема взаємодії Президента з  виконавчою владою відома багатьом державам. Вельми актуальна вона і в нас. Викриті сильними повноваженнями і  постійно взаємодіючі, Президент і  Уряд є 2 самостійних носія державної  влади, в значній мірі дотичних при виконанні покладених на них функцій. При оцінці взаємин Президента і Уряду необхідно мати на увазі, що істотні повноваження у цій області дані Президенту не тільки Конституцією, а й законами. Президент Республіки Білорусь забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію Уряду та інших органів влади. Здійснюючи це повноваження, глава держави приймає конкретні заходи до забезпечення взаємодії Уряду.

Конституційні повноваження Президента Республіки Білорусь за взаємин з органами державної влади орієнтовані на зміцнення єдності системи цієї влади і дозволяють йому у разі нерозв'язаних суперечностей між парламентом та Урядом або відправити Уряд у відставку або шляхом призначення виборів до Парламенту нормалізувати політичну обстановку в країні. Президент може бути усунений з посади у зв'язку з вчиненням державної зради або іншого тяжкого злочину. Рішення про висунення обвинувачення та його розслідуванні в цьому випадку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від повного складу Палати представників за пропозицією не менше однієї третини її депутатів. Розслідування звинувачення організується Радою Республіки. Президент вважається зміщеним з посади, якщо за це рішення проголосувало не менше двох третин від повного складу Ради Республіки, а також не менше двох третин від повного складу Палати представників. Неприйняття Радою Республіки і Палатою представників рішення про усунення Президента з посади протягом місяця з дня висунення звинувачення означає відхилення звинувачення. Пропозиція про усунення Президента з посади не може ініціюватися в період розгляду відповідно до Конституції питання про дострокове припинення повноважень Парламенту. У разі вакансії посади Президента або неможливості виконання ним своїх обов'язків з підстав, передбачених Конституцією, його повноваження до складення Присяги новообраним Президентом переходять до Прем'єр-міністра.Світовий досвід показує, що сильна президентська влада - атрибут практично всіх (за малим винятком) перехідних суспільств. Це визнають західні вчені і держава веди.Інститут президентства в Білорусі є провідним органом державної влади, а Президент - не тільки юридичним, але і фактичним лідером білоруської держави. Сьогодні білоруське суспільство в цілому усвідомлює необхідність сильного інституту президентства, здатного об'єднати всі прогресивні сили суспільства для побудови правової держави і демократичного суспільства, створення необхідних умов для гармонійного та всебічного розвитку особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Закордонна практика президентської влади переконливо свідчить про важливість цього інституту в тих чи інших політичних системах. У порівнянні з усіма іншими вищими посадовими особами президент має особливий статус, повноваженнями і відповідальністю. Його прерогативи дозволяють президенту грати важливу роль в суспільно-політичному житті.Установа президентства в Білорусі відкрило новий етап у розвитку білоруської державності і свідчило про сприйняття державно-політичних інститутів демократичних країн.Незважаючи на те, що статус глави держави достатньо універсальний, функціонування цілого ряду моделей президентства виявляє їх залежність від різних політичних режимів і різних систем державного правління. При авторитарних і тим більше тоталітарних режимах президентська влада часто набуває багато рис режиму особистої влади. У демократичних країнах глава держави служить одним з провідних гарантів непорушності конституційних основ політичної системи. Не менш важливо і те, що кожному типу державного правління відповідає певний тип президентства з його особливими рольовими функціями. В умовах президентської республіки президент, поєднуючи повноваження глави держави і глави уряду, повинен бути ефективним політичним лідером, який безпосередньо керує урядовою політикою. При напівпрезидентської республіки президент, не будучи главою уряду, нерідко виступає у відповідальній ролі арбітра у відносинах між кабінетом міністрів і парламентом. Парламентарна республіка наділяє президента статусом "першого громадянина", що має високий моральний авторитет і представляє свою країну в багатьох офіційних актах державної влади. Однак за будь-яких моделях президентства на чолі держави лежить особлива відповідальність за збереження законності, злагоди і стабільності в суспільстві.Пост президента є основоположним, але лише одним із складових елементів інституту президентства. Для того, щоб цей інститут зайняв належне йому місце в політичній системі, необхідні, перш за все, міцна конституційна база президентства і широка суспільно-політична підтримка президентської влади. В Основному законі та інших правових нормах повинні бути максимально чітко і повно визначені статус глави держави, його повноваження та межі цих повноважень. Додання президентської влади інституційного характеру неможливо без ретельної правової регламентації взаємин президента з урядом, парламентом, місцевими органами влади. Інститут президентства припускає також наявність налагодженої організаційно-управлінської структури президентського апарату, ефективної процедури прийняття рішень, стійких морально-етичних норм для тих, хто займає вищий офіційну посаду в державі.

Залишаючись у рамках своїх конституційних повноважень, президент може активно використовувати весь потенціал своєї посади і ефективно вирішувати багато нагальних проблем суспільного розвитку. Досвід інституту "президентства в різних країнах і багато його правові норми, які проявили свою доцільність в зарубіжній практиці, безсумнівно, корисні в процесі формування нової політичної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Сахаров Н.А. Інститут  президентства в сучасному світі. - М: Юридична література, 1994. - 176 с.

2. Конституційне право  зарубіжних країн у питаннях  і відповідях Навчальний посібник. Лапшина І.Є. Видавництво: Проспект, ТК Велбі 2004г. - 272с.

3. К.Н. Кунців «Конституційне  право Республіки Білорусь» Мн.: Амалфея. - 2000р.

4. Основи ідеології білоруської  держави: навчальний посібник  для вузів / За заг. Ред. С.Н. Князєва, С.В. Решетнікова .- Мн.: Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, 2004 .- 491.

5. Крамник О.М. «Курс  адміністративного права Республіки  Білорусь» Мн.: Підручники і посібники, 2002 .- 608с.