Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2013 в 11:14, реферат
Метою даної роботи є дослідження світових моделей економічної безпеки, виявлення їх переваг і недоліків з метою вибору оптимального варіанту для реалізації в умовах України.
ВСТУП 3
1. Огляд проблем, що загрожують національній безпеці 4
2. Місце Італії на світовій арені 5
3. Нова реформа безпекового фактору Італії 7
4. Досвід для України 11
ВИСНОВКИ 13
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 15
Нове покоління стратегій національної безпеки з’явилося нещодавно і воно докорінно відрізняється від попередніх варіантів не тільки своїм змістом, спрямованістю, цілями, але й процедурами їх прийняття.
Нововведення, проте, полягає в тому, що відтепер і надалі не може бути даний дозвіл на скоєння злочинів, що представляють загрозу або що завдають збитку життя, фізичній недоторканності, здоров'ю або безпеці людей.
Вводиться також спеціальна регламентація діяльності спецслужб відносно збору даних і ведення досьє. Комітет з контролю над діяльністю спецслужб (Copaco) пропонується скасувати, а замість нього утворити Парламентський комітет з національної безпеки з правами Парламентської комісії з розслідувань. І, нарешті, термін дії державної таємниці стосовно документації обмежать 15 роками, але у виняткових випадках прем'єр-міністр зможе продовжувати його ще на 15 років
В кінцевому підсумку кожна держава вимушена обирати напрям свого політичного та соціально-економічного розвитку в руслі тієї чи іншої стратегії, які досить жорстко конкурують. Результати реалізації вказаних стратегій постійно і відносно досить швидко змінюють баланс національних та наднаціональних суверенітетів, світовий баланс сил, насамперед, економічний і військовий.
Ці зміни в умовах згаданих ресурсних, військово-політичних та екологічних обмежень, зростання соціокультурної, політичної та економічної взаємозалежності між націями і державами, що належать до різних цивілізацій, породили додаткові невідомі (невизначеності) в глобальному рівнянні сталого розвитку світового співтовариства та міжнародної безпеки.
Як показує світовий досвід, забезпечення економічної безпеки – це гарантія незалежності країни, умова стабільності й ефективної життєдіяльності суспільства, досягнення успіху. Це пояснюється тим, що економіка являє собою одну з життєво важливих сторін діяльності суспільства, держави й особистості, і, отже, поняття національної безпеки буде порожнім словом без оцінки життєздатності економіки, її міцності при можливих зовнішніх і внутрішніх загрозах. Тому забезпечення економічної безпеки належить до найважливіших національних пріоритетів. Україна має недостатній досвід формування системи економічної безпеки, тому для забезпечення її ефективного функціонування доцільно звернутися до досвіду провідних країн світу з-приводу реалізації стратегії стійкого розвитку.
В остаточному підсумку, успішний захист розвиненими країнами своїх національних економічних інтересів на зовнішньому ринку в умовах міжнародної інтеграції залежить від стабільності й сили їхніх національних економік. Тільки сильна економіка дозволяє успішно захищати національні економічні інтереси в умовах глобальної конкуренції і нарощування світогосподарських диспропорцій.
Керівник Постiйної делегацiї Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ОБСЄ Олег Білорус запропонував створити Міжнародний антикорупційний трибунал.
Таку пропозицію віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ) Олег Білорус оприлюднив під час виступу на Конференції з питань боротьби з транснаціональною злочинністю та корупцією, яка выдбулася у межах щорічної осінньої сесії ПА ОБСЄ в місті Палермо (Італія), повідомили Тижню в прес-службі Верховної Ради.
Зокрема Білорус акцентував
увагу делегатів «на одній
з нагостріших проблем
За його словами «міжнародна глобальна корупція - це проблема безпеки розвитку країн та загроза демократичним і соціальним процесам, національній безпеці кожної з країн, особливо - перехідного періоду».
У зв’язку з цим, Білорус запропонував створити міжнародну прокуратуру при Раді безпеки ООН з питань боротьби з корупцією, члени якої мають контролювали звітність глав держав і урядів, зокрема, в контексті прибутків та видатків.
Керівник української делегації зазначив, що диктатура міжнародного права, транспарентність доказів і витрат урядовців та всіх представників влади, розробка міжнародних правових норм кримінальної відповідальності урядовців і політиків є важливими заходами боротьби з державною політичною корупцією та з формуванням антинародних олігархічних кланів і структур. «Вочевидь, назріла необхідність створення Міжнародного антикорупційного трибуналу», - підкреслив Білорус.
За його словами, повну відповідальність за зростання масштабів та наслідків глобальної корупції мають нести уряди і парламенти, а міжнародне співробітництво у цій сфері повинно базуватися на реальних дієвих міжнародних програмах.
Тому головним напрямком стратегії економічної безпеки України на сучасному етапі повинна стати політика модернізації й зміцнення виробничої й науково-технічної бази економіки за рахунок активізації внутрішніх факторів зростання й стимулювання експорту високотехнологічної продукції, заснованих на зваженому використанні закордонного досвіду.
Зусилля світової спільноти повинні бути сконцентровані на реалізації єдино прийнятної в сучасних умовах тези: “до безпеки – через співпрацю”. Ці зусилля мають нейтралізувати будь-які механізми і спроби конфронтації між державами, якими б життєво важливими національними інтересами в політичній та економічній сфері вони не виправдовувалися і не прикривалися.
Таким чином, проведений аналіз показує, що питання забезпечення економічної безпеки держав світу у явній або прихованій формі обов’язково знаходять своє відображення в політиці практично всіх країн.
Складовими частинами такої політики можуть виступати: підтримка економічного процвітання суспільства й держави; державний контроль за ключовими галузями економіки й валютно-фінансовою сферою, у тому числі протидія фінансовим спекуляціям; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки; розширення доступу вітчизняних товарів і послуг на закордонні ринки; удосконалювання системи експортного контролю; проведення активної інноваційної політики; створення механізму координаційного супроводу урядовими відомствами вітчизняного експорту, підтримка національних експортерів; боротьба з економічним шпигунством; а також підтримка підприємств – національних лідерів, конкурентоспроможних на світовому ринку, що відіграють роль «локомотивів» економічного зростання [4, с. 14].
Важливу роль у захисті національних економічних інтересів закордонних держав відіграє законодавча база з регулювання зовнішньоекономічних операцій і участь зарубіжного капіталу в економіці країни. В остаточному підсумку, успішний захист розвиненими країнами своїх національних економічних інтересів на зовнішньому ринку в умовах міжнародної інтеграції залежить від стабільності й сили їхніх національних економік. Тільки сильна економіка дозволяє успішно захищати національні економічні інтереси в умовах глобальної конкуренції і нарощування світогосподарських диспропорцій. Тому головним напрямком стратегії економічної безпеки України на сучасному етапі повинна стати політика модернізації й зміцнення виробничої й науково-технічної бази економіки за рахунок активізації внутрішніх факторів зростання й стимулювання експорту високотехнологічної продукції, заснованих на зваженому використанні закордонного досвіду.
1. Єдинак В. Ю. Світовий досвід розв’язання
проблеми забезпечення економічної безпеки
// [Електронний ресурс] – Режим доступу:
// http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_
2. Northern Europe and Central Europe: Hard, Soft and Civic Security A Report from an International Seminar Held in Budapest, Hungary, May 27 – 29, 1999.– Stockholm: Olof Palme International Centre, 1999.– 223 p.
3. Коломієць Г. М. Корекція державного впливу на розвиток національного капіталу в контексті сучасних геоекономічних перетворень / Г. М. Коломієць // Безпека економічних трансформацій. Матеріали круглого столу.– К.: НІСДС, Альтерпрес, 2000.– С. 128 – 129.
4. Горбулін В. П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський // Страт. панорама. – 2005.– № 2.– С. 13 – 26.
5. ІТАЛІЯ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ
http://istfak.org.ua/