Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 21:20, контрольная работа
Вибори в органи влади становлять серцевину демократичного політичного процесу і є закономірним результатом процесу історичного пошуку суспільством кращої моделі формування і функціонування держави. Сьогодні демократичні вибори в органи державної влади стали природним процесом у політичному житті багатьох країн світу. Вони являють собою спосіб формування органів влади і керування за допомогою вираження за визначеними правилами (відповідно до виборчої системи) політичної волі громадян. Унаслідок виборів обрані кандидати наділяються владними повноваженнями.
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Класифікація виборів та виборчих систем
3. Мажоритарна виборча система
4. Пропорційна виборча система
5. Змішана виборча система
6. Вибори в Україні
7. Висновок
8. Використана література
голосувати за партійний список у цілому;
визначити преференції серед партійного списку кандидатів у депутати.
Таким чином, у першому випадку голоси виборців підраховують за системою жорстких списків, у другому – за системою преференцій.
Переваги пропорційної системи з жорсткими списками:
при голосуванні обирається, перш за все, політична платформа партії, блоку, в якій накреслена програма їх майбутньої діяльності;
ця система за формою її здійснення є найпростіша, а отже – найдешевша.
Її недолік – у партійний список часто потрапляють кандидати у депутати, сенатори, особи, невідомі у суспільстві, некомпетентні, непопулярні у народі.
На відміну від пропорційної системи з жорсткими списками, система преференцій дає змогу розширити сферу вибору самому виборцю, який має право голосувати і за партійний список, і одночасно конкретного кандидата у партійному списку. В цьому її суть і перевага над пропорційною системою з жорсткими списками.
Недолік преференційної системи у тому, що у ній проявляються елементи мажоритарності, тобто виборець має можливість орієнтуватися на окремих відомих політичних осіб, а не на інтереси партії і провести у депутати найвигідніших йому кандидатів. Запровадження системи з напівжорсткими списками зумовлено об'єктивною необхідністю усунути недоліки системи жорстких списків і системи преференцій.
Негативною обставиною при запроваджені пропорційної системи є складна система підрахунку голосів виборців.
З метою запобігання збільшенню кількості дрібних партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг. Суть його у тому, що для участі у розподілі депутатських мандатів після голосування допускаються лише ті партійні списки, які набрали встановлений законом відсоток голосів.
В Україні за новим парламентським виборчим законодавством – 4%.
ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА
Змішана система є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем.
Вона діє у майже 20 державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей.
Іноді змішану систему запроваджують у модифікованому вигляді з перевагою елементів тієї чи іншої виборчої системи.
Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі змішані системи:
система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави);
обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;
комулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець ми стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голосі лише за одного з кандидатів.
Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування. Одну частину представницького органу – парламенту обирають за мажоритарним принципом, іншу – за пропорційним.
ВИБОРИ В УКРАЇНІ
Вибори народних депутатів. Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ. Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіони) встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-
Вибори Президента України. Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України. Для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-
Для проведення голосування та підрахунку голосів по виборах Президента України територія сіл, селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти до трьох тисяч осіб. Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи установі налічується менше або більше від зазначеної чисельності виборців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчої дільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на цій території, у відповідному закладі чи установі, виборча дільниця може бути утворена з меншою або більшою чисельністю виборців.
ВИСНОВОК
У світі важко знайти країни, в яких не проводилися б вибори в органи політичної влади. Однак далеко не всі вибори можна віднести до демократичних. Це безпосередньо залежить від типу політичної системи, зокрема, від наявності чи відсутності в суспільстві системних гарантій їхньої демократичності.
В Україні вибори проводяться на демократичних засадах, адже право голосу — це найголовніше право людини, без якого всі інші права не мають сенсу.
Вибори в Україні передбачені Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вибори базуються на виборчому праві - сукупності юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборів, відносини між виборцями і представницькими органами.
У демократичному суспільстві єдиним джерелом влади визнається народ, а вибори є легітимним засобом передання влади від нього до правлячої еліти. Якісний склад правлячої еліти, а отже якість самої політики, перебуває у прямій залежності від досконалості виборів. Вибори для абсолютної більшості громадян є не тільки основною, а й єдиною формою участі в політиці, тому в демократичних суспільствах виборам приділяється надзвичайно велика увага.
В основі правової регламентації виборчих кампаній лежать три найважливіших принципи:
Забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій, які беруть участь у виборах;
Принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов'язані лояльно поводитись стосовно своїх суперників: не вдаватись до образ, приниження гідності, фальсифікацій тощо;
Невтручання державного апарату в хід передвиборчої боротьби.
В Україні систему чинного виборчого законодавства складають 4 групи законодавчих актів:
Конституція України;
Система спеціальних законів України про вибори: Закон "Про вибори народних депутатів України"; Закон "Про вибори Президента України"; Закон "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"; Закон "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим"; Закон "Про Центральну виборчу комісію"; Закон "Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим";
Нормативно-правові акти конституційного законодавства: Закон "Про громадянство України"; Закон "Про об'єднання громадян"; Закон "Про мову" та ін.;
Положення нормативних актів суміжних галузей, що регулюють виборчий процес: норми адміністративного, трудового, житлового, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, цивільно-процесуального, пенсійного, фінансового, господарського, митного, інформаційного, сімейного, екологічного законодавства, законодавства про зв'язок.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. З.С. Гладун, М.Г. Федчишин – “Основи конституційного права України”;
2. Закону України "Про вибори народних депутатів України";
3. http://www.info-library.com.
4. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Велес, 2006.
5. Закон України «Про вибори народних депутатів» від 25 березня 2004 року зі змінами та доповненнями.
6. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року зі змінами та доповненнями.
7. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред.. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. – К.: Парламентське вид-во, 2003.
8. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодика, доктора політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002