Громадянське суспільство: сутність, структура, чинники становлення та розвитку

  - забезпеченням вільного виявлення, реалізації численних та різнобічних інтересів громадян.

    Таким чином, у сучасній політології не існує єдиного визначення громадянського суспільства. Водночас, узагальнюючи різні визначення, громадянське суспільство можна визначити як суспільство, що “характеризується наявністю розвиненої мережі різноманітних відносин між рівними, автономними в своїх діях суб’єктами, які здійснюються без посередництва держави; існуванням суспільних інститутів які відображають увесь спектр інтересів громадян та соціальних груп, захищають їх у стосунках з державою; та усталеною системою цінностей”.

    Головними ознаками, які характеризують громадянське суспільство в сучасній Україні, є розвиненість його інститутів (різноманітних об’єднань громадян та засобів масової інформації), зокрема, розвинена система органів місцевого самоврядування, які є зв’язуючою ланкою між населенням і державою, та рівень громадської активності населення.

    Структурними  елементами громадянського суспільства  є соціальна, економічна та політична  системи.

    Соціальна система охоплює відносини репродукування людини, побуту, освіти, культури, духовного розвитку; стосунки окремих людей між собою та їх соціальними утвореннями (соціальних, соціально-професійних груп, націй тощо), а також відповідні соціальні інститути.

  Економічну  систему громадянського суспільства слід розглядати насамперед, як сукупність економічних інститутів і відносин з приводу реалізації людьми права власності, виробництва й обміну товарами і послугами.

  Складовими  демократичної політичної системи громадянського суспільства є духовні елементи: політична свідомість; політичні норми; політична культура; політичні відносини; а також матеріальні елементи: держава; політичні партії; громадсько-політичні організації та рухи; об’єднання; політична особа, тобто суб’єкт політики, який залучається до політичного життя як громадянин, реалізуючи свої політичні права шляхом участі у роботі політичних партій, громадсько-політичних організацій, виборчому процесі (формуванні політичних інститутів держави), референдумах, а також як представник виборних інститутів держави (наприклад, депутата) тощо. 

3. Проблеми  і  перспективи  становлення громадянського суспільства в  Україні.

  Досвід  найрозвинутіших держав свідчить про  те, що конституційно-правові регламентація  та регулювання у країнах з  демократичним державним (політичним) устроєм спрямовані на підтримку громадянського суспільства, а також про те, що становлення і розвиток громадянського суспільства у позадержавній сфері суспільних відносин не означають його ізольованості від державно-правових інститутів, а допускають або передбачають сталий та інтенсивний взаємозв’язок громадянського суспільства і держави.

  Чинна Конституція України 1996 року не оперує поняттям «громадянське суспільство», хоча свого часу, а саме – в  проекті Конституції України  в редакції від 1 липня 1992 року третій розділ мав назву: «Громадянське суспільство і держава». Натомість Україна проголосила мету побудови правової демократичної держави, де громадянське суспільство виступає в якості обов’язкового елементу.

  Особливо  важливою проблемою в розбудові  громадянського суспільства в Україні, яка потребує негайного вирішення та постійної уваги, є концептуальне обґрунтування та практична нормативна регламентація взаємодії громадянського суспільства з державою. Розмежування їх повноважень, яке має місце в будь-якому суспільстві, не означає їх протистояння, протиборства чи антагонізму, хоча таке часто трапляється навіть у демократичних державах. Взаємодія зазначених суб’єктів окреслює різні способи організації людського співіснування, заснованого на зіткненні, узгодженні та гармонізації інтересів індивідів.

  Громадянське  суспільство як суспільство громадян, що є рівними в своїх правах, суспільство, яке не залежить від  держави, але взаємодіє з нею  заради спільного блага, є базисом  держави, де держава, в свою чергу, захищає  демократичні принципи самоврядування всіх недержавних організацій, які безпосередньо формують громадянське суспільство. Для цивілізованого розвитку обох феноменів необхідно створити надійний, ефективний та гармонійний механізм їх взаємодії та взаємозбагачення.

  При розгляді питання становлення в Україні громадянського суспільства і правової держави в аспекті забезпечення конституційних прав людини і громадянина, головним завданням держави є насамперед реалізація прав і свобод особи. Але, аналізуючи цей аспект конституційного права в сучасній Україні, є всі підстави стверджувати, що права і свободи особи, незважаючи на ґрунтовне  їх  закріплення та детальну регламентацію в Конституції України, поки що не стали дійсно вищою соціальною цінністю для держави (стаття 3 Конституції України), що, по-перше, зумовлено колишньою історією нашої держави, яка упродовж тривалого часу була тоталітарною, а, по-друге, нинішніми складними політичними та соціальними проблемами.

  В українському суспільстві права  людини є важливим ціннісним еталоном, який, на жаль, має дуже декларативне наповнення: хоча вони й закріплені в Конституції України, але їх поки що важко втілити в життя, оскільки держава і суспільство не в змозі напрацювати ефективні правові механізми їх визнання, легалізації, реалізації, гарантування, охорони та захисту. І причина тут не тільки в історичних традиціях українського суспільства, де права людини не займали гідного місця ні в суспільній свідомості, ні в практиці діяльності держави, - а в нестабільній ситуації перехідного періоду, неналежній правосвідомості громадян, їхньому правовому нігілізмі та інфантилізмі, відсутності можливостей поліпшити добробут людей. До того ж, державні бюрократичні структури поки що не зацікавлені в задоволенні прав людини. Занепокоєння власними інтересами затуляє від них конституційні вимоги, згідно з якими дотримання і захист прав людини виступає головним обов’язком держави.

  В Україні, що вже має розвинене  і соціально стратифіковано індустріальне  суспільство, проблема побудови громадянського суспільства співпадає в часі з процесом розбудови держави. Але, на жаль, соціокультурним тлом для цих процесів є залишки радянського світогляду. Тому інструментом побудови нового суспільства може бути лише держава, точніше, демократична держава. Бо саме діяльність держави є серцевиною, ядром, центром, домінантою, концептом організації та трансформації соціуму у громадянське суспільство.

  Сьогодні  першорядним стає також завдання ефективної творчої взаємодії всіх самоврядних елементів організації  суспільства в цілому – і держави, і місцевого самоврядування, і громадянського суспільства.

  Однак у сучасній Україні відсутні як ринковий соціалізм, так і соціально зорієнтована економіка. В цих умовах реалізація соціальних функцій сучасної української  держави за її економічної неспроможності зберігає домінуючу роль держави в забезпеченні соціальних гарантій, які здебільшого мають характер, властивий для колишньої соціалістичної держави, веде до обмеження абсолютних прав власника, посилює втручання держави в життя людини, громадянського суспільства та його інститутів.

  Тому  правомірним буде говорити, що конституційна  характеристика України як демократичної, правової, соціальної держави має  скоріше випереджальний та перспективно-теологічний  характер. У такому ж плані варто оцінювати й український варіант сучасного місцевого самоврядування, яке повинно виступати в якості неодмінного та важливого інститут громадянського суспільства. Сьогодні можна говорити лише про перші організаційні результати цієї непростої роботи у сфері нормативної регламентації місцевого самоврядування, яке повинно залучити широкі верстви населення до управління державою на різних рівнях функціонування соціуму.

  Сподіваємось, що в близькому майбутньому будуть вирішені питання розмежування власності, повноважень органів та територій відповідних територіальних громад, визначені податкові джерела формування місцевих бюджетів, створені необхідні механізми міжбюджетних відносин між суб’єктами місцевого самоврядування тощо.

     Підбиваючи  підсумок, можна сказати, що і до сьогодні основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є:

     - в розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;

     - активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо), розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності. До речі, у США існують сотні тисяч центральних, штатних, регіональних і місцевих асоціацій (політичних, культурних, релігійних, воєнно-патріотичних і т. п.), які охоплюють 2/3 населення США. Це і є соціальна база громадянського суспільства;

     - постійне удосконалення контрольних механізмів, тобто механізмів зворотного зв'язку від суспільства до держави;

     - максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону;

     - виховання нормального природного патріотизму — національного і державного — на основі поваги до національної історико-культурної спадщини;

     - зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі щонайширших зв'язків із зарубіжним світом;

     - піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, оскільки справа не тільки в наявності;

     - демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в умовах демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи у відповідності зі зміною конкретно-історичних умов.

  Враховуючи  особливості перехідного часу, в  якому знаходиться Україна, має  бути проведена в життя така концепція  співвідношення особи, суспільства і держави, яка дозволила б не тільки змінити сьогоднішній менталітет людини, але й сприяти формуванню вільної особи з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює свою цінність і гідність. Ця концепція передбачає, що епіцентром громадянського суспільства є людина, її права, свободи й інтереси, що всі інститути громадянського суспільства і держави утворюються постільки, поскільки є необхідність створити умови для нормальної життєдіяльності людини, захисту її прав і свобод. При цьому державні інститути мають нести подвійний тягар, забезпечуючи через закони, по-перше, рівні для всіх людей умови і можливості, по-друге, нормальне функціонування громадянського суспільства в цілому. Отже, на конституційному рівні має бути закладена якісно нова модель правової організації життя людини і суспільства, відповідно до якої весь державний і суспільний механізм спрямовується на здійснення і захист прав і свобод людини. Всі політичні, економічні, соціальні і культурні права людини мають знайти своє відбиття у відповідних інститутах громадянського суспільства, таких, як власність, свобода підприємництва, екологічна безпека, сім'я, освіта, наука і культура, громадські об'єднання, свобода інформації та інших. Ці інститути повинні стати надійним матеріальним фундаментом прав і свобод людини.

     Висновки

    Громадянське  суспільство – це суспільство, якому  властиве самоврядування вільних  індивідів  та створених ними організацій. Основними  ознаками громадянського суспільства  є наявність системи цінностей, основою якої є цінності активізму, самостійності індивідів, свободи, а також розвинених суспільних інститутів, зокрема органів місцевого самоврядування, громадських організацій, профспілок, незалежних ЗМІ, розвиненої мережі відносин між рівними автономними суб’єктами.

    Процес  формування громадянського суспільства  в Україні на сучасному етапі  співпадає із розбудовою незалежної держави. Попри декларативні заяви  влади про те, що  в Україні  уже розвинене громадянське суспільство, ми можемо, проте, констатувати, що феномен громадянського суспільства в Україні поки що не досяг такого рівня розвитку як в країнах Європи і Америки.

  Сьогодні  чи не найбільшою проблемою на шляху  становлення громадянського суспільства  є  формування правової і політичної культури громадян України. Зазвичай особисті, меркантильні інтереси населення значно переважають над суспільними інтересами, усвідомленням себе як громадянина певної держави. Населенню характерний певний конформізм у політичних відносинах. І основною причиною цьому є не «наша ментальність», а низький рівень політичної культури населення, низький рівень ознайомленості з процесами політичного життя, низький рівень інформованості. Обов’язковими є також вивчення громадської думки, практика розв’язання соціальних конфліктів цивілізованим шляхом, можливість вільно висловлювати свої думки.

      В цьому аспекті важливою є  не лише освіченість і ознайомленість  населення, а й діяльність громадських  об’єднань, організацій і засобів  масової інформації. Саме неупереджена  і відкрита діяльність ЗМІ, які забезпечують населення повною інформацією і не допускають приховування важливих фактів, є ще однією умовою становлення громадянського суспільства.

    Для становлення громадянського суспільства  в Україні необхідним також є  залучення населення до політичного життя, зокрема через розширення мережі громадських організацій, фондів, споживчих товариств. Важливою є саме активація населення, залучення його до участі в житті суспільства і розв’язанні важливих суспільних проблем.

    Як  сполучна ланка між населенням і державою функціонують органи місцевого самоврядування, тому на шляху розвитку громадянського суспільства важливим є зростання ролі органів місцевого самоврядування у громадському житті і відповідно збільшення повноважень органів місцевого самоврядування.